П’янкий аромат ПіСУАРу

Нинішньому керманичеві Луганської обласної ради Валерію Голенку, очевидно, заважає спокійно спати запах лаврів його попередника Віктора Тихонова. Той уславився на весь світ як організатор сепаратистського збіговиська в Сіверськодонецьку в листопаді 2004—го. А чим Валерій Миколайович гірший? І ось він, заручившись підтримкою нардепа від Партії регіонів Вадима Колесніченка, скликає розширену конференцію, аби повідомити “місту й світу”: насувається новий ПіСУАР!..
І знову той самий Льодовий палац

Задля політкоректності слід уточнити: про наміри створити якусь квазідержавну структуру на південних і східних теренах країни цього разу сказати вголос ніхто не наважився. Йдеться “усього лише” про їхній “гуманітарний стан” та про “захист” прав “русскоговорящих” громадян. Начебто лише ці дві теми збираються обговорити в Сіверськодонецьку (знову!) “депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад усіх рівнів”. До чого додумається заявлений контингент, коли збереться разом в “істеричному” Льодовому палаці, — навряд здатен передбачити й формальний ініціатор майбутнього шоу.

На перший погляд — очевидна провокація, на яку оперативно відреагувала Служба безпеки України, відрядивши до Луганська групу високопоставлених працівників. Але провокація ця не лише антидержавна, а й спрямована проти Президента і потенційної “помаранчевої” урядової коаліції. На другий погляд — ситуація виглядає так, що головною мішенню є не тільки й не стільки “помаранчеві”, скільки... рідна (останніх три роки) для Голенка Партія регіонів. Точніше, “донецька” верхівка цієї популярної — місцями — партії.

Перше, що наштовхує на таку думку, — місце, де Валерія Голенка відвідала ця ідея. Якщо вірити голові Луганської облради, осяяння наздогнало його в Криму, коли після завершення фестивалю “Великое русское слово” він із друзями обговорював результати свята. Як і можна було очікувати, розмова швиденько зіскочила в цілком звичне для цієї публіки річище (до речі, одним із головних тут був відомий “українолюб”, перший заступник голови ВР АРК Сергій Цеков). Мовляв, російську мову утискають, російськомовні школи закривають. “А нє лєпо лі нам бяшеть, братіє...” Вирішила: “Лєпо!”. І саме в Сіверськодонецьку, бо це місто для певної категорії “русскоговорящих” трудящих є просто таки “символом єднання”.
Ініціатива “ущемлених”

Так от. І Луганськ (точніше, ті що стоять сьогодні біля керма обласної ради), і Крим деякою мірою вважають себе ущемленими верхівкою “донецьких”. Скажімо, від Луганщини, яка дала другий за абсолютною кількістю голосів результат на останніх виборах, і перший — за відсотками, до Верховної Ради формально пройшли тільки семеро “регіоналів”. Якщо ж відняти від цієї сімки людей, які явно не належать до угруповання Тихонова—Єфремова—Голенка, то результат вийде зовсім мізерний. Приблизно такий самий розклад — у кримчан. Якщо ж додати сюди брутальне поводження “донецьких” бізнесменів у тих сферах, які повітові “вожді” вважають “зоною своїх інтересів”... Достатньо згадати хоча б масовану заміну вугільних “генералів” на Луганщині — з відповідними наслідками для економіки підприємств.

Другий момент: про можливість другого видання “СС” (“северодонецкого съезда”, як охрестити його російськомовні луганські журналісти) не те що на сайті Партії регіонів немає жодного натяку — на персональному сайті Голенка ще 12 листопада не було ані слова. Аж раптом — маєте... До речі, на прес—конференції голови обласної ради з приводу з’їзду його запитували, чи отримав він схвалення своїх дій від партійного керівництва (Голенко, до речі, — заступник голови обласної організації ПР Олександра Єфремова). Голенко відповів, що не потребує такого схвалення, адже захід планується не партійний, а громадський. Погодьтеся: як на людину, що пройшла свого часу сувору номенклатурну школу в комсомолі й у КПРС, подібні заяви — на межі анархії.

А з іншого боку: коли Янукович ще не втратив надії залишитися на посаді Прем’єр—міністра — і коли його подальше прем’єрство чи не стовідсотково залежить від доброї волі Президента — чи сильно бажає Віктор Федорович зайвий раз просипати сіль на душевні рани Віктора Андрійовича? Питання, як то кажуть, із розряду риторичних. Та й на демократів у Верховній Раді звістка про черговий ПіСУАР має подіяти мобілізуюче.

Єдине, щодо чого виникають сумніви, — це Голенкове авторство цієї ініціативи. Кореспондент “України молодої” зателефонував Геннадієві Москалю, колишньому голові Луганської облдержадміністрації, який мав нагоду добре вивчити цю особистість:

— Геннадію Геннадійовичу, на ваш погляд, чи міг Голенко з його розумовими та вольовими здібностями бути справжнім ініціатором цієї провокації?

— Та ви що! Він без Тихонова навіть до... (секундна пауза) ЖЕКу не сходить.

— А Тихонову воно навіщо?

— Мабуть, для того, щоб написати четверту свою книжку... чи яка вона там за ліком?

— Скажіть, а не може цей його демарш бути спрямований проти керівництва Партії регіонів?

— Ви знаєте, може бути. Останнім часом Віктор Миколайович ходить дуже на когось ображений. Він і всю виборчу кампанію провів “десь за Можайськом”...

Чесно кажучи, якихось яскравих шоу з участю Тихонова в Луганську під час виборчої кампанії точно не відбувалося. А ще точніше, що в списку ПР він помінявся місцями з колишнім своїм підопічним Єфремовим. Увесь час Тихонов у цьому тандемі вважався старшим — і ось на тобі: опустили на дев’ять пунктів нижче. Чим не привід для образи?

За чий рахунок відбуватиметься “сатисфакція” ображеного депутата? Пан Голенко припустив, що, “скоріш за все, з’їзд фінансуватиметься за рахунок місцевих рад, що візьмуть у ньому участь”. Тобто за рахунок місцевих громад. І громада Луганщини, як сторона, що приймає, змушена буде сильно розщедритися, аби над регіоном і далі лунало щиросерде матірне слово.

Наприклад, із приводу холодних батарей у квартирах. Адже захисники “прав русскоговорящих” планують зібратися як не в січні, то в лютому.

Михайло БУБЛИК