Керівник “Укрспирту” Юрій Лучечко: “Сьогодні роздрібний ринок горілки монополізований трьома монополістами”

Уряд розпочав реформу спиртової галузі, що у свідомості громадян пов'язана з крадіжками, корупцією та криміналом. Сьогодні держава має монополію на виробництво спирту. Це закріплено в статті 2 закону “Про держрегулювання виробництва і обігу спирту…” від 1995 року.

“Виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, зернового дистиляту може здійснюватися лише на державних підприємствах”, — вказано в законі.

Сьогодні легальний спирт виробляється ДП “Укрспирт” (41 завод), ДП “Житомирський ЛВЗ” (один завод, входить до складу Держуправління справами, ДУС) та два підприємства Міністерства охорони здоров'я.

Держава не може здійснювати відповідний контроль за дотриманням монополії. Так, близько 40 спиртзаводів, які були в складі Концерну “Укрспирт” (реформований в ДП “Укрспирт” в 2012 році) сьогодні непідконтрольні державі. Ніхто не може сказати, що там відбувається.

9 жовтня міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (МРЕТСГ) Тимофій Милованов у своєму Facebook повідомив про призначення своїм радником Сергія Блескуна, який з листопада 2015 по серпень 2016 працював заступником директора ДП “Укрспирт”, а до того — в горілчаній компанії PetRus.

Судячи з позиції Милованова, головним пріоритетом роботи Блескуна має стати демонополізація виробництва спирту державою та приватизація активів ДП “Укрспирт”. На нараді в МРЕТСГ 11 жовтня Блескун презентував сучасний стан галузі.

За його словами, в 2019 році частка тіньового ринку спирту склала 55%, або 4,8 млн дал (дал = декалітр = 10 літрів).

Юрій Лучечко, який вже два роки є тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП “Укрспирт” в інтерв'ю БЦ розповів про те, що швидка демонополізація і продаж заводів “Укрспирту” за будь-яку ціну не подолає тіньовий ринок.

За його словами, непродумана реформа призведе до перетікання монополії від держави до трьох найбільших українських виробників горілки.

Мотивація Лучечка зрозуміла. Вочевидь, він хоче керувати потужною державною корпорацією, а не збанкрутілим активом. Втім, він має рацію в тому, що після демонополізації виробництва держава вже не зможе продати свої спиртзаводи, які досі працюють на технологіях 70-х років.

- Ви очолюєте ДП “Укрспирт” більше двох років — з вересня 2017 року. Чому за цей час не вдалось подолати тіньовий обіг спирту?

— “Укрспирт” є виключно виробником продукції. Від моменту передачі продукції в акцизний склад, підприємство не відповідає за неї.

Щоб максимально відбілити репутацію “Укрспирту”, ми добились запровадження електронного обліку. З 1 жовтня, не дивлячись на скептицизм деяких відеоблогерів, було запроваджено електронний контроль за кожним літром спирту.

- Як працює ця електронна система?

— Вся інформація про відвантажений спирт передається на опломбований комп'ютер ДФС. Я переконаний, що найближчим часом ця система запрацює і онлайн.

Ми самі цього добивались, щоб контролюючі органи бачили щохвилинно виробництво на кожній нашій площадці.

- На сьогодні є усталена думка, що близько половини ринку горілки знаходиться в тіні. Виходить, що монополія держави на спирт не працює. Як подолати тіньовий ринок?

— Ми запропонували два заходи. Перший стосується ціни. Сьогодні існує така радянська норма, як регулювання ціни на горілку.

БЦ: Урядом встановлена мінімальна роздрібна ціна (МРЦ) на алкогольні напої. Згідно постанови Кабміну №748 від 5 вересня 2018 року, на сьогодні МРЦ для літру 100-відсоткового спирту складає 447 грн, або 89,4 грн за півлітрову пляшку горілки міцністю 40 градусів.

Але на нелегальних ринках пляшку горілки можна придбати за 30-40 грн. Насправді, собівартість виробництва пляшки горілки і буде в районі 40 грн.

- МРЦ — запобіжний інструмент для того, щоб люди не купували багато горілки і не спивались. З іншого боку, завдяки МРЦ наповнюється бюджет.

— Але сьогодні цей запобіжник не працює. Якщо ви можете купити нелегальну горілки втричі дешевше, навіщо вам платити 90 грн за пляшку легальної?

З приводу податків, то давайте порахуємо, яка собівартість пляшки горілки разом з податками (дзвонить менеджеру на Луцький ЛВЗ “Укрспирту”, який займається виробництвом горілки — БЦ).

Собівартість виробництва найпростішої плішки горілки складає 12 грн. Вона включає вартість спирту (близько 6 грн в півлітровій пляшці горілки), води, пляшки, пробки, операційні витрати та рентабельність на рівні 10%.

Додайте сюди 25 грн акцизного податку, 0,2 грн за акцизну марку. Це 37,2 грн. Та ще 20% податку на додану вартість (ПДВ) — 7,4 грн.

Всього собівартість півлітрової пляшки горілки разом з податками виходить близько 45 грн.

Ви уявляєте, які надприбутки сьогодні заробляють горілчані компанії? Собівартість у них навіть краща, тому що обсяг виробництва більший.

- Тоді чому, по-вашому, майже кожен рік держава піднімає МРЦ на алкогольні напої?

— Це лобіюють три ТОП-компанії. Bayadera, Global Spirits та Nemiroff на трьох викуповують у нас близько 80% від всього виробленого спирту.

Якщо ви завтра станете маленьким виробником крафтової настоянки і виявите бажання потрапити в торгову мережу, то вам скажуть: ви маєте віддати мережі стільки-то грошей за прикладом ТОП-3 компаній.

Тобто, в жодну національну мережу ви ніколи не потрапите.

- Такі самі аргументи висловлювали представники “Люботинського заводу “Продтовари” та “Олександрія БЛіГ”, яких звинувачували у виробництві нелегальної горілки.

— Насправді, це звичайні бізнесмени, яких загнали в такі умови, коли легальне виробництво не є рентабельним.

Якщо сьогодні зменшити роздрібну ціну в магазині, то ситуація може змінитись. У вас буде вибір купити легальну горілку в магазині за 55 грн за пляшку, чи піти і купити “у бабульки” пляшку по 40 грн. Думаю, люди виберуть перевірену мережу, де є контроль якості і захист споживача.

Тоді клієнти перетечуть зі споживання нелегального продукту до легальних роздрібних мереж. Тому МРЦ треба скасовувати. Це радянська норма з часів планової економіки.

І ще цікаво, що від тих трьох топів ви не почуєте заперечення проти МРЦ.

Другий захід для запобігання тіньовому обігу горілчаних продуктів — це електрона акцизна марка.

- Розшифруйте, що це означає?

— На кожній пляшці горілки має бути унікальний QR-код. Завдяки цьому кожен покупець стане фінансовим інспектором.

Я скачую застосунок податкової служби на смартфон, беру пляшку горілки, сканую код на акцизній марці і бачу: на якому заводі зроблено спирт, на якому заводі зроблено горілку, ким, де і в яку мережу відвантажувалась ця горілка.

Технологія QR-код не дорога.

- Ви натякаєте, що багато горілки продається в легальних мережах із підробленими акцизними марками?

— А ми не можемо цього знати. Ви або я, як споживачі, не зможемо відрізнити справжню акцизну марку від підробленої.

Завдяки цим двом заходам — відміні МРЦ та електронній акцизній марці — можна вичистити цей ринок. Не треба шукати панацеї в скасуванні державної монополії на спирт.

- Два роки тому ми спілкувались з вами про те, що з 79 спиртових заводів ДП “Укрспирт” контролює 41. Ще 38 майданчиків поза будь-яким контролем держави через банкрутства і “смотрящіх” ще з часів Віктора Януковича. Чи вдалось “Укрспирту” приєднати більше заводів?

— У нас немає потреби приєднувати додаткові заводи. Тих потужностей, які є, повністю вистачає щоб задовільнити потребу країни в харчовому спирті.

Зараз Уряд проводить реформування спиртової галузі. Запитали нас, ми запропонували свою концепцію.

Спирт — це ж не тільки горілка. Це і паливо, і інші хімічні продукти. Кожна літра світлих нафтопродуктів, вироблена в Європі, має добавку біоетанолу.

Український біоетанол сьогодні може бути дешевшим від європейських аналогів. Крім того, в Україні паливо виробляє Кременчукський НПЗ (входить в “Укртатнафту” Ігоря Коломойського — БЦ) та Шебелинський ГПЗ (входить в держкомпанію “Укргазвидобування” — БЦ).

Вони також можуть стати споживачами біоетанолу.

- Так що робити із спиртзаводами?

— Ми запропонували розбити всі спиртзаводи на три групи. Перша група — неліквідні активи. Можна спробувати продати їх через малу приватизацію з перепрофілюванням діяльності. Там є земля і якісь будівлі.

Якщо не вдасться продати — віддати територіальним громадам. Нехай приймуть рішення, що з ними робити.

Другий пул підприємств — спиртзаводи, які б могли бути цікавими для інвестицій, щоб виробляти там технічні спирти та біоетанол.

Потрібно лише прийняти правильну нормативну базу, щоб зацікавити інвестора. Наприклад, запровадити норму про обов'язковість добавки біоетанолу до палива та відмінити паливний акциз на біоетанол. В США обов'язкова добавка органічних речовин у паливо складає 10%.

Якщо б у нас до палива обов'язково додавалось 5% біоетанолу, наслідком цього стало б здешевлення його вартості для споживачів. Крім того, це б спонукало виробників біотеналоу працювати легально, а не ховатись в інші товарні коди.

- А чому приватні виробники біоетанолу ховають його під іншими товарними кодами?

— Щоб не платити паливний акциз, який накладено на виробництво біоетанолу. Сьогодні є “лазєйка”, якою всі користуються. Щоб не платити акциз, вони називають біоетанол, “компонент палива альтернативний”. Ховають його в хімічний код.

Маємо по факту, що ринок є, а держава з того нічого не отримує. Але часто виробники біоетанолу — це порядні бізнесмени. Якщо б намалювали правила гри, вони б їх виконували.

Якщо вони легалізуються, вони поставлять електронний облік, почнуть створювати бренди, вкладатись в маркетинг. Вони зможуть експортувати свою продукцію, бо зараз, через свій тіньовий статус, цього не роблять.

В 2018 році у нас була квота на експорт біоетанолу в ЄС в обсязі 100 тис. тон. Це достатньо великий обсяг, який можуть реалізовувати декілька заводів. Якщо відмінити паливний акциз на біоетанол, він поїде в Європу.

- Якщо повернутись до спиртзаводів, то ті 38, які не контролює ДП “Укрспирт”, частіше всього використовуються для виробництва біоетанолу, а повернути їх у власність держави вже неможливо. Правильно?

— Так і є. Там викуплені борги. Як застрахувати себе на “віджатому” держпідприємстві? Викупити борги, наростити нові, відправити підприємство на ліквідацію і, в кінцевому рахунку, взяти його під контроль.

Це те, що відбулось. І ми не можемо з цим боротись. Не маємо ресурсу, щоб якось цьому завадити.

- Що з третьою групою підприємств? Це ті спиртзаводи, які за вашою концепцією, будуть виробляти харчовий спирт?

— Так. Це 16 підприємств, які ми пропонуємо залишити в управлінні ДП “Укрспирт”.

- В інтернеті багато сайтів, які пропонують купити “харчовий спирт вищої якості” в паках. Звідки цей нелегальний спирт?

— Ми бачимо, що є підприємства, в тому числі приватні, які дозволяють собі співпрацю з юрособами, які мають ознаки фіктивності. Ми намагаємось за цим слідкувати, наскільки це можливо. Але ж ми не маємо повноважень контролюючих органів.

Юридично вони виробили хімічний продукт, по факту, ми розуміємо, що це чистий спирт. І потім ми бачимо, що ця продукція постачається на підприємства з ознаками фіктивності.

Наприклад, якась будівельна компанія купила спирт для додавання взимку в бетон, щоб він не замерзав. Або якась поліграфічна компанія купила органічний розчинник в обсягах, які в сотні разів перевищують її потреби.

Куди воно потім дівається? Чи в горілку йде, чи продається в інтернеті в паках? Далі ми дослідити не можемо.

- Зрозуміло. Тобто, на виробництві тіньовий обіг спирту побороти неможливо. Треба змінювати умови, щоб це легалізувати?

— Саме так. Попит породжує пропозицію. Якщо сьогодні в роздрібній торгівлі навести лад, то тіньовий ринок значно зменшиться.

Дивіться, сьогодні ми ведемо перемовини з великими мережами. Була юридична проблема, як це робити держпідприємству, але ми з юристами вибудували робочу модель.

Але сьогодні три ТОПа повертають такий ретробонус торговим мережам, що з боку виглядає, ніби вони працюють собі в збиток. Кінцева ціна, по які вони віддають мережам, виходить нижче собівартості.

Нам мережі дають умови. Я починаю рахувати і розумію, що я не влажу в них зі своєю собівартістю. Як це вдається трьом найбільшим виробникам — велике питання і поле для здогадок.

Так це “Укрспирт”, у якого є власна сировина для виробництва горілки. А що вже казати про якогось крафтового виробника настоянки, який хоче зайти на ринок з невеликим обсягами?

По факту, сьогодні роздрібний ринок горілки монополізований трьома монстрами. Вони вже монополісти.

- Чи можна порахувати обсяг тіньового ринку горілки в країні? Наприклад, згідно Держстату, з 2015 року кожен рік зменшується виробництво горілки в країні, як і спирту ДП “Укрспирт”. Чи означає це, що тіньовий ринок горілки зростає?

— Це складно порахувати. По-перше, споживання горілки перетікає в споживання інших алкогольних продуктів — пива, лікерів, віскі, вина і таке інше. По друге, кількість споживачів в Україні постійно зменшується через виїзд українців на роботу за кордон.

Тому цифру тіньового ринку алкоголю зараз порахувати не можна. Коли якісь експерти кажуть, що відсоток тіньового ринку складає стільки-то, це виключно їхня фантазія.

- Які ваші аргументи проти відміни державної монополії виробництва спирту?

— Наведіть мені хоч один приклад, коли скасування державної монополії принесло зиск країні. Візьміть розподіл електроенергії, чи газу. Була державна монополія, держава на цьому заробляла.

Провели демонополізацію державної власності, тепер на цьому монопольно заробляють конкретні люді, а не держава (70% облгазів контролює РГК Дмитра Фіраташа, 50% обленерго контролює ДТЕК Ріната Ахметова — БЦ).

- З іншого боку, великі легальні виробники горілки, після демонополізації виробництва спирту, можуть побороти нелегальних виробників.

— А що зараз їм заважає займатись такою боротьбою? Щось не чути великих виробників, які ведуть боротьбу з нелегальним виробництвом спирту, або горілки.

Є один відеоблогер, який вважає “Укрспирт” “злочинним угрупуванням” (судячи з усього, Лучечко має на увазі власника бренду Global Spirits Євгенія Черняка, який робить проект з інтерв'ю на власному Youtube-каналі Big Money — БЦ), то ми запрошували його, щоб розповів, хто і де контрено краде.

Але він не реагує. І з приводу тіньового ринку алкоголю його не чутно. Чутно лише критику на адресу ДП “Укрспирт”. А чим йому заважає “Укрспирт”? Ми продаєм йому спирт на рівних умовах. Все прозоро і зрозуміло.

Ми за два роки вивели “Укрспирт” зі збитків (збитків не було з 2017 року — БЦ) у прибуток, не дивлячись на те, що виробництво спирту кожного року падає через зменшення споживання. Ми запустили виробництво горілки, якого в “Укрспирті” до нас не було п'ять років, запустили експорт горілки в Європу.

І ладно б, нашу роботу коментувала людина, яка сплачує всі податки в Україні. Але його компанія працює в країні, яка є агресором і там сплачує набагато більше податків, ніж в Україні. То яке він має право називати нас “злочинним угрупуванням”?

Доречі, такі заяви зменшують вартість державних активів. Скільки будуть коштувати заводи “Укрспирту”, якщо один з клієнтів підприємства на аудиторію в 300 тис. підписників розповідає, що це “злочинне угрупування”?

Ми зі свого боку, намагаємось підняти прозорість компанії, робимо електронні сервіси, вводимо електронний документообіг, проводимо незалежний аудит.

Що треба робити далі? Давайте створимо наглядову раду. Нехай в неї ввійде представник горілчаних компаній. Нехай вони зрозуміють, що держава їх не дурить. Вони через представника в наглядовій раді матимуть доступ до фінансових документів. Але я не чую розмов про це.

- То чому за останні роки не була проведена корпоратизація ДП “Укрспирт” і не було створено наглядову раду?

— ДП “Укрспирт” було в управлінні Міністерства аграрної політики, якого зараз вже не існує. Я сподіваюсь, що теперішнє Мінекономіки (до нього приєднане МінАПК — БЦ) проведе корпоративну реформу і зробить наглядову раду.

Максим Мартинюк (в.о. міністра агрополітики в Уряді Володимир Гройсмана — БЦ) підписав відповідний наказ, але не було змінено Статут підприємства. Буде політична воля — завтра зробимо.

Яке це можна зробити? Поставите задачу керівнику ДП “Укрспирт”: друже, через три роки компанія має бути продана за максимально великі гроші. Виведи її на IPO.

Ми покроково намалювали, як за три роки підняти капіталізацію компанії на мільярди гривень і зробити так, щоб держава змогла заробити максимальний прибуток від приватизації.

Я розумію, що зараз назрів запит суспільства: продайте. Але ж потрібно зробити це так, щоб виручити від продажу максимально багато.

Не важливо, чи я буду очолювати компанію, чи хтось інший. Якщо держава прийме цю концепцію, то це означатиме, що ми не просто так сиділи тут декілька років. Відбивались від трейдерів, які нав'язували нам “відкати” при закупівлі газу і зерна.

Сьогодні ми купуємо газ виключно у видобувачів. Зерно купуємо, або у виробників, або у трейдерів виробника. Ми повністю позбавились від прокладок.

Єдиний якір, який в нас лишився — це стоячі заводи, на які ми щорічно витрачаємо 250 млн грн — на зарплатний фонд та утримання. Вдумайтесь, завантаження потужностей “Укрспирту” сьогодні складає 20%.

Фактично, стоячі заводи — це наше соціальне навантаження. При всіх цих проблемах, 2017 рік ми закінчили з прибутком в 12 млн грн, 2018 рік з прибутком в 22 млн грн. В 2019 році ми прогнозуємо прибуток на рівні 27 млн грн.

- Як ви бачите ринок споживання спирту після демонополізації?

— Горілчані компанії матимуть можливість: перше — купити спирт в “Укрспирті” по ринковий ціні, друге — завезти із-за кордону, третє — побудувати власні виробничі площадки і виробляти спирт по собівартості.

Але за ці три роки держава має наростити м'язи у виробництві. Якщо відчепити ці 250 млн грн на стоячі заводи, “Укрспирт” стане гарним активом, який держава може розвивати сама, або дорого продати.

Сергій ГОЛОВНЬОВ