Нестрашний суд. Як українська Феміда карає сепаратистів

Покарати терористів за всією суворістю закону геть непросто. По-перше, триває обмін полоненими, отже, повернутися з української в’язниці до самопроголошеної республіки можна значно раніше за визначений судом термін. По-друге, за мінськими угодами має бути амністія, яка дарує волю багатьом бойовикам. По-третє, як свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень, судді здебільшого виносять доволі м’які вироки тим, хто воює проти України.

Найменший ступінь співпраці із сепаратистами, за який інколи потрапляють на лаву підсудних, — агітація в соціальних мережах, розповсюдження відповідних газет тощо. На початку таких справ сторона обвинувачення зазвичай наголошує, що публічні заклики або розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни й повалення конституційного ладу та до захоплення державної влади є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 109 КК України, і карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією майна або без такої. Але...

16 вересня Кіровський районний суд м. Кіровограда, головуючий суддя Куценко О. В., справа № 404/6523/15-к, виніс вирок громадянину України, який закликав до насильницької зміни влади в мережах “ВКонтакте” та “Одноклассники”. У матеріалах справи довго описуються його пости на кшталт зображення, на якому містяться орден із георгіївською стрічкою, прапор РФ, а також напис “Отбоя не было! Если ты Воин по духу и имеешь опыт боевых действий, приезжай на борьбу с фашистской хунтой!” чи інформація про збір допомоги для бійців “ДНР”. Чоловіка визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України, та призначили йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання його звільнили, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Така сама доля — вирок у вигляді позбавлення волі на 4 роки, але все одно зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком — спіткала й обвинуваченого в кримінальній справі № 154/2191/15, Володимир-Волинський міський суд Волинської області, головуючий суддя Лященко О. В. Із матеріалів справи: “…Штурм донецкого аэропорта плавно переходит в зачистку местности от слишком наглых и упорных укровояк. Ещё остаються подземные коммуникации, где пару дней будут прятаться наиболее дикие особи из популяции сине-жёлтых нацистов. А потом... Дебальцево. Дебальцево — это важнейший транспортный узел. После Дебальцевского котла начнётся бешеный откат укровойск к административным границам ДНР и ЛHP. Новороссии быть!”.

Суворовський районний суд м. Херсона, головуючий суддя Валігурська Л. В., справа № 668/8054/15-к. Обвинувачений — уродженець м. Херсона, громадянин України, неодружений, неповнолітніх утриманців не має, не працює, тому у вільний час вирішив не тільки підтримувати очевидних сепаратистів, а й потихеньку агітувати громадян за створення “Херсонської народної республіки”. Багато листів справи, 5 років позбавлення волі — вже за ст. 110 КК України… І звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, звісно ж.

У ст. 75 КК України йдеться про те, що у випадках засудження до обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше ніж 5 років суд може звільнити засудженого без покарання, врахувавши особу винного (наприклад, як у цьому випадку, непрацюючого неодруженого чоловіка без неповнолітніх утриманців).  

Комсомольський районний суд м. Херсона, головуючий суддя Скорик С. А., справа № 667/5040/15-к. Чоловік, якого наприкінці судового процесу визнають винним за ч. 1 ст. 109 (це вже не заклики до захоплення державної влади, а дії з тією самою метою, від 5 до 10 років) був у змові з представниками “ДНР”, діяв не тільки в соцмережах. Він також розповсюджував газети, розписував стіни тощо. Звільнений від покарання на підставі ст. 75 КК України.

За агітаторами — інформатори. Люди, які систематично повідомляли терористам про розташування українських військ. Зрідка новини про вироки в таких справах поширює прокуратура, втім, уголос говорять лише про поодинокі реальні терміни або ж про те, що “триває розслідування”. А чим такі розслідування зазвичай закінчуються?..

Ну, наприклад, 3 роками за “сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності”, до яких засудили жінку-інформатора у Волноваському районному суді. На її совісті цілеспрямований збір інформації і, як наслідок, артилерійські обстріли…

Але варто зазначити, що пощастило засудженій з вироком менше, ніж дуже багатьом чоловікам, які воювали на боці “ДНР” зі зброєю в руках.

Поблажливе правосуддя. Типовий м’який вирок Волноваського районного суду

Добропільський міськрайонний суд Донецької області, головуючий суддя Мавроді Р. Ф., справа № 227/5365/15-к. Обвинувачений (позив­ний Лисий) “добровільно вступив до батальйону “ОПЛОТ” “ДНР”, увійшов до незаконного збройного формування, будучи достовірно обізнаним, що батальйон “ОПЛОТ” “ДНР” не належить до збройних формувань, передбачених законами України”, отримав вогнепальну зброю. Ніс “службу” на території смт Троїцько-Харцизьк “із використанням автоматичної вогнепальної зброї для здійснення при необхідності збройного опору Збройним силам України та іншим військовим формуванням України”. Лисого визнали винним за ст. 260 ч. 2 КК України та призначили йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі… І знову ст. 75 КК України — іспитовий термін.

Чому саме ст. 260? Адже це створення або участь у діяльності лише “не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань”, а не створення або участь у діяльності “терористичної групи чи терористичної організації” (ст. 258, від 8 до 15 років позбавлення волі).

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області, справа № 243/9064/15-к, головуючий суддя Ільяшевич О. В. Обвинувачений стояв на блокпосту терористів, а також виконував “протиправні накази, направлені проти представників влади, із застосуванням вогнепальної зброї”. Визнаний винним і звільнений від відбуття покарання. Знову суд у Донецькій області, і знову ст. 260… Те саме в десятках інших справ… Чи не “підміняють” статтю для того, щоб застосувати ст. 75, для якої потрібен термін до 5 років, і звільнити особу від покарання?  

Звісно ж, ні! Знайти пояснення таких процесів можна в одному з вироків судді Гальченка з Волноваського суду Донецької області: “…Національним законодавством України не визначено послідовності визнання організації терористичною. На теперішній час відсутній законодавчий акт чи відповідне судове рішення про визнання саме терористичною організацією самопроголошеної так званої Донецької народної республіки.
Як видно з документа, не влаштовує суддів навіть Закон України “Про боротьбу з тероризмом” (у ньому нібито “не визначено послідовності визнання організації терористичною”) чи, скажімо, те, що ще торік терористичними організаціями “ДНР” і “ЛНР” визнала ГПУ. Збройне формування — і все тут.

Іноді “ДНР” та “ЛНР” розглядають і як звичайні злочинні організації, як, зокрема, й у згаданому вироку жінці-інформатору. Тоді терористів і пособників звинувачують за ст. 256 “Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності”. Від 3 до 5 років — це не так вже й страшно.  

Насправді ж правники мають на що посилатися аби визнати, що “ДНР” — організація терористична. Взяти хоча б Приморський районний суд м. Одеси. Провадження № 1-КП/522/628/15, головуючий суддя Пислар В. П. “…Самопроголошена “Донецька народна республіка”, яка відповідно до ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” є терористичною організацією”, — пояснює суддя у вироку.  
Дії, передбачені ч. 1 ст. 258: “Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” караються позбавленням волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна або без такої. Здається, у матеріалах справи є все, що потрібно: обвинувачений воював навіть у Донецькому аеропорту. Але суд знаходить пом’якшувальні обставини на кшталт “щирого каяття” — й історія, яка передбачала щонайменше (!) 8 років позбавлення волі, раптом закінчується покаранням у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Або Дзержинський міський суд Донецької області, головуючий суддя Бабенко С. С. Адвокат просить змінити запобіжний захід. Навіщо тримати під вартою чоловіка, якого обвинувачують у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 (вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією), ч. 2 ст. 437 (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни), ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації), ч. 2 ст. 332-1 (порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї), ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами)?! Тим більше що обвинувачений, своєю чергою, “вину визнає, в скоєному кається”. І, що головне, “виявив бажання проживати на території України в м. Києві”.

Суд вирішує негайно звільнити його з-під варти під особисте зобов’язання, зобов’язавши його прибувати до Дзержинського міського суду Донецької області за викликом суду, утримуватися від спілкування зі свідками цього кримінального провадження та не відлучатися зі столиці України без дозволу суду. Ось так просто й гуманно.

Валерія БУРЛАКОВА