Навіщо вибух

Від серії вибухів у Дніпропетровську у п’ятницю постраждали 29 осіб, 26 з яких, зокрема 10 дітей, були госпіталізовані. СБУ розробляє шість можливих версій цих подій. Міністр юстиції Олександр Лавринович назвав їх добре спланованою та скоординованою спецоперацією. Але відразу ж виникає питання: чиєю? За інформацією спецслужб, поки що жодна організація не взяла на себе відповідальність за вчинений “теракт”, що вже ставить його під сумнів, адже вони здійснюються з якоюсь метою, щоб про щось заявити чи чогось вимагати.

Тим часом, у владі почали шукати відповідальних у політичній площині. Микола Азаров відразу ж заявив, що вибухи вигідні силам, зацікавленим у дестабілізації ситуації в країні, мовляв “чим гірше простим людям від цієї ситуації, тим більше можна звинувачувати чинну владу і отримувати на цьому якісь дивіденди”. Втім, суспільно-політичний контекст за якого пролунали вибухи, може свідчити про інше.

Відволікання уваги

Центральною темою для обговорення в ЗМІ від початку тижня стала інформація про побиття Юлії Тимошенко, блокування опозицією парламенту та наростаюча хвиля негативної міжнародної реакції. В п’ятницю 27 квітня тоді ще омбудсмен Ніна Карпачова продемонструвала західним дипломатам фото гематом Юлії Тимошенко і відповідний експертний висновок, а представники захисту екс-прем'єра заявили про готовність надати фото синців Тимошенко для будь-якої експертизи, але, зі зрозумілих причин, не української.

Безпосередньо вибухам передувала хода кількатисячної колони прихильників Юлії Тимошенко центром Києва до будівлі Адміністрації президента із транспарантами “Межигірсько-качанівських садистів — до суду”, у результаті якої навіть було заблоковано рух автомобілів вулицею Грушевського. І саме в цей час, об 11.50 надійшло повідомлення про перший вибух у Дніпропетровську. “Теракти” природно переключили на себе увагу основних, насамперед телевізійних, ЗМІ. Новини “про Тимошенко” відійшли на задній план, а деякі телеканали взагалі проігнорували їх.

Цільове засідання

Депутати опозиціонери, які цілодобово блокували трибуну ВР, очікували можливого побоїща, котрі уже неодноразово відбувалися після формування нинішньої провладної більшості. Проте цього не сталося. А “диригент” регіоналів Михайло Чечетов навіть став усіх переконувати, що “бажаного опозиціонерами” силового розблокування Ради цього разу не буде. Звісно, Чечетов прославився своєю публічною брехнею журналістам, після чого ті стали його дружно ігнорувати, проте в нинішніх умовах, схоже, силовий сценарій дійсно був би для Банкової контрпродуктивним.

Розблокувати парламент для ухвалення потрібних владі рішень, “диригент” пообіцяв “інтелігентно, толератно тактовно, по-європейськи”. І, дійсно, скориставшись дніпропетровськими терактами, Володимир Литвин скликав ВР, маючи для цього благородний привід. Щоправда велося воно не з президії, а з однієї з лож, однак це не завадило ухвалити необхідні рішення: фактично на крові привести до присяги новообраного уповноваженого з прав людини Валерію Лутковську та відправити у відставку її попередницю Ніну Карпачову, котра, будучи регіоналкою, в останні дні перебування на посаді омбудсмена “відбилася від рук” (в розумінні влади), почавши перейматися долею Тимошенко.

Країні заважає нещадна боротьба за владу

Віктор Янукович на межі цинізму, заявив, що “країні заважає розвиватися нещадна боротьба за владу” і навіть, слідом за скандально відомим Ігорем Рибаковим, пояснив, у чому полягають її особливості: “одних можна обдурити, інших можна нахилити. Інтереси політиків часто превалюють над інтересами держави”. От лише про те, що тон у цій “нещадній боротьбі”, дедалі більше не гребуючи жодними засобами, задає сама ж влада, президент промовчав. Адже втрачати, здобуті з “нагинанням” Конституції, фактично необмежені можливості в усіх трьох гілках влади, вкрай шкода. А утримувати її за реальної підтримки менш ніж 20% громадян (яка до того ж невпинно зменшується, навіть у базових, “нутрових”, як висловився нещодавно керівник фракції ПР Олександр Єфремов, східних регіонах), можливо лише постійно розширюючи арсенал екстраординарних, аж до авантюрних, засобів.

В Росії вже давно порівняно успішно використовують такий інструмент маніпуляції суспільством як нагнітання страху і показової “боротьби з тероризмом”. Чи може цей досвід бути успішно застосований в Україні? Чи не стануть подібні до дніпропетровських вибухів підставою продемонструвати суспільству необхідність такої боротьби за російськими лекалами? На Дніпропетровщині до 2 травня уже заборонили масові заходи. Добре якщо цим і обмежиться, а в іншому випадку з'явиться очевидне підтвердження, хто саме зацікавлений у “дестабілізації ситуації в країні”. Вибухи уже стали приводом для посилення “уваги” правоохоронців до активістів опозиційних організацій. Про нездоровий інтерес силовиків до її членів, зокрема, уже заявили у місцевій організації ВО “Свобода”. Не можна не згадати і про внесений до ВР минулого року і зараз актуалізований законопроект Вадима Колесниченка, який передбачає боротьбу з екстремізмом з відповідними механізмами зачищення від неугодних. В нинішніх умовах, екстремістом можна призначити будь-кого, хто активно протестуватиме проти нинішньої ситуації у країні, а відтак репресувати.

ЄВРОвибух

Здавалося, вибухи можуть поставити під питання проведення в Україні Євро-2012. Втім, УЄФА уже опублікувала заяву, що “ці події не змінюють впевненості в тому, що заходи безпеки, розроблені владою до Євро-2012, гарантують спокійне і успішне проведення турніру”.

Насправді головну загрозу, принаймні для влади, становить інша тенденція — міжнародна ізоляція режиму Януковича швидко наростає. На саміт глав держав Центральної Європи, що має відбутися в Ялті 11-12 травня уже відмовився приїхати президент Австрії Гайнц Фішер та Німеччини Йоахім Гаук. Ймовірно їхній приклад, за словами керівника представництва ЄС в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейри, наслідуватиме і президент Чехії.

Причому німецький президент отримав підтримку та схвалення в середині країни. Міністр закордонних справ Гідо Вестервелле сказав, що Гаук прийняв “правильне рішення”. За словами речника Соціал-демократичної партії Рольфа Мютцніха, таке рішення має не лише “символічний вплив”, а й є “сильним політичним сигналом”. За інформацією служби президента відкритим все ще залишається питання чи він взагалі приїде на Євро-2012. А от комісар ЄС з юстиції та прав людини Вівіан Рендінг уже повідомила Мішеля Платіні про скасування візиту на першу гру Євро-2012 через ситуацію з Юлією Тимошенко.

На цьому тлі посол ФРН в Україні Ганс-Юрґен Гаймзьот відверто заявляє про те, що “існує глибоке розчарування українським керівництвом” і “ми не дозволимо тримати нас за дурнів”. Німецькі ЗМІ повідомляють про те, що до українських дипломатів була донесена позиція, що й канцлер Анґела Меркель також може не приїхати на Євро-2012 до України у разі відсутності прогресу у питанні політв’язнів. Схоже, на цьому етапі європейців частково стримує лише те, що бойкот Євро-2012 може бути сприйнятий як образа українському народові та завдати шкоди місцевій опозиції.

Олесь ОЛЕКСІЄНКО