Війна титану: РФ на цьому ринку може і має замінити Україна

25 вересня Міністерство торгівлі США оголосило про рішення включити до санкційного списку ще п’ять російських фірм, серед яких — найбільший виробник титану “ВСМПО-Авісма” та 23 інші компанії з різних країн. Американський уряд зазначає, що ці підприємства допомагають російському військово-промисловому комплексу (ВПК), який займається виробництвом ракет і безпілотників.

Розширення міжнародних санкцій на титанову галузь Росії може істотно перевищити ефект від наявних санкцій і разом із ними завдати нищівного удару по ворожому ВПК. Але залежність Заходу від імпорту титанової продукції з РФ до останнього часу стримувала союзників України від рішучих санкційних дій.

За оцінкою експертів, під впливом санкцій російська економіка загалом стагнує. Водночас на цьому тлі відбувається її мілітаризація та формування імпортозаміщення — певною мірою успішно.

Одним із найвищих пріоритетів санкційної політики Заходу визначено обмеження постачання до РФ радіоелектроніки, необхідної для виготовлення безпілотників і ракет. Однак до кінця 2022 року виробництво ракет у Росії після нетривалого сповільнення на початку введення санкцій знову почало набирати обертів. Не останню роль у цьому процесі відіграє напрацьований механізм обходу санкцій.

Обійти санкційні обмеження РФ допомагають “друзі” та низка чинників, що унеможливлюють контроль над санкційною політикою. Частину потрібної агресору електроніки й далі імпортують до Росії легально під виглядом компонентів для виготовлення побутової техніки. Для компонентів, постачання яких потребує усунути будь-які сліди переміщення, використовують різноманітні канали контрабанди. Процесори, мікросхеми, друковані плати завдяки невеликому розміру можна легко переміщувати через кордон контрабандою у великій кількості.Водночас авіаційно-ракетне виробництво — це не лише електроніка, а й двигуни, спеціальні матеріали для корпусів ракет і хімія під вибухівку та паливо. Санкційна політика щодо високотехнологічної продукції потребує посилення за іншими напрямами.

І таким напрямом може бути титан.

Титан становить 50% ваги винищувача Су-35, 70% ваги ракети Х-101 і 60% “Калібру”. Контролювати й обмежувати постачання титанової сировини в рази простіше, ніж відстежувати рух мікросхем і чипів на чорному ринку й тисячах виробництв побутової техніки, де використовують потрібну Росії електроніку.

Що потрібно знати про титанову галузь РФ

Попри всі багатства надр і природних ресурсів, Росія критично залежить від титанової сировини. Точні дані щодо запасів титанових руд РФ засекречено, натомість публічно декларується, що за обсягами вони поступаються лише Китаю. Водночас із огляду на низький рівень освоєння родовищ і невисоку якість титанових руд Росія має гострий дефіцит збагаченої сировини. Розробляти родовища й налагоджувати ланцюги видобування та обробки агресор не має часу й можливості — “Калібри” для українських міст потрібні щодня.

Як Росії вдається не лише виготовляти ракети та винищувачі, а й утримувати лідерські позиції серед експортерів титанової продукції на Захід? Російські підприємства десятиліттями закривали потребу в сировині завдяки постачанням із України, займалися переробкою та виготовленням кінцевої продукції з високою доданою вартістю й експортували її на Захід. Водночас українські переробні потужності залишалися незавантаженими та з часом зупинялися, титанова галузь України перетворювалася на сировинний придаток російської промисловості. Країна втрачала можливість отримувати мільярдні прибутки завдяки випуску кінцевої продукції з високою доданою вартістю.

А в Росії тим часом створено потужну титанову галузь, яка включає партнерські, сервісні й дочірні підприємства, що забезпечують її безперебійне функціонування. Ця розгалужена система прямо чи приховано включає, зокрема й підприємства у закордонній юрисдикції. Вона охоплює весь ланцюг роботи титанової галузі: закупівлю сировини з-за кордону, видобування її в обмеженій кількості та поетапну переробку в Росії, виготовлення й реалізацію кінцевої продукції з титану за кордон, зокрема й західним гігантам авіаційної та космічної промисловості. Але весь цей потужний переробний комплекс побудовано в абсолютній більшості на імпортній сировині.

Водночас дотепер переважна частина підприємств титанової галузі Росії та сервісних організацій, а також їх керівники залишилися поза санкціями не лише країн Заходу, а й навіть України.

Здійснення узгодженої санкційної політики для зупинки надходження до РФ титанової рудної сировини, а також поширення міжнародних санкцій на всі складники титанової галузі російської економіки стане тим додатком до чинних санкцій, який вирішальним чином уплине на ВПК агресора.

“Титановий квиток” для України

Запаси України оцінюють по-різному, але за більшістю оцінок вони є найбільшими в Європі. Згідно зі звітом Геологічної служби США (USGS) за 2022 рік, за запасами титанових руд Україна замикає першу десятку світового рейтингу з 5,9 млн т запасів ільменіту та 2,5 млн т українських запасів рутилу. Це найстриманіша оцінка, з якою не погоджується частина українських фахівців. Водночас існує одностайна думка, що цих розвіданих і освоєних запасів достатньо для того, щоби посісти провідне місце на світовому ринку титанової продукції.

“Вузьким місцем” у світовому виробництві металевого титану є обмеженість вільних запасів потужностей зі створення титанової губки. Обійти цей етап у технології виробництва металевого титану на поточному рівні розвитку металургії в доступному для огляду майбутньому неможливо. Титанову губку виробляють лише в семи країнах, зокрема й в Україні.

Ніхто в світі наразі не планує проєктувати та будувати заводи з виробництва титанової губки (окрім хіба що Китаю) через їх украй негативний вплив на навколишнє середовище, здоров’я працівників і населення прилеглих міст, а також потенціал вибухонебезпечності та ймовірність техногенних аварій.

А отже, жодна потужна й авторитетна титанова компанія в жодній цивілізованій країні за теперішніх умов не зможе отримати дозвіл від органів державного контролю та населення прилеглих територій на нове будівництво заводів із виробництва губчастого титану.

Тож у доступному для огляду майбутньому весь приріст обсягів виробництва титанової губки можливий лише в межах наявних потужностей. Це важливий момент, якщо взяти до уваги, що єдине підприємство з виробництва титанової губки в Європі — Запорізький титаномагнієвий завод — за проєктної потужності в 20 тис. т у довоєнний період виробляв до 12 тис. т губчастого титану на рік.

Протягом десятиліть Україна була по суті єдиною країною в світі, яка мала повний цикл виробництва металевої титанової продукції — від ресурсів світового рівня для видобутку та переробки руди до механічної обробки титанових злитків, включно з виробництвом листового металу, прутків і трубної продукції.

Ці чинники створюють для України реальну потенційну можливість замінити Росію в постачанні продукції з металевого титану для західних підприємств.

Відновлення титанової галузі економіки України створить надійне джерело постачання продукції з титану до країн Заходу й ліквідує їхню залежність від постачання з недружніх країн.

Цю статтю підготовлено на основі результатів дослідження Аналітичного центру вивчення і протидії гібридним загрозам “Виявлення та аналіз корозійних інвестицій в українську економіку як елемент гібридної війни. Частина 2”.