Європа на пiдтанцьовцi

Сита i розбалувана комфортним життям Європа останнiми роками дедалi частiше зазнає потрясiнь. Фiнансова криза, кiлькаденнi дрижаки внаслiдок росiйсько—українського газового конфлiкту, молодiжнi погроми то в Парижi, то в Лондонi, тепер ось нова гарячка довкола євро з дефолтовим дiагнозом Грецiї та кiлькох iнших країн. Мало не новим вiянням часу стали кримiнальнi переслiдування екс—глав держав — перед Фемiдою вiдповiдають колишнiй президент Францiї та прем’єр Ісландiї, тягають до суду й нинiшнього скандального главу iталiйського уряду Берлусконi.

Та, складається враження, незвичний статус вiдповiдачiв у судах “ближчих до тiла” не останнiх людей Захiдної Європи не особливо турбує нинiшнiх провiдникiв. На вiдмiну вiд “справи Тимошенко”. Абсолютно вмотивованими були застереження вiд європейських країн на перших порах правлiння недемократичної влади “вiд Януковича”. Та й із приводу кримiнального переслiдування екс—Прем’єрки стурбованiсть практично всiх євроструктур i багатьох захiдних країн виглядала логiчною i важливою для українських опозицiйних сил (хоча чи варто ототожнювати навiть таку резонансну “справу Тимошенко” з вiдстоюванням свобод i демократiї в Українi?).

Однак те, що вiдбувається в останнi два—три тижнi, вже безсумнiвно можна називати втручанням у внутрiшнi справи нашої держави. Заяви на тему Тимошенко зробили мiнiстри закордонних справ Нiмеччини та Францiї, а тепер пiдключилася й особисто канцлер ФРН Ангела Меркель. З одного боку, можна було б дякувати таким поважним людям Європи за увагу i турботу про Україну. Але знаючи ну дуже вже особливу “повагу” лiдерiв Нiмеччини, Францiї, Італiї до росiйських правителiв, i насамперед Путiна — головного “подiльника” Юлiї Тимошенко в газовiй угодi, можна смiливо припустити, що без його впливу тут не обiйшлося.

А Путiну Юля знову потрiбна. Бо проросiйський Янукович, здавши пiвнiчному сусiду гуманiтарну полiтику i Крим через харкiвськi угоди, раптом уперся в намаганнi змiнити кабальнi умови горезвiсної газової угоди “вiд Юлi”. Такий опiр просто нестерпний для Путiна, i це видно навiть iз телеекрана, коли ВВП говорить про “друга Януковича” i мало не бризкає слиною. А Юля, перебуваючи на гачку боргiв ЄЕСУ перед Росiєю (i, очевидно ж, не тiльки), повернувшись до влади, знову зробить усе так, як скаже Путiн.

Утiм захiдним лiдерам заглядати в таку перспективу України — в облом. Їм бодай не посваритися з Росiєю, щоб “коли що”, коли знову буде холодно, не вiдчути власним задом чи принаймнi боком отих дрижакiв. Свого часу ненадання Грузiї та Українi Плану дiй для вступу до НАТО вiдкрила дорогу для вiйни Росiї 2008 року на Кавказi. Вiдсутнiсть узгодженої позиції європейських країн i боязнь знову померзнути вiдкрила дорогу газовiй вiйнi Росiї й України на переломi 2008 i 2009 рокiв. І тепер комфортнiше i надiйнiше перебувати в теплих обiймах “сибiрських ведмедiв”. Заради цього можна не лише замовити слiвце за Юлю. А доморощенi високопосадовцi, якi тепер мають клопоти в судах, якось розберуться самi, без втручання нинiшнiх сильних свiту сього.

Іван ВИТІВСЬКИЙ