Люди тікають від держави

Влада “працює” з кожною групою населення окремо. Спочатку — підприємці, потім — вчителі, ветерани війни та шахтарі-пенсіонери. Далі будуть прибиральниці та пенсіонери у віці за 90 років, чиє жебрацьке життя заважатиме чиновникам красти.

Хто наведе приклад “роботи” влади якоїсь країни з невеликими групами людей? Звичайно, бувають випадки, коли система терезів економічних відносин не спрацьовує, починаються страйки, і держава вимушена коригувати такі відносини.

Однак в Україні терезів відносин між владою та різними групами населення просто нема. Нинішня влада в особі мільярдерів та мільйонерів відкрито і нахабно грабує весь народ без розподілу на групи, чого нема в жодній цивілізованій країні.

Такі принципи переносяться і на економічні відносини всередині населення. Приклад — співвідношення зарплат державних службовців та кваліфікованих працівників: вчителів, лікарів, вчених, кваліфікованих робітників.

Тільки в Україні зарплата чиновників у 2-15 разів більше, ніж у вчителя або токаря, а зарплата районного чиновника дорівнює зарплаті металурга чи шахтаря. Загалом середня зарплата службовців на 25% перевищує середню в країні.

Не дивно, що все більше медиків та вчителів середньої школи з математики, фізики та хімії, які володіють англійською мовою, їдуть до африканських країн, де зарплата становить 2-3 тисячі доларів та є безоплатне житло.

Навіть Німеччина відкрила для України 20 тисяч вакансій для молодих лікарів, програмістів, математиків, фізиків, хіміків і музикантів.

У Великій Британії вчитель середньої школи отримує зарплату, однакову з зарплатою депутата парламенту — 6 тисяч фунтів. Це під час виборів обіцяв колишній прем'єр Тоні Блер. Якби він не виконав свою обіцянку, повстала би вся Британія, бо в кожній родині зацікавлені в пристойній освіті для своїх дітей.

В той же час запрошень до інших держав на роботу чиновникам, депутатам, міністрам, прокурорам, суддям, податківцям чи митникам жодного разу не було.

В Україні майбутній президент Віктор Янукович перед виборами наобіцяв освітянам, лікарям і пенсіонерам на сто років наперед, але своїх обіцянок не виконав. Більш того, влаштував виборцям, включаючи земляків, економічне пекло.

Саме тому перестав функціонувати Державний комітет з праці та соціальних питань — законодавець в питаннях співвідношень доходів. Він не потрібен, бо таке регулювання йде в ручному режимі щодо кожної групи населення окремо.

Дехто вважає, що відсутність Держкомпраці та дефіцитність держбюджету є причиною безладу в регулюванні терезів економічних відносин. Однак дефіцит бюджету ось вже другий рік поспіль штучно підтримує сама влада. Вона крала у всі роки незалежності, але не так відкрито і не в таких масштабах, як сьогодні.

Відтак, у держбюджеті залишається все менше грошей з їх реальною вартістю, якщо рахувати з використанням інфляційного дефлятора. Так, на час обрання Януковича президентом реальний держбюджет становив 40% від рівня 1990 року.

Нині він дорівнює 38%. Втім, “порожні” гроші для бюджетників надрукували завчасно. А скільки їх доведеться надрукувати для 10 мільйонів пенсіонерів з пенсією 900 гривень, і скільки тоді коштуватимуть газ та інші комунальні послуги?

Саме тому нинішня влада вибірково “працює” з кожною групою, намагаючись уникнути масових страйків і обійтися “малою кров'ю” невідкладних видатків. Однак див не буває. При цьому трощиться стара і майбутня системи пенсійного забезпечення, бо мінімальні пенсії вже майже впритул підійшли до середніх.

При цьому влада не може зрозуміти, що хибна практика вибіркового підняття пенсій лише для окремих верств населення руйнує принцип першого та другого рівнів пенсійного кодексу, які базуються на оплаті праці майбутніх пенсіонерів і стажі їх роботи. Так лівою рукою влада руйнує те, що робить правою.

Розуміючи це, працівники крокують і “тінь”, скуповуючи на уникненні від сплати податків валюту на “чорний день”. Вулицями Києва ходять пари, які скуповують долари. Спритні банки вже зрозуміли це і трохи підняли курс продажу валюти.

“Робота” влади з кожною групою населення призводить до непередбачуваних і навіть дивних для іноземців наслідків. У квартирах, де пенсіонери живуть з дітьми, перші не отримують субсидію на комунальні послуги. Помічено: молодь виписується і реєструється в селі чи на дачі, а старі набувають право на субсидію.

Дивні речі відбуваються і в торгівлі. У 1999 році керівник групи консультантів НБУ Віктор Лисицький надрукував порівняльні дані щодо цін в легальному та тіньовому секторах економіки. В останньому вони були на 47% нижчі, ніж першому.

Остаточно позбутися тіньового обігу товарів та грошей не вдалося, але він суттєво зменшився, особливо під час підйому економіки в 2006-2007 роках. Зараз цей процес йде в зворотному напрямку.

Тиск на доходи громадян призвів до того, що нині майже всі товари продаються і купуються в інтернет-магазинах без оподаткування. Оплата провадиться в доларах чи гривнях. Сплачуй, як побажаєш. Всі ці хитрощі спустошують бюджет.

Якби старим, відповідно до закону, раз на два роки підвищували пенсію, то не було б сенсу займатися подібним. Однак нинішня влада цей закон не виконує, тому всі шукають і знаходять нові способи відсторонення від бюджету і держави.

Реального виходу з цієї порочної круговерті нема, тому залишається лише одне: змінити владу або суттєво обмежити її можливості. Подальший тиск чиновництва буде тільки посилювати подібні настрої в суспільстві.

Марко ОЛІВЕНСЬКИЙ, кандидат економічних наук