“Напрям реформ”: як знайти тумбочку

Було б добре, якби це було саме так.

Між тим, президент Янукович щойно поставив завдання Комітету з економічних реформ підготувати не пізніш ніж упродовж 60 днів проект програми економічних реформ.

Цим підтвердивши очевидний факт — після чотирьох років Януковича на чолі уряду та серії виборчих кампаній у регіоналів не існує такого плану. Очевидно, для його підготовки досі не знаходилося 60 днів.

Микола Азаров заявив, що його уряд проводитиме реформи тоді, “коли суспільство буде до них готове”. На сьогодні виділяються чотири напрями таких “реформ”.

Перший з них — спроба знизити ціни на газ. Мета шляхетна. Однак, при цьому уряд “за ціною не стоїть”. В обґрунтуванні наміру здачі газотранспортної системи уряд вдається до цитування опитувань громадської думки маловідомих соціологічних фірм.

Протягом тривалого часу Партія регіонів вимагала референдуму щодо вступу до НАТО, однак нині без жодного референдуму намагається вирішити, можливо, ще більш важливе питання.

Здача газотранспортної системи, збудованої поколіннями українського народу, є не питанням цього уряду, тим більше, з його сумнівною легітимністю. Це питання усього народу.

Українські переговірники в діалозі з Росією виглядають як аборигени, що за брязкальця вимінюють золото і власну країну. Опозиція, до речі, мала б домагатися референдуму.

Інший член уряду Володимир Семиноженко пішов далі, говорячи про необхідність входження України до “союзної держави” з Росією і Білоруссю.

Про діяльність “союзної держави” останніми роками відомо переважно з перебігу конфлікту між білоруським і російським керівництвом.

Щойно білоруський президент Олександр Лукашенко заявив: “Все, що ми сьогодні робимо, спрямоване на забезпечення нашої держави та збереження її незалежності, це є найважливішою проблемою, яка сьогодні вирішується.

Природно, ми розуміємо, що бути сьогодні Білою Руссю не так просто, незалежність не так просто дається, але ми повинні зробити все, щоб зберегти свою державу...

Білоруси шукатимуть щастя там, де до них нормально ставляться, приймають, поважають, де платять гідно. Думаю, ви розумієте, про що йде мова... Народ заслужив, щоб мати на цій планеті свій шматок землі...

Необхідно, щоб наші діти й онуки потім не дорікали нам, що ми не зберегли і не передали їм у спадок цю землю. От проста логіка нинішніх подій”.

По суті агітація за будь-яку “союзну державу”, тим більше з боку посадової особи, означає заклик до порушення суверенітету України, що має дуже однозначне визначення в українському законодавстві.

Другий напрямок реформ “уряду тушок” полягає в спробах отримати позички, зокрема черговий транш на 5 мільярдів доларів від МВФ. Після того, як Янукович левову частину своєї виборчої кампанії збудував на критиці боргової політики уряду Тимошенко, це виглядає особливо показово.

Тоді регіонали у відповідь на запитання, де вони знайдуть гроші на соціальні стандарти, з гумором відповідали, що “в тумбочці”. Виявилося, що “тумбочка” знаходиться у того ж МВФ. Тим часом на внутрішньому ринку уряд уже запозичив кілька мільярдів гривень.

Третій “напрям реформ” зводиться до намірів обмежити соціальні видатки. По суті, це означає перекладення хиб державного управління, результатів корупції та наслідків реформ на населення.

Зокрема, уряд вирішив розглянути можливість знизити дефіцит Пенсійного фонду шляхом збільшення пенсійного віку для військовослужбовців та жінок. Можливо тому, що в нинішньому керівництві обмаль і тих, і інших.

Крім цього пропонується вивчити можливість введення обмежень на виплату пенсії працюючим пенсіонерам і на максимальну пенсію, призупинення виплат дострокових пенсій до досягнення пенсійного віку, а також заморожування спеціальних та пільгових пенсій, які нараховуються з держбюджету.

Регіонали, що торік виступали за негайне підвищення соціальних стандартів, тепер перенесли підвищення на кілька місяців. Чи є гарантія, що знову не перенесуть? І що це будуть за стандарти в нових інфляційних умовах?

При цьому влада наважується говорити, що вона порушує Конституцію, щоб “нагодувати людей”. Забуваючи, що це люди годують її, і досить жирно.

Усі ці заходи приправляються обіцянками про 50 мільйонів громадян України у 2020 році та про входження України до двадцятки найрозвиненіших країн протягом найближчих десяти років.

Демографи стверджують, що отримати 50 мільйонів обіцяних Януковичем громадян України до 2020 року можна виключно за рахунок кількох мільйонів іноземних прибульців.

Якщо нині в Західній Європі ВВП на душу населення в кілька разів більший, ніж в Україні, то щоб її наздогнати, розвиваючись навіть у кілька разів швидшими темпами, потрібно буде до 100 років. Але ми вже цього не перевіримо, як і Янукович з Азаровим.

Нещодавно Віктор Янукович обіцяв наздоганяти Росію. Яка сама під впливом реалій кризи вже відмовилася від амбітної цілі наздогнати Португалію та подвоїти ВВП з 2003 до 2011.

Президент Янукович створив спеціальний антикорупційний комітет. При цьому ледь не кожен другий міністр “уряду тушок” у свій час фігурував у корупційних скандалах. Не кажучи про те, що на реформаторів у цій команді “професіоналів” з досвідом “занепаду совка” й розподілу народної власності, схожі заледве пару чоловік.

По суті, реформаторами сьогодні виступають ті, хто протягом десятків років на вищих посадах не робили видимих спроб реформування. І значно мірою тому країна нині й перебуває там, де перебуває.

Нарешті, четвертий напрям “реформ” — гуманітарна сфера. Обіцянки регіоналів розділити особисті погляди нового міністра освіти в Дмитра Табачника і його професійну діяльність виявилися лише обіцянками.

“Реформи” у гуманітарній сфері просунулися найдалі й звелися, насамперед, до відновлення внутрішніх екзаменів у вишах. Це, по суті, повертає повномасштабне хабарництво у процес вступу під гаслом автономізації ВНЗ.

Тим часом, за даними фонду “Демократичні ініціативи”, 78% абітурієнтів оцінює незалежне оцінювання як ефективний засіб боротьби з корупцією, а 72% їх батьків довіряють ЗНО як ефективному способу справедливого відбору до вищих навчальних закладів.

Протягом останніх років чимало вступників отримали особистий досвід здобуття безоплатної вищої освіти — без хабара і “телефонного права”.

Крім створення “піраміди” хабарів, ця “реформа” досягатиме не менш суспільнонебезпечної мети. Адже надаватимуться переваги менш здібним і більш корумпованим абітурієнтам, таким чином, деморалізуватиметься потенційна українська еліта на самому етапі її зародження, створюватимуться умови для вступу волюнтаристськи визначених осіб.

Кожного року в життя вступають нові покоління українців. Автори цих “гуманітарних реформ” прагнуть принизити їх до зрозумілого для себе рівня. Усе це, безумовно, знижуватиме ефективність Української держави.

Новий міністр освіти Дмитро Табачник взявся ретранслювати на молоде покоління українців свої оригінальні історичні погляди, зобов‘язавшись самотужки вичитувати всі підручники з історії.

Як виходить з натяків Дмитра Табачника, він має намір вписати в підручники, що Степан Бандера співпрацював з фашистами, хоча навіть посол Польщі цей факт заперечує.

Крім того, Табачник назвав “брехнею” те, що на Західній Україні в ХІХ столітті був менший національний тиск на українців, ніж на Східній.

Навряд чи підручник, затверджений Табачником, зможе пояснити, чому сотні українських діячів із Наддніпрянщини, яких за українську діяльність ув'язнювали чи засилали в Росії, починаючи від Грушевського й Антноновича, могли відкрито працювати на Галичині.

Масоване видання “виправлених” підручників під приводом того, що старі “заважкі” для дітей має на меті максимально зацементувати національні комплекси меншовартості, які руйнуються кожним новим поколінням українців.

Тепер з молоді, за старими імперськими лекалами, намагатимуться зробити покручів, що зневажають власну країну та її шлях до свободи, привити віруси байдужості, корупції та зради. По суті, це є продовженням політики культурного геноциду українців і фіксацією результатів фізичного геноциду.

Причому все відбувається на тлі реальних політичних репресій нової влади, тобто переслідування студентів-учасників “антиТабачної” кампанії за їхні політичні погляди, та заохочення владою штрейкбрехерства.

Тож, “гуманітарні реформи” нової влади пішли значно далі, ніж решта реформ, де ще й програма не готова, і законопроекти не написані.

Більш ніж красномовною ілюстрацією ситуації, в якій опинилася країна, є кримінальна статистика. За даними міліції за січень-лютий цього року (тобто виборча кампанія і її підсумки) в Україні злочинність виросла на 20% порівняно з минулим роком.

Як відомо, під час Помаранчевої революції в Києві, за даними тієї ж міліції, злочинність знизилася на третину, попри те, що в столиці постійно перебували на кілька сотень тисяч людей більше, ніж зазвичай.

Країні, безумовно, потрібні реформи. Не менше їй потрібні реформатори, які мають хист, позитивний ринковий досвід, щеплення від клептоманії і хоч трохи любові до країни.

Олександр ПАЛІЙ, політолог, кандидат політичних наук