Хмельниччина і СОТ: реалії та перспективи

З середини травня Україна офіційно стала членом організації, якій належить 95% торговельного обігу на всіх континентах, — Світової організації торгівлі (СОТ). Отож, здавалося, мали б залишитися позаду численні дискусії, прогнози і чутки, котрі впродовж 15 років вирували серед вітчизняних політиків, а найбільше — у середовищі виробничників. Але, схоже, всі теоретичні розмови позаду лише у політичної еліти, натомість промисловий директорат неабияк заклопотаний нині саме конкретикою проблем, котрі постають перед нашими підприємствами та цілими галузями. Зрозуміло, що Хмельниччина, яка має торговельні зв'язки з десятками країн світу, не стоїть осторонь цих проблем, котрі перестали бути гіпотетичними. Нещодавно аспектам роботи промисловості та інших галузей економіки краю було присвячено спеціальне розширене засідання правління Хмельницького союзу промисловців і підприємців та об'єднання організацій роботодавців області. Враховуючи важливість та актуальність тематики зібрання, нарешті воно було представлено досить представницькою делегацією з облдержадміністрації та обласної ради. Щоправда, не з числа перших осіб, але увага місцевої влади навіть у такому “полегшеному” форматі свідчить про розуміння далеко не простої ситуації, в якій знаходиться промисловість Хмельниччини, котра опиняється у конкурентній боротьбі з “колегами” по СОТ вже у нових умовах.

Про те, що ситуація не є райдужною вже сьогодні, та й має не надто оптимістичні тенденції, свідчать деякі статистичні цифри. Так, за даними управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності ОДА, після затвердження нових митних правил за вимогами СОТ з початку нинішнього року в області різко змінився експортно-імпортний баланс. Якщо торік експорт з області навіть дещо перевищував ввезення товарів з-за кордону, то за перші чотири місяці він зріс на 14%, а імпорт збільшився в 1,8 раза. Це при тому, що обсяги експорту на Хмельниччині на сьогодні значно перевищують темпи росту промислового виробництва. Якщо взяти Україну, то дисбаланс може скласти за рік 13 мільярдів доларів — так вважають незалежні фахівці. Суттєве зменшення мита на імпорт ставить наших машинобудівників, переробників сільгосппродукції, а також текстильну галузь і взагалі легку промисловість у нерівні умови в порівнянні з іншими країнами-членами СОТ. І не тільки з ними. На думку Івана Дунця, президента ХСПП і ООРХО, Хмельницькі підприємства можуть через це постраждати у торгівлі з найбільшими своїми партнерами з Росії, Білорусі та Казахстану, котрі ще не входять до СОТ, отож, їхні митні правила або не скоординовані з цією організацією, або більше відповідають державним інтересам. Отже, подільський директорат вважає, що митні зміни в Україні здійснювались поспішно й певним чином захистили лише невелику частину позицій. Це — перша серйозна проблема, яка ускладнюватиме процес адаптації промисловості області до нових умов.

Генеральний директор ВАТ “Темп” Іван Праворський вже не вперше акцентує увагу колег і влади на вітчизняний “беспредел” у цінах монополій на сировину (нині, наприклад, листовий метал в Німеччині дешевший, ніж в Україні) та енергоносії. Натомість “від центральної влади чути лише декларації”. Він вважає, що дії ОДА також мають бути конкретними і реальними, хоча б на рівні регіональних програм. Марія Хоменко, перший заступник начальника головного управління економіки ОДА, розглядає ситуацію у цій площині, зокрема на державному рівні, “критичною” через недостатнє фінансування саме конкретних заходів програми адаптації до СОТ Отже, це інша серйозна проблема нашої економіки.

Для подільських машинобудівників головним болем залишається стан обладнання їхніх підприємств. У переважній більшості з них воно зношене на 70-80%, а вільних коштів на модернізацію немає навіть у більш-менш благополучних. Єдиний вихід — залучення інвестицій, адже інноваційна політика в державі не відповідає сучасним потребам. Але для інвестування вистачає проблем як об'єктивних — державного рівня, так і суб'єктивних — місцевого “розливу”. Іноземних інвесторів не приваблює наше податкове законодавство, яке, за висновками Європейського банку реконструкції та розвитку, є “найгіршим в Європі для інвестицій”. А стан внутрішнього інвестора, а це наші громадяни, добре відомий навіть незакордонним фахівцям. Але є проблеми й інші. Наприклад, Торгово-промислова палата України намагається активно пропагувати і рекламувати вітчизняні товари та їх виробників серед сусідів України та далеких партнерів. Однак, як висловився президент обласної спілки “Якість Поділля” Василь Любовецький: “З нашим менталітетом ми ще десятки років працюватимемо за старими правилами”. Тобто, не заявляючи активно про себе і не вивчаючи ретельно досвід інших.

З технологічним станом підприємств пов'язані й питання якості продукції та її вартості — головні чинники у конкурентній боротьбі. На жаль, подолянам похвалитися тут теж немає чим особливим. За інформацією директора ДП “Хмельницькстандартметрологія” Миколи Сокольського, перевірки підприємств щодо дотримання вітчизняних стандартів виробництва засвідчили вкрай сумну і загрозливу картину: 66% заводів, цехів і фабрик мають порушення. Особливо м'ясопереробні та молочні. Між тим нині діючі стандарти “є значно гіршими, ніж колишні ГОСТи СРСР”. Отже, про яку конкурентоспроможність можна говорити? В Європі, якщо харчове підприємство не має сертифіката HASPP, а машинобудівне — ISO-9001, з ним ніхто навіть не буде контактувати. А на Хмельниччині перший отримали лише чотири підприємства, а другий — 11. Над впровадженням цих систем нині працюють ще 30 підприємств, але це незначна частка серед усіх інших. Проте проблеми є й у тих, хто має такий сертифікат системи якості. Наприклад, Деражнянський молочний завод, за словами його директора Валерія Яглінського, має серйозні ускладнення з сировиною — якість молока у населення занадто різна, адже збиране молоко дуже поступається тому, яке колись пропонували великі тваринні комплекси області. Таких нині вже немає, отож і виникають проблеми з експортом продукції, як це було торік з Росією — найбільшим споживачем сирів та масла з Хмельниччини. У Деражні та й на Хмельницькій маслосирбазі з тривогою очікують експансію молочної продукції з Європи — якісної, сертифікованої і “розкрученої””.

А ось проблема з розряду анекдотичних. Вітчизняна нормативна база з 16 тисяч ГОСТів лише на чверть (!) відповідає стандартам СОТ Для її гармонізації передбачений термін у чотири роки, але фінансування на це поки що навіть не передбачене у належному обсязі. Натомість практикується розсилка нормативних документів СОТ у вітчизняній обкладинці, але... англійською мовою.

До речі, про фінанси. Пояснюючи директорам підприємств ситуацію в банківській сфері, зокрема підвищення ставок кредитування, директор Хмельницької філії “ПриватБанку” Юрій Браніцький зауважив: “Оскільки економіка України нині втягнута у велику політичну гру, комерційні банки змушені додатково страхуватися”. Крім того, вступ України до СОТ співпав зі світовою фінансовою кризою, отож швидкого полегшення годі чекати.

Щодо непромислового підприємництва, то особливого оптимізму з приєднанням до СОТ немає і в нього. Президент ЗАТ “Фірма “Бакалія” Володимир Долгов прогнозує складні часи для Хмельницьких речових ринків. На його думку, найближчими раками слід чекати відмови виробників з Китаю, Польщі, Туреччини та інших країн від послуг наших “човників” — посередників. Легальний бізнес, користуючись новими можливостями, відкриватиме цивілізовані, сучасні дилерські представництва, будуватиме у нас свої склади і комфортабельні торговельні центри, конкурувати з якими вулиця Геологів і Львівське шосе вже не зможуть.

За висновками подільського директорату, Хмельниччина у період адаптації до умов СОТ буде мати значно більше негативних наслідків, ніж, скажімо, Донбас, де хімічна і металургійна галузі промисловості навпаки отримають кращі перспективи на світовому ринку. Отож нашому АПК, машинобудівним, переробним підприємствам та галузі легкої промисловості треба терміново вжити необхідних заходів. Насамперед, у детальному вивченні вимог СОТ, вирішенні проблеми кваліфікованої робочої сили, налагодженні кооперації виробництва, зменшення його собівартості та ін. Співпраця з органами державної та місцевої влади, профспілками має сприяти збереженню і розвитку трудового потенціалу краю, скороченню платних державних послуг для виробничників. Про це якраз і йшлося на засіданні. ХСПП і ООРХО рекомендують ОДА терміново відновити роботу координаційної ради з питань підготовки робітничих кадрів. Що стосується промислових підприємств, то їм варто активніше користуватися можливостями і послугами Торгово-промислової палати. Зокрема, її обласної філії, де й відбувалось це засідання. Втім, “наш менталітет”, про який говорив заслужений ветеран промисловості Поділля Василь Любовецький, треба “адаптувати” до вимог Світової організації торгівлі усім: владі й виробничникам. І адаптувати чим швидше, адже чекати нашої готовності 150 членів цієї організації не будуть — ринок цього просто не передбачає.

Володимир РАЗУВАЄВ