ДОВІДКА до розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання “Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України”

Винесення даного питання на розгляд Ради національної безпеки і оборони України обумовлене наявністю комплексу негативних чинників в економіці України, які спричиняють непродуктивне виведення капіталів за межі країни, мають наслідком дефіцит інвестиційних ресурсів та порушення макроекономічних пропорцій.

Відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького середовища, високий рівень “тінізації” економіки, серйозні недоліки у системі державного регулювання руху капіталів та зовнішньоекономічної діяльності створюють сприятливий грунт для масштабного виведення капіталів за межі країни, у тому числі із застосуванням протизаконних схем і механізмів, що відповідно до статті 7 Закону України “Про основи національної безпеки України” становить загрозу національним інтересам і національній безпеці України.

Головною метою розгляду даного питання на засіданні РНБОУ є всебічний аналіз ситуації і проблем, які виникли у цих сферах, виявлення основних чинників, що провокують загострення ситуації, а також визначення шляхів комплексного розв'язання зазначених проблем та заходів щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів з України.

1. Характеристика процесів непродуктивного відпливу капіталів з України

Відплив капіталу з країни можна поділити на дві основні форми — продуктивну і непродуктивну.

Продуктивний відплив капіталів відбувається за операціями, які мають законний характер і є доцільними з точки зору зміцнення міжнародних зв'язків та позицій України на світовому ринку.

До непродуктивного відпливу капіталів призводять операції, здійснення яких має протиправний характер або є неефективним для країни. До таких операцій, зокрема, відносяться ті, що здійснюються з метою оптимізації умов інвестування, ухилення від оподаткування, легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, тощо.

Непродуктивний відплив капіталів з України тривалий час являє одну із основних загроз економічній безпеці держави. Так, за 2004 — 9 місяців 2006 року непродуктивний відплив капіталу лише за операціями, що фіксуються платіжним балансом, становив 12,9 млрд. дол. США. При цьому обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ), залучених в економіку України за цей період склали 13,2 млрд. доларів.

За даними платіжного балансу, оприлюдненого Національним банком України, непродуктивний відплив капіталу за статтею „Обсяги недоотриманої виручки за експорт товарів та послуг, оплати за імпорт, що не надійшов, та платежі за фіктивними операціями у цінних паперах” у 2004 році становив 6,9 млрд. дол. США, 2005 році — 3,5 млрд. дол. США, за 9 місяців 2006 року -2,5 млрд. дол. США.

Слід підкреслити, що наведені дані не враховують обсягів непродуктивного відпливу капіталів, які здійснюються за іншими численними каналами і схемами, які не

фіксуються в явній формі у платіжних балансах, але виявляються у ході роботи компетентних відомств.

Окрім позбавлення вітчизняної економіки життєво необхідних фінансових ресурсів, відплив капіталів з країни у таких обсягах призводить до порушення основних макроекономічних пропорцій, виникнення дисбалансів на валютному ринку, зменшення доходів бюджетів та населення тощо.

Незважаючи на це, в Україні не існує єдиної методики оцінки обсягів непродуктивного відпливу капіталів за межі країни. Ці показники визначаються за даними експертних розрахунків.

На сьогодні обсяги відпливу капіталів за межі країни визначаються за сукупністю операцій, що реєструються у фінансовому рахунку платіжного балансу зі знаком “мінус” та пов'язані з накопиченням іноземних активів чи зменшенням зобов'язань резидентів країни перед нерезидентами (здійснення інвестицій за кордон, погашення боргу, накопичення готівкової іноземної валюти).

Разом з тим, значні розбіжності в результатах експертних розрахунків, відсутність достовірних оцінок непродуктивного відпливу капіталу спотворює всю сукупність макроекономічних показників та ускладнює аналіз і прогнозування у цій сфері.

Наприклад, за розрахунками НБУ, непродуктивний відплив капіталу у 2002-2006 рр. оцінюється у 22,4 млрд. дол. США.

За даними Державного комітету фінансового моніторингу, протягом 2003-2006 років за різними сумнівними перерахуваннями було виведено з України майже 52 млрд. грн.

Вітчизняні науковці щорічні обсяги непродуктивного відтоку капіталу з України оцінюють у 1,5-3 млрд. дол. США, а загалом обсяг капіталів, виведених за межі України з 1991 року, оцінений ними у 50 млрд. дол. США.

За розрахунками фахівців ОЕСР, обсяги капіталів, вивезених за межі України з 1991 року, визначаються у 20 млрд. дол. США.

Запобігання непродуктивному відпливу капіталів з України набуває особливої актуальності в контексті високої потреби вітчизняної економіки в інвестиціях.

За розрахунками експертів Національного інституту стратегічних досліджень, проведеними у 2004 році, потреба України в іноземних інвестиціях до 2015 року становить 150 млрд. доларів. Збільшення інвестування вимагають практично всі галузі вітчизняної економіки, оскільки зношеність основних фондів у середньому по країні складає 49%.

За обсягами прямих іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається Чеській Республіці — у 16 разів, Казахстану — у 6 разів, Латвії — у 5,6рази, Польщі — у 4,8рази.

Подальше зростання непродуктивного відпливу капіталу за кордон в умовах погіршення зовнішньоторговельного балансу загрожує скороченням валютних резервів країни, девальвацією національної валюти, зниженням темпів економічного зростання тощо.

Зазначені наслідки, у свою чергу, створюють додаткові стимули для посилення відпливу капіталів за кордон.

За рахунок випереджаючого росту імпорту негативне сальдо зовнішньоїторгівлі товарами за 2006 рік становило 6,7 млрд. дол. США.

Початок зазначеної тенденції припадає на 2005 рік, коли після формування у 2004 році рекордного позитивного сальдо торгівлі товарами у 3,7 млрд. дол. США, негативне сальдо України вперше за багаторічний період становило 1,1 млрд. дол. США.

За цих обставин уникнути вкрай негативних наслідків для валютного ринку України та економіки в цілому можливо лише шляхом створення необхідних умов для динамічного притоку капіталів.

2. Основні канали та схеми непродуктивного виведення капіталів

Серед різноманітних каналів та схем, які використовуються для непродуктивного виведення капіталів за межі країни, основними є:

операціїу сфері зовнішньоекономічної діяльності; інвестиційні операції;

операції з цінними паперами;

операції з фіктивного страхування та перестрахування.

2.1. Найбільш широкого розповсюдження набула практика виведення капіталів через зовнішньоторговельні операції.

3 цією метою, зокрема, використовуються:

заниження експортних та завищення імпортних контрактних цін з метою отримання іноземним партнером премії, частина якої переказується на закордонні рахунки українських резидентів, штучне застосування нерезидентом штрафнихсанкцій;

Так, за даними ДПА, мали місце факти, коли у контрактах з фірмами, зареєстрованими на Мальті, у США та Великобританії, щодо постачання російської сировини на підприємства гірничо-металургійного комплексу ціни на вугілля були значно вищими за ціну виробників у Російській Федерації (наприклад, у ДВАТ “ЦЗФ Дзержинська” таке перевищення у середньому складало 40%, ВАТ “Донецьккокс” — 55%). Використання цієї схеми дозволяє підприємствам на законних підставах на першому етапі — виводити значні обсяги валюти за межі України, на другому — завищувати свої витрати з метою відповідного зменшення податкових зобов'язань.

неповернення експортної виручки або проведення імпорту товару без його фактичного ввезення на територію України, в т.ч. із застосуванням механізму здійснення авансових платежів під фіктивні імпортні контракти;

Пік цього явища відзначався у 2003 і 2004 роках, коли виведення капіталів за цією схемою складало, за даними Національного банку України, відповідно 1,1 млрд. дол. та 4,5 млрд. дол. США.

переказ або неповернення валюти з-за кордону у вигляді внесків до статутних фондів спільних підприємств;

внесення гарантійного депозиту в іноземний банк для отримання кредиту, який фактично не видається.

2.2. Значні обсяги капіталів також виводяться за межі країни шляхом використання схем з повернення псевдоінвестицій або сплати нерезидентам дивідендів, які суттєво перевищують реально вкладений іноземний капітал тощо.

Для виведення капіталу з країни із застосуванням сумнівних схем та отримання незаконних доходів широко використовуються офшорні компаніїта фіктивні підприємства.

За даними Державного комітету фінансового моніторингу, протягом 2003-2006 років за розрахунками по фіктивних інвестиціях з України було незаконно виведено близько 36,2 млрд. грн. (в т.ч. за 2006 рік — 17,8 млрд. грн.), за псевдоімпортними контрактами — близько 13,4 млрд. грн. (у т. ч. за 2006 рік -1,1 млрд. грн.), за іншими сумнівними перерахуваннями — понад 2,3 млрд. грн. (за 2006 рік — 199,4 млн. грн.).

Розповсюдженню такої практики сприяє недосконалість процедури реєстрації руху іноземних інвестицій в Україні, за якої зберігається можливість спотворення реальних обсягів вкладених іноземних інвестицій, що перешкоджає об'єктивному регулюванню надходження та повернення іноземному інвестору вкладених коштів.

2.3. Спостерігається тенденція до відпливу капіталу через операції з цінними паперами, особливо шляхом зворотного викупу вітчизняних цінних паперів.

За оцінками Національного банку України, у 2006 році непродуктивний відплив капіталів за операціями, які включать зворотній викуп вітчизняних цінних паперів і фіксуються у платіжному балансі, збільшився порівняно з попереднім роком на 37,5% або на 1,5 млрд. дол.

За даними ДКЦПФР, динаміка показників фондового ринку засвідчує, що перевищення продажу цінних паперів нерезидентами над обсягом їх купівлі у І півріччі 2006 р. становило 5,3 млрд. грн., тоді як у 2005 р. обсяг виконаних договорів з купівлі цінних паперів нерезидентами перевищував обсяг їх продажу.

Обсяги виконаних договорів купівлі-продажу цінних паперів нерезидентами за період з 2003 року по І півріччя 2006 року, млн. грн.

Основним фінансовим інструментом, який використовується для виводу капіталу за кордон, є акції (близько 90% від загальної кількості та обсягів виконаних договорів з нерезидентами).

Широкого розповсюдження набула практика, коли компанія-нерезидент купує неліквідні цінні папери українських емітентів за значно заниженими цінами, а потім укладає договір купівлі-продажу цінних паперів з іншою компанією-резидентом на продаж таких цінних паперів за ціною, що значно перевищує ціну їх купівлі та номінальну вартість. За отримані кошти в національній валюті компанія-нерезидент купує іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України, яку перераховує на свій рахунок за кордон.

За результатами аналізу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за IІ кв. 2006 року на ринку цінних паперів України було здійснено 2077 операцій продажу іменних акцій нерезидентами на загальну суму понад 11 млрд. грн. З них 217 операцій, що перевищують 500 000 грн. кожна, на суму 3,7 млрд. грн. (33%) можуть мати відношення до відпливу капіталу у зв'язку з тим, що проводились з акціями емітентів, які не звітують громадськості та випуски цінних паперів яких на цей час скасовано або зупинено їх обіг.

2.4. Одним із каналів виведення капіталів за межі країни є фіктивні операції у сфері страхування та перестрахування, які використовуються переважно як механізм мінімізації податкових зобов'язань підприємствами реального сектору економіки та легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

За даними ДПА, обсяги перестрахувальних платежів страхових компаній нерезидентам у період з 2000 до 2003 року зросли з 515,9 до 3175,6 млн. гривень, або більше ніж у 6 разів.

У зв'язку із внесенням змін до законодавства та посиленням нагляду за страховою діяльністю в Україні останнім часом обсяги перестрахування у нерезидентів почали зменшуватись й у 2004 р. склали 1907,2 млн. грн., у 2005 р. -676,4 млн. грн.

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, за 9 місяців 2006 року за договорами перестрахування нерезидентам сплачено страхових премій на суму близько 421,1 млн. грн. (4,3% від валових премій по ринку), в той час як перестраховикам -резидентам за цей період сплачено 3571,2 млн. грн. (36,6% від валових премій по ринку).

3. Основні чинники відпливу капіталу з України

3.1. Визначальним чинником, який спонукає суб'єктів господарювання і населення виводити капітали за кордон, є відсутність сприятливих умов для підприємництва та інвестування, яка зумовлена:

політичною невизначеністю, недовірою до дій влади, високим рівнем бюрократизму та корупції;

непередбаченістю та непрозорістю державної політики, зокрема у фінансовій (фіскальній) сфері;

незадовільним захистом прав власників та інвесторів;

недостатнім рівнем розвитку фондового ринку;

збільшенням числа корпоративних скандалів та порушень прав інвесторів;

високим рівнем криміналізації бізнесу тощо.

Про нестабільність інвестиційного та підприємницького клімату в Україні свідчить зниження індексів економічної свободи України , які розробляються фахівцями провідних міжнародних організацій .

У традиційному рейтингу економічних свобод, який розробляється The Неritage Foundation, Україна за результатами 2006 р. зайняла 125 місце з 161. При цьому Україну обігнали багато країн пострадянського простору. Зокрема, Естонія зайняла 12 місце, Литва — 22, а Вірменія — 32. Грузія розташувалася на 35 місці, Казахстан — на 75, Киргизстан — на 79 місці, Молдова — на 81 місці, Росія — на 120 місці.

Згідно з індексом економічної свободи, складеному спільно The Heritage Foundation і The Wall Street Journal, Україна знаходиться на 99-му місці та є “в основному несвободною” державою. Україну випередили такі країни, як Кенія, Танзанія і Киргизстан. За підсумками 2005 р. Україна у цьому списку займала 88 місце.

В основу зазначених рейтингів покладено оцінки за такими напрямами, як торговельна політика, податкове навантаження, ступінь втручання держави в економіку, монетарна політика, інвестиційний клімат, стан банківського і фінансового ринків, зарплати і ціни, захист власності, законодавство і ступінь організованості ринку тощо.

Зокрема, з метою створення умов, за яких непродуктивне виведення капіталів мало б стати економічно невигідним для суб'єктів господарської діяльності, у 2005 року були прийняті рішення Ради національної безпеки і оборони України з питань “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та “Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні”. Зазначені рішення були введені в дію Указом Президента України від 24 листопада 2005 року № 1648. Проте передбачені ним заходи виконуються неналежним чином.

Вказаним указом, серед іншого, передбачалося: вдосконалити систему валютного регулювання і валютного контролю; внести зміни до законодавчих актів щодо запобігання фіктивному банкрутству; вдосконалити систему державного регулювання ринків фінансових послуг і нагляду за діяльністю фінансових установ на консолідованій основі; модернізувати систему обліку та обігу цінних паперів та похідних цінних паперів, захисту корпоративних прав, створення консолідованої біржової системи тощо.

Законодавчо неврегульованими залишається низка питань, передбачених зазначеним Указом Президента України, у тому числі щодо:

— функціонування та державного регулювання ринку похідних (деривативів);

— оподаткування страхової діяльності податком на прибуток за загальною ставкою оподаткування;

— приведення регулювання діяльності Національної депозитарної системи у відповідність із вимогами ЄС;

— прискорення впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності тощо.

3.2. Високим залишається рівень тінізації української економіки.

За оцінками МВФ, обсяг тіньової економіки в національному ВВП України у 2005 році становив близько 52% (серед країн СНД більший показник лише у Грузії -63% та в Азербайджані — майже 60%, тоді як у Росії — близько 40%). За іншими оцінками на сьогодні цей показник в Україні складає близько 50 %.

У той же час за розрахунками Держкомстату, здійсненими на основі міжнародного стандарту “Вимірювання неспостерігаємої економіки. Керівництво”, розробленого у 2002 році ОЕСР, МВФ, МОП та Статкомітетом СНД, рівень тіньової економіки в Україні становив у 2001 р. 16,3% ВВП, у 2002 р. — 17,7%, у 2003 р. — 17,2%, у 2004 р. — 18,9%, у 2005р. — 18,1%.

Вагомим чинником тінізації є обіг у країні великих обсягів готівкової іноземної валюти, яка залишається одним із основних видів заощаджень громадян України і виконує роль платіжного засобу в межах “тіньової економіки”.

За оцінками НБУ, сума готівкової валюти на руках у населення зросла за 2006 рік на 8,5 млрд. дол. США, що є найвищим показником за всю історію складання платіжного балансу України. Наведена сума перевищує обсяг нетто-накопичення іноземної валюти в позабанківському обігу за 5 попередніх років ( 2001-2005 рр. — 7,87 млрд. дол. США). В цілому, за 2000-2006 рр. обсяги накопиченої валюти у позабанківському обігу зросли на 17,7 млрд. дол. США.

Викликає занепокоєння те, що у 2006 році обсяги видачі готівкової валюти з рахунків перевищили обсяги внесення готівки на рахунки на 2,7 млрд. дол. США (за даними Національного банку України, додаток 6).

Крім того, спостерігається активізація спроб незаконного вивезення готівкової іноземної валюти за межі країни.

За даними Державної митної служби, протягом 2006 р. припинено 2909 спроб незаконного вивезення валютних коштів на суму 42,8 млн. грн. У порівнянні з 2005 р. середня вартість валюти, яка вилучалася по одній справі, зросла на 41% і становить 14,6 тис. грн. (проти 10,4 тис. грн. у 2005 р.)

3.3. Внаслідок нерозвиненості фондового ринку (вузькості бази фінансових інструментів, які на ньому використовуються, недосконалості інфраструктури фондового ринку, механізмів рейтингування та обліку цінних паперів) більшість операцій з цінними паперами здійснюється поза біржами та торговельно-інформаційними системами, що унеможливлює ефективний контроль за ними.

На організованому фондовому ринку України практично не здійснюються операції з корпоративними цінними паперами первинної емісії. Зазвичай такі папери викуповуються нерезидентами через торговців цінними паперами в емітентів “напряму”, обминаючи організаційно оформлені торговельні системи, що свідчить про непрозорість операцій, які здійснюються на вторинному ринку.

Ускладнює ситуацію той факт, що в Україні досі не сформовано ефективної системи виявлення та запобігання діяльності структур, які здійснюють залучення коштів населення та надання інших фінансових послуг без одержання відповідної ліцензії та їх реєстрації у Державному реєстрі фінансових установ.

3.4. Можливість непродуктивного виведення капіталів з країни під виглядом легальних операцій обумовлюється існуванням системних недоліків законодавчого регулювання діяльності в інвестиційній, фінансово-кредитній і зовнішньоекономічній сферах.

Зокрема, тривалий час залишаються не врегульованими відповідно до вимог Конституції України питання валютного регулювання.

Внаслідок гальмування прийняття відповідного закону, валютне регулювання продовжує регламентуватися Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який був прийнятий ще у 1993 році. Недосконалість правового поля у цій сфері ускладнює державний контроль за рухом капіталу та здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

Разом з тим, застосування чинного законодавства залишається обмеженим через відсутність цілісності системи заходів, спрямованих на попередження та припинення валютних правопорушень.

Так, Кримінальним кодексом України (ст. 207 та 208) встановлено відповідальність за певні види правопорушень у сфері валютного регулювання. В той же час, статтями Кодексу не охоплюються такі діяння, як:

— повернення псевдоінвестицій;

— умисне неповернення в Україну товарів, вивезених на тимчасове зберігання і переробку за кордон в якості давальницької сировини, так само, як і неповернення в Україну готової продукції;

— завищення вартості товарів, які імпортуються в Україну, тощо.

Відповідно до Закону України “Про режим іноземного інвестування” державна реєстрація іноземних інвестицій не є обов'язковою процедурою і проводиться за бажанням іноземного інвестора, що суттєво ускладнює, а часто і унеможливлює контроль за процесами надходження в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестиції.

Ситуація у сфері нормативно-правового регулювання руху капіталу та зовнішньоекономічної діяльності не дозволяє створити достатні умови, за яких приховане вивезення капіталів за кордон втрачатиме економічну мотивацію.

3.5. Недостатньо ефективною є координація діяльності державних органів, відповідальних за ситуацію у фінансовій сфері України.

Між контролюючими та правоохоронними органами не налагоджено систему обміну інформацією, яка дозволила б спрямувати основні зусилля цих органів на запобігання правопорушенням у цій сфері. Це, насамперед, стосується обміну інформацією щодо суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивної або протиправної діяльності.

Незважаючи на те, що в Україні створено систему протидії та запобігання відмиванню коштів злочинного походження, яка відповідає світовим стандартам, ефективність її функціонування залишається низькою. Практична відсутність судових вироків за відмивання коштів по справах, порушених за матеріалами Держфінмоніторингу, нівелює діяльність не тільки цього органу виконавчої влади, але й усієї системи протидії та запобігання відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом.

За даними НБУ, банками щорічно надається до Держфінмоніторингу майже 800 тисяч повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, з яких лише 40% викликають у банків мотивовану підозру на предмет відмивання.

Держфінмоніторинг, у свою чергу, готує і надає правоохоронним органам значну кількість узагальнених матеріалів щодо таких операцій, проте кількість порушених кримінальних справ, направлених до суду, залишається незначною.

Так, за даними Держфінмоніторингу, за 2003-2006 рр. Комітетом отримано 2475 тис. повідомлень про сумнівні фінансові операції, для активної роботи відібрано 447 тис. (18%). Підготовлено та передано до правоохоронних органів 949 узагальнених та 635 додаткових матеріалів за підозрою у відмиванні коштів, в основу яких лягло 345 тис. повідомлень (14% від кількості отриманих повідомлень). Загальна можлива сума легалізації — 108,3 млрд. грн. За результатами розгляду 357 матеріалів порушено 325 кримінальних справ (37,6% від кількості переданих матеріалів), з яких передано до суду — 20 (6,2% від числа порушених кримінальних справ), по трьох кримінальних справах винесено обвинувальний вирок (0,9% від числа порушених кримінальних справ).

Таким чином, організатори і виконавці злочинів не встановлюються і не притягуються до відповідальності, незважаючи на подану суб'єктами фінансового моніторингу інформацію.

3 іншого боку, не всі фінансові установи приділяють належну увагу фінансовому моніторингу операцій з виводу коштів за кордон.

Так, НБУ повідомив Держфінмоніторинг України про 77 підозрілих операцій клієнтів ЗАТ КБ “Приватбанк” щодо перерахування 829,7 млн. дол. США на користь нерезидентів — клієнтів його Кіпрської філії. При цьому лише одна з цих операцій була об'єктом внутрішнього фінансового моніторингу, за результатами вивчення якої працівниками банку було прийнято рішення про недоцільність інформування Держфінмоніторингу.

Це відбувається, у тому числі, й унаслідок того, що велика кількість повідомлень про фінансові операції, що мають в обов'язковому порядку надаватися суб'єктами фінансового моніторингу, не гарантує якості контролю. Отже, результативність роботи з виявлення та повернення вивезених коштів незаконного походження залишається вкрай низькою.

3.6. Поширеною є практика використання судових органів для реалізації схем виведення капіталу.

Мають місце численні факти, коли клієнт звертається до банку з дорученням купити іноземну валюту та переказати її за кордон (при цьому підтверджуючі документи, на підставі яких банк матиме право здійснювати такі операції, не надаються). Відмову клієнт оскаржує у суді, який виносить рішення про зобов'язання банківської установи виконувати заявки клієнта на купівлю іноземної валюти без дотримання встановленого порядку та сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Аналіз наявних в НБУ відповідних судових рішень свідчить, що найбільша їх кількість припадає на суди м. Дніпропетровська та Дніпропетровської обл. — 30, м. Донецька та Донецької обл. — 24, м. Києва та Київської обл. — 22.

Слід зазначити, що окремі з таких судових рішень стосуються ВАТ АКБ “Автокразбанк”, діяльність якого, за даними Держфінмоніторингу, має ознаки відмивання коштів.

За даними Держфінмоніторингу, 13 рішень 9 судів (м. Донецька, Донецької обл., м. Харкова та Харківської обл.) були використані для виводу за кордон 18,4 млрд. грн.

За даними НБУ, загальний обсяг коштів, виведених за межі України протягом 2003 р. тільки фізичними особами — громадянами Литви та Латвії, які виступали позивачами у судових справах, склав 589 млн. дол., а у 2004 р. за такою схемою фізичними особами виведено за кордон 1,2 млрд. дол.

За даними СБУ, обсяги коштів, виведених за кордон за допомогою судових рішень, протягом І півріччя 2006 року склали понад 6 млрд. грн.

Характерними є випадки здійснення перерахувань іноземної валюти на підставі рішень суду, якими зобов'язано уповноважений банк перерахувати кошти як оплату за договорами купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів, укладених з фірмами-нерезидентами, без отримання відповідних індивідуальних ліцензій Національного банку України.

За даними ДПА, тільки по ТОВ “Агроресурси”, ТОВ “Максим” та ТОВ “Апріорі” (Дніпропетровська область) протягом 2003-2004 років здійснювались операції на ринку цінних паперів шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів з фірмами-нерезидентами з використанням таких рішень суду для оплати більше 400 млн. дол. через ЗАТ КБ “Приватбанк” без ліцензії Національного банку України.

Можливість вчинення зазначених дій призводить не лише до безпідставного відпливу валютних коштів за кордон, але й до втрат Державного бюджету та Пенсійного фонду України.

Описані вище рішення судів руйнують систему валютного контролю та створюють прецеденти для ігнорування норм законодавства за рішеннями судів першої інстанції, що може призвести до втрати державного контролю за функціонуванням валютного ринку та руйнування встановлених державою “правил гри” для учасників ринку.

Враховуючи, що основною причиною непродуктивного відпливу капіталу за кордон залишається несприятливий підприємницький та інвестиційний клімат у державі, пріоритетними напрямами діяльності держави у сфері запобігання відпливу капіталів за межі України мають стати:

— забезпечення дієвого захисту права власників та інвесторів;

— забезпечення стабільності, прозорості та однозначності законодавства у сфері оподаткування та валютного регулювання, поліпшення інвестиційногота підприємницького клімату;

— зниження рівня тінізації економіки;

— подолання негативних тенденцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

— прискорення розвитку фінансових ринків країни у відповідності до світових стандартів;

— докорінне підвищення ефективності боротьби з корупцією та організованою злочинністю, зокрема у фінансовій сфері.