Вона померла

Уже встиг отримати купу проклять побажань самому померти та звинувачень у зраді демократичних цінностей, роботі на користь регіоналів.

Але, пробачте, це моя позиція: не дуже люблю, коли граються на моїх почуттях та вішають локшину на вуха.

Заяви Олександра Турчинова схожі на зведення із фронту. То він заявляє, що екс-прем'єрка 6 січня знепритомніла на 2 години, після вживання ліків від гострого респіраторного захворювання. Ніби співкамерниця Тимошенко 20 хвилин стукала у двері, намагаючись викликати охорону.

Наступним інформаційним вірусом стало повідомлення, що за колючим дротом у Качанівський виправній колонії №54 відбувається фізичне вбивство лідера партії БЮТ.

Наближений до БЮТ громадський активіст Олександр Данилюк написав у себе на сторінці у Facebook: “Тимошенко, з високою ймовірністю, вб'ють на зоні. Не дивлячись ні на що. І чим гірше буде ситуація в Януковича — тим вища ця ймовірність”.

Якщо уважніше дослідити, то між цими фактами й справжньою реальністю є багато невідповідностей.

По-перше, це час заяви самого Олександра Турчинова, яка з'явилась лише через чотири доби після того, як Юлі Тимошенко стало погано 6 січня.

По-друге, того ж дня, 10 січня, офіційний сайт “Батьківщини” публікує лист Тимошенко до Верховної Ради, але жодним словом не згадує про її поневіряння. Хоча о 17:00 Олександр Турчинов написав про них на власній сторінці у Facebook.

І таких непорозумінь можна знайти ще багато...

Але хочу звернути увагу на зовсім інший аспект цього явища.

У боротьбі за владу з регіоналами, тимошенківці поступово здають свої позиції. Усі їхні заяви, звернення, протести проти “катувань, знущання та вірогідного вбивства” Юлії Володимирівни — дуже легко нівелюються “зливаннями” у медіа про умови проживання екс-прем'єра. Бо, принаймні, другі надають пресі світлини — бодай якісь докази! — а перші лише обмежуються словами.

Більш за все розчаровує не низькопробність інформаційної війни, а примітивність політичної боротьби з боку одної з опозиційних партій.

Публікації в соціальних мережах та коментарі керівництва БЮТу виглядають агонією. Експлуатація теми про фізичне знищення Юлії Тимошенко зараз виглядає хіба не єдиним мобілізаційним важелем критично налаштованих громадян України.

Наскільки це ефективний спосіб — треба судити не по кількості гнівних коментарів або “лайків”, а вимірювати чисельністю людей, що готові вийти на вулицю й захищати свого лідера.

Дійсно, низка революцій у країнах Північної Африки та Близького Сходу під назвою “арабська весна” почалась саме з людських жертв. У Тунисі себе спалив молодий продавець фруктів і овочів, а за місяць цей вчинок повторив єгипетський студент у Каїрі.

Вірогідно, бютівські політтехнологи вперто вірять, що звістки про фізичні тортури та загрозу життя Юлії Володимирівни повинні розпочати чергову українську революцію. Принаймні, для цього треба по-справжньому постраждати.

Ситуація свідчить про повну нездатність системно боротися з корумпованим бандитським режимом Януковича та перебування керівництва БЮТ у “полі спотвореної реальності”: вони так і не зробили ревізію попереднього невдалого досвіду. А саме — прозора система рекрутингу партії та виборності керівних посад; розробка реальних проектів реформування країни та стратегій; внутрішня люстрація від конформістів та кар'єристів; національні інтереси понад партійних, особистих тощо. І тепер намагаються повернути собі владу виключно застосуванням маніпулятивних практик.

З таким підходом ВОНА дійсно помре, але не фізично.

ВОНА остаточно помре політично.

Микола МАЛУХА