“Генпрокурор Шредінгера”. Чи замінять Костіна цього разу?

Крісло під генпрокурором Андрієм Костіним продовжує хитатися. Цього разу через скандал, в який потрапив його перший заступник Дмитро Вербицький. Журналісти знайшли у дівчини останнього майна, вартість якого в десятки разів перевищує її доходи за останні роки. Як наслідок, Костіна викликали “на килим” до парламенту. Однак генпрокурор не прийшов, надіславши листа з поясненням, що завітає до будівлі під куполом лише після проведення службової перевірки Вербицького.

Та якщо цього разу Костіна таки відправлять у відставку, то це означатиме дві речі. По-перше, Банкова склала кадровий пазл — голосувати за генпрокурора хочуть у пакеті з новими міністрами. По-друге, офіс президента (ОП) скинув токсичний політичний баласт. Звільнення Костіна навряд чи стане спробою кардинально змінити ситуацію у системі органів кримінальної юстиції. Швидше, це буде чергова заміна декорацій у політичній виставі, де парламенту “режисерами” з Банкової відведено прогнозовано знеособлену роль статиста.

І навіть є інформація, що Костіну вже обрали подальшу “долю” — перевести на дипломатичну роботу. Проте сам Андрій Євгенович, який дуже хотів до Лондону (але ж місце там уже зайнято Залужним), наразі опирається і самостійно заяви на звільнення не пише.

“Досягнення” чинного генпрокурора

Ми на шпальтах ZN.UA вже розбирали результати перших 100 днів роботи Костіна, коли він звільнив “юриста Медведчука” Максима Якубовського (який зараз працює заступником голови військової контррозвідки СБУ...) і призначив заступниками Дмитра Вербицького та Олексія Хоменка. Що цікаво, тоді заступник голови офісу президента Олег Татаров заступився за Ігоря Мустецу, який залишився на посаді заступника Костіна. Згодом було призначено ще двох, а саме — Антона Войтенка та Вікторію Літвінову.

З моменту аналізу перших місяців роботи нового керівника Офісу генпрокурора (ОГП) минуло майже два роки. І що ми маємо станом на сьогодні? Нічого нового. Як то кажуть, стабільність — ознака класу. Правда, лише зросла роль Татарова, який за фактом і керує через підконтрольних йому заступників генпрокурора всією структурою органів прокуратури.

Атестація прокурорів, започаткована ще генпрокурором Русланом Рябошапкою, досі триває. Резонансних кримінальних проваджень з уже отриманими вироками не зафіксовано.

Поки ми б'ємося за репутацію Національного антикорупційного бюро України (а інституції антикорблоку, включно з НАБУ і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, прямого стосунку до Офісу генпрокурора не мають), уся система органів кримінальної юстиції так і лишається нереформованою. Дійшло вже до того, що “конторські” (так називають у системі СБУ. — О.Л.) прямо вказують прокурорам, як діяти. І це не вигадка, мені особисто про це хвалилися хлопці з Володимирської.

Костін став начальником, який завжди у від'їзді. Його влучно назвали “генпрокурором закордонних справ”. А коли він усе-таки опинявся на місці, то намагався не брати на себе вирішення сенситивних питань. Через що не становив особливої цінності для Банкової.

Недивно, що американські партнери, а саме держсекретар Ентоні Блінкен у розмові з вищим військово-політичним керівництвом нашої держави вказує на глобальну проблему відсутності боротьби з корупцією в системі кримінальної юстиції. Президент Зеленський вкрай незадоволений такою постановкою питання. Але що робити, якщо сам президент нічого не хоче робити? Ситуація дійсно критична. Система пішла врознос, перейшла на “госпрозрахунок” і слухається лише заступника голови офісу президента Татарова.

Як Татаров керує Офісом генпрокурора

Це доволі просто відстежити в контексті роботи заступників генпрокурора Костіна, який не вилазить із закордонних вояжів у Вашингтон, Гаагу чи Брюссель. Та й будьмо відвертими, чи призначали його з метою встановити законний контроль через процесуальне керівництво за всіма злочинами, вчиненими на території нашої держави? Сумніваюсь.

Деталізацію впливів Татарова розпочнемо з роботи вищезгаданого Дмитра Вербицького. Що цікаво, останнього досі по інерції вважають єдиним не-“татаровським” заступником, зберігаючи за Вербицьким імідж найближчого соратника Костіна, який вирішує за генпрокурора чутливі питання, щоб шеф завжди залишався в “білих рукавичках”.

Однак ця інформація вже застаріла. Вербицький доволі давно став довіреною та дуже корисною для Банкової (читайте — Татарова. — О.Л.) людиною. Перший заступник Костіна відповідає за роботу Бюро економічної безпеки, яке “за видатні успіхи” в боротьбі з фінансовими злочинами фундаментально перезапускатимуть. Відповідний законопроєкт уже ухвалили в парламенті.

Ще один “уповноважений” від Олега Татарова заступник генпрокурора — Ігор Мустеца — був призначений на посаду ще Іриною Венедиктовою. Злі язики “брешуть”, що Мустеца тоді був репрезентантом волі так званого короля контрабанди Іллі Павлюка. Останній свого часу навіть формував список кандидатів у нардепи під час парламентських виборів.

Мустеца відповідає за Нацполіцію, хоча цим органом по факту керує Максим Цуцкірідзе. Він у свою чергу є кумом Олега Татарова. Тому недивно, що Мустеца тяжіє до останнього.

Третій “татаровський” заступник Костіна — Антон Войтенко — призначений на початку 2023 року і відповідає за Державне бюро розслідувань. Про ДБР немає жодного сенсу пояснювати щось додатково, адже Бюро вже давно трансформували в інструмент (не)політичних впливів офісу президента.

Усі вважають, що призначення ще одного заступника Андрія Костіна — Олексія Хоменка — лобіював інший заступник Андрія Єрмака, а саме Олексій Кулеба. Хоча сьогодні, знову ж таки, Хоменка відносять до сфери впливів Олега Татарова. І не без підстав. Тому що, за нашою інформацією, Кулеба став лобістом виключно на прохання Татарова, який у такий спосіб намагався замаскувати чергові вуха в полку своїх заступників в Офісі генпрокурора.

Залишаються ще заступники Олександр Клименко, що очолює незалежну від волі ОГП Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, і Вікторія Літвінова, про роботу якої ми взагалі жодного разу толком і не чули.

Виходить, що чотири із шести заступників генпрокурора орієнтуються не на очільника ОГП, а на заступника голови ОП. Ні результатів, ні контролю за підлеглими, взагалі нічого Костін за час перебування на посаді не досягнув. Чи треба, на думку суспільства, змінити Костіна на більш незалежну персону? Так. Але і з погляду Банкової його теж треба змінити. Тому що воля ОП має виконуватися ретельніше. Як і більш професійно формуватися обгортка для народу, в якого не має виникати жодних сумнівів у репутації генпрокурора. А в Костіна вона зникає, як шагренева шкіра. Значить, треба міняти шкіру.

На кого можуть замінити Андрія Костіна?

Тема заміни генпрокурора схожа на чайник, який стоїть на плиті і от-от закипить. Імовірно, температуру плити і цього разу можуть трохи знизити (питання нових кандидатур поки що у верхах активно не обговорюється), але чайника з плити вже точно не знімуть. У якийсь момент кришку неодмінно зірве.

Серед ключових кандидатів на посаду генпрокурора, як і раніше, називають голову Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера, якому приписують тотальний контроль над зерновим коридором в Одеському регіоні; очільника правоохоронного комітету парламенту Сергія Іонушаса, а також голову Київської обласної військової адміністрації Руслана Кравченка. Двоє з них, а саме Кіпер та Кравченко, колишні прокурори.

Як ми вже писали, Кіпер — головний кандидат. Чинний очільник Одеської ОВА та колишній керівник Київської міської прокуратури, чиє призначення на цю посаду пролобіював очільник ОП Андрій Єрмак. І тут дозволимо собі повторитися:

“До Кіпера на Банковій особливе ставлення. Для підтвердження цієї тези достатньо згадати, що за одне і те ж порушення — виїзд за кордон під час війни — з посади заступника генпрокурора звільнили Олексія Симоненка, а Кіпера перевели на іншу посаду. Більш того, зберегли за ним місце у прокуратурі! Яким чином? Кіпер мобілізувався і був відряджений указом президента на керівництво Одеською ОВА.

Щоправда, до Кіпера є питання. Його сім'я проживає в Австрії, куди він також їздив під час вторгнення. Крім цього, інформація про російський паспорт його дружини з'являлася на сайті Федеральної податкової служби РФ, увагу на що звернули журналісти “Схем” ще під час скандального розслідування про різдвяну відпустку на Кіпрі. Також у органів правопорядку є запитання до побудови фортифікаційних споруд в Одеській області”..

Іонушас відзначився лише потужними фотографіями зі спортзалу, які він донедавна із завидною стабільністю публікував у себе на сторінці в Facebook. А ще великими “здобутками” на посаді голови профільного парламентського комітету, включно з блокуванням закону про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва та “поправок Лозового”.

Однак існує один непростий процедурний момент. Згідно з вимогами Конституції України, як для звільнення чинного генпрокурора, так і для призначення нового необхідно ухвалити рішення через голосування у Верховній Раді.

Щодо Кравченка, то він працював бучанським прокурором, згодом був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня і перейшов на зовсім іншу роботу, очоливши Київську обласну військову адміністрацію. Серед трьох кандидатів у Кравченка значно менше негативу, що особливо доречно — питань щодо будівництва фортифікаційних споруд до нього нібито не виникало. Зрештою, якщо вирішать обрати саме його, то Кравченку доведеться пройти перевірку “на стійкість” у контексті орієнтації на Закон, а не на волю Банкової.

Станом на сьогодні розкладка з наявністю голосів невідома. Але проблема тільки в тому, що Банкова після відставки віцепрем'єра Кубракова і заявленого поділу Мінвідновлення на два міністерства, а також роботи Мінагро без міністра намагається скласти голоси так, щоб проголосувати за всі зміни одним пакетом. Та, як уже зазначалося вище, долю Андрія Євгеновича на Банковій вирішили. Залишається лише визначити того, хто “вийде з лавки запасних” імені Татарова. Хоча, припускаю, не всі три вищезгадані кандидати тримають орієнтир виключно на Олега Юрійовича.

P.S. Accusatoris officium in posterum (Прокуратура в майбутньому)

Безумовно, якщо суто гіпотетично припустити, що новий генпрокурор, який прийде на зміну Костіну, буде фаховим, а не політично-ручним, то ми мали б очікувати від нього адекватної та корисної для країни діяльності. Новий генпрокурор мав би відповідати небагатьом критеріям, які будуються на засадах і принципах, зазначених у профільному законі.

Понад те, у разі налаштування процесів із справжнього і системного реформування всіх органів кримінальної юстиції призначення незалежного генпрокурора могло б стати передумовою для покращення відносин із західними партнерами. Як наслідок, умовно тон і характер розмов того ж таки Блінкена і Зеленського стануть зовсім інакшими.

Ба більше, незалежний і професійний генпрокурор — це один із коротких шляхів до дійсного підвищення обороноздатності країни. Адже за вкрадене (майно, кошти, абсолютно різноманітні активи) можна було б придбати значно більше різноманітної зброї, не очікуючи постійно чергових траншів, які “дещо затримуються”. Та й загалом це могло б стати економією для іноземних партнерів, які зараз вкладають гроші в різні “ради аудиторів”.

Однак “гіпотетично” не рахується. Насправді це текст про те, чому відставка генерального прокурора цікавить тільки генерального прокурора. Який давно вже змирився зі своєю відставкою і цікавиться тільки майбутніми призначеннями. На жаль, і в цьому разі ми доходимо того самого висновку, який стосується будь-якого кадрового призначення в державі: ця влада не здатна генерувати іншу якість кадрових висуванців. Вони все одно виконуватимуть ті функції, які потрібні Банковій. І в цьому випадку офісу потрібен прокурор, який може забезпечити “єдине вікно”. Костін не зміг.

Але Банкова цінує тих, хто може. Саме тому береже Татарова. А Татаров — систему. У найогиднішому сенсі. 

Олександр ЛЄМЄНОВ, Голова правління StateWatch