Американська сага Павла Лазаренка. Частина 11. Нові діти, новий будинок і новий арешт Лазаренка

Наприкінці дороги — шлагбаум, за яким розташована Федеральна виправна установа.

Ми заїжджаємо всередину та їдемо вздовж обнесеного колючим дротом паркану. Зазвичай сюди не можна стороннім автомобілям — про це стоїть попереджувальний знак — але охорона не питає причини нашого маневру, тож можемо роздивитися казарми, в яких утримуються в'язні Terminal Island.

Бачимо баскетбольний майданчик. Близько 16 години, і там грають засуджені прямо під теплим каліфорнійським сонцем. Це тюрма зі унікальною екосистемою — навколо літають не тільки чайки, але й пелікани, а на берег виходять морські леви.

“Лазаренко? Я знаю його, він вкрав багато грошей”, — каже американець — співробітник в'язниці, якого ми перестріли на паркінгу. Білорус Ерік, який відповідає у тюрмі за роботу електропідстанції, часто спілкувався з Лазаренком.  “Він не працював у тюрмі, тут ніхто нікого не примушує. Читав, їв, спілкувався. Жив Лазаренко в загальному бараку на 100-150 осіб, без перегородок”.

“Він не довіряв людям у формі, а англійську мову так і не вивчив”, — додає він.

Лазаренко вийшов звідси на свободу о 4 ранку після закінчення його терміну ув'язнення, який був йому винесений у  2009 році після всіх апеляцій — за “змову з метою відмивання коштів” та власне “відмивання коштів” екс-прем'єр отримав 97 місяців тюрми.

За добу до виходу Лазаренка на волю його захисник Деніел Горовіц перестав брати слухавку. Адвокати зробили все, щоб їх підзахисний уникнув будь-якого контакту з пресою, навіть візуального. Адже в тюрмі звільняють людей після 8  ранку, тобто початку роботи нової зміни.

Лише згодом стали відомі причини, чому так сталося. Адже Лазаренко був насправді не звільнений, а повторно арештований — його передали з тюрми Terminal Island в руки Служби міграції та митниці США як людину, що не має правових підстав для перебування на території США. Він навіть не мав для цього жодних ліквідних документів — його американська віза B1/B2 закінчилася в 2001 році, український закордонний паспорт — в 2008, а легендарний панамське посвідчення особи було конфісковане і знищене у Швейцарії ще в 1998 році.

Таким чином, Лазаренко не зміг насолодитися свободою. Він був доправлений до нової тюрми у каліфорнійській пустелі поблизу міста Аделанто. Це так звана “приватна тюрма”, тобто держава віддала контракт на управління нею приватній корпорації Geo, Inc.

Нова  тюрма Лазаренка має полегшені умови для контактів із зовнішнім світом. Він може зустрічатися не тільки з родичами, але з просто знайомими.

Екс-прем'єр утримується у “сегрегації” — блоці з підвищеним рівнем безпеки. Побачення — тричі на тиждень по півгодини. Для нього вони можливі тільки через скло. Відвідувачам заборонено брати з собою в зону побачень будь-які речі включно з телефонами — дозволено тільки 20 доларів дрібними купюрами та монетами для купівлі собі напоїв та снеків у автоматах.

Також Лазаренко може дзвонити телефоном — для цього потрібно, щоб хтось поповнив його персональний рахунок. Він може власним коштом замовляти додаткові продукти із магазину та брати в оренду комп'ютерні ігри.

Лазаренко перебуватиме тут до ухвалення міграційним суддею рішення щодо наявності у нього підстав для проживання в США. Щоправда, існує практика звільнення під заставу.

Тайм-аут до 2013 року

Як довідалася “Українська правда” у Виконавчому офісі міграційних питань, слухання по міграційній справі Лазаренка призначено на 7 травня 2013 року в Міграційному суді Сан-Франциско. Її розглядатиме суддя Лора Рамірез, яка має доволі низький рейтинг відмов  у наданні притулку — 38-39 відсотків.

При чому самі адвокати екс-прем'єра всіляко уникають згадки про те, що Лазаренко просить про політичний притулок. “Мой клиент получил разрешение на пребывание в Соединенных Штатах, но на территории изолятора Иммиграционной и таможенной полиции, где он подает прошение о том, чтобы остаться до решения вопросов, связанных с его безопасностью и возможностью его политического убийства... Он не просит о предоставлении ему какого-либо статуса, а только о физической защите до тех пор, пока ситуация в Украине не нормализуется”, — заявив адвокат Лазаренка Деніел Горовіц газеті “Комерсант”.

Так само захисники Лазаренка казали неправду в 2008 році, коли суд відправив його до в'язниці через порушення домашнього арешту та невнесення застави. Адвокати тоді переконували, що екс-премєр пішов до тюрми... добровільно — з “міркувань безпеки”.

Насправді, сьогодні для Лазаренка утримання в ізоляторі — це єдиний спосіб ще затриматися в Америці. Коли в 2009 році суддя Чарльз Брейер виніс Лазаренку остаточний вердикт по справі про відмивання коштів, він попередив екс-прем'єра, що той “цілком може бути депортований”. Не уточнивши, куди — до Греції, звідки він прилетів, або в Україну, з якою Америка не має практики обміну затриманими, чи до третьої країни, яка погодилася би прийняти Лазаренка.

Твердження адвокатів про бажання клієнта повернутися в Україну є не більше ніж димова завіса. У базі Виконавчого офісу міграційних питань Лазаренко зареєстрований саме як прохач про отримання притулку, аплікацію про що він подав ще в 1999 році.

Мотиви Лазаренка залишитися в Америці зрозумілі — проти нього в Україні відкрита кримінальна справа про замовлення убивства Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана. Вона не має термінів давності.

Власне, від розгляду міграційної справи Лазаренка в США залежить більше, ніж доля лідера партії “Громади”. Його депортація — це ключ для української влади порушити нову кримінальну справу проти Юлії Тимошенко — щодо вбивства Євгена Щербаня.

Ключовий доказ на сьогодні — це тільки слова подільника Лазаренка Петра Кириченка, який заявив Генпрокуратурі, що платіж кримінальному авторитету “Матросу” було здійснено ним за вказівкою саме Лазаренка начебто з грошей Тимошенко. Складно уявити, як можна розслідувати цю справу без свідчень самого каліфорнійського в'язня.

Зрозуміло, що в разі отримання Лазаренком притулку в Америці, Генпрокуратура втратить можливості для його допиту. Відтоді це залежатиме від доброї волі американських органів. Їх поведінку не складно спрогнозувати, враховуючи, що українська Генпрокуратура відмовилася допомагати американській юстиції, коли в Києві відбувалися слідчі дії по справі “США проти Лазаренка”. Тоді жоден з ключових свідків захисту — ні Кучма, ні Азаров, ні Пінчук, ні Марчук, ні Волков — не прийшли на допити, і прокуратура не застосувала до них жодних заходів впливу.

Новий будинок Лазаренків

Тим часом, поки Лазаренко намагається легалізуватися у Америці, його родина повністю інтегрована у тамтешнє суспільство. В нього народилися на території США троє дітей — це результат перебування Лазаренка протягом 2003-2008 років під домашнім арештом. У майбутньому вони отримають паспорти громадян Америки — і після досягнення повноліття зможуть застосувати для батька схему “об'єднання родини”.

Попри заяви Лазаренка, що він бажає повернутися до України, реальні кроки свідчать про протилежне. Так, у 2009 році нова дружина Лазаренка, колишня перекладачка Оксана Цикова придбала будинок за 1 мільйон 70 тисяч доларів у місті Greenbrae в 15 хвилинах їзди від Сан-Франциско та неподалік від тюрми Даблін, де тоді утримувався Лазаренко.

Кореспондент “Української правди” на власні очі переконався у цьому. Складно уявити, що тут проживає родина людини, яку прокуратура України охрестила найвідомішим українським корупціонером. Це — нормальний будинок за американськими мірками —  з басейном та чотирма спальнями площею до 200 метрів. Але він не йде в жодне порівняння з палацами українських прокурорів у Конча-Заспі та Пуща-Водиці.

Сьогодні Цикова живе тут з трьома дітьми. Це затишна вулиця, де сусіди нічого про них не знають. На момент приїзду — 1 листопада, в день звільнення Лазаренка — усі жалюзі в будинку були щільно закриті. З вулиці було чути, як діти Лазаренка спілкуються російською мовою: “Мама, мама!” Але коли ми постукали в двері, життя в будинку завмерло. Цикова відправила дітей на другий поверх, а сама відмовилася спілкуватися з українськими журналістами і навіть викликала поліцію.

Протягом 10 хвилин під'їхало два автомобілі з надписом sheriff. Поліцейські зайшли в будинок, переговорили з дружиною Лазаренка, після чого повідомили журналістам: “Ви стоїте на вулиці, а це — громадська територія. Тому я не можу вас прогнати чи заважати зйомці. Але хазяйка каже, що ви налякали її дітей. Тому чи не могли би ви поїхати?”.

Власне, жодних причин затримуватися там не було, адже стало зрозуміло, що Лазаренка немає вдома.

Родина Лазаренка є частиною місцевої громади, яка гадки не має про обставини їх появи у Америці. Діти українського екс-прем'єра ходять у приватну школу Montessori de Terra Linda, а сам Лазаренко вказаний у числі її спонсорів.

Прізвище його дружини Оксани Цикової можна побачити серед тих, хто бере участь у благодійних аукціонах, надаючи різні дрібниці — наприклад, подарункову картку в Macy's номіналом 100 доларів та картку на відвідини “спа” номіналом 300 доларів. Крім того, у своєму бюлетені школа регулярно висловлює їй подяку за активну участь у заходах.

Вони — добропорядні члени місцевої громади, і все це може бути залучене як аргументи на користь натуралізації голови сімейства у Америці.

Нове життя Кириченка

Інакше склалася доля подільника Лазаренка у цій найгучнішій кримінальній справі за участі українських посадовців — Петра Кириченка, колишнього радника прем'єр-міністра України. Обмінявши власну свободу в обмін на свідчення проти Лазаренка, він вже давно натуралізувався у Америці — тепер його звати Peter Kiritchenko.

“Українській правді” вдалося додзвонитися до Кириченка на мобільний, однак він відмовився спілкуватися з пресою.

Після того, як Кириченку не вдалося відсудити в Лазаренка 20 мільйонів доларів реституції, він заробляє на життя будівництвом фешенебельної нерухомості.

Нам вдалося встановити, що Кириченко завершує триповерховий маєток у Беверлі-Хілз у Лос-Анджелесі. За словами забудовника, невдовзі його буде виставлено на продаж. Вілла, розташована за адресою 1293 Monte Cielo Drive, захована від людських очей. Її зведено у відлюдному місці на пагорбі, а для зміцнення грунтів довелося зміцнювати фундамент.

Тим часом палац Лазаренка в Новато, придбаний за 6,75 мільйонів доларів у 1998 році, стоїть закинутий. Там накопичилося майже 2 мільйони доларів боргів місцевих податків.

Транзакція за цей маєток була одним із пунктів відмивання коштів Лазаренка в Америці, який пройшов крізь усі перегляди вироку. Будинок не був конфіскований урядом, але Лазаренко навряд чи повернеться туди — інакше вони б не купували той, де зараз живуть його дружина з трьома їхніми дітьми.

Така величезна нерухомість вимагає солідної суми не лише на податкові відрахування, але просто на утримання будинку та прибудинкової території. І взагалі, цей маєток має репутацію проклятого місця — його попередній власник Джордж Шипсі також опинився у в'язниці за розкрадання коштів пенсійного фонду.

Свого часу Лазаренко визнав перед судом, що володіє 86 мільйонами доларів, але доля і обсяг усіх його активів досі невідомий. Головна його проблема у тому, що в Окружному суді Федерального округу Колумбія у Вашингтоні триває цивільний судовий процес щодо конфіскації усіх його ідентифікованих грошей, які можуть сягати 230 мільйонів доларів. Суд тягнеться з 2004 року, терміни його завершення невідомі, але нічого обнадійливого він не обіцяє.

Якщо Лазаренка не випустять під заставу до розгляду його міграційної справи у травні, він святкуватиме своє 60-річчя за гратами у тюрмі в Аделанто. Так само, як 50-річчя він зустрів у Даблінській в'язниці. Тож, навіть якщо після закінчення всіх судів Лазаренко збереже частину грошей, втрачені роки життя він не поверне вже ніколи.