Дволикий Янус страхового закону

В кінці червня президент підписав закон, який змінив порядок регулювання ринку небанківських фінансових установ — страхових компаній — СК — ломбардів, кредитних спілок.

Він надає держорганам додаткові повноваження щодо посилення контролю за сектором.

Закон викликав неоднозначне сприйняття учасників ринку. З одного боку, його називають документом європейського зразка, з іншого — вважають, що він може посилити корупційний тиск на бізнес.

У будь-якому випадку, спроба Держфінпослуг зробити більш прозорою роботу страхових компаній при розкритті корпоративної інформації повинна підвищити дисциплінованість страховиків та спростити роботу брокерів, аналітиків та рейтингових агентств.

Однак до моменту набрання чинності змін до закону регулятору доведеться розробити багато документів. Вони повинні містити чіткі критерії та виражені у зрозумілих формулах, цифрах і коефіцієнтах нормативи.

За ними визначатиметься достатність капіталу, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, якість активів та ризикованість операцій.

“Посилення ролі наглядових органів, збільшення різних форм звітності та нетипових зобов'язань на кшталт надання інформації мільйонам клієнтам про оподаткування платежів та виплат, розкриття комерційної інформації про розміри комісійної винагороди підвищить витратність страхового бізнесу”, — пояснює голова комісії з страхування Українського товариства фінансових аналітиків В'ячеслав Черняхівський.

На його думку, збільшується можливість зробити помилку, а штрафні санкції при цьому розширюються.

Вітер з Європи

Більшість норм документа наберуть чинності в липні 2012 року і лише одна — у грудні 2011 року. Це вимога отримання від органів, які здійснюють держрегулювання ринків фінансових послуг, письмового погодження на придбання істотної участі у фінустанові.

Це стосується юридичних або фізичних осіб, які мають намір володіти та прямо або опосередковано контролювати 10%, 25%, 50% і 75% статутного капіталу такого учасника чи право голосу придбаних часток в органах управління професійного учасника фондового ринку.

“Ця норма не внесе відчутних змін у правила гри, бо майже кожна СК в Україні і так належить тільки одному власнику. Створення в ній підрозділу та призначення підзвітної Наглядовій раді відповідальної особи за внутрішній аудит виглядає правильно, але на практиці навряд чи приведе до істотних змін в роботі”, — зауважує Черняховський.

Такі права власник міг реалізовувати в рамках повноважень Наглядової ради. Крім того, зазначає експерт, не є конкретними причини відмови погодження Держфінпослуг збільшення участі у капіталі, що може негативно вплинути на інвестиційну привабливість фінансового ринку.

Новацією закону є розділ з пруденційного нагляду, що базується на оцінюванні ризиків ненадання послуг або втрати коштів клієнтів. Також закон перелічує інформацію, що повинна бути включена у звіт про корпоративне управління.

“Закон містить норми, характерні для європейських фінансових ринків. Зокрема, це норма щодо придбання і погодження істотної частки фінустанови з регулятором або розмір винагороди за рік членів Наглядової ради та виконавчого органа”, — підкреслив у розмові з “ЕП” заступник голови Держфінпослуг Дмитро Лутак.

За його словами, для вітчизняного ринку така інформація є незвичною: хто і скільки заробляє і які винагороди отримує.

“Що стосується побоювання експертів про чиновницьке свавілля, то воно може бути де завгодно. Остання криза показала, що небезпека надійшла не з реального, а фінансового сектора, тому вимоги до його учасників повинні бути жорсткішими”, — впевнений чиновник.

Прогресивний чи регресивний

Закон вводить низку нових понять. Наприклад, поняття про “афільовані особи” дозволить контролювати процеси участі в капіталі СК банками, що їх створюють, або відслідковувати ступінь участі в акціонерному капіталі в компанії із страхування життя нелайфової СК.

Перелік вимог до джерел походження коштів СК, про які на ринку говорять майже шість років, дозволять визначити ліквідність активів фінустанови.

“Новий закон є прогресивним і розширює повноваження регулятора”, — підкреслює президент Ліги страхових організацій України Наталя Гудима.

Він визначає перелік документів, які фінансова установа повинна надати клієнту до укладання з ним угоди. Вимога повідомляти клієнту інформацію про розмір його винагороди до підписання з клієнтом договору сприятиме захисту прав споживачів.

За оцінкою Гудими, середній показник винагороди страхового агента при страхуванні життя становить до 60%, при нелайфовому — 5-40%.

“Така інформація свідчитиме, які кошти компанія дозволяє витрачати на винагороду своїм агентам, та показуватиме доцільність таких витрат. Регламентування посередницької діяльності є позитивним нововведенням і дозволить облікувати всіх агентів, що страхують “автоцивілки”, — говорить Гудима.

Втім, на думку експертів, агентам, які укладають договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, слід остерігатися норми закону про необхідність реєструватися у Моторному транспортному страховому бюро України.

Вона дивним чином з'явилася в другому читанні закону без обговорення при підготовці документа. За однією з версій, це може бути спробою Держфінпослуг підготувати для переведення під крило державної СК, яку керівництво регулятора мало намір створити за ініціативою заарештованого Василя Волги, списків агентів з ОСЦПВА.

На думку Черняховського, спроба зробити більш прозорою роботу страхових компаній при розкритті інформації повинна підвищити дисциплінованість страховиків та спростити роботу брокерів, аналітиків та рейтингових агентств.

Однак до моменту набрання чинності змін до закону Держфінпослуг доведеться розробити ще багато документів. Вони повинні містити чіткі критерії та виражені у зрозумілих формулах, цифрах і коефіцієнтах нормативи.

За ними визначатиметься достатність капіталу, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, якість активів та ризикованість операцій. Це непросте завдання для регулятора.

Вікторія БОНДАРЧУК