Кого підтримає Вашингтон на виборах в Україні?

В українських ЗМІ почалися дебати про те, кого можуть підтримати Сполучені Штати на президентських виборах, що відбудуться незабаром, 17 січня 2010 року. Ця проблема тісно пов’язана з питанням про те, яких “політтехнологів” найматимуть кандидати в президенти: американських чи російських. Редактор тижневика “Главред” Альона Гетьманчук у статті від 31 серпня розглянула “вашингтонські ставки”: що адміністрація США думає про трьох основних кандидатів у президенти.

Гетьманчук охарактеризувала Віктора Януковича, що лідирує в опитуваннях, як людину, щодо якої у Вашингтона залишаються сумніви — через його зв’язки з колишнім режимом Кучми, низькі інтелектуальні здібності та авторитарну й радянську культуру. Вашингтонові також не подобається, що Янукович підтримує сепаратистські регіони в Грузії. Крім того, Гетьманчук дізналася, що “в США у президенті Януковичі не бачать жодної загрози незалежності України”, адже жоден український лідер за власним бажанням не зречеться українського суверенітету. Йдеться про те, що, наприклад, Кучма прийшов до влади в 1994 році з “проросійськими слоганами”, але швидко став українським державником. Однак у цьому порівнянні Януковича з Кучмою не враховується, що Янукович народився в Білорусі й зростав у дуже радянізованому Донецьку, де він двічі потрапляв за ґрати. А в 1997-2002 роках, коли він був губернатором Донецької області, у країні відбувся перехід до ринкової економіки під знаком корупції, що породило олігархів. За СРСР Кучма був директором дніпропетровського заводу “Південмаш” (“Южмаш”) — найбільшого у світі виробника ядерної зброї — а отже, членом української комуністичної номенклатури (“Главред”, 31 серпня).

Гетьманчук проаналізувала ставлення до Юлії Тимошенко, яка, найімовірніше, змагатиметься з Януковичем у другому турі виборів. Гетьманчук розглянула відомі пересуди про “популізм” Тимошенко, які превалювали у західних ЗМІ при висвітленні діяльності її першого уряду 2005 року. Але автор статті внесла уточнення, зазначивши, що Тимошенко більше не сприймається в Вашингтоні як “популіст”. Будь-який аналіз діяльності української партії чи перевиборчої програми кандидатів у президенти продемонструє наявність “популістських” обіцянок, зокрема і аналіз програми Ющенка 2004 року.

Гетьманчук звернула увагу на одну сферу, в якій Вашингтон може також позитивно оцінювати Тимошенко: її роль у реформуванні і боротьбі з корупцією в енергетичному секторі. Тимошенко усунула корумпованого газового посередника “РосУкрЕнерго”, внаслідок чого 2009 став першим роком, коли газова торгівля України проходила без участі корумпованого посереднка. Гетьманчук вважає, що у Вашингтоні залишається більше скептиків, ніж прихильників Тимошенко, через нібито “авторитарні” тенденції в її політиці і небажання йти на компроміс. Однак, як і у випадку з Януковичем, ставлення Вашингтона до Тимошенко, гадає Гетьманчук, перебуває в процесі трансформації.

Насамкінець вона розглянула підтримку Арсенія Яценюка (цікаво, що в статті не приділяється увага президенту Віктору Ющенку, якого з ентузіазмом зустрічали під час його візиту у Вашингтон у квітні 2005 року. Йому було надано рідкісний привілей — право звернутися до обох палат Конгресу). Гетьманчук пише, що мало хто у Вашингтоні багато знає про Яценюка — і до виборів ситуація навряд чи зміниться. Зацікавленість Яценюком у Вашингтоні пішла на спад, вважає Гетьманчук, у той час як в Україні за останні чотири місяці зростання його підтримки припинилося після стрімкого підйому протягом попередніх шести місяців. Підтримка Яценюка в Україні і на Заході зросла в результаті розчарування українців Ющенком, Тимошенко і Януковичем. Його недоліки, на думку Гетьманчук, полягають у тому, що він має недостатню харизму, здається зарозумілим і досить мало відомо про нього та його політику (наприклад, тепер зрозуміло, що він менш прозахідний, ніж припускалося спочатку). Ще один фактор, який зумовлює зменшення зацікавленості, — поширений погляд, що Яценюк не дійде до другого туру.

Аналіз Гетьманчук ускладнюється тим, що Яценюк — єдиний з основних кандидатів, хто користується послугами російських “політтехнологів”. У червні українську команду консультантів на чолі з професором Києво-Могилянської Академії Ростиславом Павленком замінили російськими консультантами (www.proua.com, 3 липня). Ці російські консультанти на виборах 2004 року брали участь у підготовці антиющенківської і антиамериканської пропаганди для передвиборчої кампанії Януковича. Їм також закидають надзвичайно непопулярні білборди Яценюка і появу в центрі більшості українських міст передвиборчих наметів камуфляжного кольору — для відображення кризової атмосфери (www.arseniy.org).

Янукович, Тимошенко і Ющенко користуються послугами американських консультантів (інформацію про них легко знайти, тому що американські компанії, які працюють на іноземні країни, повинні реєструватися у відділі реєстрації іноземних агентів при міністерстві юстиції США). Янукович залучає політичних консультантів, пов’язаних з Республіканською партією, які, на відміну від решти задіяних в Україні, ніколи не реєструються у цьому відділі.

Ющенко і Тимошенко для передвиборчої кампанії залучили консультантів, що працювали над програмами демократів, зокрема Білла Клінтона і Барака Обами. Команда Тимошенко найняла компанію AKPD Message and Media, яка відіграла ключову роль в успішній піар кампанії Обами. Це послабило позиції Яценюка, якого багато хто вважає (навіть решта українських консультантів) “українським Обамою” (дивіться обкладинку травневого номеру журналу “Бізнес України” із зображенням Яценюка і підписом “Український Обама?”).

Угода з компанією AKPD стала відомою громадськості завдяки детальній статті в інтернет-виданні “Українська правда” під назвою King Makers for Tymoshenko (2 вересня). Одними з перших кроків політтехнологів були зміна іміджу Тимошенко в інтернеті (www.tymoshenko.ua і www.blog.tymoshenko.ua) та розробка білбордів на підтримку Тимошенко, які багато хто вважає найкращими серед усіх білбордів кандидатів. На них її суперники зображуються як люди, що сперечаються або заважають їй, а вона на чолі уряду ретельно працює, щоб звільнити Україну від впливу світової фінансової кризи. “Вони сперечаються, вона працює” — майорить напис на одному з білбордів (“Українська правда”, 10 вересня).

Тимошенко також вдалося заручитися підтримкою найвідоміших українських рок-гуртів, таких як “Друга ріка” (що підтримував Януковича в 2004 році) і “Воплі Відоплясова” — відомий гурт в Україні, який виступав за Ющенка на виборах 2004 року і допоміг популяризувати Помаранчеву революцію. Перший із багатьох рок-концертів було проведено на Майдані 12 вересня. Його відвідала Тимошенко і 50 тис. глядачів (Kyiv Post, 17 вересня).

В Україні у дискусіях про “Вашингтон” хибно змішують докупи всю чинну адміністрацію, яка офіційно не підтримуватиме жодного кандидата, жодних експертів “мозкових центрів” і приватних консультантів, найнятих українськими кандидатами чи політичними партіями. Адміністрація Буша не підтримувала жодного українського кандидата на виборах 2004 року, на відміну від Росії. Тодішній президент Владімір Путін двічі відвідував Україну, щоб виступити за Януковича.

Позичені Путіним російські політичні консультанти, такі як Глєб Павловський, працювали над кампанією Януковича. Американські політичні консультанти, які працюють на трьох українських кандидатів, представляють приватні компанії, а не адміністрацію Обами. Тим не менше, здається, ця відмінність залишається поза увагою українських експертів із зовнішньої політики США.

Тарас КУЗЬО

Перевод — Inozmi