“Мовний” закон в Одесі перемагає здоровий глузд

“Думай и говори на родном языке!”, — закликають одеситів численні білборди правлячої партії. “Уговорили!“, — регочуть мешканці Південної Пальміри. Адже на тихих вулицях портового міста і так чути лише “язык Пушкина и Тургенева”.

Майже анекдотично виглядає на біло-блакитних рекламних щитах крихітний рядок українською: “Думай та розмовляй своєю мовою! Партія Регіонів Одеса”.

Ті чи інші рішення щодо “порятунку” російської в Одесі ухвалюють ледь не щороку з дебютного в цьому плані 1993-го. Прийняття багатьох з них супроводжується малолюдними мітингами з плакатами накшталт “Я хочу говорить по-русски!”, “Хочу учиться на русском языке!” чи то сповненими трагізму рядками “Нам все равно будут сниться сны на русском!”. У одеситів, що не відробляють там свої 50 гривень, це знову ж таки викликає посмішку — говорити російською їм ніхто й ніколи не заважав.

Ефект лавини

“За 26 років свого життя в Одесі я не познайомився з жодною людиною звідси, рідною для якої була б українська мова, — розповідає Ярослав, одеський програміст. — Якщо вважаєш мову рідною — треба нею користуватись! Ніякої поваги не викликають в мене люди, які кажуть, що люблять українську, кричать “Геть москалів!”, “Мова понад усе!”, але спілкуються російською у повсякденному житті”.

“Коло знайомих в мене широке, — підкреслює він. — Та українську в Одесі чую хіба що на вокзалі чи на пляжі — від гостей міста”.

Тож “дозвіл” Партії регіонів розмовляти та навіть думати російською хлопця не вражає.

“Я люблю українську, — каже Ярослав. — Така гарна, співуча мова! Змалечку читаю книжки українською, ще з дитинства мене, у російськомовній родині, виховували двомовним. Дуже ображаюсь, коли через спілкування російською у повсякденному житті мене звинувачують у неповазі до української мови. Просто моя рідна — російська”.

У Львові, розповідає одесит, він розмовляє українською. Люди ж з Міста Лева неодноразово переходили на російську у спілкуванні з гостем з Одеси. “З поваги, — підкреслює він. — Цього я й бажав би — поваги та розуміння”.

Після хвилі протестів, спричинених мовним законопроектом, хлопець не впевнений,що може розраховувати на ці прості речі. Зауважує — неприємно вразила радикальна риторика “Свободи”, зокрема, Ірини Фаріон. “Ідіотизм та крайнощі, тобто прийняття “мовного” закону, спричиняє лавину ідіотизму у відповідь”, — констатує Ярослав, розчаровано махнувши рукою.

“Після всього цього я вже сумніваюсь, що до мене у Львові поставляться доброзичливо. Як би на гілляку не причепили!”

Хлопець каже: він, чесно кажучи, не проти надання російській мові певного офіційного статусу. Але ні в якому разі не ціною фактичного знищення української мови, що передбачена ініціативою Колесніченка-Ківалова. “Це ідіотизм”, — повторює він.

Іншої думки, на жаль, притримується одеській міський голова.

Суттєві зміни

Де-факто одесити завжди вільно користувались російською мовою, охоче погоджується мер Одеси, Олексій Костусев. Але, за його словами, раніше становище російської мови у місті було питанням “здорового глузду”. Зараз все інакше…

“Інша справа — коли вже є закон!, — наголошує мер у розмові з Тиждень.ua — Ми дуже цього чекали. І, напевно, не випадково Одеса стала першим містом в Україні, де російська мова стала регіональною”.

“Взагалі-то все почалось у 1993 році, — хизується Олексій Олексійович, підтверджуючи тезу про головного “коника” будь-якої одеської влади. — Тоді я був

депутатом міськради. Разом із товарищами, однодумцями, ми зібрали підписи одеситів і після моєї доповіді на сесії рада прийняла рішення: на території міста-героя російська мова використовується у роботі організацій та установ нарівні з українською. Мене багато критикували за це. Але ніхто досі не наважився це рішення міськради відмінити”.

“І воно діяло”. — підкреслює міський голова.

Але, виявляється, цього кроку, як і подальших ініціатив міської влади, для комфортного життя у місті було недостатньо. “Одеситів напружувало, наприклад, те, що вони не можуть піти у кіно й подивитись стрічку рідною мовою, — пояснює необхідність наявності регіонального статусу російської Олексій Олексійович. — Коли мене обрали народним депутатом, я вивчив українську. Але є чимало людей, які не вивчили! І, напевно, не дуже потрібно змушувати їх це робити”.

“Я знаю українську, але фільми волію дивитись російською, тому що це моя рідна мова, — раптом додає Костусев.

“Цього в Одесі не було, не було ніде в Україні. Тепер це є”, — каже мер, пускаючись у довгу розповідь про бажання одеситів дивитись російськомовне ТБ та насолоджуватись російськомовною рекламою.

Апелюючи до здобутої завдяки закону про регіональні мови перемоги російської мови у кінопрокаті, пан Костусев дивним чином забуває про прийняту у місті минулого року Програму розвитку та збереження російської мови вартістю у 805 тисяч гривень. Нею була передбачена не тільки можливість обирати російську як мову навчання у школі (хоча більшість одеситів обрали для своїх дітей українську). Збереження російської мови, згідно із Програмою, передбачало зокрема і вирішення питань використання російської у кінопрокаті, на телебаченні тощо.

Що ж, закон є закон…

Цукерки для львів’ян

“Нещодавно в мене були режисери з Голлівуду, — розповідає мер Одеси. — Вони розповіли, що у США, особливо у Каліфорнії, всюди іспанська мова. Коли телефонуєш кудись, автовідповідач питає: “Якою мовою ви бажаєте говорити? Якщо англійською — натисніть 1. Якщо іспанською — натисніть 2. Іспанська мова у певних регіонах США більш розвинена, ніж американська… тобто, англійська. І влада не бореться з цим”.

На жаль, в Одесі вам навряд чи запропонують українську мову спілкування. З прийняттям закону шанси на це зменшуються. Щоправда, влада про це не здогадується. “Це дуже важливий крок у бік поваги прав людини, — переконує мер. — Важливий крок до стабілізації ситуації в Україні”.

“Наша країна складається з різних регіонів, які не мають навіть спільної історії, — пояснює Олексій Костусев. — Якщо ми візьмемо Крим — це одна історія, ми з вами її знаємо. Якщо ми візьмемо Галичину — це зовсім інша історія. Різне коріння. І як об'єднати цю країну? З моєї точки зору, є тільки один шлях: поважати право кожної людини молитись своєму богу, розмовляти своєю мовою”.

“Не потрібно, аби екстремісти з Одеси їздили до Львова, а зі Львова — до нас”, — підкреслює мер.

Додає: цілком реальним йому здається й регіональний статус інших мов. “Люди мають право розмовлять рідною мовою, маю на увазі не тільки російську. Я маю на увазі болгарів, угорців, татар, румунів. Всіх, — підкреслює мер. — Тому що або ми демократи, або не демократи”.

Міськрада міста Ізмаїл, що під Одесою, тим часом відмовляється розглядати питання про надання болгарській статусу регіональної мови. Певно, “демократи” таки не всі.

Така вже вона

“Треба визнати, зрозуміти, що така вже вона — реальна, справжня Україна, — розмірковує Ярослав. — Де більшість на півдні та сході розмовляє російською мовою. Вам вона може не подобатись. Але мешкаєте ви саме у ній”.

“Ніхто з моїх знайомих одеситів не розмовляє українською, — ще раз підкреслює він. — Не треба апелювати до цифр. Треба вийти на вулицю”.

З ним не погоджуються представники націоналістичних сил у Південній Пальмірі. На їхню думку, та половина мешканців регіону, що вважає українську мову рідною, саме на вулицях нею й не розмовляє. “Вони україномовні вдома, у побуті, на кухні, — пояснює Тиждень.ua Павло Кириленко, лідер місцевої “Свободи”. — Вступаючи у контакт з іншими людьми, вони переходять на російську — спрацьовують стереотипи. Таке й у столиці трапляється”.

Неконфліктній людині перейти на українську мову в Одесі можуть заважати не лише “стереотипи”, але й банальне небажання псувати собі нерви. Надбанням громадськості стають гучні історії накшталт побиття одеської журналістки Віри Грузової як “сторонника шароварщины”. Маленькі ж неприємності, що зазвичай залишаються особистими проблемами одеських українців — на кожному кроці.

“Людина сплачує гроші за кабельне телебачення. А операціоніст у розмові, почувши українську мову, каже: “Разговаривайте со мной на нормальном языке”, — розповідає пан Кириленко. — Жінка їхала у маршрутці, українською попросила зупинити. Водій відповів, що не розуміє цієї мови. Щоправда, ми написали листа до дирекції компанії, й вони змусили водія вибачитись. Спитали у жінки, чи задовольнили ії вибачення, чи дозволить вона водія не звільняти”.

Серйозніші проблеми вирішити майже неможливо. За підняття червоно-чорного прапора під час зустрічі з Василем Шкляром у Одесі студенти “отримали на горіхи” у своїх вишах, розповідає одеський студент Артем.

“Взагалі у одеських вишах — зокрема, у політеху та юракадемії Ківалова — негативно ставляться до україномовних студентів, — продовжує він. — Якщо розмовляєш українською — можна просто не отримати залік з якогось предмету. Іноді викладачі роблять вигляд, що не розуміють українську мову, перепитують 200 разів. Багато з них — представники Партії регіонів та КПУ”.

Викладанням російською мовою тут давно нікого не здивуєш — як у вишах, так і у школах. Скоріше подив викликає україномовний викладач.

“Розуміємо все”

“Прийняття регіональної мови абсолютно нічого не змінить, — коментує “покращення” молодий одеський менеджер Олександр. — Всім нормальним людям, що розмовляють російською, абсолютно не заважала відсутність ії регіонального статусу. З приводу нав’язування української у школах, наприклад — маячня! Я вчився у російськомовній школі, мої друзі вчились у російськомовних школах, де україномовні класи завжди були у меншості. Зайва ж заява до міліції чи скарга до ЖЕУ, написана російською мовою, теж нічого не змінить. Від цього дах у “хрущовці” не полагодиться, гаряча вода у крані не з’явиться”.

“Я хотіла б вірити, що закон дозволить одеситам дивитись фільми російською мовою“, — підіймає популярну у місті тему одеська журналістка Анастасія. — “Однак переклади роблять у Києві. А якщо там регіональною оберуть українську (?! — Авт.), то, я так розумію, нічого не зміниться, — демонструє глибоке розуміння відчизняних реалій дівчина. — Щодо решти питань — ми, одесити, звісно ж, звикли розмовляти російською. І мали б зрадіти нововведеню, але ми теж чудово розуміємо все. Прийняття цього закону — підбурювання Сходу й Заходу України та зайві витрати у бюджеті”.

“С кофем”

Існує думка, що, граючись із мовним питанням, Партія регіонів зробила собі ведмежу послугу — не догодивши власному електорату, обурила й консолідувала патріотичну громаду. Відсоток свідомих українців збільшується, люди починають принципово розмовляти українською мовою.

У Одесі подібних тенденцій, чесно кажучи, не помітно. Однак тут розповідають зворушливу історію: в одному з дитячих садочків Південної Пальміри дитина розмовляла українською мовою. Інший малюк, що розмовляв російською, ввечері спитав тата: “Папа, а почему мальчик разговаривает на другом языке?”. “Если бы мы жили в нормальной стране, ты бы тоже разговаривал на украинском”, — відповів батько.

“Ми не вважаємо, що з прийняттям закону в Одесі щось суттєво зміниться на гірше, — каже Павло Кириленко. — Було й так “гірше”.

Звісно ж, не очікується й покращення. Як не дивно — навіть у звичній для міста сфері порятунку російської мови. “Продам контейнера”, — тріпає вітер оголошення на одеській зупинці. “С клубникой, с лимоном, с кофем…”, — перелічує смаки цукерок голос з динамиків у найбільшій у місті мережі супермаркетів.

“Где едем?”, — цікавиться одеський таксист. Втім, блюзнірством було б називати його мову російською. Вона — одеська. І як така, може, й справді заслоговує тут на турботу, збереження та навіть статус регіональної.

Валерія БУРЛАКОВА