Нідерланди готують остаточну відмову від асоціації. Що буде з українською Угодою?

Наприкінці минулого тижня відбувся саміт Євросоюзу. Про нього чимало писали в Україні, адже саме тут лідери ЄС обговорили продовження антиросійських санкцій, та на вимогу окремих країн заблокували нові обмеження проти РФ. До того ж, напередодні в Берліні пройшов перший у 2016 році саміт “нормандської четвірки”.

Та за розмовами про Росію відійшла на другий план не менш важлива українська тема саміту.

В Брюсселі також обговорювали, що робити із наслідками нідерландського референдуму про асоціацію.

Прем’єр Марк Рютте повідомив: шансів на компроміс не лишилося, варто чекати на повідомлення Гааги про відмову від ратифікації.

Чи станеться це?

Що буде з Угодою про асоціацію в цьому разі? Якими є загрози для України?

Чи діятиме зона вільної торгівлі Україна-ЄС, яка була впроваджена як тимчасове застосування Угоди про асоціацію? Як довго триватиме це тимчасове застосування, якщо Нідерланди відмовляться від угоди?

“Європейська правда” підготувала відповіді на ці запитання.

Що відбувається у Нідерландах

Тут приємних новин, на жаль, не багато.

Так, ми всі знаємо про референдум, який відбувся у цій країні ще 6 квітня. Тоді євроскептики залучилися підтримкою виборців і провели референдум про не ратифікацію Угоди про асоціацію з Україною.

Та референдум цей, як багато разів говорилося, був консультативним, а тому юридично в уряду лишалася свобода дій — аж до простого завершення ратифікації. Кабінет Марка Рютте спершу обрав тактику затягування. Це не могло тривати завжди: спершу свій парламент, а потому і Євросоюз почав вимагати від нього хоч якоїсь визначеності.

Однією зі “звітних дат” був кінець минулого тижня. Питання української асоціації винесли на саміт ЄС. Але — безуспішно.

“Схвалення рішення не було. По суті,  була просто доповідь Рютте перед іншими лідерами”, — переказав ЄП один з дипломатів, повідомлений про хід зустрічі на найвищому рівні.

Хоча початково планувалося, що прем’єр приїде до Брюсселя з проектом рішення. Були навіть підготовлені два варіанти заяви саміту ЄС, які би відкрили Гаазі шлях до завершення ратифікації.

Та прем’єр-міністр Нідерландів сам відкинув всі варіанти. По суті, закривши шлях до ратифікації.

“Він розповів про настрої в своєму парламенті. А настрої такі, що жодна з його 2-3 пропозицій не буде підтримана парламентом країни. Рютте розповів, що зустрічався з опозицією, та розкритикувала його ідеї, нічого не запропонувавши навзаєм”, — розповів один зі співрозмовників.

В парламенті Нідерландів поставлений крайній термін для вирішення Українського питання — 1 листопада, і можна бути впевненим, що до того часу не буде знайдене рішення, яке би задовольнило парламент.

Напередодні виборів, що відбудуться в країні за півроку, голландських політиків охопив популізм.

Прем’єр не має підтримки навіть своєї фракції, де близько половини депутатів схиляються до нератифікації угоди з Україною.

Як і раніше, є кілька варіантів розвитку події; за найоптимістичнішим, прем’єр і далі тягнутиме час, лишивши угоду “підвішеною” як мінімум до зміни влади (тобто до літа наступного року). За найбільш песимістичним — парламент тим чи іншим шляхом схвалить рішення про скасування ратифікації, відкликання в уряду ратифікаційних грамот та офіційно повідомить Брюссель, що угоду з Україною не може бути укладено.

При чому сам Рютте наполягає, що він шукає шляхи мирного “розв’язання кризи”. На закритій частині саміту він повторив свою улюблену фразу про те, що його країна не має купувати “свиню у мішку”, скасовуючи асоціацію.

В Україні, звичайно, не полишають сподівань, що він вирішить лишити слід в історії і передасть грамоти в Брюссель попри вимоги депутатів, але це — фантастика. Ненаукова.

Тому є сенс розібратися із реальними наслідками. Особливо — в разі, якщо події підуть найгіршим шляхом.

Що буде з вільною торгівлею

Угода про асоціацію — документ, який працює за дуже незвичними для України правилами. Щоби пояснити ситуацію, яка є наразі, доведеться навести кілька абзаців юридичних викладок.

Наша Угода з Євросоюзом не є чинною, тобто юридично вона ще не була укладена. Попри це, більша частина її статей юридично застосовується. Для ЄС така процедура є стандартною і діє з багатьма міжнародними угодами — Брюссель може, не чекаючи рішень національних парламентів, запустити так зване тимчасове застосування міжнародних угод.

Ця процедура прописана у базовому документі ЄС — Договорі про функціонування Євросоюзу, ст.218 (5). В тій самій статті окремо зазначено, як дана процедура має працювати для угод про асоціацію.

Та найголовніше — те, що за згаданою процедурою

Нідерланди вже погодилися на запуск тимчасового застосування Угоди про асоціацію.

І це юридично зафіксовано.

Рішення про тимчасове застосування було проголосоване Радою ЄС, підписане і опубліковане ще в вересні 2014 року. Для його схвалення потрібен консенсус — а отже, уряд Нідерландів поставив під ним свій підпис. 

Останнім часом в українських ЗМІ лунає думка, що остаточний зрив ратифікації в Нідерландах означатиме також зупинку тимчасового застосування. Цей дискурс розпочався зі статті у “Дзеркалі тижня”, згодом його підтримали інші ЗМІ та експерти.

Та чи є ця небезпека реальною?

Чи може Гаага відкликати свій голос на підтримку даного рішення? І чи можливо, що ЗВТ автоматично зупиниться після зупинки ратифікації?

На щастя, на обидва запитання відповідь — “ні”.

Лісабонська угода, тобто базова угода про принципи функціонування ЄС не дає країнам-членам права відкликати свій голос під рішенням, яке вже схвалене та опубліковане. Такої процедури просто не існує. Навіть якщо уряд змінив свою думку — пізно, рішення вже діє.

І нехай вас не вводить в оману термін “тимчасове застосування”. У законодавстві ЄС немає жодних обмежень цього “тимчасового” періоду.

Він може діяти вічно — доки угоду не ратифікують, або доки рішення про “тимчасове застосування” не буде скасоване.

Звісно, скасувати угоду можливо — в цьому разі дія Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС також перерветься. Але, підкреслимо, це рішення не автоматичне.

Лісабоном передбачена окрема процедура для перегляду тимчасового застосування, вона описана в ст. 218(9) договору ЄС: “Рада ЄС за пропозицією Єврокомісії або Високого представника з питань закордонних справ і політики безпеки ухвалює рішення, що призупиняє застосовування угоди...”

Отже, для зупинки ЗВТ з Україною необхідні:

— Пропозиція ЄК та/або зовнішньополітичної служи ЄС

— Рішення Ради ЄС.

Є певна невизначеність щодо того, чи потрібний консенсус для скасування ЗВТ з Україною, оскільки ст.218 передбачає різночитання з цього приводу. На думку автора, одностайність тут не є необхідною, для скасування угоди з Україною достатньо кваліфікованої більшость. Тобто цю ідею мають підтримати 55% країн-членів ЄС, в яких проживають 65% населення. Це саме по собі є гарним запобіжником — достатньо, щоби держави-друзі України зі східної і північної Європи проголосували проти, або утрималися — і голосів на скасування ЗВТ не вистачить.

Та ще надійніший запобіжник — те, що для запуску процедури необхідна ініціатива Єврокомісії або зовнішньополітичної служби.

Тобто одного лише бажання урядів — навіть якщо в кількох європейських столицях до влади прийдуть популісти — не буде достатньо.

За нинішнього складу Єврокомісії імовірність того, що вона ініціює розрив з Україною — близька до нуля.

І найголовніше: референдум у Нідерландах жодним чином не впливає на цей процес.

Що буде далі?

Отже, Угода про асоціацію — принаймні, її торгівельна частина — працюватиме і надалі. 

Не дарма ще в квітні, відразу після референдуму, звучала думка про те, що хоч на референдумі програла Україна, його наслідки вдарять передусім по самому Євросоюзу.

Нині саме Брюссель перш за все занепокоєний тією невизначеністю, яку створили Нідерланди. По суті, цей референдум запустив ланцюгову реакцію — після цього країни-члени одна за одною ініціюють зупинку інших міжнародних угод. Спершу Франція виступила проти Трансатлантичного партнерства (TTIP), тобто угоди про ЗВТ між ЄС та США. Переговори про TTIP офіційно заморожені.

А вже на минулому тижні така ж доля спіткала угоду із Канадою — як відомо, підписання цього документу заблоковане через протести бельгійського регіону, Валлонії. При чому у випадку угод із США та Канадою справа не дійшла до тимчасового виконання — угоди зупинилися на більш ранніх стадіях.

Україні пощастило, що ми пройшли точку неповернення і наша угода, по суті, убезпечена від скасування. Принаймні, в частині ЗВТ.

Звичайно, це не означає, що Україна може відпочивати і не звертати увагу на те, що наша Угода про асоціацію — у “підвішеному” стані.

Київ також зацікавлений завершити ратифікацію. Тому ми також беремо участь у переговорах, а днями міністр Клімкін має полетіти для цього до Гааги. Наразі наша зацікавленість — переважно політична. Та поза тим, ніхто не не може напевно сказати, яким буде наступний склад Єврокомісії. Не варто виключати, що він виявиться менш прихильним до України, а отже, вийти з “підвішеного” стану краще за нинішнього складу ЄК. 

Зрештою, нинішня ситуація точно не тішить уряд Нідерландів, який через заморожену українську угоду постійно змушений виправдовуватися перед Брюсселем.

Отже, всі без винятку сторони зацікавлені завершити ратифікацію угоди про асоціацію. Одна проблема — наразі ніхто не знає, як цього досягти.

Сергій СИДОРЕНКО, редактор “Європейської правди”