ДАЙДЖЕСТ

Архітектор Слава Балбек: як відновлювати зруйновані міста і будувати житло переселенцям

[07:40 04 мая 2022 года ] [ BBC News Україна, 3 травня 2022 ]

Слава Балбек — один з найвідоміших архітекторів України. Коло його професійних інтересів достатньо широке — дизайн квартир, проєктування будинків, артоб'єктів і громадських місць та навіть ресторанний бізнес.

Кияни можуть щодня бачити в центрі лавочки з сонячними батареями від Балбека. А одну з останніх міжнародних архітектурних премій він отримав за те, як переробив старі цехи оборонного заводу на Печерську в сучасний фуд-хол.

Війна змусила 38-річного архітектора кардинально змінити вектор діяльності. Балбек зайнявся волонтерством і допомогою постраждалим від війни.

Його емоційний пост у соцмережах про повну відмову від російської мови і перехід на українську став вірусним і отримав підтримку від інших відомих українців.

Шанс повернутись до архітектури під час війни Балбек побачив у створенні житла для переселенців.

За його задумом, це мають бути комфортні і сучасні мультифункціональні будиночки, де людям буде приємно і зручно перебувати.

Інша ідея від архітектора — проєкт “Відкритий перелом”, який покликаний зберегти як історичний об'єкт розбомблений міст в Ірпені. Ці ідеї київського дизайнера отримали підтримку в офісі президента України.

ВВС News Україна поговорила зі Славою Балбеком про його архітектурні задуми і те, як на них вплинула війна.

Про війну

ВВС: Славо, хочу почати не з архітектури, а з того, як ти застав війну. Ти пам'ятаєш той день 24 лютого? Які були тоді думки? Чи ти до того зібрав вже тривожний чемоданчик і прорахував, як бігти в найближче укриття?

Слава Балбек: В мене був “напівзібраний” чемоданчик. Скоріше його не було, ніж він був. Коли це все сталося, ми його так і не використали.

Всі тоді були в легкій паніці, але ми знали точно, що ми залишимось в Києві, поки не з'ясуємо, що коїться. Раптова паніка не приводить до нічого конкретного, крім пробок і до 12-13 годин стояння в машинах. Ми вирішили зрозуміти ситуацію щодо того, як і де ми, наші рідні і наші друзі, а потім вже діяти.

Кожного разу, коли я намагаюсь згадати той день, пам'ятаю, що то був момент певного шоку. Але ми намагалися діяти зважено.

ВВС: Ти очікував, що буде таке повномасштабне вторгнення з ракетними ударами і авіанальотами?

Слава Балбек: Ні, звичайно. Це був якийсь сюр і наче важкий сон. До мене прийшло розуміння, що це факт, коли (російські) війська були вже на Київщині. Коли РФ вже підходила до Києва все ближче і ближче.

На 2-3 день я побачив це просування і зрозумів. що це повномасштабне вторгнення. Заради чого ці бомбування? Спершу ти думаєш, що це провокація чи якась диверсія. А зараз за 60 днів (війни) ти вже трошки в контексті.

ВВС: Ти для себе відразу зрозумів, що будеш волонтерити і допомагати якимось чином, чи це розуміння прийшло поступово?

Слава Балбек: Так, це було поступово. Ти не можеш (заздалегідь) ставити себе в таку ситуацію і прогнозувати свої дії, якщо з тобою такого ніколи не траплялось .

Коли ми виграємо цю війну і налагодимо своє нормальне життя, і якщо, не дай Бог, трапиться колись подібна ситуація, то ми будем вже краще підготовлені і морально, і фізично, і стратегічно, і структурно.

Тоді це був щоденний експромт. Ми щоденно дивилися новини, слідкували за інформаційними (телеграм) каналами генштабу ЗСУ і президента Зеленського. Ти тупо кожного дня сидів і дивився що коїться і під це підлаштовував справи. Такий план був.

Про українську мову і необхідні навички

ВВС: Твій пост про українську мову тоді теж добрячого хайпу підняв. Я так розумію, ти старанно намагаєшся дотримуватись даної собі обіцянки (перейти з російської на українську мову)?

Слава Балбек: Це було за пару днів до війни. Тоді було якраз нагнітання ситуації, війська стояли (біля українських кордонів) і казали, що зараз буде атака. Мої друзі іноземці почали виїжджати. І я вирішив зробити для себе такий крок — switch to ukrainian (”перемкнись на українську”) і почати розмовляти українською.

Але це був не заклик до всіх, це був заклик до мене. Це був заклик: “Гей, підтримайте мене, щоб я не переходив на російську!”

Але якось так сталось, що всі почули “підтримайте мене таким самим чином”, і хайп був досить серйозний. Такого фідбеку не було у жодного мого посту. Він набрав у 6 разів більше (лайків) ніж мій найрейтинговіший пост в Інстаграмі.

Коли я отримав міжнародну премію в Нью-Йорку на червоній доріжці — було 10 тисяч лайків, а тут 60 тисяч. Я такий “ого!”.

ВВС: Не очікував на такий ефект?

Слава Балбек: Так. Я зараз намагаюсь спілкуватись українською в усьому, що стосується соцмереж, як я і планував. Все йде за сценарієм. В усіх соцмережах я перейшов на 100% написання постів українською, десь я відповідаю або в колі своїх друзів спілкуюсь ще російською, бо я не можу так швидко перейти.

Як я і казав, спочатку це будуть соцмережі, потом все написання, щоб можна було спокійно перевірити граматику, в спілкуванні при інтерв'ю також намагаюсь спілкуватись виключно українською мовою.

У розмовах ще десь переключаюсь з української на російську, але все менше і менше. Я не можу так “хоп і switch”, бо для мене це буде відторгнення, я маю прийти до цього органічно.

ВВС: До речі, щодо знайомих. В тебе було багато колег архітекторів з Росії, які зараз з ними контакти після вторгнення?

Слава Балбек: Майже всі контакти вичерпались. Було більше, а потом згодом все менше і менше. В мене дуже чітка позиція стосовно війни — “п...а Російській Федерації!” — і не всі росіяни можуть її витримати. Вони все менше і менше виходять на контакт зі мною. Спочатку було, що вибачалися, підтримували, писали, що “ми з вами, тримайтеся”, і я це ціную, але все менше і менше.

ВВС: Зараз ти ким себе більше відчуваєш: архітектором, волонтером чи ресторатором?

Слава Балбек: Свідомою людиною. Знаєш, зараз я вийшов на якийсь баланс. Якщо спочатку це було волонтерство і суто якісь чоловічі справи свідомого українця, то зараз я потрошки підключаю вже архітектурні скіли, командну роботу, почав додавати спорт в моє життя. І вийшов на такий баланс воєнного часу, який дозволяє мені переключатись між обов'язками.

Майже все спрямоване на одну головну мету — допомога Україні, боротьба зі злом і готування себе до різних сценаріїв. Тобто я знаю, що мені треба тримати себе у формі.

Трошки розберусь у справах архітектурно-волонтерських і знайду час на вивчення якоїсь невеликої частини військової справи. Це для мене теж має велике значення, а саме військова справа, володіння зброєю і робота у команді.

ВВС: Це ти особисто для себе хочеш вивчити чи ти плануєш записатись до ЗСУ чи тероборони?

Слава Балбек: В тероборону я не хочу записуватись, я вважаю, що я можу бути корисним десь у ЗСУ, але не як “штурмовик”, а більше як координатор штабу по певних напрямках.

Я не хочу, будучи великим сильним чуваком, не мати такого скіла, як тримати в руках зброю і в разі потреби долучатися до воєнізованих груп.

Я 100% маю знати цю справу і володіти цим скілом. Більше того, в мене є вже невеликий досвід, оскільки я приблизно рік займався тактичною стрільбою, і для мене це близька наука.

Машиною володію, в формі тримаю себе, і я не можу бути лише дизайнером-архітектором та сидіти біля ноутбука. Я це для себе розумію.

Про архітектуру

ВВС: Перейдемо до архітектури. Хочу запитати, які твої відчуття, коли ти бачиш, як руйнують історичні квартали Харкова і Чернігова? Що ти відчуваєш, як архітектор? Це жаль чи це навпаки круто, бо ти розумієш, що можна відбудувати краще, ніж було раніше?

Слава Балбек: Знаєш, в мене зараз немає відчуття архітектурного жалю. Тому що в мене жаль до людського переважає якісь мої архітектурні спостереження чи співчуття.

Я лише потроху починаю планувати, думати у цьому напрямку, але наразі я розумію пріоритет — це безпека і комфорт людей.

І я навіть не витрачаю свою енергію і ресурс на спостерігання, як руйнують будинки. Бо є пріоритет для мене персонально — я займаюсь тимчасовим житлом. Бо це житло, яке потрібне не просто вже, а воно потрібне було ще місяць тому.

Коли ми вирішимо це питання і я закрию для себе цей проектний процес і цю інформаційну нішу, я вже буду включатись у відновлення міст, урбаністику і все інше. Але в мене є чіткий пріоритет — це люди.

ВВС: Тобто ти не виключаєш, що якимось чином долучишся до відновлення знищених міст саме як архітектор? Тобі це цікаво?

Слава Балбек: Звичайно цікаво, я над цим вже працюю, я складаю план дій, моє бачення. Вся моя професійна кар'єра — це лише сповіщення мого бачення і моєї команди.

Ми нікого не повчаємо, як треба робити, ми лише сповіщаємо, як ми це робимо. Тобто я сам зрозумів, що є потреба в тимчасовому житлі, нас ніхто до цього не запрошував, коли 10 березня ми почали працювати, а 20 березня зробили реліз нашого бачення.

Так само я зроблю і щодо відновлення міст в тій категорії і в тому обсязі, в якому це потрібно.

Я зараз не бачу сенсу працювати над ревізією містобудівних напрямків, тому що немає такої руйнації, щоб треба було вулиці переносити.

Можна переосмислити, зробити рефункцію будинку, але треба дуже багато інформації. Зараз є зрозумілі кроки: треба відновити те, що зруйновано.

Не такий великий відсоток руйнації, крім деяких міст, щоб переосмислювати глобально. Норман Фостер (найтитулованіший британський архітектор, — Ред.) сказав, що він перебудує Харків, але ніхто не розуміє навіщо. Навіщо витрачати такий ресурс, коли його є, куди витратити. Все має бути збалансовано.

ВВС: Але ж це крутий іміджевий хід, що буде Харків від Нормана Фостера? Чи ти так не вважаєш?

Слава Балбек: Не дуже крутий іміджевий хід. Бо в нас крутий чи не крутий іміджевий хід вирішує маса. А коли ця маса людей зрозуміє, що на Харків витрачений мільярд мільярдів доларів, а на всі інші міста не витрачено, то з'явиться питання “нахіба?”

Той імідж не вартий того зусилля. Це має бути зважено, ти ж не можеш любити одну дитину більше ніж інших.

Про житло для переселенців

ВВС: Перейдемо до твого проєкту житла для переселенців. Він виглядає дуже круто візуально, але є такі закиди, що він “занадто крутий” як для тимчасового житла.

Всі звикли, що тимчасове житло для переселенців — це такий контейнер, де людина певний час поживе і потім вже переїде в нормальне житло. В твоєму проєкті це виглядає як таке котеджне містечко. Ти так не вважаєш?

Слава Балбек: Ні. Для мене вимірювальний рівень — це власне я. В якому містечку (для переселенців) я хотів би провести рік чи пів року, наприклад.

Я б не хотів жити в контейнерах. Я розумію, що я, моя родина і мої друзі — це середньостатистичні українці. Якщо бомба влучить в мій дім в Києві чи в Харкові чи на Сумщині, і я втрачу домівку, то я хочу мати певний рівень комфорту навіть у тимчасовому житлі.

Якщо я маю обирати, чи жити в спортивному залі, чи в “битовці” будівельній, то для мене це не той рівень (життя), я буду деградувати. Я не зможу залишитися ментально спокійною і врівноваженою людиною, якщо я буду проводити навіть тиждень в таких умовах.

Звичайно, я витримаю в будь-яких умовах — я можу в наметі на вулиці жити — але це не той рівень комфорту моєї родини, який би я хотів мати.

Тому я саме наголошую на рівні комфорту навіть для тимчасового проживання. До того ж я наголошую, що це не є “тимчасове” житло, це — “транзитне” житло.

Ці містечка мають бути такого плану, що там люди живуть, поки очікують відновлення своєї домівки, вулиці, будинку. Навіть, якщо ти маєш там жити декілька років, ти повинен мати комфортний рівень. Є ситуація з Донбасом, де люди виїхали і все, більшість не можуть повернутись до своїх домівок.

Це містечко має бути біля зруйнованого міста, і люди проживають там, доки воно відновлюється і частково повертаються в свої домівки.

А на їхні місця можуть заселитися інші, які очікують, або ті, хто відновлюють місто.

Або там може бути сформована військова частина, адже зараз має сенс розташовуватись біля великих міст. Тобто, це житло матиме декілька ре-функцій, ти зможеш його оновлювати і оновлювати.

ВВС: Тобто основна ідея в тому, що ці модульні будинки будуть біля зруйнованих міст і люди фактично залишаться перебувати в своєму середовищі, так?

Слава Балбек: На сьогодні є декілька сценаріїв використання такого типу містечок.

Перший — це саме побудова їх біля зруйнованих міст, щоб люди очікували швидке переселення до своїх відновлених домів.

Ми багато спілкуємося з людьми, яких можна назвати основною аудиторією, що втратила домівку, і майже всі кажуть, що не хочуть їхати на Західну Україну. Якщо завтра не будуть бомбити, то вони вже хочуть жити в своїй домівці.

Вони хочуть бути біля свого городу, своєї 9-поверхівки, своїх друзів. Не має бути цього розриву, людина не повинна бути вилучена зі свого соціуму і транспортована до іншого соціуму з зовсім іншим менталітетом.

Навіть, якщо там всі дружні, гостинні і все там добре. Тобто, ти хочеш бути долучений до відновлення свого міста, ти будеш як волонтер приходити до своєї Бучі і лагодити паркани, а потім йти ввечері і ночувати в твоєму тимчасовому транзитному житлі. Ось яка ідея цих будинків.

ВВС: Такі будинки на презентації були двоповерхові, що не типово для такого житла. Крім того, було видно, що навколо будинків будуть облаштовані дитячі майданчики і доріжки. Це все є в планах чи це просто для гарної візуалізації?

Слава Балбек: Це має бути, так, звичайно. Я усім, хто долучається до цього проєкту — проєктувальникам, забудовникам, інвесторам — кажу, що має бути саме так. Немає опції щось прибрати, типу, відстань між будинками скоротити, прибрати зелень.

Але це ще ніхто не побудував, ми лише дуже близько підходимо до старту проєктів по декількох локаціях. Я буду до останнього тримати цю концепцію. Бо це втрачає сенс, якщо її порушувати, скажімо так.

ВВС: Я веду до того, що це все збільшить вартість.

Слава Балбек: Це не збільшить вартість. І вартість там дуже низька — близько 500 доларів за квадратний метр загальнобудівельних робіт з імплементацією зовнішнього і внутрішнього оздоблення та меблями. Це супер low price.

Ми ставили собі за мету зробити дуже низьку собівартість будівництва. Щоб воно не коштувало як дача, як новий будинок, це має коштувати як тимчасове рішення.

Це майже така сама ціна, як імпортувати ці будиночки з Польщі або Туреччини. Але там вони заробляють на цьому, а ми тут будуємо з мінімальним фінансовим додатком для будівельників. Бо вони будують для себе це, а не на продаж. Така сама ж ціна виходить.

Містечко — *Польша надала Україні модульні містечка для переселенців. Вони вже встановлені біля Львова*

ВВС: Але виглядають вони, принаймні на картинці, набагато краще за польські контейнери.

Слава Балбек: Звичайно, така і була ідея.

ВВС: Є вже конкретна домовленість, де їх почнуть будувати, хто це робитиме і за які кошти?

Слава Балбек: В нас є декілька ліній, ми працюємо з приватними локальними ділянками по декількох містах — Тернопіль, Львів, Збараж, Ужгород й інші. Є ще спілкування на державному рівні щодо ними обраних локацій. Це лише напрацювання, я ще не можу сказати конкретно, де, що і як.

Є дві концепції. Перша — це інвестиції від приватних інвесторів, які залучені частково. Друга — це державний рівень.

ВВС: Попередньо, скільки людей можуть першими там заселитися?

Слава Балбек: Найменша ділянка — 1200 людей, найбільша — 8 тисяч.

ВВС: Якщо брати тільки офіційну статистику, то в нас близько 12 млн переселенців, то це навіть не 1% від них.

Слава Балбек: Так, це дуже-дуже мало. Треба більше. Я постійно наголошую, що це не має бути одним-єдиним проєктом, мають бути інші варіанти, інші проєкти, інші рішення.

Якщо хтось колись побудує цю типологію — а я сподіваюсь, що вона рано чи пізно буде побудована — то я не хочу, щоб вони приходили до цієї концепції після проживання в цих вагончиках.

Вони скажуть: окей, це є дуже дорого або виглядає дуже дорого зараз, але, проживши 3 місяці в цих вагончиках, вони зрозуміють, що треба було повертатись до концепції balbek bureau.

Я не хочу, щоб цей був шлях. Тому ми зараз багато сил витрачаємо, щоб донести, що це є досить низьковартісне і досить ефективне житло.

ВВС: Ти спілкувався з офісом президента з цього питання. Від них була підтримка чи вони просто послухали і шукають інші варіанти?

Слава Балбек: Так, ми отримали зелене світло і зараз вже працюємо з конкретними забудовниками по їхніх напрямках, які вони нам вказали.

Я не можу сказати, що це принято на всіх стадіях, але так, цей проєкт їм сподобався. Але це не єдине завдання зараз, мета — набагато більше і ширше охопити задачі, ніж просто допомогти переселенцям.

Це лише рішення в загальній системі відновлення (України), а не просто групі людей з конкретного міста чи села дати тимчасове житло. Сама задача є ширша, але це не означає, що треба все поставити на паузу і чекати якогось глобального рішення. Треба вже почати будувати це житло, бо воно є мультифункціональним.

ВВС: Скільки займає сам процес будівництва, складання цього житлового модуля-будиночка?

Слава Балбек: Приблизно 4 місяці. Тобто для 1200 людей можна побудувати житло за 4-5 місяців, залежно від кількості залучених підрядників.

ВВС: Це для тебе більше бізнес-проєкт чи волонтерський?

Слава Балбек: Ми це робимо безкоштовно. Я не беру грошей за проєктування, ми усім з усіма ділимось. Вкладання нашого ресурсу — це є долучення нас до глобальної ідеї відновлення України. Звичайно, це не є бізнес, тому що я не заробляю на цьому проєкті, ніхто не заробляє.

В нас є donate link (”рахунок для пожертв”) і ми там отримуємо якісь кошти від людей на підтримку команди. Але наша команда в 10 разів більша, ніж ми отримуємо зараз donation.

ВВС: Твоє архітектурне бюро зараз працює? Чи співробітники розкидані по різних містах?

Слава Балбек: Бюро працює. Над цим проєктом (житла для переселенців) працює 25 людей з 50. Тобто половина бюро працює над цим проєктом, інша половина — над поточними міжнародними проєктами.

Про “Відкритий перелом”

ВВС: Проєкт “Відкритий перелом” меморіалу на місці зруйнованого мосту в Ірпені. Це лише концепція чи це вже щось сформоване?

Слава Балбек: Це, дійсно, трошки передчасно. Був запит нашого бачення саме цього проєкту. Ми зробили свою концепцію.

Але це (міст в Ірпені) не єдине місце, яке буде опрацьовано. Скоріше за все, буде відкритий конкурс щодо декількох місць і декількох концепцій.

Велика команда працює зараз над цим глобальним баченням, як вшанувати пам'ять (про війну), як зробити цей архів пам'яті всіх міст і всіх елементів, як їх класифікувати. Тобто, нас попросили зробити наше рішення, наше бачення, як могло би виглядати місце вшанування цього разбомбленого мосту.

Це нам дало зрозуміти, що треба набагато більше залучати елементів, робити експертизу того, що залишилось по всіх тимчасово окупованих територіях чи тих територіях, де була війна.

ВВС: Чи правильно я зрозумів, що ти виступаєш за музеєфікацію певних ключових об'єктів цієї війни?

Слава Балбек: Зараз декілька інституцій працює над цим — міністерство інфраструктури, міністерство культури. Це не моя ідея, це глобальне завдання, щоб різні структури прийшли до єдиного бачення.

Ми зараз це намагаємось якось поєднати, щоб виробити єдину стратегію і підхід до музеєфікації, створення віртуального й фізичного архіву того, що зараз стається з Україною.

Дуже важливо це запам'ятати і дуже важливо зробити це вчасно, а не втратити темп і потім вже намагатись це аналізувати. Тому це дуже актуальне питання, над яким ми зараз також працюємо.

ВВС: Як ти вважаєш, після війни буде певний стрибок української архітектури, можливо, стануть більш відомими в світі українські архітектори і дизайнери?

Слава Балбек: Це залежить від них. Це шанс для них проявити себе. В сенсі того, що зараз увага до України надвелика.

Якщо більшість інженерів. архітекторів, художників, митців можуть працювати над відновленням України, то їм 100% треба долучатись. Трошки витрачати свій час і ділитись гарними ідеями, поганими ідеями, будь-якими ідеями.

Олег ЧЕРНИШ