Криза жанру Юлії Тимошенко

Виявилося, що ці ідеї переважно секонд-хенд. Юлія Володимирівна іде по другому колу, повторюється і суперечить сама собі та здоровому глузду.

Отже, актуальні установки від Юлії Тимошенко.

Перше — Тимошенко закликала до наступних виборів розробити новий проект Конституції.

“Перед наступними виборами ми будемо об'єднувати людей навколо нового проекту конституції України”, — сказано Тимошенко 24 серпня 2010 року.

Чотирнадцять місяців тому вона заявляла практично слово в слово те ж саме.

“Прем'єр Юлія Тимошенко обіцяє найближчим часом подати новий проект змін до Конституції, який закріпить парламентську республіку і обрання прем'єра всенародно”.

“Всю президентську компанію ми будемо пояснювати і захищати (цей проект Конституції), щоб той бруд, який утворили навколо нашої політичної сили і мене персонально був змитий правдою і відвертістю в цих речах”, — пообіцяла Тимошенко 9 червня 2009.

“Мы обязательно завтра-послезавтра (10-11 июня 2009) вносим свой проект Конституции — Основного закона. И вы увидите, что это проект, который нарабатывался полтора года. Там нет экзотики”, — сказано керівником фракції БЮТ в парламенті Іваном Кириленком 9 червня 2009 року.

Але жодного проекту Тимошенко тоді так і не внесла, і під час виборів-2010 вона нічого не розповідала про свою нову Конституцію.

Друге. 24 серпня 2010 року Юлія Тимошенко, будучи лідером партії вождистського типу, чомусь вирішила оголосити війну цьому явищу.

“Недостатньо єднатися навколо лідерів, месій. Бо такі ставки бувають фальшивими. Не можна спиратися на рекламні ролики кандидатів в президенти, їх багатотомні програми, які нічого не говорять. Які не говорять, ЩО ми обираємо, а не КОГО”, — зазначила Тимошенко 24 серпня 2010.

Прозріння прийшло до Тимошенко надто пізно. Під час виборів-2010 ми бачили ролики про Тигрюлю, чули ролики зі словами Потапа “Голосуй за Юлю, бо вона сексуальна”, всю країну об'їхав співочий колгосп “З Україною в серці”, який “безкоштовно” агітував за Тимошенко, тільки чомусь не було роликів про те, “що ми обираємо, голосуючи за Юлю”.

Третя актуальна установка від Юлії Тимошенко — створити рух “Два кольори”, символом якого стане жовто-блакитна стрічка.

“Це наша ідентифікація, це наші символи. Це наші прапори єднання і боротьби”, — заявила вона. “Я знаю, що такий рух можливий. Бо навіть діти, які втомилися від політики, пов'язують собі жовто-блакитні шалики і малюють жовто-блакитні стрічки”, — заявила Тимошенко 24 серпня 2010.

Але і тут Тимошенко повторюється.

Згадайте перший телеефір Тимошенко після першої відставки з посади прем'єра. Там вона ще розповідала про “Порошенка в соплях и слезах”... Отже, сказано в ефірі каналу “Інтер” 9 вересня 2005 року:

“Але я хочу, щоб ви знали — я прийшла на цей ефір, і взагалі, коли я хвилююсь, у мене завжди є талісманчик — це стрічка, яка зі мною. (В руках тримає помаранчеву стрічку) Але ми з вами в той час не звернули уваги, що ті люди, які стояли на блакитних майданах, вони хотіли теж саме — вони хотіли відчути зміни, що їх поважають.

І сьогодні я вперше взяла ще один талісман. Це блакитна стрічка. Коли ці два кольори скласти, то виходить наш національний прапор. І я б хотіла, щоб ми на нову виборчу кампанію (2006 року) пішли не окремими командами, не різнокольорові, а щоб ми з'єднали все краще, що було в наших кольорах, щоб ми об'єднали Україну”.

Четверте, і це найбільше мене вразило — заява Тимошенко, що з огляду на посилення цензури вона виступає з ініціативою створення “незалежної загальноукраїнської національної газети”.

“Єдина загальноукраїнська національна газета, яка мусить увійти в кожну оселю, яка буде написана не під когось, а заради України, яка буде відкривати очі людям — це наше з вами завдання”, — заявила вона.

“Я думаю, що ми зможемо це з вами зробити, і газета стане тим організатором, тим інформатором, як, куди, з ким, заради чого і яким шляхом нам рухатися”, — підсумувала Тимошенко.

Цей пасаж Тимошенко вкотре показав її своєрідне розуміння свободи слова. Диктатура — це коли насаджує ворог Тимошенко. А демократія — це коли насаджує вона.

Бо, загалом-то, це не справа Тимошенко створювати “незалежні газети”. Тому що в момент народження руками Тимошенко вони перестають бути незалежними. “Незалежні газети” — це взагалі не її, політика, справа.

Так само вона, будучи прем'єром, збиралася бібікати разом з учасниками акції “Достали!”, спрямованої проти неї як керівника тодішньої влади.

Що таке “незалежна газета від Тимошенко”, добре відоме. Юліє Володимирівно! Не треба нічого створювати. Вже така газета існує. Називається “Вечірні вісті”. Керує нею дружина вашого депутата Кожем'якіна. Видавайте і розносьте по хатах!

Але коли Тимошенко в своїй “незалежній газеті” буде розповідати про злочинну владу, їй варто не забувати, що одну з головних причин приходу Януковича вона щоранку бачить перед собою в дзеркалі.

Сергій ЛЕЩЕНКО