Закликати обидві сторони до переговорів до того, як Росія визнає право України на існування як незалежної держави та суверенної нації, безглуздо. Поки західні країни не створять дієвих механізмів для стримування російських агресорів, їх покарання та примусу до виконання своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом, будь-які переговори дозволять Росії використовувати дипломатію як зброю, даючи їй перерву для підготовки до наступного акту агресії.
Щоб закінчити війну, нам потрібно щось зовсім інше. Президент Володимир Зеленський представив свої ідеї щодо цього як дорожню карту з десяти пунктів у своєму виступі перед державами G19 на Балі в середині листопада. Сісти за стіл, щоб закріпити кінець війни, має бути останнім у списку. Є ще дев'ять речей, які повинні відбутися першими, і всі вони базуються на принципах статуту ООН і нормах міжнародного права.
Перші кілька пунктів захищають безпеку в різних областях. Ядерна безпека — це перше. Ядерний шантаж є критичним викликом як для нашої країни, так і для всього світу. Погрози застосування ядерної зброї проти держави, яка добровільно відмовилася від неї 28 років тому, ставлять під загрозу режим нерозповсюдження і можуть спонукати інші країни створювати власні ядерні арсенали як єдиний захист від потенційної агресії. Тому нам потрібні дієві механізми, щоб цьому запобігти. Ще потрібно визначити, як вони мають виглядати та працювати. Але міжнародна робоча група, яку я очолюю спільно з екс-генсеком НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном, уже підготувала проект відповідних рекомендацій.
Ще один пріоритет — продовольча безпека. Розширення ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів (також чорноморська зернова ініціатива) та забезпечення її безстрокової дії стане запобіжником від подальших спроб використання голоду як зброї. Програма “зерно з україни” — це наш додатковий внесок у міжнародну продовольчу безпеку, що стало можливим завдяки запровадженню зернових коридорів. До ініціативи вже приєдналися 30 країн, її підтримують єс та оон.
Третя — енергетична безпека. Щодо викопного палива ми обмежили можливість росії використовувати енергію як геополітичну зброю. Європа значно зменшила залежність від російського газу та встановила ліміт ціни на нафту. Проте рівень санкцій проти російських енергоносіїв є недостатнім. “Газпром” продовжує фінансувати війну проти україни, але “Газпромбанк” все ще пов'язаний з SWIFT, глобальною системою грошових переказів. Можливості обмеження прибутків Росії від нафти також ще не вичерпані, попри те що ці кошти забезпечують роботу кремлівської воєнної машини.
Крім того, енергетичну інфраструктуру також потрібно захистити від подальшого руйнування. Україні потрібна допомога для посилення протиповітряної та протиракетної оборони критичних об’єктів. Міжнародне співробітництво з Росією в атомній енергетиці має бути припинено через систематичні атаки на атомні об'єкти в Україні. Запорізька АЕС, захоплена росіянами в березні, має бути негайно повернута під контроль України. Убезпечення решти має бути головним пріоритетом.
Четверта мета — екологічна безпека. За підрахунками нашого уряду, екологічна шкода, якої Україна зазнала внаслідок війни, перевищує 37 мільярдів євро. Це й засмічення мінами та вибухівкою майже третини території, забруднення повітря та ґрунту, знищення флори та фауни. Порушення екосистем становить глобальну загрозу. Ось чому на кліматичному саміті COP27 ми запропонували створити глобальну платформу для оцінки шкоди клімату та навколишньому середовищу, пов’язаної з війною.
