Пані Заліщук, щойно медіа дізналися про її недешеву квартиру, поспішила відкинути усі підозри в корупції швидко і рішуче. За словами депутатки, скандальна квартира була куплена разом із “громадянським чоловіком” за кошти виручені від продажу його квартири у Стокгольмі.
Для українського обивателя таке пояснення мусило б мати більш-менш пристойний вигляд. Навіть в чомусь тривіальний. Багатий та поважний закордонний джентельмен утримує свою симпатичну українську подругу — красива патріархальна історія, наче взята просто із потаємних мрій мільйонів українських жінок.
Але пані Заліщук не врахувала однієї важливої деталі — шведи, на відміну від українців, не пов'язані неписаним суспільним договором толерантності до приховування статків, який дозволяє закривати очі на зловживання будь-кого, якщо він, звісно, не переходить умовну червону лінію дозволеного його соціальним статусом чи посадою.
Для шведів, як і для більшості європейців, а особливо європейців північних, що живуть в парадигмі протестантської етики, толерантність до приховування статків — річ неприпустима, як неприпустимою є будь-яка брехня чи приховування правди. І якщо в Україні записати квартиру, машину чи дачу на дружину, тещу або бабусю — типова практика більшості чиновників, про яку всі знають, іноді обурюються, але в цілому толерують, то в Швеції ситуація з доходами фізичних осіб значно більш прозора. Українські журналісти цим фактом скористалися доволі швидко відслідкували та підрахували доходи цивільного чоловіка Заліщук Мортена Енберга, який наразі посідає посаду глави офісу Ради Європи в Україні, а в часи купівлі знаменитої квартири був заступником посла Швеції в Україні.
Виявилося, що пан Мортен не такий багатий, як могли собі уявляти українські домогосподарки. Його ретельно задекларовані доходи складають в середньому 60-70 тисяч доларів на рік. При цьому в декларації за 2014-й, коли була придбана скандальна квартира Заліщук, нічого не вказано про купівлю нерухомості в Києві, хоча зафіксований приріст капіталу на суму близько 70 тис. доларів, тобто пан Енберг міг щось продати в цей рік. От тільки вартість скандальної нерухомості оцінюють в чотири рази вище.
Чи міг Енберг купити Заліщук квартиру вартістю близько 300 тис. доларів? Теоретично його доходи за останні роки могли б це дозволити, але в такому разі йому довелося б відкладати усі свої гроші протягом щонайменше трьох років поспіль. Чи є така поведінка раціональною як для практичних шведів? Навряд. Але питання, хто саме і за які гроші купував злощасну квартиру для нас не є найголовнішим. Цікаво те, що нікого інформація про статки цивільного чоловіка Заліщук в Україні особливо не вразила. Всі і так більш менш зрозуміли до чого хилить Заліщук розповідями про гроші чоловіка. Так само нікого не здивувало, коли з'ясувалося, що частину грошей на житло колезі та партнеру Заліщук — Сергію Лещенку дала його старенька мама. Українці до таких поворотів в сюжетах навколокорупційних історій уже давно звикли, і зроблять рівно такий висновок як і завжди — антикорупціонери поводяться так само як і корупціонери, записуючи дороге майно на родичів, а отже різниці між корупціонерами та антикорупціонерами немає ніякої, бо ті, хто називаються корупцієборцями, є плоть від плоті тотальнокорупційної української системи.
Що ж стосується шведів — це геть інша справа. Їхній суспільний договір закривати очі на корупцію не дозволяє категорично. Отже, пані Заліщук, вигороджуючи себе, прямо підставляє свого шведського чоловіка, нехай і цивільного. Шведські податкові органи можуть і повинні поцікавитися, а чи немає у глави офісу Ради Європи в Україні якихось корупційних доходів, якщо він купляє своїм подругам недешеві київські квартири. Тим більше, що вся ця романтична українська історія, судячи з усього, уже дійшла і до шведських журналістів.
То ж цілком можливо, що пану Енбергу доведеться доводити співівітчизникам, що він тут ні до чого, просто то така тубільська традиція — записувати нерухомість не на себе, а то на кота, то на маму, то на чоловіка. А якщо і не записувати, то замість того, аби чесно розповісти, як заробив так багато грошей, відмагаються байками про багатих друзів, родичів чи коханих. Мовляв, корупційна країна, тут усі так роблять, от і він, зв'язався з місцевою антикорупціонеркою чим одразу попсував усю бездоганну податкову свою історію.
Навряд чи подібні розбірки з шведськими подаківцями сильно приваблюють пана Енберга, але дякувати за це він має виключно своїй коханій антикорупціонерці.
