Чому політика ФРС США призводить до народних бунтів

Що пов'язує голову американського Центробанку Бена Бернанке і 25-річного таксиста з Ємену Фуада Султана? Відповідь дуже скорботна: дії першого хоч і опосередковано, але призвели до смерті другого...

Як передає Reuters, у четвер, 27 січня, в Ємені пройшли масові антиурядові демонстрації, що зібрали більше 16 тисяч чоловік, з вимогою відставки президента країни Алі Абдалли Салеха.

Приводом для народних хвилювань стало самоспалення 25-річного Фуада Султана — він не міг утримувати сім'ю на зарплату водія таксі. Таким чином, слідом за Тунісом, Йорданією та Єгиптом вибухова хвиля соціального невдоволення перекинулася на південь Аравійського півострова.

Відмінною особливістю антиурядових хвилювань в усіх 4-х арабських країнах стало загальне гасло, що агітує проти подальшого зубожіння народу і різкого зростання цін на товари першої необхідності.

Але варто повернутися до першого питання -, причому тут ФРС США... Почнемо з того, що країни, в яких пройшли демонстрації, мають одну схожу економічну характеристику — всі вони є великими імпортерами зерна.

Наприклад, в Єгипті щорічно споживається близько 14 мільйонів тон пшениці, при цьому приблизно 7,5 мільйонів тон імпортується. У подібній ситуації, безумовно, економіка країн-імпортерів дуже чуйно реагує на зміни, що відбуваються на світовому ринку зерна.

Адже закупівлі пшениці для деяких арабських держав виходять за рамки економіки і є вже питанням національної безпеки та соціальної стабільності — для небагатих арабів, яких більшість, хліб — головний продукт харчування.

Тепер варто подивитися, як вели себе світові ціни на пшеницю за останній рік.

Динаміка цін на пшеницю в 2010 році

Джерело: інформаційно-торгова платформа iTrader 8

Як помітно з графіка, тільки за останні півроку котирування пшениці на одній з найбільших товарних бірж світу — Chicago Mercantile Exchange виросли вдвічі, досягнувши багаторічних максимумів.

У чому причина такого фантастичного підйому цін?

Звичайно, частина зростання можна списати на несприятливі кліматичні умови. Влітку 2010 року, на тлі небувалої посухи в Східній Європі і проливних дощів в США, врожаї пшениці в багатьох країнах-експортерах зерна суттєво постраждали, що викликало помітний ажіотаж на товарних біржах.

Але після деякого аналізу експерти прийшли до висновку, що втрати від “погодного чинника” не настільки жахливі.

За оцінкою Міністерства Сільського Господарства США (USDA) прогноз світового виробництва пшениці в сезоні 2010-2011 складе 644 мільйонів тонн, що на 5% менше, ніж у минулому маркетинговому році.

Сукупне споживання, за прогнозами, зросте на 10 мільйонів тонн і складе 660 мільйонів тонн. Запаси скоротяться всього на 76 мільйонів тонн.

Але навіть з урахуванням нинішнього скорочення пропозиції пшениці при одночасному зростанні попиту, кінцеві запаси все одно будуть вищими, ніж в 2006-2009 роках, тобто говорити про якийсь критичний світовий дефіцит зерна, щонайменше, некоректно.

Тоді як пояснити 100% зростання цін на пшеницю?

І ось тут ми згадуємо американську монетарну владу. Усвідомлюючи, що найбільша економіка світу в першому півріччі 2010 року знову котиться в рецесію, ФРС США, на чолі з Беном Бернанке, починає активно розробляти нові стимулюючі програми.

При цьому у Федерального резерву не стали довго думати, і було прийнято рішення піти по вже випробуваному шляху під назвою “кількісне пом'якшення”, цього разу програма отримала абревіатуру QE2.

Суть даного стимулюючого заходу полягає в емісії нових доларів, тобто “друкуванні грошей” під купівлю активів у фінансових організацій. У підсумку, як і минулого разу, американський Центробанк фактично наповнив світову фінансову систему черговою порцією дешевих доларів.

З початку листопада в світову фінансову систему, в рамках QE2, додатково було вкачено 200 мільярдів доларів із запланованих 600 мільярдів, якщо ж згадати і попередню програму (QE1), то ФРС за останні півтора року надала фінансовим інститутам більш 1,5 трильйони доларів. І це тільки офіційно, за балансовими операціями.

Але оскільки населення все ще відчуває проблеми, і платоспроможність американських громадян викликає сумніви, банки та інші фінансові інститути віддали перевагу направити щедро надані ФРС кошти не на кредитування, а на фондові та товарно-сировинні ринки.

Як результат, під приводом інфляційних страхів і втрати довіри до долара, спекулянти всіх мастей і розмірів направили фінансові потоки на товарні біржі, піднявши ціни на більшість активів, включаючи контракти на сільгосптовари.

Ось так, з легкої руки ФРС США, менш ніж за 7 місяців жителі Тунісу, Йорданії, Єгипту, Ємену та інших країн змушені були, як мінімум удвічі збільшити витрати на продовольчі товари першої необхідності, і зокрема, на хліб.

Але ж крім пшениці, за останні півроку різко зросли в ціні й інші зернові культури — кукурудза та сою, а також бавовну, цукор та інші.

Все це і призвело до розпачу арабського населення, яке через неможливість прогодувати сім'ю змушене було вийти на вулицю, або, як у випадку з єменським таксистом, вдатися до ще більш розпачливим і жахливим спробам протесту проти ситуації, що склалася.

Саме так, на тлі Давоських розмов про глобалізацію, спільної відповідальності та необхідності взаємодопомоги, одні країни, в безуспішних спробах врятувати власну економіку, гублять інші держави.

Олексій ВЯЗОВСКИЙ, директор зі зв'язків з громадськістю ФГ “Калита-Фінанс”