Горе від зерна

В умовах значного подорожчання зерна на міжнародних товарних біржах (докладніше — див. Тиждень №33—34/2010) українська влада в ручному режимі призупинила його експорт із країни. За даними Української зернової асоціації (УЗА), Держмитслужба “пригальмувала” в портах близько 1,9 млн т зерна (з них 0,4 млн т завантажено на судна, 1,1 млн т перебуває в елеваторах, 0,36 млн т — у залізничних вагонах). Керівники чотирьох трейдерів спілкуються з правоохоронними органами в рамках порушених кримінальних справ за фактом невідповідності класу зерна, заявленого в митних деклараціях, реальному. Адвокати фігурантів називають судові перспективи порушених справ “вельми туманними”, а чиновники пояснюють затримку всіх експортних поставок потребою “перевірити якість зерна” (процедура, за словами президента УЗА Володимира Клименка, українським законодавством не передбачена).

Чинники й мотиви

Правдоподібнішим видається інший мотив неофіційного обмеження експорту. В кінці серпня вартість продовольчої пшениці третього класу (за українською класифікацією) в Єгипті (один із найбільших експортерів) подолала дворічний максимум, сягнувши 2—2,15 тис. за тонну (в гривневому еквіваленті). В Україні таке зерно можна купити по 1,4 тис. грн/т (у виробника з умовою самостійного вивезення). До кінця 2010-го ножиці цін стануть ще гостріші — провідний сировинний трейдер CWA Global Markets Pt прогнозує 20-відсоткове зниження обсягів урожаю зерна у світі рік до року внаслідок посухи та подорожчання пшениці на 35%. Якщо цей прогноз виправдається, то вартість тонни пшениці третього класу в нашій країні може підскочити до 2 тис. грн, а буханця “соціального” хліба — на 0,8 грн, що, своєю чергою, спровокує подорожчання інших продовольчих товарів.

Реалізація такого сценарію вкрай невигідна партії влади. 31 жовтня 2010 року пройдуть вибори до місцевих рад, а подорожчання хліба до цієї дати може остаточно розбити ілюзії частини електорату щодо соціальної відповідальності та ефективності нинішньої влади (після підвищення цін на газ рейтинг Партії регіонів обвалився з 41,5% у травні до 27,6% у серпні — за даними загальнонаціонального опитування Центру Разумкова). Таким чином, цілком логічно, що уряд робить усе й навіть більше, аби вартість хліба не зростала як мінімум найближчі два місяці. Способів адміністративного цінового регулювання у влади достатньо.

“Вартість хліба — це завжди результат переговорів між виробниками, місцевою владою та АМКУ”, — зізнається Микола Верницький, директор інформаційної компанії “ПроАгро”. Така ситуація не цілком відповідає статусу України, економіка якої визнана ринковою. Однак неофіційне обмеження експорту зерна свідчить про те, що питання іміджу для Партії регіонів стоять не на другому і навіть не на третьому місці.

Заборона експорту пшениці, ячменю, жита, кукурудзи, борошна, запроваджена урядом Росії з 15 серпня по 31 грудня 2010 року, накрутила ціни на зернові в нашій країні на 150 грн/т і створила всі передумови для подорожчання хліба. За словами президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, зафіксоване зростання вартості зернових на внутрішньому ринку — зовсім не межа. Проте хліб поки не дорожчає.

“Близько 30% у собівартості хліба соціальних сортів становить саме ціна борошна, — уточнює Микола Верницький. — За найскромнішими підрахунками, хліб у липні — серпні мав подорожчати на 15%”. Більш конкретна калькуляція: собівартість кілограма пшеничного хліба — 2,75 грн, частка борошна в ній — 85 коп. Після того як пшениця третього класу подорожчала з 1250 до 1850 грн/т (ціна на елеваторі), частка борошна в собівартості повинна була зрости до 1,2 грн, а кілограм хліба — подорожчати в серпні на 40 коп. За інформацією Укрхлібпрому, вартість 80% споживаного в країні хліба регулюється державою. Очевидно, тим не менше, що така гра на втримання цін має свої межі. Експерти очікують, що в листопаді — грудні ціни вистрілять.

“Окрім неминучого подорожчання зерна на собівартість хліба впливає низка чинників, ключові з яких — зростання цін на газ і електроенергію. Зараз адміністративний тиск на виробників змушує деяких з них працювати практично в нуль, — каже Микола Верницький. — Причому, швидше за все, після виборів 31 жовтня хліб дорожчатиме географічно нерівномірно. Скажімо, регіони Західної України завжди відчували брак продовольчого зерна, яке в них практично не вирощують. Його завозять із інших областей країни”. Чи нададуть підтримку Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та іншим областям, які потребують зернових дотацій? Відповідь на це питання залежить від волі центру, доброта якого, можливо, визначиться за результатами виборів. До цих пір зернові інтервенції Аграрного фонду не були ефективним механізмом впливу на ціноутворення.

Час “Ч”

По суті, єдиний спосіб утримати ціни на зерно та хліб на внутрішньому ринку — квотувати експорт офіційно. Це рішення не тільки б закрило питання щодо перетікання зерна з України за кордон (де ціни в півтора-два рази вищі), а й спровокувало б зниження його вартості в нашій країні. Але розгляд цієї теми Кабмін переносив неодноразово (востаннє з 25 серпня на 15 вересня) — й хочеться, й колеться. Річ у тім, що протест із приводу можливого квотування експорту вельми оперативно заявили Американська торгова палата, Американсько-українська бізнес-­рада і Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами. Ці шановні організації апелюють до того, що обмеження експорту зернових із України прямо заборонено її зобов’язаннями в рамках Світової організації торгівлі, членом якої є наша держава.

У такому контексті чи не єдиний виняток із правил СОТ — загроза продовольчої безпеки, але скористатися цією лазівкою навряд чи вдасться. За словами Анастасії Івасенко, аналітика зернового напрямку інформаційно-аналітичного агентства “АПК-Інформ”, у 2010 році врожай пшениці очікується на рівні 17,6 млн т (у вазі після доробки), що покриває з лишком внутрішні потреби — 10—11 млн т продовольчого й фуражного зерна (50 на 50). Отже, маємо лихо з розуму — пшениці в країні багато, та немає державної політики, здатної ефективно розподілити зернові потоки.

За попередніми даними, до початку жовтня Кабмін встановить такі експортні квоти на 2010 рік: 1,5 млн т — на пшеницю, 1 млн т — на ячмінь і 0,01 млн т — на жито. На думку аграріїв, розмір квот невиправдано занижений і без шкоди для продовольчої безпеки країни можна було б вивезти до 4 млн т зерна. Проте коли офіційне та напівлегальне обмеження експорту до кінця 2010-го СОТ, можливо, й спустить на гальмах, то в новому році вся ця історія може обернутися міжнародним скандалом. Одна лише інформація про можливе введення Україною квот накрутила 18 серпня котирування грудневих ф’ючерсів зернових на Чиказькій товарній біржі на 0,9%. Тоді ж міжнародні експерти підрахували, що прийняття такого рішення нашим урядом спровокує зростання котирувань до нового рекордного рівня — $10 за бушель (понад 390$/т). За такої ситуації продовольчою пшеницею в Україні навряд чи активно торгуватимуть — учасники ринку застигнуть у передчутті скасування квот у січні 2011-го, деякі з них уже зараз кажуть про подорожчання пшениці третього класу на світових біржах до 3 тис. грн/т у гривневому еквіваленті, а хліба в Україні — майже на 50%.

Регіональні розклади

Вартість хліба в регіонах України безпосередньо залежить від розміру субсидій із місцевих бюджетів на виробництво його соціальних сортів. Традиційно найбільше грошей витрачає столична мерія: у 2008 році — 80 млн грн, в 2009-му — 49 млн грн. Загалом дешеві сорти хліба в Києві за п'ять років подорожчали менше ніж на 10%. Для порівняння — киянам звичайний батон із борошна вищого гатунку обходиться в 2,8 грн (до недавнього часу — 2,6—2,65 грн), а жителям Сімферополя та Севастополя — 3—3,3 грн.

Ірина ПЕРЕВОЗЧЕНКО