Чому війна України і Росії має закінчитися Кримом

 За кілька днів, 23 серпня, відбудеться онлайн-саміт започаткованої президентом України Володимиром Зеленським Міжнародної Кримської платформи (МКП) — ключового дипломатичного майданчика з визволення півострова.

Порівняно з минулим роком, коли під час Cаміту в Києві відбулася урочиста інавгурація Платформи, ситуація кардинально змінилася.

Всі загрози, пов’язані з окупацією Криму, лише загострилися і стали реальністю. Торік під час відкриття першого саміту Міжнародної Кримської платформи президент України зазначив, що в умовах російської окупації Кримський півострів перетворився на “порохову бочку”. На жаль, 24 лютого нинішнього року повномасштабна військова база, в яку окупанти планомірно упродовж восьми років перетворювали українську туристичну перлину — Крим, запрацювала за своїм призначенням — стала базою для нового вторгнення в Україну.

З Криму рушили російські війська і військова техніка окупувати південь України. Звідти ж здійснюються ракетні обстріли українських міст і об’єктів інфраструктури. Мостом через Керченську протоку і територію півострова йдуть підкріплення для російських військ, які чинять агресію проти нашої держави. Використовуючи тимчасовий контроль над півостровом, Росія блокує судноплавство в Чорному морі, провокуючи світову продовольчу кризу. Крим фігурує у спробах Кремля інтернаціоналізувати війну, наприклад захопивши Придністров’я та Молдову.

Питання деокупації Криму перейшло з площини необхідності захисту базових принципів міжнародного права у площину нагальної потреби захисту безпеки та стабільності континенту.

Своєю неймовірною для сучасної Європи агресією Росія згуртувала світ проти себе на підтримку України до рівня, який ще рік тому видавався б неможливим. Ми отримуємо безпрецедентну військову, політичну, економічну і гуманітарну допомогу. Однак натомість ми виконуємо й надважливу функцію — захисника європейської безпеки і європейських цінностей.

За злочинні і криваві методи “збирання земель”, які Москва використовує для повернення свого зоряного імперського часу, Росія має заплатити своїм статусом великої регіональної сили, серйозного міжнародного партнера, постійного члена РБ ООН. Середньовічна імперська ідеологія існування і розвитку цієї держави несумісна з сучасністю і має канути в минуле. І Україна зробить усе можливе й неможливе, щоб допомогти цьому процесові очищення відбутися.

Крим, із якого розпочалася ця кривава війна за реінкарнацію трупа російської імперії, має стати й останньою крапкою в її завершенні. Причому якщо ми всі, Україна, Європа і світ, хочемо жити в мирі та безпеці, в умовах економічної стабільності та розвитку, це має статися не через десятки років, а доволі швидко. З цього питання вже окреслився чіткий міжнародний консенсус.

У боротьбі проти окупанта Україна використовує всі доступні методи та всю наявну допомогу. І, поряд з успіхами наших героїв та героїнь зі Збройних сил, посилених підтримкою партнерів, нам стає у великій пригоді й політико-дипломатичний шлях. У боротьбі з таким ворогом, як Росія, спрацьовує лише повний комплекс методів міжнародного тиску, щоб примусити її повернути загарбане.

В нових умовах Міжнародна Кримська платформа не лише не втратила своєї актуальності. З наближенням реальних перспектив визволення півострова і зі зростанням безпекових ризиків окупації для регіону та світу її важливість навіть зростає. Це стосується всіх визначених напрямів діяльності в рамках Платформи. Ідеться про вдосконалення політики невизнання спроби анексії, посилення ефективності санкцій, захист прав людини, безпеки і свободи судноплавства, подолання економічних та екологічних наслідків окупації й агресії.

Упродовж року, незважаючи на війну, ми активно трудилися над розвитком організаційних основ співпраці у всіх згаданих сферах. Проведено роботу з визначення співлідерів по напрямах діяльності Міжнародної Кримської платформи. Започатковано роботу формату контактних осіб, у рамках якого здійснюється погодження всіх заяв та документів Платформи, налагоджено регулярне інформування про ситуацію в Україні в контексті російської агресії. Запрацювала Міжнародна експертна мережа, яка надаватиме аналітичну підтримку діяльності Платформи.

Спільно з Верховною Радою України ми працюємо над офіційним започаткуванням парламентського виміру Міжнародної Кримської платформи та його змістовим наповненням. З цією метою 24 жовтня в Загребі разом з Хорватією організовуємо Парламентський саміт МКП. Працюємо над організацією в жовтні-листопаді в одній зі столиць ключового щорічного безпекового заходу МКП — Чорноморської безпекової конференції.

Очікуємо, що онлайн-саміт 23 серпня підтвердить готовність партнерів до активної роботи над деокупацією Криму і вирішення всіх проблемних питань, пов’язаних з окупацією.

Понад те, географія країн, у яких усвідомлюють важливість діяльності МКП, розширюється. За онлайн-столом цьогорічного Саміту вже буде на одного повноправного учасника більше, — протягом року до Міжнародного Кримської платформи приєднався Ліхтенштейн. Крім того, в Саміті візьмуть участь ще низка країн і міжнародних організацій, які доти не брали участі в діяльності Платформи. Важливо відзначити, що ми очікуємо високих представників із різних континентів, що підкреслить міжрегіональний характер Платформи.

Як наголосив міністр Дмитро Кулеба, “сигнал, який ми надсилаємо світові проведенням цьогорічного Саміту, дуже простий: за будь-яких обставин Україна ніколи, за жодних умов, не забуде про жодну свою окуповану територію, зокрема про Крим”.

Стрімкий вихід проблем, пов’язаних і з окупацією Криму, за рамки півострова означає, що географічна сфера інтересів Міжнародної Кримської платформи у низці напрямів теж розшириться. Вже тепер, коли ми говоримо про співпрацю в рамках МКП, ми оперуємо інформацією про ситуацію в ширшому, ніж Крим, регіоні, постійно інформуємо партнерів про військові дії на всіх напрямках російської агресії.

У короткій колонці неможливо докладно проаналізувати всі проблеми Криму і пріоритети майбутньої діяльності МКП. Але не згадати драматичного погіршення ситуації з правами людини на півострові я не можу. Для мене це питання не лише професійне, а й як для представниці кримськотатарського народу емоційне.

Протести проти тимчасової окупації Криму не припинялися з 2014 року, а після 24 лютого стали ще активнішими.

Це й одиночні пікети на головних площах міст, і поширення відео про утиски та переслідування активістів, і дописи в соцмережах та інтерв’ю з висвітленням правди про російську агресію. У публічних місцях розклеюються антивоєнні плакати, поширюються друковані матеріали, листівки із засудженням дій російських військ в Україні. У Криму почав діяти рух опору окупантам “Жовта стрічка”: люди зав’язують жовті стрічки і розклеюють плакати з гаслами “Крим — це Україна!”, “Всі окупанти будуть відповідати за скоєні злочини”.

Є й радикальніші одиночні акції протесту. Наприклад, на початку червня Азіз Файзулаєв кинув коктейль Молотова в сільраду села Пушкіне. Пізніше він пояснив, що зробив це на знак протесту проти російського вторгнення в Україну. 16 травня кримський художник Богдан Азізов (Зіза) облив жовтою й синьою фарбами двері та фасад міської адміністрації Євпаторії, після чого кинув у будівлю коктейль Молотова на знак протесту проти повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Людей, які чинять спротив, окупаційна влада притягує до адміністративної або кримінальної відповідальності. Ось лише деякі приклади. За “антивоєнне” інтерв’ю українському медіа на 15 діб було заарештовано кримськотатарського правозахисника Абдурешита Джеппарова. У тому інтерв’ю він розповідав, як насправді так звана російська спеціальна операція позначається на житті півострова. Вчительку однієї зі шкіл Джанкоя Сусанну Безазієву звільнили й оштрафували за спілкування з учнями на перерві, під час якого вона сказала, що російська війна проти України протиправна і росіяни вбивають багато українців. Фіксуються й випадки погроз та катування затриманих. Як підозрюють родичі, це мало місце під час арешту художника Азізова, якого під тиском змусили записати на відео так зване “зізнання”, оприлюднене потім місцевими пропагандистськими медіа.

На півострові відчуття наближення визволення від російської окупації, у прямому сенсі, витає в повітрі.І це активізує як тих, хто вже понад вісім років бореться за свободу, так і тих, хто стоїть на захисті окупації. Окупанти почали діяти проти опонентів значно різкіше й жорстокіше, нехтуючи не тільки міжнародним правом, а й російським законодавством. В умовах війни її ініціаторів уже не турбує збереження бодай ілюзорної законності та пристойності їхніх дій у Криму.

А це означає — зростання кількості безпідставних обшуків, затримань і заборон на діяльність, незаконних судових вироків та зникнень.

Досі в тюрмі тримають Нарімана Джеляла, відомого українського кримськотатарського журналіста й політика, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, затриманого, фактично, за участь у першому, інавгураційному саміті Міжнародної Кримської платформи. Для нас, учасників платформи, його звільнення має стати не лише питанням відновлення справедливості, а справою честі.

В ув’язненні за політичними мотивами перебувають понад 120 українців.

Необхідно задіяти весь міжнародний політичний потенціал, усі можливості тиску на Росію для негайного звільнення всіх незаконно ув’язнених українських громадян Криму.

Переконана, що Міжнародна Кримська платформа допоможе скоординувати міжнародні зусилля в цьому напрямі.

Еміне ДЖАПАРОВА, перша заступниця міністра закордонних справ України