Віктор Федорович і пальчик

Партія регіонів обіцяла нам не лише почути кожного, а й вибудувати міцну владу із сильним президентом на чолі. Вертикаль влади таки вибудували. І не будемо вдаватися до подробиць, що майже вся верхівка цієї самої вертикалі зосереджена в руках “сім'ї”.

А от обіцянка дати нам сильного президента, котрий ні з ким панькатися не буде — схоже, так і залишиться цяцянкою.

Що б наш гарант не робив — ніяк йому не вдається переконати свій народ, що він сильний президент. Може, він просто не розуміє, що це означає? Усе більше Віктор Федорович схожий на якогось малого мстивого шкідника, аніж серйозного керівника держави.

Наприкінці 2010 року Віктор Федорович виконав нібито дуже серйозну річ — провів адмінреформу, котра буцімто мала на меті скоротити чиновницький апарат і відповідно, витрати на втримання владної вертикалі.

Після того знову відбулося кілька кадрових пертрубацій, але їх і так тією чи іншою мірою можна було спрогнозувати. А от, давно анонсовані, звільнення Табачника й Аніщенка — усе ніяк не можуть відбутися.

На попередньому розширеному засіданні уряду Віктор Федорович уже погрожував усім “нечемним” міністрам, котрі не згодні з політикою влади, і пропонував піти самостійно, щоб, мовляв, йому не довелося прибігати до санкцій.

На наступне засідання уряду всі чекали з нетерпінням. Але що трапилося цього разу? Те саме — президент не пішов далі погроз, лиш картинно нагримав на все тих ж Табачника й Аніщенка.

Пригадується, завше нормою було вважати Ющенка слабким президентом. А тепер виявляється, що маємо ще одного такого Ющенка, котрий не може зняти якихось там неслухняних міністрів. Якщо ці міністри так ллють дьоготь в урядовий мед, то їх ж потрібно позбуватися перш за все. Звільни їх — і будеш уже куди сильнішим в очах свого народу.

За цей час гарант уже змінив Ярошенка на Хорошковського, Єжеля на Саламатіна, а Табачник з Аніщенком усе ще на своїх місцях — навіть під свист опозиції в парламенті президент їх згадав, пальчиком насварив...

Але у вільне плавання не відправив.

Схоже, команда ВФЯ вбачає силу керівника держави в іншому. Це велика помилка, якщо оточення гаранта вважає, що його сила проявляється в судових процесах над Тимошенко та Луценком. Що вона в неадекватних діях прокуратури, що порушує справи проти тих, хто висловлює своє невдоволення владою, обливаючи фарбою біл-борди з привітанням Януковича з роком Євро-2012.

Що вона у віданні під суд дівчини, котра начебто мала подавати заявку на одиничний протест. Що вона в судових заборонах на закріплене Конституцією для кожного громадянина, право мирного зібрання чи мітингу. Що вона в можливій здачі газотранспортної системи Росії. Що вона в перенесенні Дня Свободи з 22 листопада на 22 січня. Що вона в законопроектах нардепа Колесніченка про поведінку на футбольних аренах.

Усі ці речі аж ніяк не показники сили, а радше вказівники неспроможності влади діяти адекватно в обставинах, що склалися в державі.

Звісно, усе це куди простіше зробити чужими руками, ніж взяти наважитися й звільнити супер-крутого Табачника. Йому й Аніщенку куди простіше погрожувати пальчиком чи, від сили, кулачком, як мала дитина.

Максимум, що здатен зробити президент — звільнити кількох керівників і голів областей, що не належать до “сім'ї”, і призначити на їх місце нових, уже зі “своїх”.

Поки Янукович і далі реагуватиме на вибрики Табачника й Аніщенка, показуючи кулачка, погрожуючи пальчиком чи пропонуючи їм самим покинути лави уряду, доти він аж ніяк не буде сильним президентом.

Чи, можливо, в Україні існують якісь куди потужніші за президента сили, котрі його стримують? — Тоді, це, як мінімум, дивно, адже партія влади зробила все можливе, щоб наша держава повернулася до президентсько-парламентарної моделі.

Чи президент більше довіряє своєму оточенню, ніж собі самому? — Так це знову попахує Ющенком і його “любими друзями”. А з яким рейтингом пішов зі своєї посади Ющенко — усі ми пам'ятаємо. Хоча й Віктор Федорович уже майже в тих ж краях.

Тоді, може, справа у впливі якоїсь країни-сусідки, котра втручається в наші внутрішні справи? — А це цілком імовірно.

Адже все більшою стає група “російських” у владних коридорах Банкової та Грушевського. Керівник СБУ Калінін, новий голова Міністерства оборони Саламатін, прем'єр Азаров, секретар РНБО Богатирьова, а що вже й говорити про керівника охорони Януковича — Заневського — той і досі з паспортом “північної сусідки”.

Чи це теж тут ні до чого?!..

Якщо так, то може варто звільнити своє крісло, якщо нема розуміння, який же він — сильний президент?

Назарій ЗАНОЗ