Як і чому українські в'язні йдуть воювати проти Росії

В Україні процес звільнення людей, які перебувають під судом чи в ув'язненні, відбувається відкрито, а не приховано. Ще на початку повномасштабної агресії були прийняті необхідні законодавчі зміни. Вони дозволяли змінити запобіжний захід тим фігурантам кримінальних справ, хто погодився б доєднатись до Збройних сил України.

Для вже засуджених осіб була прискорена процедура президентського помилування.

Таких було приблизно чотири сотні.

“На 99% це колишні військові, які скоїли тяжкі злочини. Їх відправили на фронт, бо вони володіють необхідними професійними навичками”, - пояснював радник офісу президента Олексій Арестович в інтерв'ю Марку Фейгіну 3 вересня.

• “Наче в пастці”. Як живуть українські тюрми під час війни

• “Вагнерівці” масово вербують найманців на війну з Україною. Беруть усіх без розбору

• Чи має Росія сили на новий етап війни в Україні

“Не дають воювати”

Колишній військовий Семен Семенченко 21 червня вийшов зі слідчого ізолятора, просидівши в ув'язненні понад рік.

Перший командир добровольчого батальйону “Донбас”, потім — депутат Верховної ради, 48-річний Семенченко (цей псевдонім він взяв собі в 2014 році на початку бойових дій на Донбасі) потрапив за ґрати в березні минулого року.

• СБУ звинуватила Семенченка і Шевченка у створенні приватної армії. Що відомо

Правоохоронні органи звинуватили його і 8 його побратимів в створенні “незаконного збройного формування” — приватної військової компанії “Донбас”, а також в незаконному зберіганні зброї і боєприпасів. Крім того, сам Семенченко отримав ще й підозру в теракті — обстрілі з гранатомета будівлі телеканалу “112” в Києві. Від цього інциденту з каналом, який належав оточенню проросійського політика Віктора Медведчука, ніхто не постраждав.

Всі звинувачення Семен спростовує, наголошуючи, що ще за рік до вторгнення РФ займався підготовкою озброєних партизанських груп під кураторством Головного управління розвідки (ГУР).

Власне, з початком повномасштабної війни українська військова розвідка звернулась до суду з проханням відпустити Семенченка на фронт для виконання спеціальних завдань. Частково це прохання було задоволене лише 21 червня, екскомандир “Донбасу” вийшов під домашній арешт.

“Якщо коротко — мене не судять, але й воювати, сволочі, не дають”, — так він пояснює ВВС News Україна нинішній стан справ.

Його справу не зупинили, але й не почали розглядати по суті. На фронт він змушений кожного разу відпрошуватись у прокуратури та суду лише на 2-3 дні, більше не дають.

Наприклад, суд дозволив Семенченку виїзд до прифронтового Бахмуту (Донецька область) 19-22 липня “з метою участі у плануванні й реалізації військових операцій”. На це місто з початку липня потужними силами наступають російські війська і бійці ПВК “Вагнера”.

Інші обвинувачені в справі “Донбасу” вже повноцінно доєднались до ЗСУ і воюють на передовій.

“Всі обвинувачені, крім мене, в лавах ЗСУ захищають Україну і виходять на зв'язок з судовим засіданням навіть з передової по відео”, — каже він.

Семенченко демонструє ВВС лист від Головного управління розвідки, датований 15 серпня. В цьому документі за підписом очільника ГУР генерала Кирила Буданова йде мова про необхідність мобілізації підсудного до ЗСУ.

Зі свого боку військова розвідка готова гарантувати суду, що обвинувачений не втече і буде дотримуватись усіх процесуальних зобов'язань.

“Семенченко С.І. володіє рядом організаційних навиків, які мають бути застосовані у військових плануваннях та підготовці військових операцій з відсічі збройної агресії Росії проти України. При цьому такі навики він матиме можливість максимально ефективно застосовувати тільки у випадку особистої участі у таких плануваннях, організації та підготовці”, — йдеться в заяві розвідки.

Більш того, Буданов повідомляє, що Семенченко пройшов процедури для зарахування в офіційний підрозділ ГУР, а його оформлення перебуває на “завершальній стадії”.

Чому суд не зважає на ці обставини, екскомандир “Донбасу” не хоче коментувати, натякаючи, що це “політична історія”.

Йти на визнання провини і потенційну амністію від президента Семенченко теж не бажає.

“Час все розставить по своїх місцях, — філософські зазначає він. — Але якщо ми зараз не будемо використовувати на фронті кожного організатора, кожного бійця, кожного хорошого командира, то в нас цього часу може і не бути”.

Останній раз Шевченківський районний суд Києва продовжував дію цілодобового домашнього арешту Семенченка в середині серпня. На вимогу прокуратури він триватиме до 16 жовтня.

“Нема кому судити”

Пішли на фронт і інші обвинувачені у гучній кримінальній справі, яка ще рік тому була під прицільною увагою українського суспільства. Мова про вбивство відомого журналіста Павла Шеремета. Один з керівників “Української правди” загинув від вибуху авто в середмісті Києва 20 липня 2016 року.

Підозру в цьому тяжкому злочині отримали троє людей, дотичних до української армії і відомі у волонтерському середовищі. Це боєць сил Спеціальних операцій ЗСУ і рок-музикант Андрій Антоненко, військовий медик Яна Дугар і дитячий лікар та волонтер Юлія Кузьменко.

Найдовше з них усіх під вартою перебував “Riffmaster” (позивний Андрія Антоненка). Просидівши майже півтора року у в'язниці, 30 квітня минулого року його відпустили під домашній арешт. Після російського вторгнення в нього скасували і цей запобіжний захід, каже його адвокат Дмитро Круговий.

Його підопічний повернувся до війська. Так само вчинила обвинувачена Яна Дугар, Юлія Кузьменко займається волонтерством і допомагає фронту.

Справа не була зупинена, хоч і суттєво загальмувала, вказує адвокат. Причина навіть не так в мобілізації підсудних, як у відсутності присяжних і захисників.

Так, одна з присяжних через війну виїхала з України, ще один був мобілізований до Нацгвардії. Слід зазначити, що справу про вбивство Шеремета розглядає колегія у складі двох суддів і трьох присяжних. Вибулих можуть замінити двоє запасних присяжних.

“Але інша проблема, я та інші адвокати — Станіслав Кулик, Віталій Галенченко, Тарас Беспалий — ми всі мобілізовані. Тож постає питання зі стороною захисту. Можливо треба, щоб один адвокат тягнув на собі все це, але це титанічна праця і дуже великий обсяг документів і матеріалів для вивчення”, — пояснює юрист ВВС News Україна.

За його словами, зараз сторона захисту вивчає питання, чи не доцільніше зупинити розгляд справи на час мобілізації адвокатів. Але тут є інша сторона медалі — через рік спливають повноваження цієї колегії присяжних.

Якщо їхній склад буде змінений, то справу доведеться слухати спочатку. Тож адвокати націлені встигнути завершити процес до цього моменту.

Участь обвинувачених у війні проти Росії може стати хіба що додатковим “характеризуючим фактором”. Навряд це призведе до пом'якшення звинувачення чи амністії підсудних, каже Круговий.

“Ми ж говоримо про обвинувачення у вбивстві, вчиненому особливо небезпечним способом. Це ж не хуліганка. Тож навряд таке буде”.

“Торнадо” повертається

Створений навесні 2014 року український добровольчий підрозділ “Торнадо” зажив поганої слави.

Ця спецрота, сформована при міністерстві внутрішніх справ, стала прихистком для більшості ексбійців батальйону “Шахтарськ”, розформованого через масові свідчення про мародерство в зоні антитерористичної операції на Донбасі.

Ця ж доля в 2015 році спіткала і його наступника — “Торнадо”. Підрозділ ліквідували, а 12 його бійців потрапили під слідство за звинуваченнями у тяжких злочинах.

Серед них — пограбування цивільного населення, катування, викрадення і створення незаконного формування.

В квітні 2017 року всі “торнадівці” були визнані винуватими. Зокрема, командир роти Руслан Онищенко отримав 11 років тюрми.

Вже перебуваючи під вартою ексучасники АТО отримали нове обвинувачення. Їм інкримінували вчинення бунту в Лук'янівському слідчому ізоляторі і напад на правоохоронців.

Але наразі усі “торнадівці” на свободі. Останнім з-за ґрат 11 липня вийшов командир спецпідрозділу — Руслан Онищенко. З судових ухвал відомо, що принаймні троє звільнених ув'язнених вже воюють на фронті. Один з них, Даніїл Ляшук (позивний “Моджахед”) встиг отримати поранення, коли доставляв до свого підрозділу захопленого в полон російського військового.

Щоправда, сам Онищенко в зону бойових дій так досі і не потрапив. Як написав він у своєму фейсбуці, це пов'язано з тим, що “прокуратура загубила усі його документи”.

Є й інші фігуранти гучних кримінальних справ, які мають військовий досвід і також відправились з в'язниці на фронт. Зокрема, відомо про ексучасника АТО Сергія Торбіна (позивний “Опер”) і його побратимів, які були засуджені за вбивство херсонської активістки Катерини Гандзюк. Її 31 липня 2018 року облили сірчаною кислотою біля під'їзду власного будинку. Дівчина померла у лікарні через три місяці.

До початку повномасштабного російського вторгнення в Україні за ґратами було приблизно 50 тисяч в'язнів, ще десятки тисяч перебували під слідством. Для участі у війні звільнили менш як один відсоток і то, тих, хто вже мав досвід в бойових діях.

Звичайних “кримінальників” на свободу відпускати влада не забажала. На відміну від Росії. “Навіщо це нам? Який сенс брати людину без військової спеціальності? А той, хто воював, він уміє і знає, як це”, — відповідає на це Олексій Арестович.