Історія нафтопродуктів Курченка. За що Пашинському загрожує до 12 років?

За Сергієм Пашинським твердо закріпилась репутація “сірого кардинала” оборонної промисловості. В першу чергу через його зв’язки на ринку озброєнь та лобіювання інтересів вітчизняних виробників. 

Під час повномасштабного вторгнення росіян його досвід та зв’язки стали у нагоді під час пошуку зброї для української армії. Однак це не стало індульгенцією, і колишнього нардепа продовжує наздоганяти минуле.

З 2014 року Сергій Пашинський фігурував у багатьох скандальних історіях, лише деякі з яких були пов’язані з оборонкою. Частина з них залишилась на рівні заголовків у ЗМІ, частина — знайшла своє продовження в судах. 

Зараз Пашинському пригадали справу про конфісковані нафтопродукти олігарха Сергія Курченка. 

 

Нафтопродукти Курченка

Ранок 12 лютого для колишнього народного депутата Сергія Пашинського розпочався з обшуків в його помешканні співробітниками Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Служби безпеки (СБУ). Справа, в рамках якої правоохоронці й вручили підозри Пашинському та ще п’ятьом особам, стосується епізоду десятирічної давнини.

Йдеться про продаж конфіскованих нафтопродуктів “младоолігарха” Сергія Курченка, який після краху режиму Януковича напочатку 2014 року втік до Російської Федерації, де переховується і донині.

Одразу після втечі Курченка українські правоохоронці заарештували 97 тис тонн нафтопродуктів: 10 тис тонн бензину з Херсонського нафтоперевального комплексу, стільки ж бензину й дизпалива з нафтобази “Роснєфті” у Василькові під Києвом, і близько 77 тис тонн нафти і нафтопродуктів — на Одеському НПЗ.

Слідство стверджує, що пізніше “Укртранснафтопродукт” передав арештовані в Курченка нафтопродукти без аукціонів та конкурсів фірмі “Укройлпродукт” з групи компаній “Фактор” Тищенка.

Після цього нафтопродукти начебто продали за заниженою вартістю. “Частково отримані за це кошти вивели на рахунки інших підконтрольних суб’єктів господарювання, у той час, як до бюджету не надійшло жодної гривні”, — вважають слідчі НАБУ.

В понеділок підозри від НАБУ у цій справі отримали Пашинський, Тищенко, Гаврілов, його заступник, ще один менеджер “Укртранснафтопродукт” та директор фірми “Укройлпродукт”.

Загальна сума збитків від реалізації оборудки оцінюється у 967 млн грн, а її фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі за ч. 1 ст. 255 ККУ (”Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній”) та ч. 5 ст. 191 ККУ (”Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”).

Сам Пашинський звинувачення на свою адресу відкидає. “Вбачаю в діях правоохоронців опосередковану роботу на країну-агресора, якій заради зриву боєздатності ЗСУ конче потрібно усунути мене від моїх посадових обов’язків як голови Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України”, — написав він на своїй сторінці в Facebook.

Хто такий Сергій Пашинський

Народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань (з 2006-го по 2019-й рік) та колишній глава адміністрації в.о. президента Олександра Турчинова Пашинський має доволі неоднозначну репутацію.

Чого варта лише цитата президента Володимира Зеленського, яку він сказав журналістам у жовтні 2019 року: “Вийдіть на вулицю і запитайте: Пашинський — це бандит чи ні? Я даю вам 100%, 100 людей запитаєте — 100 людей скажуть — “так””.

Емоційний вислів Зеленського стосувався резонансної на той час справи, фігурантом якої якраз і був Пашинський.

У жовтні 2019 року Державне бюро розслідувань (ДБР) оголосило екснардепу підозру через інцидент, який стався трьома роками раніше. Ввечері 31 грудня 2016 року Пашинський на дорозі біля Василькова під Києвом прострелив із пістолета ногу такому собі В'ячеславу Хімікусу.

Сам нардеп тоді стверджував, що ледь не в’їхав в авто Хімікуса, в якого були вимкнені габаритні вогні, а коли зробив зауваження — Хімікус кинувся на нього з пляшкою та погрозами.

У підсумку 18 березня 2021 року Васильківський суд Київської області виправдав Пашинського. А менш ніж за півроку Київський апеляційний суд це рішення підтвердив. Справу закрили.

Остання гучна історія за участі Пашинського сталась вже після початку великої війни і стосувалась вона продажу зброї.

Вплив на оборонку

За Пашинським уже давно закріпився образ “сірого кардинала” української оборонної промисловості.

За президентства Порошенка він очолював парламентський Комітет з питань національної безпеки і оборони. Там він реформував оборонну промисловість, а також, маючи вплив на затвердження державного оборонного замовлення, — лобіював продукцію українських виробників зброї. 

Наприклад, директор державного КБ “Луч” Олег Коростильов заявляв, що Пашинський просував розробку та закупівлю для ЗСУ вітчизняних ракет “Вільха”. Нардепу також приписують адвокацію таких розробок, як ПТРК “Стугна”, протикорабельні ракети “Нептун”, САУ “Богдана” тощо. 

Під кінець каденції до Пашинського почали виникати питання з боку слідчих органів. Наприклад, НАБУ порушило справу щодо схеми закупівлі БМП за завищеними цінами, до якої нібито міг бути причетний екснардеп. Щоправда, ця справа не зайшла далі гучних заголовків у ЗМІ.

Деякі скандали були пов’язані з компанією “Українська бронетехніка”, яка нібито саме за сприяння Пашинського отримувала державні контракти.

У 2020 році детективи НАБУ провели обшуки у будинку експомічника Пашинського Миколи Кузьми, родич якого тоді був директором ”Української бронетехніки”. Мова йшла про ймовірну закупівлю бронеавтомобілів “Варта” за завищеними цінами. Ця справа теж далі обшуків не зайшла.

Ще одна скандальна історія пов’язана із закупівлею Міноборони 152-мм боєприпасів. У 2018 році державне замовлення на виробництво снарядів отримала дочірня компанія “Української бронетехніки” — “Рубін-2017”, продукція якої виявились неякісною. Екснардеп заперечував будь-які зв’язки з ними.

Уже під час великої війни Пашинський очолив найбільше в країні об'єднання виробників зброї — Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України (NAUDI). До її складу входять десятки приватних компаній, зокрема й уже згадана “Українська бронетехніка”, виробники безпілотників “Укрспецсистемс”, DeViro, розробник САУ “Богдана” КЗВВ, виробник вантажівок “КРаЗ” тощо. Серед партнерів також можна побачити державний КБ “Луч”, хоча офіційно він не є членом асоціації.

За обсягами випуску озброєнь компанії-члени NAUDI є вагомою частиною українського оборонного комплексу. Це тісне ком’юніті виробників, які працюють над спільними проєктами, їздять разом на міжнародні виставки та лобіюють вирішення тих чи інших питань через впливове керівництво асоціації.

Першим заступником Пашинського в управлінні NAUDI є його колишній колега по Комітету з питань національної безпеки — екснардеп Іван Вінник.

На початку своєї каденції Зеленський називав Пашинського “бандитом”, однак, як пише New York Times, уже під час атаки на Київ президенту знадобились його міжнародні зв’язки для швидкої купівлі боєприпасів у сусідніх країнах.

“У перші тижні війни, коли російська армія наступала на Київ, український уряд потребував зброї, причому швидко. Тому Міністерство оборони України зробило відчайдушний телефонний дзвінок.

На іншому кінці дроту був Сергій Пашинський, колишній депутат, який багато років контролював військові витрати. Зараз він живе у фактичному політичному вигнанні у своєму заміському маєтку, відсунутий на другий план президентом Зеленським та його обіцянкою викорінити корупцію...

Але Пашинський мав зв'язки із збройовим бізнесом і, що, можливо, не менш важливо, знав, як діяти в умовах війни, не боячись бюрократії. В уряді це зробило його джерелом скандалів. Під час війни це робило його безцінним. Він відповів на заклик”, — розповідала New York Times.

Під час великої війни найбільший учасник NAUDI, “Українська бронетехніка”, перетворилась на одного з найбільших імпортерів зброї для Міністерства оборони. За даними видання, продажі цієї компанії у 2022 році сягнули 350 млн дол, у порівнянні з 2,8 млн дол у 2021-му.

Зараз Пашинського можна назвати головним лобістом NAUDI. Як сказав ЕП один з членів правління асоціації, на позиції керівника об’єднання Пашинський “виконує координаційну роботу” між різними підприємствами, західними партнерами, державними замовниками, а також вирішує проблеми оборонних компаній на високому рівні завдяки напрацьованим зв’язкам. 

Микола ТОПАЛОВ, Богдан МІРОШНИЧЕНКО