Давос на Неві

Немає кращого місця для вивчення хронічно роздвоєного сприймання сучасності Росією, ніж Санкт- Петербург, і не лише тому, що місто прекрасне, а сонце в цю пору року світить 19 годин на добу. Це місто Пьотр Великий заснував для того, щоб прорубати своїй державі вікно на Захід. Але його ж таки Лєнін використав як стартовий майданчик для свого жахливого експерименту із “соціалізмом в окремо взятій країні”. А нині Санкт-Петербурзький міжнародний економічний форум (СПМЕФ) щороку відкриває вікно в досі неспокійну й переполовинену душу Росії. Цьогорічний форум, 16-й від моменту заснування, зібрав керівників таких світових гігантів, як Goldman Sachs і McKinsey, а також усіх, хто бодай трохи відомий в енергетичному бізнесі. А Владімір Путін уперше від часу нового обрання на президентську посаду виступив із великою промовою.

Завсідникам Всесвітнього економічного форуму в Давосі багато чого видавалося до болю знайомим і рідним. Тут і там PepsiCo, Mercedes-Benz та іже з ними понаставляли павільйонів зі щедрими частунками. Генрі Кісінджер ділився власною мудрістю, а молоді глобальні лідери завзято наводили контакти. Однак чимало було й відмінного. Російські гіганти Газпром і Сбербанк затьмарювали всіх (останній із них виграв приз за найкращий стенд — величезну засклену вітрину, заповнену купюрами в €500, які роздмухував спеціальний вентилятор). Угод уклали приблизно на $11 млрд. Учасниками круглих столів були майже виключно чоловіки середнього віку в ділових костюмах. Але ці однаково досконалі шедеври кравецького мистецтва прикривають суперечливі погляди середньостатистичного учасника СПМЕФ на те, що становить собою глобальний капіталізм. Набагато суперечливіші, ніж у його середньостатистичного колеги з Давоса.

Російські делегати були на диво невизначені в питанні про вільне підприємництво. Так, усі погоджувалися, що їхня країна аж надто залежить від енергетики. Ціни на нафту можуть падати або підніматися (саме це вони останнім часом і роблять), а революція у видобутку сланцевого газу радикально змінює весь газовий бізнес. Усі також поділяють ту думку, що РФ потрібно мати набагато більше підприємців, які стали б каталізаторами інновацій, і різко пришвидшити створення бізнес-структур. Та не встигли в Санкт-Петербурзі стартувати дебати з приводу підприємництва, як відразу ж почали нагромаджуватися сумніви.

Почасти в цих вагань практичний характер. На 30 найбільших компаній країни припадає понад 40% ВВП. У щорічному рейтингу Світового банку за легкістю ведення бізнесу Росія посідає 120-те місце в світі. Лише для того, щоб дістати згоду побудувати склад, потрібні два роки й нескінченна бюрократична тяганина, кожен етап якої дає шанс якомусь чиновнику вимагати від тебе хабара. Колись Говард Стівенсон із Гарвардської школи бізнесу заявив, що суть підприємництва — це пошук можливостей і досягнення мети незалежно від наявних у вас на певний момент ресурсів. Росіянин Кірілл Андросов, керівник інвестиційної фірми “Альтера Капитал”, каже, що в його країні суть бізнесу зводиться до того, щоб утримати ресурси, якими володієш.

Та це лише половина проблеми. Росіяни із глибокою підозрою ставляться до багатих та успішних людей. Це почуття виплекав комунізм і зміцнили олігархи 1990-х, які завдячували своїми статками політичним зв’язкам, нагадуючи радянські карикатури на західних “акул імперіалізму”. За останнє десятиліття понад 1 млн молодих росіян утекли зі своєї країни. “Єдине місце, де можна займатися бізнесом, — це деінде”, — як сказав один російський хлопець авторові цієї статті в довжелезній черзі в аеропорту.

Делегати й до Заходу мають амбівалентні почуття. Цілий легіон піар-агентів нахвалював підмосковний інноваційний центр Сколково, називаючи його майбутньою Кремнієвою долиною Росії (за повідомленнями, 500 компаній уже заявили про наміри відкрити там свої представництва). До фінських бізнесменів (наприклад, одного з розробників популярної відеогри Angry Birds) ставлення було на межі побожного трепету. Утім, благоговіння перед Заходом охолоджували сумніви: ніколи ще від самих радянських часів стільки впливових росіян не висловлювали таких похмурих думок про кризу капіталізму. Америку називали лишень захряслим у боргах потьомкінським селом. Європу порівнювали з Росією кінця 1980-х, коли вона задихалася під тиском держапарату й могла приймати лише хибні рішення.

Як накажете, Владіміре Владіміровічу

Так само суперечливими були погляди делегатів і на політичну реформу. У приватних бесідах надзвичайно багато бізнесменів визнавали, що спантеличені поверненням Путіна в президентське крісло. Сбербанк проспонсорував круглий стіл, присвячений перевагам краудсорсингу (певну роботу виконують не професіонали, а любителі безкоштовно, на основі публічної оферти, котра не передбачає укладання трудового договору. — Ред.) як у політиці, так і в бізнесі. Але коли з’явився Путін зі своєю промовою, всі делегати (включно з гостями із Заходу) перетворилися на раболіпних лизоблюдів. Зала була запакована вщерть: великі цабе попереду, нижчих рангів — за ними.

Скептичне ставлення до західного устрою економіки йшло в парі з очевидно суперечливим уявленням про власне російську модель державного капіталізму. Путін усіляко намагався довести, що країна не рухається цим шляхом і що вона насправді на гребені чергової хвилі приватизації. Бізнесмени РФ говорили про свої компанії так, ніби це були західні фірми, просто з якимись кількома національними особливостями. Але варто було роззирнутися довкруги, щоб побачити: це все тільки ілюзія. На всіх спонсорських павільйонах красувалися логотипи державних компаній-гігантів. На диво багато присутніх російських бізнесменів завдячували кар’єрою зв’язкам із Кремлем.

Путін виголосив бадьорий спіч про те, як Росія стає дружелюбнішою до бізнесу. Однак за його правління державні велетні лише міцніше вхопили підприємництво за горло. А пізніше того самого дня він навмисне змусив керівників чотирьох західних енергетичних компаній прочекати на нього в темному фойє без крісел аж три години. Президент Росії має зрозуміти, що виконання обіцянок створити сприятливіше до бізнесу середовище (не в останню чергу — через спрощення регулювання, боротьбу з корупцією і приватизацію деяких державних гігантів) — у його інтересах, а також в інтересах країни. Продовження двоїстого ставлення до підприємництва загрожує нестабільністю в політиці й застоєм в економіці.

Переклад з оригіналу здійснено “Українським тижнем”, оригінал статті опубліковано на www.economist.com