Безплатний сир від Прем’єрки

Така радість у мене! І у листоноші... Бо ні сіло ні впало, як кажуть, а з Печерського пагорба, з вулиці Грушевського, 12/2, прийшов конверт із написом “Від Прем’єр—міністра України Юлії Тимошенко”. Вона працює, як пересвідчуємося, ще і в епістолярному жанрі, про що на білбордах та автомагістралях області чомусь не написано.

Тремтячими руками відкриваю конверта, й радість моя захолола позавчорашнім приморозком. Мене чомусь названо Олександром, а не Михайлом. Та й по—батькові разом з адресою якось накручено. Приблизно так, як сьогодні “накручується” і у великих загальнодержавних справах: уряд озвучує одне, а в умі тримає інше.

Отже, зацитую епістолярні одкровення “Вашого Прем’єр—міністра” (саме так підписано листа).
“Вам, мабуть, добре відомо, — пише мені Юлія Володимирівна, — як сьогодні важко в Україні законно і правильно оформити Державний акт на власну земельну ділянку. На сьогодні людині, яка все життя прожила на одному місці та користувалася з діда—прадіда земельною ділянкою, приватизувати цю землю неможливо. Шахраї та недобросовісні чиновники знущаються, як можуть. Доводиться з ранку до вечора бігати по інстанціях, отримувати довідки, погодження, за які вимагають офіційну плату та хабарі. Дійшло до того, що бюрократ і пальцем не поворухне без грошей... Як правило, приватизація землі займає кілька років і більше, а для деяких людей — реш¬ту життя...”

Передихнувши після такого полум’яного спічу, одразу можемо запитати в Юлії Володимирівни: а представники якої політичної сили очолювали ці роки Держкомзем України — від столичних кабінетів до районних управлінь сільських ресурсів? Хіба не представники Блоку Юлії Тимошенко? І як таке могло трапитися, що своїх однопартійців Леді Ю тепер називає шахраями? Невже настало передвиборче прозріння? Чи це черговий, як сміється моя сусідка тітка Валя, лисячий викрутас, розмножений у листах до довірливого та терплячого сільського народу? Аякже — Юля—Юлечка рятує Україну, тільки вона працює і бореться. Вона обіцяє з телеекранних шоу золоті гори побудови тимошенківського комунізму вже починаючи з 2010 (за її транскрипцією, з “двадцять десятого”) року.

За твердженням Юлії Тимошенко виходить, як ненаситно оті зажерливі шахраї, недобросовісні чиновники, бюрократи з БЮТівської вертикалі Держкомзему гріли руки на святій українській землиці. Тоді неодмінно виникає запитання: а чим займався перший віце—прем’єр Олександр Турчинов, якому уряд підпорядкував і агропромисловий комплекс, земельні відносини, екологію тощо. Тільки за його, Олександра Валентиновича, особистим погодженням можна перевести землі із сільськогосподарського призначення у комерційне. Хіба можна, Юліє Володимирівно, називати свого вірного соратника такими образливими словами?!!

Щоб і я міг долучитися до боротьби із цим кублом держкомземівських недобросовісних чиновників, “Ваш Прем’єр—міністр” надає у листі свій телефон: 8 800 507 30 90, за яким я можу терміново телефонувати їй навіть лише про “чиновницький натяк на хабар” за оформлення земельної ділянки.

Телефон той Прем’єрський безплатний. Як на українських теле—шоу—передачах. Бо в час світової кризи наша країна оплатить таку телефонну дрібничку з дер¬жавного бюджету, а не з особистого банківського рахунку Юлії Тимошенко. До речі, й лист від очільника Кабміну до мене прийшов без жодної поштової марки, без штемпелів відправки та отримання його у відділеннях зв’язку. Тобто “голубиною поштою” — безплатно. Це ж десятки чи сотні тисяч таких щедрих “голубинок” по всій Україні безплатно розлітаються чи їх розносять і розвозять поштарі від Прем’єр—міністра — не одержуючи за додаткову працю ні копійки. Дорога ж така безкоштовність, за якою ховаються наші поважні ощасливлювачі. Якщо згадати, тим самим у 2004 році займався Прем’єр Янукович, розсилаючи громадянам листи про підвищення пенсій.

Якби мені, наприклад, довелося надсилати такого листа у будь—якому міському поштовому відділенні, то неодмінно мусив би сплатити щонайменше шість гривень за пересилку його з Дніпропетровська до Києва. А тут — “Вона працює”! На безплатному ресурсі. Ще й, очевидно, сподівається, що наш “затурканий” сільський люд клюне на подібну епістолярну макуху високопосадовця та й побіжить на президентських виборах до виборчих урн — голосувати за “Вашого Прем’єр—міністра”.

Дякую вам, пані Юліє, за повагу у своєму листі. І замість безкоштовного телефонного зв’язку повідомляю, що Державний акт на право приватної власності на землю у мене є. І одержував його за прем’єрства Павла Лазаренка, коли їх видавали безкоштовно. Шкода, що ви забули про його виняткову роль у вашій особистій кар’єрі.

Пані Прем’єр—міністр, не пишіть мені, будь ласка, таких листів—агіток у безплатних конвертах, із безкоштовними телефонами. Бо і ви, і ваші чиновники мають знати, де саме, за народним прислів’ям, лежить отой безплатний сир. У добу системного безгрошів’я така нав’язлива подачка здебільшого тільки дратує людей і викликає гіркий передвиборчий присмак. Скажу вам чесно: все одно за вашу кандидатуру голосувати на президентських виборах категорично не буду.

Михайло СКОРИК