Європейський синдром Януковича

Медовий рік України та Росії, схоже, закінчився. З кожним днем президент України Віктор Янукович з вікон свого кабінету все довше вдивляється на Захід, у бік Євросоюзу і все менше на Схід, у бік Росії.

Все частіше приймає в гостях чиновників ЄС і не тішить увагою своїх російських “партнерів”.

Візит російського прем'єр-міністра Володимира Путіна до Києва, а згодом і президента Дмитра Медвєдєва до Чорнобиля на річницю аварії на ЧАЕС пройшли тихо, без ентузіазму і без гучних результатів.

І знову каменем спотикання стало питання енергетики.

При цьому, на перший погляд, для української влади все йде “за планом”. Знижка на газ для України у розмірі 30%, отримана рік тому у Харкові діє.

Формула на газ для України аналізується сторонами, щоправда цей процес почався тільки після відповідної команди Володимира Путіна.

Процес об'єднання “Газпрому” і “Нафтогазу” та інші проекти у сфері енергетики теж рухаються: запущений механізм оцінки вартості “Нафтогазу”, створені спільні підприємства з розробки шельфу і вугільного метану, існуються перші домовленості про будівництво реакторів Хмельницької АЕС.

Тобто переговори тривають. І все це повинно було сформувати образ щирості бажання Києва провести енергетичну інтеграцію з Москвою.

З іншого боку Віктор Янукович, якого ще рік тому вважали однозначно проросійським політиком, раптом став активніше виступати за зближення з ЄС. В останні дні в його очах читається не те, що бажання, а спортивно-політичний інтерес підписати до кінця цього року угоду про зону вільної торгівлі з ЄС.

В кулуарах говорять про явне небажання Януковича перетвориться на губернатора одного з російських регіонів, що може статися в разі капітуляції Україні перед пряниками, які обіцяє Путін у разі приєднання України до Митного союзу.

Трансформація Януковича відбулася після того, як кілька місяців тому він повністю віддав цей процес до рук першого віце-прем'єра Клюєва і було різко прискорено рух у бік ЄС.

Схоже, що недарма український президент посилив групу з підготовки угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Це доволі сильно підбадьорило європейців і дозволило досягнути певних проміжних результатів у переговорах.

Азарова ж “перекинули” на енергетичний фронт, де він вже практично півроку і до цих пір намагається “відбиватися” від “Газпрому” пропозиціями перегляду формули ціни на газ, загального перегляду газового договору, гарантій щодо збільшення транзиту газу, реалізації газотранспортного консорціуму, будівництва терміналу із зрідженого газу.

Саме звідси “ростуть ноги” заяв українського прем'єра про ціну 200 доларів за тисячу кубічних метрів газу і бажання зробити ключовим у формулі ціни на газ не газойль і мазут, а вугілля, якого в Україні поки що достатньо.

Звичайно, технічний процес переговорів ніяк не повинен був вплинути на відносини з Москвою, так як обидві країни вже давно намагаються будувати свої відносини виходячи з власних економічних інтересів.

Щоправда, якщо Росія ставить перед собою імперські цілі і хоче відтворити геополітично-економічне середовище схоже на Радянський Союз, то в Україні панують інтереси фінансово-політичних, тобто олігархічних груп — від металургійно-вугільного СКМ Рината Ахметова до газово-хімічного “Росукренерго” Дмитра Фірташа.

Європейські рухи України змусили Росію, яка, безумовно, є одним із центрів впливу, також прискоритися. У рамках переговорів щодо Митного союзу і було зроблено пропозицію Україні отримати ще одну, додаткову до “харківської”, знижку на газ.

Точніше, Москва “запакувала” це у красиву обгортку під назвою “економічна вигода” від вступу до Митного союзу.

Російська сторона називає загальні цифри “вигоди” Україна від приєднання до Митного союзу — від 2 до 9 мільярдів доларів щорічно. Але публічних реальних розрахунків поки що не надала ані українська, ні російська сторона.

А що стосується переговорів з ЄС, то в Москві вже придумали нову формулу: мовляв, Митний Союз сам скоро вийде на переговори про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом і така конфігурація буде дуже ефективною.

В енергетиці ж цілком логічним став успіх Кремля у питанні будівництва двох реакторів на Хмельницькій АЕС із залученням російських технологій, і російського кредиту “Сбєрбанку”.

Всупереч песимістичним прогнозам у світовій атомній галузі, Україні не відмовилася наростити виробництво ядерної електроенергії.

Будь-яка альтернативна енергія поки що навіть не може розглядатися як серйозна заміна дешевій атомній. А функціонування старих атомних блоків в Україні рано чи пізно доведеться припиняти. І, за великим рахунком, в цій сфері Україна в особі Януковича рухається в одному напрямку з Росією.

Але, як вже повелося, більш глибокий пласт проблем накопичився саме у газових питаннях. Щойно Київ підвів не дуже веселі підсумки року життя “Нафтогазу України” о “харківських” за Харківськими знижками на газ, як на цей сприятливий ґрунт падає зерно пропозиції увійти до Митного союзу.

Після цілого року розгрібання внутрішніх економічних проблем, таких як підвищення цін на комунальні послуги, податкова і пенсійна реформи, “вибивання”, або радше прохання в МВФ та інших міжнародних донорів кредитних ресурсів Янукович отримув аж два шляхи виходу.

Двадцять років незалежності не запропонували жодної альтернативи і як завжди Україна попрямує — або в Росію, або в ЄС. При цьому не можна сказати, що Янукович зараз готовий вирішити все і одним махом за принципом “або-або”.

Адже з одного боку Україна докладає зусиль для приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС. Правда, у країн ЄС немає можливості поділитися природним газом, — від якого українська економіка дуже навіть залежна, — або хоча б дати на газ знижку.

З іншого боку, Росія розуміє, що Україні вже зайшла занадто далеко в питанні інтеграції в зону вільної торгівлі з ЄС. Що, власне, констатував на засіданні Економічної ради СНД у Ялті перший заступник Путіна Ігор Шувалов.

Вже минув практично місяць як росіяни аналізують ситуацію, що склалася, обіцяючи офіційному Києву “посилити” просування української продукції на російський ринок. В першу чергу мова йде про металургію.

Хоча тим часом формула на газ працює. І нафта у світі попри невелике зниження у квітні-травні зберігає тенденцію до зростання. А за нею — виросте ціна на газ. Уже у ІІІ і IV кварталах 2011 року Україна може отримати ціновий газовий сюрприз.

Саме в цій ситуації Янукович вперше відчув важливість моменту. Протягом останнього року президент України не міг похвалитися особливою увагою з боку європейських держав. Але, в останні кілька місяців у зв'язку з переговорами щодо зони вільної торгівлі Янукович не публічно розсмакував і увагу, і схвальні відгуки чиновників ЄС.

Особливо викупався у променях слави президент України під час збору коштів на реалізацію чорнобильських проектів. Адже вдалося отримати суму, що перевершила всі очікувані результати, — 550 мільйонів євро. І це також можна назвати результатом зближення України та ЄС у питанні зони вільної торгівлі.

Але в україно-російських переговорах газ, як не крути, може виявитися більш серйозним аргументом для прийняття рішень. Так було завжди. Саме тому Віктор Янукович за допомогою Європи і зони вільної торгівлі (ЗВТ) сьогодні намагається всіма силами “втекти” від газового впливу Росії.

Підписавши договір про ЗВТ з ЄС, президент України може спробувати отримати захист, як фінансовий, так і політичний, від Європи у разі чергової газової кризи з “Газпромом”. Тим більше, що пошук рішення проблеми підвищення ціни на російський газ може підштовхнути Київ у обійми ЄС.

Адже коли Україна буде однією ногою у човні разом з Євросоюзом, то зможе звернутися до своїх нових друзів за підтримкою. Саме такою нехитрою логікою може керуватися президент Янукович влаштувавши “танці” із ЄС і Росією навколо зони вільної торгівлі з ЄС, Митного союзу з Росією та зміни формули ціни на газ.

Правда, газова криза може виявитися ближче, ніж Новий рік. Підтвердженням того, що Росія розуміє українську гру і продовжує вести свою гру свідчать нещодавні слова Медведєва.

“Ну, не можна бути всюди. Або там, або там. Не можна сидіти на двох стільцях, слід робити якийсь вибір”, сказав він під час прес-конференції у середу.

Подібні слова із уст російського президента свідчать про неспокій, який панує у російському істеблішменті щодо подальшого розвитку відносин із Україною. А під час “війни” — будь це газова, молочна чи інформаційна, — північно-східний сусід ніколи не панькався із обранням методів боротьби.

Віктор Янукович справді готується кинути виклик старшому брату чи ми стаємо свідками його масштабної гри на публіку? Тільки так можна пояснити європейський синдром, який останнім часом так гостро проявився у поведінці Януковича.

Якщо літо пройде, а багато питань і далі будуть висіти в повітрі, то не виключено, що може наступити не традиційно зимове, а осіннє похолодання в газових питаннях.

Адже в Україні вже почалася підготовка до зими, йде закачування газу в підземні газосховища. Для цього будуть потрібні кошти, з якими в українського “Нафтогазу” останнім часом постійні періодичні проблеми.

А серпень і вересень будуть як завжди вирішальними для наповнення газових сховищ. І це не зважаючи на оптимістичні заяви Азарова про скорочення закупівель газу у другому півріччі.

Про кінець літа, як про “дедлайн” для України у газовому питанні, віднедавна заговорив і міністр енергетики Юрій Бойко. Його нервозність можна пояснити ще й тим, що цього року Україну згідно з договором повинна купити 40 мільярдів кубометрів газу.

Не додає впевненості і фінансова невизначеність “Нафтогазу України”, яка посилилась ще й тим, що МВФ відклав на липень виділення двох чергових траншів у розмірі більше 3 мільярдів доларів.

Все, як на замовлення, зводитися до осені.

Виходить, що цілий рік Україна і Росія перебували в пасивному очікуванні. А навесні 2011 року “невидима рука” зони вільної торгівлі з ЄС та Митного союзу і, як завжди, “видима рука” природного газу запустили новий виток відносин між Москвою і Києвом.

Юрій КОРОЛЬЧУК, Інститут енергетичних досліджень