Чорна діра “Київенерго”

“Компанія “Київенерго” — це мильна бульбашка — каже Олександр Сергієнко — директор “Інституту розвитку міста”. — “Навіть будинок біля театру Франка, в якому сидить їхнє керівництво, компанії не належить, а є власністю громади Києва.

Все, на чому “Київенерго” заробляє мільярди: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, завод “Енергія”, теплові мережі, сотні котельних — все це належить киянам. А “Київенерго” використовує ці потужності і платить смішну оренду. Тому виходить ситуація, що кочегар наживається на господарі котельні”.

Отже, попри гучну назву, “Київенерго” — це швидше фірма-посередник, яка майже задарма використовує енергетичні потужності, що належать міській громаді. І як у кожного посередника, основне завдання компанії: максимальний прибуток при мінімальних витратах.

“В 2010-му році дохід “Київенерго” склав 8,5 мільярда гривень. І такий бізнесмен як Ринат Ахметов запросто зможе витягти з цієї суми мільярд для своєї фірми” — говорить Іван Плачков.

Плачков знає, про що каже — він колишній голова правління “Київенерго” і саме він створив сьогоднішню схему роботи столичної енергетики, через що кияни стали заручниками безпринципних бізнесменів.

Попри те, що контрольний пакет (50% + 1 акція) “Київенерго” перебуває у власності держави, фактично керує столичним монополістом фірма “ДТЕК”, яка належить Ринату Ахметову.

Вона домоглася призначення головою правління Едуарда Соколовського. Це типова ситуація для вітчизняних енергокомпаній, коли до держави-мажоритарного акціонера ставляться як до меблів.

Ринат Ахметов — людина, що нагріває столицю

Тривалий час “Київенерго” вперто відмовлялося показати скільки ж грошей компанія витрачає на виробництво енергії. Не дивно, що у “Київенерго” є потреба оберігати таємниці. Адже компанія має чудову можливість заробляти сотні мільйонів гривень, просто домалювавши зайвий нуль в бухгалтерській звітності.

Керівництво “Київенерго” з обуренням відкидає можливість штучного завищення тарифів. Але прагне не згадувати той факт, що компанію вже “ловили на цьому за руку”. У відповіді на запит УП, Головне контрольно-ревізійне управління зазначає:

“У 2008 році КРУ проводило ревізію фінансово-господарської діяльності компанії “Київенерго”. Під час контрольного заходу виявлено, що протягом ревізійного періоду АЕК “Київенерго” завищила розрахунок для відшкодування з міського бюджету різниці між фактичною вартістю відпущеної теплової енергії та встановленими тарифами на 44,26 мільйонів гривень”.

Цього року КРУ також хотіло перевірити, чи не завищує раптом “Київенерго” тарифи, отримуючи зайву компенсацію з міського бюджету. Контролери прибули на підприємство, але їх... просто не впустила воєнізована охорона підприємства.

Але, крім простого завищення витрат на виробництво теплової та електроенергії, у власників “Київенерго” є ще один чудовий спосіб для швидкого збагачення. Цей спосіб здавна в Україні перетворює звичайних підприємців на мультимільйонерів, а саме: маніпуляції з газом.

Іван Плачков пояснює: “ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 “Київенерго” спалюють газ, виробляючи одночасно електричну і теплову енергію. Коли я очолював компанію, ми звітували таким чином: 12% спожитого газу пішло на вироблення електричної енергії, а 88% на вироблення теплової. Але зараз, наскільки мені відомо, це співвідношення змінили. Розумієш чому?

— Чому ж?

— Газ для виробництва теплової енергії коштує 1100 гривень за тисячу кубів, а для вироблення електричної енергії — 2200 гривень, тобто вдвічі дорожче. А споживається один й той самий газ! Але якщо прозвітувати, що було спожито більше дорогого газу, а менше дешевого — це дає тобі шалені прибутки. Все одно споживачі за це заплатять!”.

Припущення Плачкова, які спочатку здаються неймовірними, втім підтверджує... саме “Київенерго”.

У відповіді на запит УП, в компанії відповіли: “В 2010 році Компанія витратила на виробництво електричної енергії 29% від об'єму використаного газу (в кубічних метрах), на виробництво теплової енергії — 71%.

Отже, частка дорогого електричного газу за кілька років в звітах чомусь збільшилася на 17%: з 12-ти відсотків до 29-ти. І це при тому, що обладнання залишилося таким самим. Проста арифметика дозволяє хоча б приблизно уявити, скільки може заробляти “Київенерго”, завищуючи витрати у споживанні газу:

За рік компанія спалює 3 мільярди кубометрів газу. Різниця у 17%, на які може завищуватися звітність, — це 510 мільйонів кубів. Якщо помножити цю кількість на 1100 гривень, на яку штучно збільшується показник — це дає в підсумку 561 мільйон гривень додаткового “навару”.

Найгірше те, що керівник “Київенерго” Едуард Соколовський на пряме запитання УП: чому збільшилася пропорція в звітах по спожитому газу, дав настільки плутану і невпевнену відповідь, що тільки підтвердив підозри щодо маніпуляцій з паливом.

— Чи існувала раніше пропорція споживання газу 12 на 88? І якщо так, то чому вона змінилася?

— Так, справді така пропорція раніше була... Мінпаливенерго двісті восьмим Наказом прийняло нову методику і він став рахуватися по дорогому газу. І змінилося співвідношення дорогого газу моментально. Тільки через це, виходячи з реальних обсягів споживання населення та інших галузей. (Пауза)... Тобто, це виходячи зі споживання. Тобто, умовно, якщо б у нас не було б населення, то весь газ був би дорогий. А чим більше споживає населення, тим більше зростає частка співвідношення дорогого та дешевого газу в залежності від споживання”.

Як виявилося, Наказ Мінпаливенерго №208 таки існує, але він стосується... системи підготовки ремонтного персоналу атомних станцій...

Натомість фінансовий директор одного обленерго в приватній розмові з автором пояснив: “Всі махлюють з цим газом, хіба тільки в “Київенерго”? Знаєш навіщо енергетичні компанії навмисно створюють заборгованість за спожитий газ?

— ???

— Коли у тебе є борги по газу, ти можеш стати перед журналістами і урядовцями і канючити: дайте компенсацію з бюджету, а то людей заморозимо!

А коли ти вчасно розраховуєшся, хто ж тобі компенсацію дасть? Я сам спочатку не повірив, кажу керівництву: гроші є, давайте розрахуємось з “Газом України”. А мені відповідають: “Не спіши!”.

Ще одна можливість для масштабного виведення грошей з “Київенерго” — це так звані “Інші операційні витрати”. Рядок саме з такою назвою міститься в фінансовій частині річного звіту компанії для акціонерів (сторінка 81).

Минулого року ці витрати склали близько 1,1 мільярда гривень, але в звіті немає розшифровки, на що ж конкретно пішов цей мільярд з гаком. Голова правління “Київенерго” таку кругленьку суму пояснює... тим, що компанія щороку використовує нові стандарти бухгалтерського обліку.

Існування такої практики певно здивує багатьох професійних бухгалтерів. А щирість пана Соколовського читачі зможуть оцінити незабаром в повному тексті інтерв‘ю, яке буде опубліковане на сторінках УП.

Останній значний спосіб привласнення грошей киян енергетичним монополістом — це регулярний недогрів гарячої води в батареях та кранах. Хоча, в Києві споживачі сумлінно і в повному обсязі оплачують тепло, різницю за недогрів їм повернули лише раз — коли в грудні минулого року батареї були взагалі холодні.

“Київенерго” залюбки користується тим, що будинкові теплові лічильники встановлені лише на п‘ятій частині київських будинків. Та й то, більша частина з них обслуговується ЖЕКами, які не зацікавлені в тому, щоб заощаджувати комірне мешканців.

Велика партія будинкових лічильників тепла лежить на складах “Київенерго”, але компанія не хоче їх встановлювати, посилаючись на нестачу коштів. Хоча, за даними того ж КРУ, 24 мільйони гривень “Київенерго” заклала в тарифи на тепло саме для встановлення лічильників, але витратила ці гроші... на власні потреби.

Остання можливість не дати себе обдурити на недогрітій воді — поставити лічильник тепла в квартиру. Це одразу припиняє ще одну масштабну схему махінацій: коли гігакалорії тепла, вироблені “Київенерго”, переводяться в квадратні метри опалюваної площі в платіжці.

Але, керівник “Київенерго” категорично відмовляє киян встановлювати квартирні лічильники тепла. В кінці минулого року під час прямої телефонної лінії в газеті “Факти та Коментарі” Едуард Соколовський сказав читачам наступне: “Лічильник теплової енергії для кожної окремої квартири коштує близько двох тисяч доларів і потрібно, щоб всі мешканці будинку дали згоду на його встановлення”.

Перевірити достовірність слів Соколовського виявилося неважко. Спеціалізовані видання забиті під зав‘язку оголошеннями від десятків фірм, які пропонують встановлення квартирного лічильника тепла.

Микола Бойко — начальник відділу продажів в одній з таких київських компаній на питання “скільки у вас коштує лічильник тепла?”, відповів: “Найдешевший український — 1 200 гривень. Найдорожчий німецький — вдвічі дорожче. Оптимальний варіант — словацький за 1 600 гривень.

— В “Київенерго” кажуть що, для цього потрібна згода всіх мешканців.

— І підпис Януковича... Інші мешканці тут ні до чого, ви ж лічильник встановлюєте, а не паровий котел. Достатньо письмової заяви для ЖЕКу.

— А скільки лічильник грошей економить?

— Всі тепер в середньому платять по 250 гривень за гарячу воду та опалення на місяць. З лічильником будете платити десь вполовину менше.

От і порахуйте, наскільки киян “нагрівають”: в кожному будинку в середньому десь по 100 квартир, з кожної квартири по 100 гривень збирають ні за що, в Києві — 11 тисяч будинків. Скільки виходить? Виходить 110 мільйонів гривень щомісяця.

В цілому ж, як було сказано, за рік компанія “Київенерго” генерує потік виручки в 1 мільярд доларів. Тому не дивно, що Ринат Ахметов накинув на неї оком.

Остап Бендер та інші концесіонери

В кінці минулого року голова КМДА Олександр Попов урочисто пообіцяв автору цих рядків передати копію Угоди про співпрацю між мерією та “Київенерго”. Через три місяці регулярних нагадувань помічники Попова нарешті віддали бажаний документ.

Але, як виявилося, з документом розлучилися тільки тому, що в ньому більше немає потреби — ударними темпами міська адміністрація готує передачу всього енергетичного комплексу столиці в концесію “Київенерго”.

Кабмін нещодавнім Розпорядженням № 310-р передав до Фонду Держмайна для приватизації державний пакет акцій “Київенерго” у розмірі 25%. Цієї частки Ахметову цілком вистачить для того, щоб самому, замість держави, стати мажоритарним акціонером компанії.

Але володіння “Київенерго” ще не дає олігарху права власності на генеруючі потужності і мережі киян. Для того, щоб прибрати до рук весь енергетичний комплекс столиці остаточно була розроблена цинічна схема концесії з наступною приватизацією.

За словами депутата Київради від блока Кличка Олександра Клюса, проект концесії розглядався минулого місяця на засіданні профільної депутатської комісії.

Хоча керівництво енергетичної компанії офіційно відхрещується від підготовки цього проекту. Повністю документ можна завантажити тут.

Ключовою ідеєю концесії по-ахметовськи є традиційна для України “приватизація за безцінь”. Зокрема, енергетику столиці пропонується оцінити по залишковій балансовій вартості, зробити невід‘ємні поліпшення і протягом 1,5 року передати у власність “Київенерго”, що його контролює Ахметов.

Відтак, потужна ТЕЦ-5 може дістатися структурам донецького бізнесмена всього за якихось 6 мільйонів доларів, а сміттєспалювальний завод “Енергія” за 600 тисяч.

Найголовніше те, що заміну застарілих теплових мереж та обладнання пропонується робити... за рахунок підвищення тарифів. А прибуток від експлуатації столичної енергетики повністю належатиме структурам Ахметова.

Так, поступово “Київенерго” перетворюється на гігантську чорну діру, яка безповоротно засмоктує мільярди гривень столичних мешканців.

Плачков пророкує: “Ринат зробив велику помилку, після якої почнеться його занепад. Згадай Суркіса. Колись він також поліз в “Київенерго”, але не проковтнув — вдавився. Так буде і з Ахметовим.

Інфографіка — Олег Слюсарчук, Олександр Акименко

Матеріал підготовлено за сприяння SCOOP — міжнародної програми підтримки журналістських розслідувань.

Дмитро ГНАП