Два погляди на зернову суперечку: якими аргументами відстоюють свою позицію Україна та Польща

 Хоча дія цієї заборони має сплисти 15 вересня, щонайменше дві країни — Польща та Угорщина — погрожують пролонгувати дію заборони на національному рівні. 

До вашої уваги — аналіз аргументів противників та прихильників продовження ембарго. Які з них виявляться більш вагомими для Брюсселя? 

* * * * *

Відкрита міжнародна торгівля має низку позитивних наслідків, які відчуває кінцевий споживач: ширший вибір товарів та нижчі ціни завдяки вищому рівню конкуренції та вигодам спеціалізації виробників.

Тим не менш, переконання, що від вільної торгівлі виграють усі, було б напрочуд хибним.

Менш конкурентоспроможні галузі зазвичай опиняються у скрутному становищі, принаймні в короткотерміновій перспективі. Так, як це сталося з польськими фермерами після відкриття ринку ЄС для України.

Але якщо українські аграрії можуть виробляти дешевше зерно, чому їхня перевага має бути штучно знищена імпортними обмеженнями?

Можливо, польські фермери мусять це визнати та не перешкоджати природним економічним процесам?

Нижче спробуємо поглянути на ситуацію з боку Польщі (а також Угорщини, Словаччини, Болгарії і Румунії) та України.

Погляд з боку Польщі (та її союзників)

Харчова безпека. Аграрний сектор має стратегічне значення для національної безпеки. Тотальна залежність від закордонних продуктів підриває цю безпеку та створює значні ризики.

Тому польські аграрії, які мають менше конкурентних переваг перед українськими, не можуть мігрувати до нових галузей, залишивши все українським фермерам.

Український експорт зерна до Польщі збільшився у багато разів від початку широкомасштабного вторгнення, але Україна перебуває у стані війни, тож хто дасть гарантії, що українські аграрії зможуть постачати достатні обсяги зерна?

Несправедлива євроінтеграція. Дорожча вартість польського зерна — це не наслідок низької продуктивності, а плата за дотримання норм ЄС (керівництво якого підтримує Україну та виступає проти ембарго).

Польща стала членом Європейського Союзу у 2004 році і з того часу зробила значні кроки в напрямку інтеграції з Внутрішнім ринком Європейського Союзу та імплементації Спільної сільськогосподарської політики.

Крім того, мобільність робочої сили в ЄС вплинула на зарплати в Польщі, що суттєво наблизилися до середніх в ЄС за останні двадцять років. Відповідно до цього, добре відома формула “на вільному ринку виживає більш пристосований” не працює, адже вища ціна зерна — це ціна дотримання норм безпеки та нормативів ЄС.

Відповідно до цієї точки зору польські фермери мусили в минулому постраждати через рішучі кроки польського уряду до інтеграції, щоб зараз поступитися ринком дешевшому українському виробнику (і це не звучить добре).

Голоси аграріїв. 12% відсотків польського населення задіяне у сільському господарстві (порівняно з 14% в Україні). Отже, робота і добробут значної частки поляків залежить від того, чи польський аграрний сектор виживе внаслідок конкуренції з українським (значно дешевшим) зерном.

Аргумент заборони на вільну міжнародну торгівлю з метою “захистити наших робітників” є поширеним серед політиків-популістів, тож те, що він звучить у Польщі напередодні виборів, не мусить нас дивувати.

Погляд з боку України (та євроінституцій)

Непропорційно розподілені вигоди від вільної торгівлі. Загалом у світі міжнародна торгівля промисловими товарами набагато більш лібералізована у порівнянні з аграрним сектором. У зв’язку з цим існує думка, що поточна система міжнародного обміну більш вигідна для розвинених країн, аніж для країн, що розвиваються. У той час як перша група експортує капіталомісткі промислові товари, друга група спеціалізується на працемістких аграрних товарах. Відповідно, експортні галузі більш розвинених країн виграють більше.

За нинішніх обмежень українські експортери виграють досить мало, на відміну від європейських (польських у тому числі) експортних галузей.

Норми права. Членство в ЄС залишає багато простору для незалежної політики, але не у вимірі міжнародних відносин та двосторонніх угод.

Сепаратні ембарго на українське зерно напряму порушують принципи внутрішнього ринку.

Суперечливі сигнали європейських партнерів. Можна бути впевненими у тому, що членство України в ЄС стане для української (і європейської) економіки шоком. Менше з тим, вільна міжнародна торгівля сприяє обміну технологіями, а також міжнародному вирівнюванню (принаймні частковому) зарплат та рент, іншими словами — необхідним адаптаційним змінам з обох боків. Таким чином, етап вільної торгівлі покликаний зробити перехід до вищих щаблів інтеграції якомога більш безболісним.

Отже, постає питання про програмну мету Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Якщо головна мета — створити умови, необхідні для членства України, заборона ввезення українських товарів явно їй суперечить.

Гальмування споживчої інфляції в Польщі. Темпи інфляції в ЄС значно пришвидшилися з весни 2022 року. Дезінфляційна політика зазвичай досить болюча для населення, оскільки супроводжується скороченням державних витрат (або вищими податками) та вищими ставками на кредити. З іншого боку, імпорт відносно дешевого українського зерна може допомогти знизити ціни на харчі, не вдаючись до більш радикальних заходів. Отже, польські споживачі тільки виграють.

Підтримка української економіки під час війни. Скасування мита на українську продукцію мало послужити рятівним колом для економіки під час війни. І треба визнати, це спрацювало: завдяки підтримці експортних галузей українська економіка функціонує краще, ніж можна було б очікувати. Проте війна вимагає значних витрат і все ще далека від завершення.

Економічні зміни болісні, але невпинні. Історія знає багато прикладів суспільних змін унаслідок економічної трансформації. Як правило, кожна значна зміна в економічній політиці, технологічна інновація тощо призводить до тимчасового дисбалансу. У короткотерміновій перспективі виграють далеко не всі. Наприклад, значна частина низькокваліфікованої робочої сили втратила роботу у зв’язку зі зростанням обсягів офшорингу, починаючи з 70-х років минулого століття. Проте з часом більшість “синіх комірців” успішно перекваліфікувалися на “білих”.

Можливо, польська економіка могла б виграти більше від потенційної економічної диверсифікації (можливості до якої відкриває український аграрний експорт), аніж від торгового протекціонізму.

* * * * *

Як бачимо, українські аргументи виглядають переконливішими. Проте нинішня дискусія дозволяє нам поглянути на перспективи української інтеграції до європейської спільноти під трохи іншим кутом.

Українське членство в ЄС залежить не так від виконання формалізованих вимог, як від забезпечення максимально взаємовигідної і безболісної економічної та політичної інтеграції.

Це неможливо зробити без змін — власне, необхідні зміни і є головною метою. І Україна, і країни-учасниці Євросоюзу мусять мінімізувати ризики, але не гальмувати процес.

Інакше для чого тоді було починати?

Яна ОХРІМЕНКО, старша економістка Центру економічної стратегії