“Нафтогаз” у дефолті. Як це сталося і що буде з компанією далі

НАК “Нафтогаз” — банкрут. Про це говорить дефолт, який допустила державна компанія не розрахувавшись по власних боргах.

В останній день 26 липня не сплатила інвесторам 335 млн дол за одним випуском єврооблігацій і 45 млн євро відсотків за іншим.

Проте класична процедура банкрутства “Нафтогазу” не світить. Річ у тім, що ця ситуація не в останню чергу виникла через розбіжності у позиціях керівництва уряду та керівництва держкомпанії.

В Кабінеті міністрів не полишають спроб домовитись з кредиторами та вже доручили “Нафтогазу” невідкладно розпочати другий раунд переговорів щодо реструктуризації боргу.

Хто винен у дефолті монополії та як це відзначиться на її майбутньому?

Скільки винен “Нафтогаз”

Позики, за якими НАК “Нафтогазу” цьогоріч треба розраховуватись брались у 2019 році. Тоді компанія розмістила три випуски єврооблігацій на загальну суму 1,5 млрд дол.

Перші два випуски “Нафтогаз” розмістив 12 липня 2019 року, щоправда, кожен з них передбачав різні умови. Перший випуск був номінований у доларах. Компанія на три роки залучила 335 млн дол під 7,375% річних.

Другий випуск — це номіновані в євро п'ятирічні облігації вартістю 600 млн євро. Ставка дохідності за ними встановлена на рівні 7,125% річних. Примітно, що п`яту частину цього випуску або облігацій на 120 млн євро викупив Європейський банк реконструкції та розвитку.

Погашення першого випуску мало відбутися 19 липня 2022 року, тобто “Нафтогаз” повинен був виплатити 335 млн дол та відсотки за ними. Крім цього, в той же день компанія мала виплатити 45 млн євро доходу власникам другого випуску.

За збігом саме 19 липня уряд затверджував умови пропозиції для міжнародних інвесторів щодо реструктуризації зовнішнього боргу України. Проведення розрахунків по боргу державного “Нафтогазу” в цей же день, могло викликати питання з боку іноземців, яким Кабінет міністрів запропонував відкласти виплати на два роки.

Аби цього не сталось прем’єр Денис Шмигаль ще 7 липня поставив перед головою “Нафтогазу” Юрієм Вітренко завдання домовитися про реструктуризацію. 12 липня НАК звернувся до власників облігацій, за якими компанія 19 липня мала здійснити виплати, з пропозицією відтермінувати погашення і виплату відсотків на 2 роки.

Через три дні представники кредиторів дали зрозуміти, що такий сценарій їх не влаштовує, а вже 25 липня це визнав ”Нафтогаз”. Після 19 липня компанія мала ще тиждень, аби провести розрахунки з інвесторами і таким чином уникнути дефолту.

Та цього не сталося. 26 липня історія завершилася офіційним оголошенням дефолту “Нафтогазу”.

Як реструктуризація оголила конфлікт Вітренка та Шмигаля

Борговий кейс “Нафтогазу”, серед іншого, вивів в публічну площину конфлікт між Денисом Шмигалем та Юрієм Вітренком, який виник на тлі розбіжностей щодо необхідних обсягів газу в підземних сховищах до початку опалювального сезону.

Про суперечку прем'єра та голови НАКу на одній з нарад, присвячених проходженню майбутнього ОЗП, раніше писали ЗМІ. Говорили про це і співрозмовники ЕП.

Тепер натягнуті відносини Вітренка та Шмигаля підтверджують не тільки публікації журналістів, а й публічні заяви і навіть офіційні документи.

Річ у тім, що у червні Кабмін доручив ”Нафтогазу” накопичити до початку опалювального сезону мінімум 19 млрд кубометрів газу, а Вітренко в публічних виступах наголошував, що для проходження зими цілком достатньо 15 млрд кубометрів палива.

“Уряд перестраховується і закладає у плани усі можливі ризики, зокрема варіант з проходженням зими без імпорту газу. Це підвищує планку запасів у сховищах до 19 мільярдів кубометрів”, — говорив Вітренко.

Необхідність закуповувати додаткові обсяги газу НАК назвав як основну причину відтермінування виплат у зверненні до тримачів своїх облігацій. Мовляв, якби не доручення уряду, компанія б впоралась із зобов’язаннями.

Відповідь прем'єра була миттєвою: вже наступного дня уряд видає розпорядження, яким з одного боку ставить Вітренка на місце, визнаючи роботу правління “Нафтогазу” в напрямку реструктуризації боргів незадовільною.

А з іншого — ставить запобіжник від можливих виплат, які могли б нашкодити перемовинам щодо реструктуризації держборгу, зобов’язуючи голову НАКу погоджувати з урядом усі подальші дії по облігаціях.

На це Вітренко відповість за день до дефолту офіційним роз’ясненням, в якому попередить про наближення “жорсткого дефолту” і спробує зняти з себе відповідальність нагадавши, що у цьому питанні м’яч на боці уряду.

Сам же “Нафтогаз” зробив усе від нього залежне — спочатку фінансовий директор, а згодом і голова правління звернулись до Кабміну з проханням погодити виплати, але позитивної відповіді не отримали.

Чим може завершитися конфлікт наразі прогнозувати важко, проте співрозмовники ЕП в уряді та Офісі президента стверджують, що на місце Вітренка вже розпочався пошук кандидатур. “Щоправда, питання звільнення поки що остаточно не вирішене”, — зазначає один зі співрозмовників.

Проте вже зараз зрозуміло, що неузгодженість позицій акціонера в особі уряду та державної компанії в питанні того, чи здатен “Нафтогаз” обслуговувати позики, може викликати чимало запитань у міжнародних партнерів та вплинути на подальші перемовини про реструктуризацію боргу компанії.

Зокрема, на тлі останніх подій у підвішеному стані залишається погоджений, але не отриманий кредит від ЄБРР на 300 млн євро, який НАК планував використати на закупівлі газу.

Як дефолт вплине на компанію

Як вже зазначалося, у питанні виплати по єврооблігаціях “Нафтогаз” фактично став заручником більш масштабного процесу реструктуризації зовнішнього боргу України.

Напередодні Міністерство фінансів оголосило пропозицію тримачам євробондів країни про відтермінування платежів за ними на 2 роки, а також про зміну умов обігу державних ВВП-варантів.

Попередньо цю пропозицію вже підтримали уряди Канади, Франції, Німеччини, Японії, Британії та США. Вони закликали комерційних кредиторів погодитися на прохання України та відтермінувати виплати за українськими євробондами.

Успішна реструктуризація боргу за євробондами дозволить державі зекономити близько 5 млрд дол платежів протягом наступних двох років. Ці кошти держава зможе витратити на більш пріоритетні цілі, зокрема на підтримку оборони чи відбудову критичної інфраструктури.

“Виплата за боргами “Нафтогазу” у таких умовах була б щонайменше дивною. Державний борг — це борг суверена. І якщо вже щодо нього йдуть переговори про реструктуризацію, то це означає, що борги квазісуверенів в принципі не повинні обслуговуватися”, — вважає виконавчий директор CASE-Україна Дмитро Боярчук.

Фактично, навіть якби у “Нафтогазу” була можливість заплатити за своїми боргами, то такі дії поставили б під сумнів неспроможність України обслуговувати свої борги за єврооблігаціями у поточних умовах та усі попередні домовленості щодо відтермінування виплат.

“По ідеї, уряд якраз і мав би не давати “Нафтогазу” здійснити виплату за євробондами. Якби раптом такі виплати відбулися, то це могло б підштовхнути власників суверенного боргу не погоджуватися на відтермінування платежів за ним”, — зазначає інвестиційний банкір Dragon Capital Сергій Фурса.

Разом з цим, дефолт компанії матиме серйозні наслідки, зокрема щодо майбутніх запозичень компанії, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону.

Наприкінці травня НАК попередньо домовився з ЄБРР про кредит на 300 млн євро, які компанія планувала витратити на закупівлю газу для опалювального сезону. На початку липня Кабмін навіть дав державну гарантію за цим кредитом.

“Чи зможе компанія позичити кошти в того самого ЄБРР? Враховуючи, що цей банк у 2019-му вклав 120 мільйонів євро в облігації, які тепер в дефолті. Чи не буде неплатіж по бондам формальною процедурною перепоною для ЄБРР по кредитуванню компанії?”, — запитує фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

ЕП звернулася до ЄБРР з приводу потенційного впливу дефолту “Нафтогазу” на домовленості про залучення компанією нового кредиту на купівлю газу. На момент виходу статті відповідь не була надана.

“Ми уважно спостерігаємо за ситуацією. Наразі ми не маємо коментарів з цього приводу”, — відповіли у пресслужбі банку.

За нормальних обставин дефолт “Нафтогазу” міг би вплинути на його успіхи у залученні нового кредиту від ЄБРР, але у часи війни з правил роблять чимало винятків. Не виключено, що такий виняток зробить і ЄБРР.

“Наразі важко сказати достеменно, однак я вважаю, що “Нафтогазу” все ж вдасться отримати кредит ЄБРР. Ситуація така, що тут ніхто розбиратися не буде: чи було опущено дефолт через неефективність менеджменту, чи ні. Все спишуть на війну як домінуючу обставину, яку наразі й необхідно вирішити”, — додає Боярчук.

Водночас аналітики вважають, що невиплата компанією за своїми бондами не матиме суттєвих наслідків для її платоспроможності.

Теоретично на активи “Нафтогазу” за кордоном можуть спробувати накласти арешт для того, щоб таким чином погасити заборгованість. Проте цей варіант є малоймовірним. “Дефолт буде тимчасовим і рано чи пізно вони погодять умови реструктуризації”, — вважає Фурса.