“Для Путіна головне зараз — щоб програв Порошенко” — російський політолог

Віталій Портников: Пане Фесенко, Володимир Зеленський говорив ще до війни і повторював, коли почалася виборча кампанія, що “готовий стати на коліна” перед Путіним, тільки щоб зупинити війну. А на брифінгу після того, як стали відомі екзит-поли першого туру виборів заявив, що скаже Путіну при зустрічі: “Нарешті ви повернули наші території — скільки готові ще компенсувати грошей за те, що відібрали наші території?”

До речі, і Петро Порошенко теж мав певні надії домовитися з Кремлем. Ще у 2014 році говорив, що у нього є план з врегулювання ситуації на Донбасі. Він говорив перед зустріччю у Нормандії, що, на його думку, світ і європейці чекають від українського президента мирного плану. Він був переконаний, що якщо цей мирний план буде наданий, з ним погодяться всі учасники конфлікту, в тому числі і Путін. І от як змінилися уявлення Порошенка про реальність за ці 5 років — просто до невпізнанності!

Володимир Фесенко: Світоглядно він (Зеленський — ред.) не дуже змінився. Просто контекст і відчуття ситуації — тоді він не був політиком, а зараз все більше себе відчуває кандидатом в президентом, що є певна політична відповідальність, певні обмеження. Думаю, що йому це вже пояснили. Плюс була ситуація, про яку писали — зустріч з послами, де йому посол Франції, яка зараз очолює групу послів “Великої сімки”, просто сказала: якщо підете на якийсь компроміс з Путіним, то як ви повернетеся в Київ?

Реально зовнішню позицію України, якщо Зеленський стане президентом, буде визначати не стільки він, скільки люди, які будуть навколо нього — міністр закордонних справ, керівник адміністрації, помічник по міжнародній політиці, який братиме участь у нормандському переговорному процесі, прізвища яких ми ще не знаємо. Думаю, що Володимир ще й сам не знає.

А Порошенко? У нього були добрі стосунки тоді з Зурабовим, якого повернули. І знайомство з Путіним у нього було. Ця ілюзія розсіялася після “Мінська-2”, після Дебальцева. А під час виборчої кампанії він зараз свідомо технологічно використовував ідеологеми войовничого патріотизму — це дуже ефективно працювало на його виборчу кампанію.

Один знайомий, який зараз близький до команди Зеленського, усім розповідає: хочете зрозуміти, яким він буде президентом — дивіться фільм (“Слуга народу” — ред.). Але там немає мізансцен, пов’язаних з Путіним.

Якщо Зеленський стане президентом, почнуться переговори, треба вивчити досьє, як Путін веде переговори, до яких пасток треба бути готовим, що непомітно для Зеленського він спробує навіть завербувати його. У чомусь Зеленський нагадуватиме Трампа — досвіду теж немає, переговори в бізнесі — це одне, а політичні переговори — зовсім інше.

Принципових, кардинальних змін у двосторонніх стосунках не відбудеться. Росії цілком нормально зберігати те, що є. Крим чіпати не будуть — Росія відмовиться. А по Донбасу Захід підштовхуватиме і нас, і Росію, щоб якісь перемовини були.

— Пане Орєшкін, як ви вважаєте, у новій конфігурації влади, яка може сформуватися в результаті обрання шоумена Володимира Зеленського президентом України, вирішуватиме зовнішньополітичні проблеми країни не перша особа, а оточення, тобто така “свита, яка гратиме короля”?

Дмитро Орєшкін: Щодо першості, то абсолютно. У чому, у чому, а у міжнародних відносинах у Володимира Зеленського не найбільший досвід. Якщо він буде обачливою людиною, то намагатиметься залучити кваліфікованих людей. Різкої зміни у зовнішньополітичній позиції нового молодого президента, якщо він відбудеться, не очікував би.

Пригадайте Буша, який сказав: я подивився йому (Путіну — ред.) у вічі і зрозумів, що з ним можна мати справи. Путін має більші повноваження, ніж цар. У царя була Дума, були обмеження — він деякі закони не міг порушувати, а Путін може робити все, що завгодно. Дійсно, ключове питання — це з ним домовитися. Питання: чи можливо це, і чи спроможний він дотриматися слова, яке дав? Всі політики починають з того, що намагаються з ним налагодити відносини, “заглянути йому у вічі” і побачити там щось добре. І тільки Маккейн там побачив ось ці всім відомі три літери.

Путін, як людина з органів, зможе підлаштуватися під будь-якого співрозмовника і сподобатися йому. Це елемент його навчання і особистих якостей. Він надзвичайно приємний у спілкуванні людина. Він підтакує і погоджується — вам здається, що ви його переконали. А сам є вкрай закритою людиною і вкрай неконтрольованою щодо зовнішніх стосунків — якщо він щось пообіцяв, то не означає, що зробить. Він — хазяїн свого слова. Захотів — дав, захотів — забрав.

Путін — дуже гнучка людина. Для нього головне зараз — щоб програв Порошенко. Тому що у нього дуже багато особистого. За великим рахунком Порошенко його обіграв.

Крим приєднали, то й приєднали. Тепер нова людина — давайте пощупаємо, запропонуємо моркву, як якусь приманку, з тим, що Крим — проїхали, треба розпочинати нове життя. Я завчасно не говорив би, що Путін не піде на зустріч. Зрозуміло, що Україна навряд чи зможе адекватно, на думку Путіна, реагувати на цю “добродушність”. Не треба завчасно його ставити у жорсткі рамки — він не любить таких ситуацій, він не любить неочікуваних ходів.

Звісно, Путін хотів би впхнути “ДНР” і “ЛНР” глибше в тіло України, щоб зберегти контроль над цими територіями і змусити Київ платити там за “побитий посуд”. Там буде 3 мільйони голосів проти київської влади за умовного Вілкула чи Бойка. Чому б не зробити додаткової головної болі сусіду? З задоволенням. Це його мрія.

Думаю, що з Порошенком цей номер взагалі не пройде. Та й навіть не дуже досвідчений у міжнародних справах Зеленський також на таку просту “разводку” не клюне. Але чому не спробувати? Від цього він не програє, тільки виграє в очах світової спільноти. Це Путін вміє робити прекрасно. Він — артист від природи чи від виховання!

— Пане Мироненко, як ви вважаєте, зустрічатиметься Путін з Володимиром Зеленським, якщо шоумен буде обраний президентом України?

Віктор Мироненко: У мене дуже тверде переконання, що до великої і повної зміни політичних облич нагорі політичної влади в Росії ніяких змін в російській політиці по відношенню до України не буде. Те, що трапилося у 2014 році, є свідченням того, що Путін особисто і вся команда, яка визначає російську політику по відношенню до України, зробили для себе висновок, що Україна втрачена, і ніякої можливості повернути, політичних впливів чи економічних, взагалі ввести Україну під своє керівництво, навіть якесь умовне, вже просто немає. Вони не бачать ніяких перспектив і ніяких перемовин не вестимуть.

Об’єктивний фактор — російським політичним керівництвом допущено дуже великої “дитячої” політичної помилки. У політиці ніколи не можна ухвалити рішення, яке при зміні ситуації чи при зміні облич можна було б якось відіграти, обіграти чи змінити. На жаль, рішення по Криму — це саме таке політичне рішення, яке не можна скасувати. Із Заходом ніякої, до речі, теж серйозної розмови про серйозну зміну стосунків у зв’язку з тим, що Путін і Росія ніколи не хочуть і не вестимуть мови про Крим. Тобто ніяких змін не буде. Це справа навіть не тактична, а стратегічна.

Віталій ПОРТНИКОВ