Чотири гривні від Азарова

Починаючи з липня 2010 року, мінімальна зарплата в Україні зросла аж на чотири гривні до 888 гривень.

Уряд аплодує сам собі, називаючи такий крок виконанням своїх зобов'язань з підвищення соціальних стандартів. Однак невідповідність цих стандартів реаліям життя — факт, очевидний для експертів та громадян.

Методика розрахунку мінімальної зарплати не витримує жодної критики. Закон передбачає, що її розмір встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму. Згідно з урядовими стандартами, той дорівнює мінімальній сумі коштів, за яку можна купити їжу, засоби гігієни, ліки, предмети побуту.

Громадяни також повинні мати змогу забезпечити свої культурні та духовні потреби. Логіка правильна, проте, за розрахунками можновладців, з липня по жовтень 2010 року особі на ці потреби повинно вистачити 888 гривень на місяць.

І тут логіка зникає, адже прожитковий мінімум вираховується на основі “споживчого кошика”, вміст якого уряд не переглядав уже десять років. Що і в якій кількості має увійти до “кошика”, вираховують спеціальні органи. Вважається, що уряд встановлює ці норми після проведення науково-громадської експертизи.

Науковою складовою хай займаються дослідники, але от чи залучена до цих розрахунків громадськість? Навряд чи. По-перше, про таку участь представників народу ніхто нічого не знає. По-друге, елементарні розрахунки показують, що жоден українець ніколи не схвалив би такий розмір “споживчого кошика”.

Згідно з державними стандартами, пересічний громадянин може з'їсти на місяць 165 грамів сала, 1,290 кілограма яловичини, 630 грамів свинини, 1,140 кілограма птиці, 5 кілограмів білого хліба, 7,8 кілограма картоплі, 2 кілограми помідорів та огірків, 4,920 кілограма фруктів та ягід. Все це нині коштує 350 гривень.

Якщо купити ще пачку масла і чаю, пляшку олії, десяток яєць, пакет молока і сметани, півкіло сиру, кілограм цукру, макаронів, гречки та рису, доведеться викласти ще 94 гривні. Якщо пуститися берега і придбати зубну пасту, мило, шампунь і пральний порошок, а це 32 гривні, то загальна сума складе 476 гривень.

В гаманці залишається 412 гривень, з яких на проїзд у міському транспорті доведеться витратити 75-100 гривень, а ще було б добре купити якийсь одяг. А як заплатити за комунальні послуги і телефон? За які гроші купити книжку?

Правда, урядовці також визнавали, що розмір прожиткового мінімуму працездатної особи у цінах 2010 року сягає 981 гривні. І якщо додати податки, мінімальні витрати на дітей, прожитковий мінімум має складати, принаймні, 1 тисячу гривень.

З цього випливає сумний висновок: навіть за розрахунками уряду, сьогодні влада не доплачує щонайменше 112 гривень на кожну мінімальну зарплату.

Українські незалежні профспілки зробили власні підрахунки “споживчого кошика” за діючими цінами. Вийшло, що дорослому українцю для забезпечення найнеобхідніших потреб потрібно мінімум 2 356 гривень.

Крім явної невідповідності “прожиткового мінімуму” цінам існує ще й бідність асортименту “споживчого кошика” українця. Якщо вітчизняний “кошик” нараховує 297 найменувань товарів і послуг, то у британців їх 350, у німців — 475.

Розрив між реальними потребами і пропозицією влади випливає з того, що розрахунок мінімальної зарплати в Україні досі прив'язаний до прожиткового мінімуму. Тимчасом у країнах ЄС ця норма визнана економічно необґрунтованою. Всі соціальні видатки там розраховуються відповідно до середньої зарплати.

Впровадження такої методології в Україні гальмується, бо багато роботодавців ділять зарплату на офіційну — мінімальну, та неофіційну — “у конвертах”. Це дозволяє їм економити кошти на сплаті податків та соціальних відрахувань.

Свої гроші влада та роботодавці рахують набагато краще, ніж кошти тих, чиє виживання залежить від піднятого на чотири гривні прожиткового мінімуму.

Мирослав ЯКІБЧУК, голова Національного форуму профспілок України