Андрій Первозваний. Як Єрмак став головною людиною для Зеленського

 Історію становлення глави Офісу президента Андрія Єрмака як одного з найвпливовіших людей в Україні можна досить повно проілюструвати двома фотографіями.

Перша світлина датована 20 травня 2019 року — це день інавгурації Володимира Зеленського. З розкритих почесною вартою дверей Маріїнського палацу в бік Адміністрації президента з широкими усмішками крокує новообраний глава держави зі своєю командою.

Поруч нього йдуть майбутні лідери влади: Андрій Богдан, який очолить ОП, керівники партії “Слуга народу” Дмитро Разумков і Руслан Стефанчук, близький друг і перший помічник президента Сергій Шефір, керівник виборчого штабу Іван Баканов, який скоро очолить СБУ, Юрій Костюк та Кирило Тимошенко, котрі відповідали за медійку виборчої кампанії та займуться тим самим на Банковій.

Більшість цих імен у політичному середовищі тоді мало хто знав, але принаймні вони з'являлися в медіа впродовж зими — весни 2019 року.

За спиною ж цієї вітринної частини команди на фото дещо позаду видніється ще одна голова — Андрія Єрмака в сонцезахисних окулярах. 

Тоді навіть частина виборчого штабу Зеленського не до кінця розуміла, хто це такий. 

Наприклад, у день другого туру виборів охорона КВЦ “Парковий”, де був розташований штаб Зеленського, не хотіла пропускати автомобіль Єрмака, а в команді довго не знаходили того, хто б його знав і міг домовитися про допуск. 

Для ширшої публіки його зв'язки з новою владою були взагалі невідомими. Та й, якщо чесно, мало кого обходили.

Друге важливе для нашої історії фото датоване 16 червня 2024 року. На великій платформі на тлі швейцарських гір стоять лідери та представники сотні країн і поважних організацій, які долучилися до першого засідання Саміту миру.

У самому центрі, перекриваючи своєю кремезною постаттю навіть віцепрезидентку США Камалу Гарріс, стоїть усе той же Андрій Єрмак. 

І вже ні в кого на фото не виникає запитання: “А хто це?”.

Натомість майже всі люди з першого фото дня інавгурації вже давно втратили і вплив, і посади.

Єдине питання, яке залишається після погляду на згадані дві світлини — як, власне, мало кому відомий юрист і кінопродюсер з Києва без політичного досвіду став незамінною фігурою для президента Зеленського і якщо не першою, то і не другою за впливовістю людиною в Україні? 

“Українська правда” вирішила знайти відповідь на це запитання, особливо на тлі зацікавлення західних ЗМІ та еліт Єрмаком після Саміту миру. 

УП провела десятки розмов із впливовими політиками й урядовцями, працівниками ОП та найближчою командою глави Офісу. Досить симптоматично, але жоден зі співрозмовників не захотів говорити про Єрмака під запис.

Завоювання Єрмака

З родиною Зеленських і “кварталівським” середовищем Єрмак був знайомий задовго до того, як Володимир Олександрович став президентом України. 

Вони оберталися в шоубізових колах Києва. Єрмак був медіаюристом. Врешті його бізнес-зв'язки з власницею елітного бутіка Sanahunt, де одягалась і відпочивала українська еліта, серед якої були і “кварталівці”, теж були корисними.

Але цього було замало, щоб грати відчутну роль у команді Зеленського на початку його політичного шляху. Там були люди куди більш заслужені, які разом із майбутнім президентом кували спільний тріумф на виборах.

Тож після приходу нового керівництва на Банкову Андрієві Єрмаку дісталася досить скромна позиція — помічник президента. Навіть не перший помічник, який традиційно відповідає за графік і зустрічі глави держави. 

У нової посади не було точно визначеного функціоналу. Але, як виявилось, це стало для Єрмака перевагою.

Поки решта команди ділила посади, займала кабінети та розбиралась у хитросплетіннях вертикалі влади, “простий помічник” сконцентрувався на єдиному важливому ресурсі — фізичному доступі до Зеленського.

“Він часом дуже демонстративно показував, що він тут “тільки заради свого великого друга”. Наприклад, у літаку летимо, всі поруч. І Єрмак починає ледь не кричати, що “от, мій друг, я заради нього все зроблю”. Всі так переглянулись: чо ж ти кричиш, він і так чує. 

Це нагадувало, як ти переходиш у нову школу, знаходиш найкрутішого старшокласника і намагаєшся стати йому другом, щоб бути в авторитеті”, — пригадує на умовах анонімності один із членів першої ітерації Зе!команди. 

“Він намагався заповнити собою простір поруч із президентом. 

Наприклад, були якісь міжнародні переговори телефоном. Для цього є спеціальна кімната, там стоїть стіл Зеленського, поруч стільчик для МЗС, щоб у разі чого бути поруч. А трохи далі у кімнаті — диван, де уже сидять інші люди. Наприклад, Богдан сидів там. Тоді ще в МЗС був Пристайко, він сидить біля Зе. 

І тут приходить Єрмак, проходить прямо до стола, бачить, що там місця немає. І він просто собі сідає на край столу біля Зеленського. Головне — бути поруч”, — розповідає інший учасник тодішньої команди президента.

За відсутності нудних і обтяжуючих посадових обов'язків Єрмак мав можливість братися лише за ті проєкти, про які просив особисто Зеленський. І які могли дати президенту максимум публічних бонусів. 

Першим таким проєктом, за який відповідав Єрмак, став обмін полоненими.

7 вересня 2019 року в Борисполі приземлився літак зі звільненими бранцями Кремля та українськими моряками. Власне, коли двері літака відчинились і з них вийшов Андрій Єрмак, то із трапу того літака і почалося його сходження у велику політику. 

Після цього зникли сумніви, що саме він має вести найскладніший трек, який успадкував президент Зеленський — переговори з росіянами.

Залучення Єрмака в розмови з РФ сталося до обміну й було в дечому навіть випадковим. 

За даними УП, до організації перших напівтаємних контактів нової команди з російською стороною в 2019 році був долучений олігарх Ігор Коломойський. 

Якраз на його зв'язках був організований прихований приїзд в Україну перших переговірників від Кремля, а згодом і “візит у відповідь”, з яким поїхав один Андрій Єрмак. 

Чому саме простий помічник президента був відібраний для такої місії, досі складно сказати. Співрозмовники УП у владній команді переконують, що під час однієї з перших телефонних розмов Зеленський запропонував його кандидатуру Путіну, і той не був проти людини з “красивой фамилией”.

Восени 2019-го росіяни зробили кілька “кроків назустріч” у вигляді звільнення полонених чи повернення кораблів. Україна своєю чергою погодилася на прийняття так званої “формули Штайнмаєра”.

Одразу після цього з подачі прибічників попереднього президента почалися перші мітинги на Банковій, а в публічному просторі з'явився наратив про “Єрмака — агента Кремля”. 

Але загалом у політичних колах упівголоса заговорили про можливість серйозних домовленостей із росіянами. 

Але тоді стався Париж, зустріч “нормандської четвірки”, тет-а-тет Зеленського та Путіна — й усе різко застопорилось. Деталі тих зустрічей залишаються невідомими, і навіть президент вдає, що не пам'ятає суті розмов.

Хай там як, але швидка “історія успіху” перетворилася для Єрмака на роки монотонних і безрезультатних “мінських зустрічей”.

“Єрмак походить із кола київських юристів. Це таке середовище, де можна домовитись чи порішати будь-що. І це була головна помилка наших, коли вони повірили, що Путін реально відкритий до розмови. Йому треба було лише, щоб ми здались”, — пригадує один із учасників паризької делегації в розмові з УП.

На іншому зовнішньополітичному треку, який взяв на себе Єрмак, теж насувалася буря. Від самого початку роботи в Офісі помічник зумів переконати президента, що нетрадиційна дипломатія може швидше і краще спрацювати з тодішнім американським лідером Дональдом Трампом. 

Саме як акт нетрадиційної дипломатії відбулася, наприклад, непублічна зустріч Єрмака з близьким до президента США адвокатом Рудольфом Джуліані. Інформація про неї потрапила до американських ЗМІ та спричинила окремий вибух у ході кампанії про оголошення імпічменту Трампу через тиск на Зеленського. На щастя, ситуація тоді закінчилася для України без важких дипломатичних наслідків.

А тим часом Єрмак зміг відчути психотип Зеленського і запропонував йому альтернативний погляд на те, як треба провадити і внутрішню політику, і зовнішні переговори: геть старі неповороткі структури — тільки швидкі особисті комунікації й такі ж швидкі рішення. 

Поступово Єрмака біля президента ставало все більше, аж до тієї міри, що саме цей простий помічник, а не тодішній глава ОП Богдан, став Андрієм, якого звуть першим.

Продюсер президента

Керувати Офісом президента, ба більше — всією владною структурою, означає мати в підпорядкуванні величезну кількість людей. 

Симптоматично, що в попередньому житті ні президент, ні новий глава ОП не мали справи з великими колективами підлеглих. Для них однаково чужою була потреба якось порядкувати усіма цими департаментами, директорами, секретаріатами й рештою. 

Це Богдан кохався в підписуванні папірців, надзвонюванні якимось чиновникам, суддям чи депутатам. Він сам постійно волочив за собою гору якихось непідписаних папірців і змушував Зеленського, часом у дуже хамській манері, підписувати чергові укази й доручення в присутності інших людей.

Єрмак органічно все це не переносив. Він волів не підписувати папірці, а бути поруч із президентом і на повну включатись у ті проєкти, які становлять для нього інтерес.

Так склалося, що в двох головних кабінетах на Банковій опинився актор, який звик бути зіркою, і продюсер, для якого створення зірок було суттю роботи. 

Для актора не буває важливішої людини за продюсера, який дає можливість займатися творчістю, а не думати про побутові речі. І навпаки, що більших висот досягає зірка, то більш заслуженим вважається її продюсер.

Саме як союз зірки та продюсера описують стосунки Єрмака і Зеленського майже всі співрозмовники УП у владі та їхньому близькому оточенні. 

“Чисто як глава Офісу Єрмак поступається багатьом попередникам. Якщо ти керуєш ОП, то не можеш весь час проводити з президентом. Тоді вся адміністративна робота просто буксує. Але тут усе зійшлося, бо Зеленському, так само, як і Єрмаку, не дуже є діло до якихось РДА чи проблем у Тернополі. 

А от в плані близькості з начальником, в питанні концентрації ресурсів і влади Єрмаку немає рівних. Ніколи настільки впливових людей на Банковій не було”, — зізнається в розмові з УП один із колишніх високопосадовців, що тривалий час працював у керівництві Банкової.

За чотири роки роботи Андрій Єрмак став буквально незамінною людиною для Зеленського. Особливо виразно це проявилося після повномасштабного вторгнення.

Якщо порахувати, то за більшість зовнішньополітичних великих історій так чи інакше відповідає Єрмак: санкційні групи, безпекові гарантії та двосторонні угоди з партнерами, Саміт миру, повернення викрадених дітей, обмін полоненими тощо.

“Ставка і війна — це чисто адженда президента. Він сам визначає, кого кликати, на яких темах концентрувати увагу, що треба вирішити, з ким поговорити. Але весь дипломатичний трек — там Єрмака, якби і захотілось, замінити буде просто фізично неможливо”, — пояснює один із топів влади.

Голова ОПУ закрив на собі так багато міжнародних контактів, що в питаннях комунікації зі світом він і справді став для Зеленського незамінним. Зрештою, саме президент дав голові свого Офісу картбланш на роботу з іноземними партнерами. 

Так, разом із колишнім генсеком НАТО Андерсом Фог Расмуссеном Єрмак розробив Київський безпековий договір щодо міжнародних гарантій для України.

Група голови ОПУ та експосла США в Російській Федерації Майкла Макфола займається санкціями щодо РФ. 

Єрмак спільно з міністеркою закордонних справ Швеції Маргот Вальстрем курує міжнародну робочу групу щодо наслідків війни. 

У цей же час голова Офісу України встигає зустрічатися з Папою Римським та знаходить час на zoom із президентом всесвітньої боксерської ради Маурісіо Сулейманом, щоб розповісти йому про Саміт миру. 

Але головне, що зумів показати Єрмак президенту — це те, що всі його особисті неформальні контакти з радниками світових лідерів можуть приносити значно більший ефект, аніж робота цілого МЗС.

Голова ОПУ майже живе в переписках із впливовим радником президента США з національної безпеки Джейком Салліваном, підміняючи офіційну міждержавну комунікацію. 

“Часто кажуть, що от Єрмак все контролює у внутрішній політиці, всіх скрізь попризначав. Повірте, це взагалі не те, що його драйвить. Зібрати Саміт миру — це круто, над цим можна працювати кілька місяців. Призначити якогось чиновника — не круто. Це не те, на що хочеться витрачати час”, — переконує одна з найближчих персоналій з оточення Єрмака.

Іншу роль, яку одноосібно виконує у владі Єрмак, один із чинних високопосадовців назвав “хранителем статусів”.

“Всі конфлікти у владі, які були за останні роки, вони ж напряму пов'язані з тим, що хтось зазіхає на більший шматок повноважень чи медійної присутності, ніж належить йому “за статусом”. 

При тому, з точки зору чиновників, статус визначається посадою. Але для Єрмака, наприклад, сидять десять міністрів і це — десять різних статусів. Ти спілкуєшся з саудівським принцем — тобі +10 до статусу, тобі можна набагато більше. А ти просто міністр якийсь — сиди тихенько”, — пояснює член владної команди.

Ця “система статусів” є певним неформальним табелем про ранги. Ти можеш заручитись додатковою підтримкою для країни, привезти допомогу, маєш унікальні контакти — це речі, які дозволяють просуватись у цій системі статусів.

Якщо ж ти намагаєшся накачати рейтинг собі, спілкуєшся без погодження з посольствами, ведеш свої міжнародні треки, чи, не дай Боже, взагалі зв'язався з Порошенком — це не минеться непоміченим.

“В принципі, Єрмак рідко втручається в сутнісні речі якихось реформ. Але ти маєш прийти і отримати добро, пояснити, що ви робите, з ким це має погоджуватись і хто залучений. Не обіцяйте нічого МВФ чи донорам без відмашки з ОП — і реформуйтесь собі на здоров'я. Питання не в суті, а в дотриманні статусності”, — пояснює принцип роботи системи один із членів уряду.

Єдина людина, чия велика медійна активність не дратує президента й главу ОП — це сам Єрмак. Але в цій ситуації він теж витримує власну “ранговість”.

“Треба розуміти, що велику кількість проєктів, які веде Єрмак, придумав йому сам Зеленський. 

Під час перших тижнів вторгнення було дуже показово, як президент сам накручував Єрмака, що от “дивись, ти це робиш, а піаряться інші, треба це якось запакувати, треба тобі про це говорити, давай вигадаємо тобі якийсь формат”. А краще за Зе формати ніхто не вигадує”, — пригадує один із чиновників, які жили в бункері Зеленського.

Офіс Андрія Єрмака

Після призначення главою Офісу в лютому 2020 року, Єрмак зіткнувся із тим, що структура була не підлаштована під нового керівника. 

Частина людей були давніми близькими друзями президента, інша частина вважала, що має більше особистих заслуг перед Зеленським, ніж Єрмак. До всього ще й багатьох із них, наприклад, Кирила Тимошенка чи Андрія Смирнова, привів у команду Богдан. 

Правда, залишилися від попереднього керівника Офісу і деякі “бонуси”. З приходом до влади Володимира Зеленського Офіс президента був перетворений на головний центр політичної сили. Решта державної машини працювала на те, щоб задовольняти запити першої особи.

Найголовніше завдання, яке стояло перед новопризначеним керівником ОПУ — налаштувати процеси на Банковій під себе. Адже управління Офісом надавало вплив на всі державні процеси. 

Паралельно з призначенням Єрмака в системі влади стається велике перезавантаження. Буквально за якихось три тижні перший уряд Зеленського на чолі з Олексієм Гончаруком йде у відставку. Рада звільняє і генпрокурора Руслана Рябошапку. Обох у Зе!команді асоціювали з Богданом. 

Пізніше сам Андрій Богдан після місяців затаєної образи й кількох келихів вина в інтерв'ю Дмитру Гордону переконував, що за всіма цими відставками стояв олігарх Ігор Коломойський.

Єдиним органом, який навесні 2020 не перезавантажили, став Офіс. Спалах епідемії коронавірусу змусив владу зосередитися на інших не менш важливих речах. 

Щоправда, затишшя на Банковій тривало недовго. Вже влітку в голови ОПУ почали загострюватися відносини з Сергієм Трофімовим — його першим заступником, що відповідав за регіональну політику. Він був колишнім виконавчим продюсером “Квартал 95” і близькою людиною сім'ї Зеленського. 

Єрмак методично відсував Трофімова подалі від президента, вказував на його промахи та посміювався над ним у присутності Зеленського. За пів року президент тихо і без зайвих пояснень суспільству звільнив свого колишнього виконавчого продюсера з Банкової. 

“Андрій постійно токсичив Сергія, підкреслював, що він лінивий, недопрацьовує з головами ОДА і регіональними елітами. Потім були деякі підозри, що Трофімов заробляє на ДАБІ (Державна архітектурно-будівельна інспекція — УП), що там від нього сидить якийсь чувак і бере гроші. Так потрошки, потрошки і сформувалась у президента негативна картинка”, — пригадує УП один із колишніх членів команди Зеленського. 

Тоді ж від президента почав віддалятися чи не найближчий друг і колишній бізнес-партнер Сергій Шефір. 

“Шефір старший за нас всіх тут чоловік був. Йому було ліньки сидіти допізна, не хотів розбиратися в політичних питаннях. Він такий — вина попити, розказати якусь мудрість зайвий раз, з олігархом зустрітися. А займатися поточкою не дуже любив. На цьому фоні Андрій є повною протилежністю — завжди поруч, завжди включений”, — пригадують колишні члени Зе!команди. 

Загалом, як розповідає з десяток нинішніх посадовців, “токсичити” — один із улюблених прийомів Єрмака проти тих, кого він хоче позбутись.

Голова держави не дуже сприймає старі формальні інституції, для нього будь-яка задача має бути персоналізована. Якщо людина Зеленському подобається і він бачить у ній потенціал, то може доручити їй щось важливе. Щойно емоційний зв'язок зникає, людина втрачає спершу довіру президента, а потім і посаду.

“На початку президент сам помічав, що щось відбувається. Наприклад, він міг зустріти когось із команди і запитати щось типу: “Чому це Андрій тебе постійно критикує?”. Але потім на це вже не було часу, і людей просто посували”, — пригадує один із членів команди, яких у такий спосіб якраз і “посунули”.

“Єрмаку скидають якісь скріни цитат чи публічних висловлювань. Він може показати президенту, мовляв, “Ти бачив, що той сказав?”, і закочує очі. Або звертає увагу, що в когось якісь туфлі дорогі, і буде при Зе з цього жартувати. І так у президента вже формується певна думка, яку постійно підживлюють”, — пояснює УП ще один колишній член команди президента. 

“Тимошенка “токсичили” через розкіш життя, Трофімова — по грошах: “він бере”, “він точно прикурює”; Шефір був “не при собі”, “дідусь зійшов з розуму” і ще “він з Ахметовим”, “він домовився з Аваковим”. І так постійно хтось у чомусь винен”, — додає співрозмовник.

Іншим закулісним прийомом, який дозволяє главі ОП вирішувати кадрові питання, є створення “дублерів”.

Наприклад, у 2020 році він намагався потіснити від “медійки” Кирила Тимошенка. На противагу йому Єрмак взяв собі радником політтехнолога Михайла Подоляка, який, по суті, дублював задачі Тимошенка. 

Від швидкого звільнення останнього врятував проєкт президента “Велике будівництво”. Заступник Єрмака швидко переключився на дороги й віддав всю медійну роботу Подоляку. 

Зрештою Тимошенка таки звільнили вже під час повномасштабного вторгнення в 2023 році, коли він написав заяву про відставку після низки журналістських розслідувань саме про його розкішний спосіб життя.

За схожою схемою, на противагу заступнику голови ОПУ Андрію Смирнову, який спершу курував і силову вертикаль, і суди, Єрмак взяв собі заступником скандального керівника Головного слідчого управління МВС часів Януковича Олега Татарова. Йому віддали функції, які стосувалися правоохоронної системи. Через це аж до весни 2024 року, коли Смирнова таки звільнили з ОПУ, вони з Татаровим мали дуже і дуже напружені стосунки.

Справедливості заради, варто сказати, що більшість тем, через які колишніх соратників “токсичили”, були правдивими. 

“Ну і треба розуміти психотип самого Зеленського. Він дуже заряджений і вимагає таких же швидких дій від команди. Тому його особливо не треба накручувати, щоб когось звільнити, президент і сам готовий з шашкою наголо розганяти тих, хто не витримує темп. Тому главі ОП треба частіше навпаки гасити запал Зеленського, щоб могти утримати своїх людей на місцях”, — розповідає на умовах анонімності один із членів уряду.

Але головна проблема для вже колишніх представників ОПУ все ж була в тому, що вони не захотіли прийняти новий неписаний набір правил: чітка ієрархія, “не надокучати” президенту, звітувати про свої дії та головне “не відсвічувати” в медіа. 

Тому Тимошенко, якого часом було в телевізорі більше, ніж Зеленського, не міг утриматись у цій системі. Тому ж Шефіру, який спілкувався із Зеленським напряму ще з часів КВК, в цих нових рамках було затісно.

Тому Татаров, який їздить з Офісу тільки додому і в спортзал, не ходить на ефіри і погоджує кожен свій крок у дорученій йому сфері — “ідеальний менеджер” для команди президента. Байдуже, що говоритимуть про нього активісти, ЗМІ чи Держдеп, навіть якщо це звинувачення в монополізації роботи правоохоронних органів.

Люди Єрмака

За час своєї роботи в ОП Єрмак змінив усіх заступників, які прийшли на Банкову в 2019 році.

Щоб заповнювати вільні вакансії, потрібен пристойний кадровий резерв. До того Андрій Борисович не мав досвіду державного менеджменту, то звідки ж він бере нових людей?

Якщо узагальнити, є кілька кар'єрних “ліфтів” у команді Єрмака.

Перший — це люди, з якими голова ОПУ раніше працював або перетинався у справах. 

Наприклад, до цієї категорії входить Роза Тапанова — директорка Національного історико-культурного центру Бабин Яр, членкиня наглядових рад в “Укрнафті” та “Ощадбанку”. 

Раніше Тапанова працювала в юридичній фірмі Єрмака ТОВ “Міжнародна правнича компанія”. І зараз вона залишається однією з найбільш довірених осіб глави Офісу.

Те саме стосується голови Нацбанку Андрія Пишного, якого Єрмак знає понад десять років і навіть допомагав йому створити ГО “Відчуй”, яка опікується людьми з вадами слуху. 

Новий заступник глави ОП з міжнародки Микола Точицький — одногрупник Єрмака по навчанню в КІМО.

Юлія Соколовська, яка зараз опікується на Банковій соціалкою, працювала в КМДА часів Олександра Попова, коли ГО Єрмака займалась київськими МАФами. 

З іншим своїм заступником Олексієм Кулебою голова ОПУ знайомий давно. У 2019 році Єрмак зумів пролобіювати свого нинішнього заступника на позицію директора Департаменту міського благоустрою Київської міської ради, а згодом на посаду першого заступника голови КМДА. 

У час повномасштабної війни Кулеба пішов на підвищення й очолив Київську область. Коли влітку 2023 року Кирила Тимошенка, який опікувався на Банковій регіональною політикою, звільнили з Офісу, Кулеба досить швидко зайняв опустілий кабінет заступника голови ОПУ.

“Андрій дуже довіряє Льоші. Раніше, коли Єрмак кудись летів у відрядження, то ніколи не залишав замість себе виконуючого обов'язки голови ОП на час відсутності, хоча це нормальна практика і так має бути. А от недавно Андрій почав залишати виконуючого обов'язки на Олексія і це досить чітке свідчення про їхні добрі стосунки”, — розповідає УП один із колишніх високопосадовців в ОПУ. 

Друга категорія — це кадри, яких Єрмаку порадили члени команди, які заслужили його довіру. 

“Якщо ти якийсь час із ним попрацював, показав результат і маєш його довіру, то ти сам уже можеш пропонувати якихось людей. Але ти ж за них і відповідаєш”, — пояснюють УП співрозмовники в оточенні Єрмака.

Такими, приміром, є нинішні заступниці голови ОПУ Ірина Мудра та Олена Ковальська. В різний час вони обидві працювали на видних ролях в “Ощадбанку”, в команду Єрмаку їх рекомендував Андрій Пишний. 

Так само в різні санкційні групи чи медійні проєкти кандидатів Єрмаку пропонує його помічниця Дарія Зарівна.

До речі, сама Зарівна поступово починає виконувати умовну роль Єрмака для самого ж Єрмака. Вона менеджерить всі великі проєкти, якими займається голова Офісу — від звільнення викрадених дітей чи Grain from Ukraine до Саміту миру. 

Багато чого радниця голови ОПУ перейняла від свого шефа — намагається бути незамінною та підкреслює свою лояльність, часом на межі лестощів.

Як переказують представники влади, іноді це виглядає навіть зворушливо, коли на нарадах Зарівна турботливо підказує щось своєму шефу або допомагає знаходити йому кращі формулювання.

Тому за рівнем впливу в Офісі вона, без сумніву, вже може конкурувати з багатьма його заступниками.

Третя категорія “людей Єрмака” — це спеціалісти з ринку. 

До неї входить, наприклад, заступник голови ОПУ Ростислав Шурма, який свого часу керував “Запоріжсталлю”. Чи міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін. 

Їх нічого не пов'язувало з Єрмаком до їхнього призначення, але він готовий давати їм певну свободу дій в обмін на повну лояльність і результат. 

Однак якщо котрась із цих умов не виконується, то голова ОПУ зробить все, щоб таких людей “загубити”. Як, наприклад, сталося з колишнім фаворитом Зеленського Олександром Кубраковим, який став надто “автономним”. 

По суті, зараз права НR на пошук кадрів у всій владі передані на аутсорс главі ОП. У кулуарах влади навіть ходить жарт, що Зеленський сам вирішує, кого з людей Єрмака куди призначати.

Часом доходить до дуже показових ситуацій, коли, наприклад, уже третій поспіль міністр оборони призначається за протекцією глави ОП: запропонованого Єрмаком у 2020-му Андрія Тарана восени 2021-го замінив Олексій Резніков, який із Єрмаком працював у “мінській групі”. 

Зрештою, після кількох скандалів із закупівлями Міноборони віддали Рустему Умєрову, який зблизився з керівником Офісу на тлі мирних переговорів у Стамбулі та роботи з країнами Перської затоки.

Крім цього фігура Єрмака проглядається і за більшістю інших гучних призначень у системі влади. Саме з ним або з людьми з його найближчого оточення пов'язують призначення таких людей, як:

• генпрокурор Андрій Костін;

• голова Фонду держмайна Віталій Коваль;

• керівник Антимонопольного комітету Павло Кириленко;

• секретар РНБО Олександр Литвиненко.

Окремо цікаво спостерігати за розширенням впливу Єрмака на Кабмін Шмигаля. Когось, як першу віцепрем'єрку Юлію Свириденко чи міністрів Камишіна і Умєрова, призначили за участю глави ОП. Когось він “перевербовує”, як віцепрем'єрку Стефанішину чи міністра фінансів Марченка. Частина членів уряду дослухається до бажань Банкової з вдячності за призначення їх в. о. міністра.

Сам прем'єр Щмигаль намагається демонструвати максимальну “командну гру”, але в ОП все одно завжди залишається сумнів у повній лояльності через близькість прем'єра до керівника фракції “Слуги народу” Давида Арахамії. 

Через це в кулуарах влади постійно циркулюють розмови про наміри замінити прем'єра. І останнім часом обговорюють навіть сценарій із переходом самого Єрмака в прем'єрське крісло.

Хоча бажання голови ОП залишити президента і проєкти типу Саміту миру, щоб зануритись у рутинну роботу уряду, викликають справедливі сумніви.

*   *   *

Андрій Єрмак за роки свого перебування на посаді набрав у владі найбільшу апаратну вагу. Він залучений у найважливіші процеси і переговори, його людей призначають на ключові посади в країні.

Політичні опоненти, активісти й медіа говорять про узурпацію влади в руках глави Офісу президента. По суті, в країні з'явився надвпливовий чиновник, який вирішує питання ледь не в усіх сферах державного життя і якого при цьому ніхто не обирав.

Але чи справді час дивитись на Андрія Єрмака як на українську версію Йоганна Струензе чи Григорія Распутіна? 

Щоб відповісти на це запитання, треба зрозуміти, а чи справді влада Єрмака є його владою? 

На початку своєї роботи в ОП Андрій Борисович любив казати: “Я прийшов з президентом, і я з президентом піду”. Цю фразу можна розглядати як певну форму політичного кокетства чи додатковий вияв лояльності. Але варто на неї поглянути й буквально.

Єрмак, може, і любить займатись управлінням державою, але стоячи в тіні президента. Чи здатен він стати самостійною політичною фігурою? Це викликає великий сумнів.

Фактично всі без винятку соціологічні опитування останніх кількох років показують, що в надвпливого Андрія Єрмака досі немає того, що робить зі звичайної людини політика: підтримки від єдиного носія влади — народу. 

Які б важливі речі глава ОП не втілював у життя, виборець вперто його не підтримує — 61% недовіри говорить сам за себе. 

Президент Зеленський може на час делегувати Єрмаку частину своєї влади, але він не зможе передати йому свою популярність. Тож влада у глави Офісу є рівно до того моменту, допоки в нього є президент.

Продюсувати зірку і бути нею — це два зовсім різні життя.