Чи стане Брейвік культовою особою?

Як корабель назвеш…

Забігаючи наперед скажемо, що Варгом його звали не завжди. Дане при народженні ім’я Крістіан він змінив в 20 років на більш промовисте Варг, що по-норвезьки значить “вовк” або, в переносному значенні, “розбійник”.

…Як і Андерс Брейвік, Варг Вікернес народився в 1970-х, в забезпеченій родині, що згодом розпалася (обох виховували матері). На відміну від Брейвіка, “вовк” пішов по кривій доріжці ще в дитинстві. З 14 років його основним захопленням була музика, важкий метал, але підлітковий протест затягнувся. На початку 90-х Вікернес став одним з лідерів “Внутрішнього чорного кола Норвегії” — гуртка шанувальників важкого металу, язичників і сатаністів, що ставили на меті знищення християнства в Норвегії. В 1992-му вони за участі Вікернеса спалили вісім церков, в тому числі дерев’яну церкву ХІІ століття в Фантофті. Фото підпалу останньої Вікернес помістив на обкладинку альбому свого гурту…

Як для Брейвіка теракти були не просто бійнею, так і для Вікернеса підпали церков не були просто вандалізмом. Обидва норвежці вірили в своє Призначення з великої літери. “Досить пригнічувати норвезький народ юдеохристиянською мізантропією, ми достатньо її натерпілися!”, “Кожне спалення церкви — це удар по огидному обличчю “бога” — напише Вікернес вже в ув’язненні. І, звісно ж, ні першого, ні другого думка самих “пригнічених” (чи то християнством, чи то марксизмом) не цікавила. “95 відсотків мешканців континенту, скоріше за все, засудять такий вчинок” — визнавав Брейвік, а Вікернес вважав християн (тобто більше 80 відсотків норвежців) зрадниками, на думку яких взагалі не слід зважати.

Рядовим бійцем антихристиянської “армії” Вікернес бути не хотів. 11 серпня 1993 року його конфлікт з лідером “Чорного кола” Ейстейном Ошетом (також музикантом) досяг апогею у вигляді 23 ножових поранень на тілі останнього. Через 10 днів Вікернеса було заарештовано. При арешті поліція знайшла в його домі більше 100 кг динаміту — він зізнався, що збирався підірвати “Blitz House” — популярне місце “тусівок” лівих активістів в Осло…

Слава як вона є

Суд над “вовком”, що відбувся в 1995 році, зробив його зіркою. Він отримав такий же строк, що світить Брейвіку — 21 рік ув’язнення, максимум в Норвегії. Роздаючи направо і наліво ексцентричні інтерв’ю, Варг підбурював стрімко зростаючу армію фанатів. Поки тривали судові процедури, в Норвегії згоріли ще три церкви…

Разом із самим собою, Вікернес “розкрутив” і свій гурт “Burzum” (що складався з одного його), і свій стиль black metal (тобто “чорний метал”). Наклади його дисків, на радість фірмам-видавцям, підскочили до небес. А в гуманній норвезькій тюрмі Вікернесу дозволили мати в камері синтезатор і скоро світ побачили ще два нудних, як життя за гратами, “ідейні” альбоми, присвячені скандинавській міфології.

В тюрмі Вікернес також написав дві книги — “Промови Варга — І” та “Промови Варга — ІІ”, аналогічні за своїм змістом і спрямуванням маніфесту Брейвіка. Твори обох норвезьких “борців” мають подібний викривальний і месіанський тон, з тією лише різницею, що Брейвік картав ісламістів і викривав змову марксистів проти європейської цивілізації, а Варг викривав євреїв та їхні підступні плани щодо арійської раси загалом і норвежців зокрема. “Культурний марксизм Франкфуртської школи набагато більш страшний, ніж старий економічний марксизм, що знищив Росію” — писав Брейвік. Для Вікернеса марксизм був лише наслідком, “всього лиш іншою формою єврейської політики”. Набагато більш вбивчим витвором євреїв він вважав християнство. “Немає ніякої іншої релігії, що стала б причиною більших смертей і нещасть, ніж християнство” — проповідував він.

В ув’язненні Вікернес не давав про себе забувати і підгодовував шанувальників не лише писаннями і музичними творами. В 2003 році він вчинив спробу втечі. І хоча він був знов заарештований протягом кількох годин, інтерес до нього знов пожвавився. Після звільнення два роки тому язичник-терорист оселився на фермі з дружиною і сином, випустив ще два альбоми і заявив пресі: “Ми дійсно звичайні люди, і ми не хочемо привертати до себе підвищеної уваги, як і всі інші”.

“Вовк” пішов, а легенда лишилася

На жаль, звичайною людиною Вікернеса вважають далеко не всі. Молодих людей в футболках з його портретами можна побачити, здається, на будь-якому концерті “важкої” музики, в тому числі в Україні. Його книги хутенько перекладалися на європейські мови і завдяки Інтернету доступні буквально кожному, так само, як і його музичні досягнення. Поки він відбував своє покарання, виходили десятки компіляцій різних гуртів (українських так само) на підтримку “в’язня сумління”… Якщо майже 40-річний “вовк” і справді вважає себе простим обивателем, то для тисяч (якщо не мільйонів) людей по всьому світу він залишається легендарним борцем з “жидохристиянством”, підпалювачем церков і проповідником язичництва.

Чи повторить Андерс Брейвік шлях до слави свого співвітчизника, багато в чому залежить від норвезьких судочинців. Але впевнені кроки в цьому напрямі він вже зробив, скориставшись можливостями всесвітньої Мережі. Вже сьогодні в Інтернеті його нерідко називають “першим мучеником Консервативної Революції”, “білим героєм Норвегії” і “героєм Європи”, а вчинену ним бійню — не інакше як “подвигом”. Немає жодного сумніву, що його “Декларація незалежності Європи 2083 року” в разі видання стане бестселлером. І це — тривожний симптом не лише для його симпатиків, але й для всієї Європи. Яка саме суспільна хвороба стоїть за цим симптомом — питання поки що відкрите.

Максим ВІХРОВ