Агонія Кремля

Опущений

Про те, навіщо Москва шукає переговорів з Києвом, УНІАН писав ще влітку. І вже тоді ні у кого не було ілюзій, що “мирний діалог” ніяк не зупинить війну. Адже, на фоні нібито запиту на припинення вогню, Росія продовжувала спроби “відкусити” від України шматок побільше. Ці вологі мрії вщент були знищені українськими захисниками, які провели напрочуд вдале промацування російських сил на півдні України, а також розпочали масштабний контрнаступ на Харківському напрямку.

Попри те, що в публічному просторі Володимир Путін продовжив відкидати натяки на можливу зустріч з президентом України Володимиром Зеленським, навіть в російських ЗМІ почала з’являтись інформація, що про переговори президент РФ все ж “розмірковує”. Можливо, цьому сприяли пропозиції деяких членів Ради безпеки ООН, які пропонували Путіну шлях переговорів з Україною. А можливо, на зміну риторики вплинув “холодний душ”, що дістався російському диктатору на саміті ШОС.

Зокрема, після ШОС президент Туреччини Реджеп Ердоган, який, на відміну від Володимира Путіна, грав на цій події хоча й не першу, але далеко не останню скрипку, розповів в інтерв’ю телеканалу PBS, що президент РФ хоче якомога скоріше завершити війну: “Він насправді демонструє, що готовий припинити це якомога швидше. Таким було моє враження, адже наразі справи йдуть доволі проблематично”.

І це дійсно так. Адже, за даними аналітиків Інституту дослідження війни (ISW), успіхи українців в контрнаступі знижують і без того низький моральний дух серед російських підрозділів, навіть тих, які до 24 лютого вважалися елітними.

“Військові РФ відчайдушно намагаються мобілізувати додаткові сили з усіх потенційних джерел, щоб посилити свої “сильно деградовані й деморалізовані підрозділи”, але виявляються не в змозі створити значну бойову міць”, — підкреслюють в ISW.

Що ховається за гарним словом “референдум”

Можливо, ще існують інфантильні люди, які вірять, що проведення “референдумів” на тимчасово окупованих територіях наблизить їх до Росії та оспіваного російськими пропагандистами багатого російського життя. Але насправді такий спосіб “волевиявлення” потрібен Кремлю не задля поліпшення життя тих, хто відчайдушно прагне стати росіянами. Глобально, цей парад “референдумів” переслідує кілька цілей.

Перша — підняття ставок у війні. Не маючи змоги перемогти українську армію й отримуючи шалений спротив українців на окупованих територіях, Росія змушена вдаватися до звичної їй мови — мови ультиматумів. Мовляв, або ми сідаємо домовлятися, або війна вийде за існуючі межі. Про ці “червоні лінії” увесь світ чує ще з листопада минулого року. Проте зараз РФ знову дістала з кишені свою ядерну кнопку.

Наприклад, російський пропагандист Володимир Соловйов постійно нагадує світові про ядерну війну з Росією, наслідком чого стане знищення всього живого. При цьому раніше застосування ядерної зброї він взагалі називав “оптимістичним сценарієм” для РФ.

Або ж інша пропагандистка Кремля Маргарита Симоньян договорилась до того, що або російська армія переможе в Україні, або світ чекає ядерна війна: “Судячи з того, що відбувається і що збирається статися, цей тиждень знаменує або переддень нашої швидкої перемоги, або переддень ядерної війни. Не можу розгледіти нічого третього”.

Втім, на такі закиди з боку РФ вже неодноразово відповідали на Заході. Зокрема президент США Джо Байден нещодавно нагадав, що давно попередив російського диктатора про серйозні наслідки у разі застосування Росією ядерної зброї.

Друга ціль фейкового плебісциту на окупованих територіях набагато чутливіша для росіян. Адже це — масова мобілізація.

Як повідомляють аналітики ISW, після анексії нових територій Кремль може розраховувати на вербування додаткових сил як з Росії, так і з нещодавно цих українських територій. Зважаючи, що в окупації майже не лишилося чоловіків (а ті, хто ще лишився, намагаються не потрапити під роздачу), стати гарматним м’ясом ризикують не лише дагестанці чи буряти, а тепер вже й москвичі з пітерцями, яких раніше “на убой” в Україну масово не відправляли.

Зокрема для цього Держдума РФ 20 вересня спішно ввела до Кримінального кодексу РФ поняття “мобілізація”, “воєнний стан” та “воєнний час”. Причому проголосували одразу друге й третє читання.

Затвердженими поправками вводиться кілька нових статей Кримінального кодексу: “Добровільна здача в полон” та “Мародерство”. За здачу в полон загрожує від трьох до десяти років позбавлення волі, якщо немає ознак державної зради. За мародерство — аж до п’ятнадцяти років колонії. У переліку обтяжуючих обставин з'являється вчинення злочину “в період мобілізації або воєнного стану, у воєнний час”. Тож навіть тим росіянам, хто проти війни, варто підготуватись — забезпечення в російській армії, чесно кажучи, так собі. Та й служити часто-густо доведеться просто з зеками. До речі, повістки москвичам вже почали роздавати напередодні — 19 вересня.

Що далі

За словами радника міністра внутрішніх справ України, виконавчого директора аналітичного центру “Український інститут майбутнього” Вадима Денисенка, усе це означає, що партія війни в Кремлі, де-факто, перемогла.

“Вони переграли Путіна, який довго не хотів приймати рішення. По суті, він вперше перестав бути альфа-самцем. До чого це призведе сказати важко. Також у РФ чітко зрозуміли, що Європа не піде на енергетичний шантаж і жодного економічного козиря для примушування до переговорів в Росії немає… До середини наступного тижня будуть проведені референдуми на окупованих територіях і РФ лякатиме всіх ядерною війною, якщо будуть продовжуватися бойові дії на окупованих територіях. Ніякої ядерної бомби вони, звичайно, не застосують, але будуть вимагати переговорів. Чи повірить США та ЄС в шантаж Росії поки сказати складно. Це одне з найважливіших питань для нас”, — зазначив він.

Щодо мобілізації в Росії, на думку Денисенка, її задачі — за будь-яку ціну стримати фронт протягом зими й накопичувати резерви. Тож на першому етапі варто розраховувати на, максимум, 50 тисяч мобілізованих. Стосовно зброї для них, не виключено, що саме за цим секретар Ради безпеки та оборони РФ Микола Патрушев відвідував Китай.

“Поки ми не розуміємо, чи даватимуть китайці зброю. Сподіваюся, що на першому етапі — ні”, — каже Денисенко.

Поза тим, паралельно в Росії розпочнеться етап ще більшого закручування гайок. “Поки слабо віриться в бунти”, — вважає експерт.

Водночас за даними Головного управління розвідки, загальна мобілізація у РФ завдасть сильного удару по режиму Путіна. Адже це означатиме, що ніякої “спеціальної операції” не існує, а йде справжня війна.

Поки росіяни прозріватимуть (це може зайняти не один день, тиждень чи навіть місяць), українцям варто готуватись до звичних для держави-терориста дій. Мова про російські ракетні удари по об’єктах критичної інфраструктури — “репетицію” ми всі вже бачили на прикладі Харківської ТЕЦ-5, на дамбі в Кривому розі та за 300 метрів від реакторів Південноукраїнської АЕС.

Але, на жаль, спрогнозувати, що може втнути російський диктатор, не може наразі ніхто. Та варіантів у нього не так і багато. Або “підвищувати ставки”, блефуючи, й перетворитися на блазня всесвітнього масштабу, або справдити свої ядерні погрози й стати потворою, гіршою за усіх світових диктаторів разом узятих.

Тетяна УРБАНСЬКА