“Где каждый в душе — Сид Вишес, а на деле — Юра Дудь”. Епітафія російським лібералам

 Кац — колишній депутат муніципальних зборів Щукіно, одного з районів Москви, від партії “Яблуко”. Останніми роками — талановитий блогер, який простою та іронічною мовою пояснює співвітчизникам суть актуальних подій.

Після 24 лютого Максим Кац беззаперечно пристав на бік України, приділяючи їй майже всю свою увагу. 

Захопливі відгуки Максима про ЗСУ та президента Зеленського підкупили й чимало українців. Суть їхніх коментарів приблизно така: “Спасибо за поддержку, Максим! Такие, как вы, вселяют надежду, что Россия не безнадежна”.

У випуску “Чем займемся после ухода Путина” автор намагається сформувати суспільний запит на те, якою має бути “прекрасна Росія майбутнього”.

“Представим себе, что война уже закончилась, а Путин — уже не президент, — задоволено моделює ситуацію Кац. — “Единая “Россия” саморазъединилась, а к власти пришли адекватные люди. Подумаем, а чего мы от них хотим?”. 

Перше, що має зробити нова влада, каже автор, випустити на волю всіх політв'язнів.

Серед рецептів “хорошої РФ” також індивідуальний підхід до військових, які вторглися в Україну. Тих, хто брав участь у воєнних злочинах, треба, звісно, судити.

“Однако само по себе участие в агрессивной войне в рядах регулярной армии, согласно международному праву, преступлением все-таки не является, — розвиває свою думку Кац. — Я считаю, самой правильной будет формула: никаких почестей, никаких унижений. Если просто воевал, не участвовал в преступлениях против человечности, то страна тобой не гордится, но и на произвол не оставит”.

Ще Кац пропонує повернути свободу слова в Росії, приватні ЗМІ, знешкодити “кадировців” і різного штибу “вагнерівців”. Але не суть.

Успіхи ЗСУ на фронті та потужна зовнішня політика офіційного Києва вселяє все більшу надію на повернення тим, хто називає себе “російським лібералом”.

Тільки перемога України дозволить їм стати частиною внутрішньої політики РФ і, можливо, доторкнутися до керма. Тільки жертва України, більше нічого.

Держава та суспільство, які називали Україну “країною 404”, насправді самі виявилися такими.

Впливати на своє життя росіяни не здатні.

Їхнє майбутнє, яким би воно не було, темним чи світлим, будується на смертях та крові українців. Їхнє “велике минуле” багато в чому теж вибудовувалося на тому ж “матеріалі”.

Якщо Навальний і вийде з в'язниці, то не завдяки російському суспільству, яке раптом прокинеться.

Той, для кого “Крим — не бутерброд”, набуде волі завдяки десяткам тисяч загиблих українців. І чим більше їх загине, тим більше шансів у Навального.

Настане час, коли блогер Ілля Варламов зможе спокійно їздити до Європи, знімати ролики про урбаністику. Але не завдяки особистій участі в російському нещадному бунті, якого не станеться.

Він повернеться до звичного життя лише після того, як путінський режим упаде у війні з Україною. До якої Варламов, як і будь-який імперець, завжди ставився зневажливо. Після того, як його “велика Росія” стерла цілі міста та села України.

Можливо, Варламов захоче зняти відео про урбаністику в Бучі, Ірпені, Ізюмі, Маріуполі? 

1991-го року радянські рокери видали спільний хіт “Все это рок-н-ролл”. 

“Где каждый в душе — Сид Вишес, а на деле — Иосиф Кобзон” — суть цих рядків не зрозуміли навіть багато хто з виконавців цього гімна.

Ті, хто здавалися крутими глашатаями свободи, дуже швидко після розвалу СРСР перетворилися не на тих, за кого себе видавали. 

Вся сучасна Росія, у будь-яких своїх проявах, стала великою мильною бульбашкою. Країною-оксюмороном.

Про шизофренічну невідповідність змісту та форми говорить одне з татуювань на руці топблогера Юрія Дудя — PUNK.

Гуру молодої опозиційної думки РФ і “голос покоління” завжди вважав вуличний опір владі надмірним, незаконним та радикальним.

Панк-пацифіст, який не хотів, “щоб було, як на Майдані”, тепер змушений розпочинати свої ролики, що досі збирають мільйони переглядів та монетизуються, із покори:

“Данное сообщение (материал) создано и (или) распространено иностранным средством массовой информации, выполняющим функции иностранного агента. И (или) российским юридическим лицом, выполняющим функции иностранного агента”.

Євген РУДЕНКО