Не залишитися з архаїчною енергетикою

Уважно стежу за тим, як окремі політики та експерти борються із системою утворення тарифів в альтернативній енергетиці.

Однак така боротьба перетворюється на боротьбу проти альтернативної енергетики загалом, оскільки гальмує всі процеси у цьому секторі.

У мене не було і нема власних підприємств, які працюють в альтернативній енергетиці, але я активно займаюся інжинірінгом у цій галузі, просуваю проекти, пов'язані із сонячною генерацією, передусім — у Чорнобильській зоні.

Мені зрозуміла внутрішня економіка таких проектів — технічні рішення, капітальні видатки, терміни окупності, рівні рентабельності, тому хотів би висловити кілька тез. Вони не є вичерпними, але відображають поточний стан речей.

Теза 1. До 2014 року галузь альтернативної енергетики була монополізована підприємствами, пов'язаними з панами Ахметовим та Клюєвим. Було вкрай важко реалізовувати незалежні проекти через блокування на етапах виділення земельних ділянок, підключення, встановлення тарифу.

Теза 2. Навіть сьогодні частка інших учасників у загальному обсязі альтернативної енергетики (на місце компаній Клюєва пришли китайські компанії) мізерно мала. Кампанія критиків альтернативної енергетики жодним чином не зачіпає вказані групи компаній. Акцент чомусь робиться на середній і дрібних гравцях.

Теза 3. Україна суттєво відстає не тільки від середньоєвропейського рівня частки альтернативної енергетики, але і від власних задекларованих планів.

Теза 4. “Зелений” тариф в Україні вищий, ніж у багатьох європейських країнах, і ніж відпускні тарифи класичної генерації. Разом з тим, при нинішньому “зеленому” тарифі термін окупності “сонячної” генерації становить п'ять-шість років.

Враховуючи ризики країни, інвестори навряд чи погодяться вкладати кошти у проекти з більшим терміном окупності. Відповідно, залишаться ті, хто мінімізуватиме ризики політичними зв'язками. До чого це призводить — відомо.

За що ми платимо “зелений” тариф? Чому він вищий за середній?

Світова тенденція з переходу до альтернативних видів електричної генерації незворотна. Вартість одиниці встановленої потужності невпинно знижується і вже обігнала вугільну. Можливо, саме в цьому причина українських нарікань?

Україні вкрай важливо не відстати від цього потужного світового тренду і нарощувати власну часту альтернативну енергетику, переглядати архітектуру електромереж, готувати експлуатаційну і ремонтні бази, адаптувати модель ринку.

Сьогодні ми платимо за це додаткові кошти, але це дозволить нам не залишитися з неефективною архаїчною енергетикою у найближчі п'ять-десять років.

Віталій ДЕМ’ЯНЮК, член наглядової ради “Чорнобильського інституту досліджень і розвитку”