Без обмежень: чи витримає гривня валютні “свободи” від Нацбанку

 Травень став знаковим місяцем для української галузі фінансів. Фактично, в нас почався новий етап у цій царині, бо Національний банк згорнув значну частину своїх обмежень, що діяли з 2022 року, мотивуючи цей процес тим, що ситуація стабілізувалася, й загрози перед вітчизняною економікою стали значно меншими.

Дійсно, фінансова ситуація в нас зараз дуже далека від панічних прогнозів, які робилися ще нещодавно. Тим не менш, ця стабільність, значною мірою, саме на цих обмеженнях й трималася. Наприклад, чим більше регулятор “послаблює поводи”, тим дешевшою стає гривня, і, відповідно, тим активніше золотовалютні резерви втрачає сам НБУ.

Тож, до чого призведе пом’якшення валютної політики НБУ — до покращення й процвітання вітчизняних імпортерів й експортерів, до залучення інвестицій й приваблення нових інвесторів, або до пришвидшення обвалу гривні, спустошення резервів й проблем з боргами? УНІАН звернувся по відповіді до вітчизняних економістів.

Що пом’якшив Нацбанк, і як це вплине на бізнес

Головне, що зробив НБУ — це дозволив бізнесу купувати валюту та переказувати її за кордон для оплати імпорту робіт та послуг, для сплат за кредитами, за лізинг чи оренду, виплат різних штрафів чи внесків. А також дав змогу репатріювати за кордон дивіденди, які застрягли тут з 2022 року (щоправда, залишив ліміт для нових дивідендів у 1 млн євро).

Тобто, тепер бізнес зможе майже вільно купувати валюту й виводити її за кордон для будь-яких своїх потреб. Це дозволить нам швидше відбудовувати економіку, закуповуючи обладнання, комплектуючі та сировину, а також кредитуватися за кордоном й отримувати інвестиції (бо який інвестор прийде до країни, звідки не зможе отримати прибутки — дивіденди?).

Постановою правління НБУ від 3 травня 2024 року представництвам також дозволено перераховувати кошти своїм “материнським” компаніям. А ні для кого не секрет, що значна частка великих підприємств у нас мають “материнські” компанії у офшорах. Набирають чинності всі ці зміни з 13 травня. З одного боку, все, наче, правильно зроблено.

Але ж не забуваємо, що ми говоримо про Україну, де навіть найкращі ініціативи, як правило, “вилазять боком”. А ризиків, на тлі таких пом’якшень, безсумнівно стане більше. Резерви НБУ почали зменшуватися ще у квітні, а курс гривні активніше зростати — саме у травні.

Золотовалютні резерви НБУ у квітні скоротилися — але після того, як виросли у березні / інфографіка УНІАН

Власне, резерви почали “танути” на очах через те, що потрібно було втримати курс гривні, а також через обслуговування боргу. І тепер, після послаблення валютної політики, тиск на резерви й курс може збільшитися.

А що про це думають фахівці? Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, нагадує, для чого саме ці обмеження раніше були введені — щоб стабілізувати ситуацію у фінансах на тлі повномасштабного вторгнення. Якщо зараз ситуація стабільна, то й обмеження вже не потрібні.

“На початку повномасштабної війни НБУ дійсно ввів доволі жорсткі обмеження грошової та валютної політики. Це не допустило обвалу національної економіки у перший рік “великої” війни. Так, відбулося здешевлення гривні та спад економіки, але це не мало настільки драматичний характер, як можна було б очікувати, — каже дослідник. —  Обмеження НБУ були дієвими. Зіграли свою роль навіть такі обмеження, як заборона публікувати обмінний курс на вулиці, щоб не провокувати паніку”.

Але такі обмеження не лише вберегли нас від втрат, але й обмежили можливості бізнесу для масштабування й відновлення. Особливо це відчувається зараз, коли промисловість відчайдушно потребує ресурсів та комплектуючих, за які, однак, не може безпосередньо розрахуватися з закордонними контрагентами через обмеження Нацбанку.

“Таке жорстке регулювання ускладнює зовнішньоекономічну діяльність. Мова про ввезення товарів, у першу чергу. Останнє значне пом’якшення політики НБУ показує, що економіка України зараз під контролем (головним чином — інфляція). Параметри економіки вже більш-менш нормальні. Тому нема сенсу зберігати обмеження, що були раніше”, — продовжує Іван Ус.

За його словами, більш лібералізований підхід до валютного регулювання сприятиме тому, що нашому бізнесу буде легше купувати продукцію за кордоном.

“У першу чергу, мова про аграріїв, яким потрібно купляти добрива. Чим простіше нам буде закупати подібні товари та обладнання, які сприятимуть збільшенню врожаїв, тим більшим, в результаті, буде й наш експорт. Таким чином, валютні пом’якшення сприятимуть одночасно як імпорту, так і експорту, — впевнений фахівець. — Додам, що до більш жорсткого регулювання завжди можна повернутися, якщо станеться щось драматичне. Але зараз НБУ дає “зелене світло” бізнесу”.

Втім, відтік капіталів експерт також вважає можливим. Але не зовсім так, як можна було б очікувати.

Відтік капіталу — не загроза, а “гра в довгу”

Відтік капіталу дійсно може збільшитися, бо бізнес — як вітчизняний, так і закордонний — буде намагатися вивести свої гроші, які накопичилися в Україні за два останні роки. А також формувати нові дивіденди та кредити.

“Відтік капіталу збільшиться, але навряд чи він буде потужним. Ті бізнеси, які зараз працюють в Україні попри війну, отримують кошти тут. Вони себе тут вже знайшли. І їм не потрібно виводити капітал з країни більше, ніж необхідно для закупівлі продукції для своїх потреб або для внутрішнього ринку, — каже Іван Ус. —  Аграрії тут найкращий приклад. Крім того, для більш складної технологічної продукції потрібно купувати складові чи комплектуючі”.

Дослідник робить наголос на ролі промислового сектору, який зараз активно відновлюється. Дехто досі думає, що Україна — це країна з виключно сировинною економікою, і ми не виробляємо ніякої технологічної продукції, але, на думку пана Уса, це не зовсім так. 

“Технологічний сектор відновлюється. Можу проілюструвати досвідом мого знайомого, який вже під час війни відкрив у Одесі завод з виробництва пломб на лічильники. Як він жартує: “прямо під “Оніксами”. Це ракети, якими росіяни обстрілюють Одесу, — продовжує експерт. — Не сказати, що це таке дуже технологічне виробництво, але воно потребує імпортного обладнання та певні деталі. І тепер він та такі як він підприємці зможуть легше виводити гроші саме для купівлі обладнання, деталей або сировини для масштабування виробництва в Україні. А завдяки цим деталям та обладнанню в Україні вироблятиметься продукція з більш високою доданою вартістю, яка піде на експорт”.

Думку експерта підтримує й Кирило Криволап, керівник Центру економічного відновлення й радник прем’єр-міністра України на громадських засадах, який вважає, що зміни політики НБУ підуть на користь бізнесу.

За його словами, НБУ у своїй заяві задекларував, що метою валютної лібералізації є покращення умов ведення бізнесу в Україні та вихід підприємців на нові ринки, а також підтримка відновлення економіки та сприяння надходженню нових інвестицій в країну.

“Валютна лібералізація необхідна для виживання та росту бізнесу. А отже, і для існування економіки країни загалом. Проте, нові інвестори не заходять в Україну, розуміючи всі потенційні складнощі”, — продовжує Кирило Криволап.

За його словами, на перший план зараз виходять саме фінансові свободи, адже нам потрібно не лише відновлювати власні підприємства, а й заохочувати іноземних інвесторів вкладати свої гроші у країну, де йде війна. Іншими словами, якщо ми не виконуємо ці світові фінансові стандарти, то й грошей від партнерів в нас більше не буде.

“В Україні дуже низький рівень фінансової свободи. Не варто очікувати, що фінансовий сектор піде у відновлення, поки ми це не змінимо. Чому великі компанії та фонди не вкладаються в Україну? Бо часто це квиток в один кінець, адже не зрозумілий шлях назад. Є можливості завести в Україну інвестиції, але легально вивести — не завжди. Компанії через це починають шукати певні тіньові схеми”, — подовжує радник прем’єра.

Фінансові свободи як гарант одержання допомоги

Але що ж таке ці економічні свободи, без яких, за словами Кирила Криволапа, країна не може залучити ані інвестиції, ані кредити, та як вони працюють на практиці?

“Важливою складовою інвестиційного клімату є свобода переміщення грошей та інших фінансових ресурсів. Що глибше країна інтегрована у світову фінансову систему, тим більше капіталу доступно її економічним суб'єктам, — каже експерт. — Говорячи про рух капіталу, варто звернути увагу на Індекс фінансової відкритості, який враховує наявність множинності обмінних курсів, наявність бар'єрів на транзакції з поточного рахунку платіжного балансу, наявність обмежень щодо руху капіталу платіжного балансу тощо”.

Зовнішньоторговельний баланс України останні роки екстремально негативний / інфографіка УНІАН

За словами керівника ЦЕВ, всі розвинені країни, а також деякі країни, що розвиваються, входять до групи з найвищим рівнем фінансової відкритості у 2.31 бали. Якщо фінансова відкритість підкріплена гарантіями прав власності, економічною свободою та макроекономічною стабільністю, країна стає на траєкторію швидкого зростання та розвитку. 

“Україна ж у індексі займає одне з останніх місць, на рівні з Сирією чи Венесуелою. Досвід розвитку економіки України, характер зовнішніх загроз, якість внутрішніх інститутів — у тому числі фінансових — потребує режиму системних, глибоких, синхронних трансформацій ринків”, — продовжує фахівець.

І тут ми підходимо до чи не ключового питання у контексті пом’якшень від Нацбанку — державного боргу та його обслуговування.

“Якщо ми говоримо про послаблення обмежень на виконання міжнародних зобов’язань українським бізнесом (репатріація “нових” дивідендів, погашення “нових” та “старих” кредитів, переказ коштів за кордон за договорами оренди/лізингу), це в довгостроковій перспективі сприятиме залученню іноземних інвестицій та позик в економіку України, адже інвестори і позикодавці зможуть повернути свої прибутки”, — зазначає пан Криволап.

З ним погоджується також Іван Ус, який звертає увагу не на сам факт відтоку капіталу чи зменшення резервів НБУ, а на динаміку, з якою це все відбувається. І вона зараз, на його думку, цілком прийнятна.

“Нам партнери давно про лібералізацію натякали. А тепер ми можемо їм продемонструвати її. Оскільки ми пішли на поступки, то тепер можемо просити у донорів більше допомоги, — зауважує головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень. — Головне — не сам факт вивозу капіталу, а його обсяги. Вони не повинні бути завеликими, і НБУ буде це контролювати. А допомога від партнерів має перевищувати витоки капіталу з країни. Так ми будемо слідувати світовим канонам щодо лібералізації, без загроз для фінансової стабільності”.

Втім, він погоджується, що тиск на гривню та золотовалютні резерви у найближчі місяці може зрости, що відчує й споживач.

Борги та курси — чого очікувати найближчим часом

Іван Ус вважає, що негативний вплив від пом’якшень НБУ дійсно буде. Проте цей ефект буде незначним і, фактично, країна вийде саме на ті показники, які НБУ раніше планував. Адже зараз реальні показники кращі за прогнозні, які закладені, наприклад, у бюджет. Таким чином, ми ще маємо “запас міцності”.

“Безумовно, це матиме негативний вплив на курс гривні. Але не такий потужний, як, наприклад, параметри зовнішньої торгівлі. Вже 2 роки і 2 місяці йде повномасштабна війна, а курс знаходиться на тій же точці, на якій він знаходився у лютому 2015 року. Тобто, в довгостроковій перспективі фактичного падіння й не відбулося — курс просто повернувся до показників 2015 року, — нагадує фахівець. — Що стосується торгівлі, то у 1 кварталі ми мали негативне сальдо у $6 млрд дол. Це абсолютний рекорд за всю історію України. На другому місці — 2023 рік, коли було $5,2 мільярди. До цього найгіршим роком за цим показником був кризовий 2008 рік — $4 мільярди. Це буде тиснути на курс значно сильніше, ніж сплата за боргами”.

Динаміка курсу української гривні до долара / інфографіка УНІАН

Дійсно, 25 лютого 2015 р. було досягнуто антирекорд курсу гривні на роздрібному ринку — 40 грн за $1. Щоправда, це було тимчасовою шоковою реакцією суспільства на початок війни з РФ (тоді — “гібридної”) й інші складні події. Стабілізувати ситуацію змогла, у тому числі, й угода Кабміну Яценюка з кредиторами щодо реструктуризації боргу, яка створювала для України пільгові умови, які діють і до сьогодні.

“Нагадаю про умови, які ми отримали ще у 2015 році. Ці правила досить цікаві і їх ніхто не відміняв. Якщо зростання ВВП буде від 0 до 3 відсотків, то Україна власникам цих варантів взагалі нічого не платить. Якщо ВВП має 3-4% зростання, то ми маємо сплатити 15% боргу, а якщо більше 4% — то мова вже про зростання виплат до 40%. Таким чином, ми не дуже зацікавлені у надто великому зростанні ВВП понад 4%. Але його ще потрібно отримати в наших умовах”, — каже економіст.

Також він зазначає, що той кредит, що нам видав ЄС на 35 років “є просто унікальним” з точки зору умов за ним.

“Ми не могли й сподіватися на таке. А зараз ще США готує дуже цікаве рішення щодо кредиту, який президент США може своїм рішенням списати наполовину вже через певний проміжок часу, а Конгрес трохи пізніше — ще й другу половину. Щоб таке рішення було Конгресом прийняте, як раз і потрібно задобрювати американських кредиторів. Які теж мають вплив і на конгресменів під час передвиборчої кампанії. Тобто, ми виконуємо свої зобов’язання, але на дуже зручних умовах”, — продовжує він.

Навіть попри такі пільгові умови, тиск на гривню все одно буде. Хоча й “не драматичний”.

“Сплати за боргами вплинуть негативно на курс. Але якщо ми взамін отримуватимемо від партнерів нові пільгові кредити на їх покриття, то це пом’якшуватиме негативний ефект. У найгіршому випадку за таких умов (якщо нічого не станеться через військові фактори, звісно) ми побачимо зміну курсу з нинішніх 39,6 грн до тих 40,3 грн за $1 дол., що зазначені у бюджеті, — вважає Іван Ус. — Навіть якщо буде курс 41 грн на кінець року, то галопуючої інфляції в нас не буде”.

Фахівець також додає, що сама ця процедура пом’якшення від НБУ може бути ініційована нашими партнерами й кредиторами, щоб отримати частину своїх грошей, які “застрягли” в Україні.

“Мені здається, пом’якшення політики й відбулося саме після “спілкування” з партнерами щодо сплат кредиторам. Вони дають нам гроші, і Україна під час війни, значною мірою, протрималася, бо в нас є ця зовнішня допомога. І партнери можуть сказати, що не треба тримати грошову політику так жорстко, що давайте капіталу можливість виходити з країни”, — каже він.

У цьому контексті згадується нещодавнє повідомлення WSJ, в якому прямо зазначалося, що кредитори вимагають від України відновлення виплат за держборгом. І, на думку експерта, послаблення валютних обмежень Нацбанком може бути із цим пов’язане.

Втім, Україна зараз не у тому стані, щоб сплатити всі борги. На думку пана Уса, нам все одно потрібно вести мову про певну реструктуризацію боргу, адже війна триває. А також ув’язувати сплати по боргам з отриманням нової допомоги від партнерів.

“Мова про те, щоб отримувати нові кредити, якими можна було б розрахуватися по старих кредитах. Нам потрібно, щоб в нас світові фінансові ринки функціонували, і всі інвестори думали, що в нас все добре. Не можна, щоб люди думали: “Україна — це країна, яка ніколи не поверне гроші”. Будь-які прохання про відкладення боргу будуть зменшувати довіру до нас, — акцентує увагу експерт. — Якщо будемо перекредитовуватись у партнерів під пільгові умови, то отримаємо майже те саме, але всі знатимуть, що Україна по своїх богах платить, і нам можна довіряти”.

$30 млрд з $42 млрд золотовалютних резервів України — це цінні папери, якими одразу не розрахуєшся в разі потреби / інфографіка УНІАН

Про довіру як важливий фактор фінансової стабільності каже й Кирило Криволап.

“Якщо говорити про відновлення виплат за єврооблігаціями, то це, звісно, може мати негативний вплив на фіскальну стабільність країни, а також на стан міжнародних резервів. — У статті WSJ наводяться цілком валідні аргументи з боку США та інших союзників, які надають Україні фінансову підтримку: не дуже справедливо, якщо гроші їхніх платників податків, які вони виділили Україні, перейдуть власникам облігацій. Також не дуже логічно, що Україна виплачуватиме борги власникам облігацій, тоді як уряди країн-союзників погодились на відтермінування виплат за власними кредитами Україні до 2027 року”.

Але попри цей тиск на гривню й резерви НБУ від відтоку капіталів чи поновлення боргових виплат за старими кредитами, нічого катастрофічного очікувати не потрібно.

“Не слід очікувати якихось катастрофічних наслідків для економіки, адже золотовалютні резерви тримаються на рекордно високому рівні, суттєво перевищують довоєнні показники. Більше того, НБУ передбачив ряд запобіжників, — підводить підсумки пан Криволап. — Наприклад, для репатріації “нових” дивідендів встановлений ліміт в еквіваленті 1 млн євро на місяць. НБУ володіє однією з найкращих макроекономічних моделей в країні, яка розраховує вплив тих чи інших інтервенцій або змін в політиках на стабільність національної валюти. Тому, якщо прийняте таке рішення, це показує, що змін не буде”.

Що ж, будемо сподіватися, що аналітики Нацбанку та опитані експерти будуть праві, й їхні позитивні очікування дійсно не призведуть до жодних фінансових “катаклізмів”.

Андрій ПОПОВ