Вибори в Києві: опозиція тіснить провладних самовисуванців

Сутінки Черновецького

Для киян ці вибори цілком можуть увійти в історію як переможний бій за визволення з-під влади лихварів із клану Черновецького. Наразі можемо з упевненістю стверджувати, що майже всі його соратники, котрі спробували начебто як самовисуванці потрапити до парламенту через столичні мажоритарні округи, “пролітають”. Величезний оптимізм вселяє той факт, що ні славнозвісна гречка, ні “халявні” тонометри, ні купи агітсміття, ні, зрештою, прямий підкуп вже не допомогли одіозним Олесеві Довгому та Олександру Супруненку.

Якщо до цього додати програш із тріском своїм конкурентам від ОО таких провладних персонажів, як Ігор Лисов і Максим Луцький, вигризений зубами виграш молодого зубастого Андрія Іллєнка зі “Свободи” у 215-му у ще одного “пташеняти гнізда Черновецького” Галини Гереги та досі дуже невизначену ситуацію на 223-му окрузі, де всіма неправдами намагається отримати мандат нардепа Віктор Пилипишин, виявляється, що в новій битві за Київ влада зазнала поразки.

Приміром, на 216-му окрузі, де побачив, як брат зятя Черновецького Олександр Супруненко зі скреготом зубовним, однак програвав висуванцеві Об’єднаної опозиції Ксенії Ляпіній.

Біля Дніпровської райдержадміністрації, що біля метро “Дарниця”, де аж дві окружні виборчі комісії — 214-та й 216-та, велелюдно. Особливо чимало рядових міліціонерів та їхнього керівництва, що з червоними від багатоденного недосипу очима походжають та смалять свої цигарки, кидаючи недопалки прямо біля входу під ноги. Саме тут, по цих двох округах, традиційно балотуються в нардепи двоє найбільш сумнозвісних людей із команди екс-мера Києва Черновецького — Олесь Довгий та Олександр Супруненко. І, вочевидь, мають всі шанси програти цього разу.

На турнікеті стоять ще два правоохоронці, настільки стомлені, що навіть не запитали в мене жодного документа й не поцікавилися метою мого візиту. Повз промчала розхристана жінка, хутко зникши за дверима з написом: “214 ОВК. Стороннім вхід заборонений”. Тут кухня, а в сусідній кімнатці сидить системний адміністратор, який вносить у систему виборів дані по кожній ДВК. Саме звідси надходять оновлення, за якими вся країна гарячково стежить, раз по раз натискаючи F5 при перегляді таблиць із результатами виборів на сайті Центральної виборчої комісії.

З кухоньки знову вилітає та сама жінка, що ледь не збила мене з ніг кілька секунд тому, істерично жуючи на ходу. “О, це з ОВК нашої, — з погано прихованою ненавистю виціджує з себе жінка бальзаківського віку, що сидить на кріслі поруч. — Їсти бігала. А ми тут сидимо з 6-ї години ранку, за весь день випила склянку води, вже ноги не тримають стояти. А судячи з того, як наша черга рухається, ми раніше наступного ранку звідси нікуди не підемо”.

“А що на третьому поверсі коїться, — долучається до розмови русявий молодий хлопець, як згодом виявилося, член ДВК уже з іншого, 216-го округу, який тут сидить ще з 5-ї ранку. — Там така задуха та скупчення людей, що тричі швидку викликали. Люди сидять там вже по 10—12 годин, і це плюс до дня виборів, який для всіх нас розпочався о 5-й ранку фактично”.

На третьому поверсі, у вузенькому Г-подібному коридорі, освітленому мертвотно-синіми лампочками, кількість людей і мішків з бюлетенями така, що неможливо йти — лише протискатися, намагаючись не наступати на тих, хто спить, постійно перепрошувати, пояснюючи, що ти не лізеш поперед черги. Повітря таке густе й насичене випарами кількох сотень стомлених людей, що дихати так важно, як у сауні.

“Та щоб вони показилися зі своїми виборами, — бурмоче собі під ніс огрядний капітан міліції, що якраз проходить повз мене у напрямку до чоловічого туалету. — Я вже три дні вдома не був”.

“Та вони взагалі працювати там не хочуть”, — кричить з виряченими очима низенька жінка — голова комісії, що сидить на чималому ящику з бюлетенями. — Понабирали в комісії людей, котрі нічого не вміють, от вони й не можуть розібратися, що й до чого”. “Та то все той Супруненко воду мутить, — відповідає їй бабця в шалику, що аналогічно розмістилася біля сусідньої стіни. — Вони ж спеціально нас голодом морять, щоб потім повкидати потрібні їм результати”.

З боями пробиваюсь до конференц-зали, себто кімнати, де, власне, й засідає ОВК, за мною пролазить оператор із “5 каналу”. В правому кутку стоїть стіл, за яким сидять четверо людей — голова комісії, заступник, секретар і юрист. Біля них — монструозні купи ящиків та мішків з уже зданими бюлетенями. А в залі впереміш сидить решта членів окружної комісії та купа членів ДВК, які очікують на комп’ютерну обробку своїх даних. Присідаю на вільне місце біля кількох міцних короткоголених хлопців у костюмах, невловимо схожих між собою. Ті відразу звертаються до мене: “Ти ж журналіст? Он подивись лишень на ту тітку в комісії, вона від “УДАРу”, так задовбала за ці дні. Постійно щось виправляє, нас не слухає”, — довірливо шепоче мені на вухо здоровань із типовим виглядом братка. Одразу починаю здогадуватися, що це саме ті хлопаки, які допомагали пану Супруненку в усіх його справах.

Тим часом за дві з половиною години комісія встигає розібрати три комісії, на двох з них впевнену перемогу здобуває Ляпіна, на одній — Супруненко перемагає на буквально 20 голосів. Супруненківці стають похмурими.

Раптом двері комісії відкриваються, й до кімнати власною персоною заходить Олександр Супруненко, витримує драматичну паузу та й каже: “Шановні присутні, преса, хочу заявити про фальсифікацію”. Далі він починає махати якимось протоколом від свого спостерігача, стверджуючи, буцімто в нього вкрали майже 400 голосів. Дуже швидко з’ясовується, що це суто технічна помилка, яка вже давно виправлена. У відповідь народні депутати від “Батьківщини”, також присутні у приміщенні, починають виголошувати відомості про те, як пан Супруненко намагався вночі увірватися на кілька дільниць і залякувати їхніх членів.

Присоромлений кандидат тихенько сідає та починає суворо перезиратися зі своїми членами ОВК. Трохи згодом, коли доходить черга до ще однієї ДВК, виявляється, що до протоколу з результатами докладено чотири так звані окремі думки її членів, у яких майже слово в слово стверджується, мовляв, підрахунок голосів за Ксенію Ляпіну був надто швидким, за ним не можна було нормально простежити, там були нібито бюлетені з двома позначками тощо.

На підставі цього члени комісії від Супруненка починають вимагати повного перерахунку голосів по цій дільниці. “Як це так, — кричить голова ДВК. — Адже насправді всі ці чотири члени комісії спочатку без будь-яких застережень підписали загальний протокол про результати виборів. А потім в останній момент їм зателефонували з їхнього штабу, щось надиктували, і ті всі разом одразу побігли писати ці однотипні заяви”.

В сутичку втручається юрист ОВК, який намагається пояснити, що комісія не має права на підставі якоїсь окремої думки проводити перерахунок голосів по всій дільниці. Вскакує один із супруненківців, молодчик із обличчям типового боксера, який починає верещати про те, що в них виникли сумніви щодо підсумків виборів і щодо того, що в законі не написано, що члени комісії не мають права вимагати перерахунку на основі таких сміхотворних приводів, як окрема думка. Мабуть, ніколи не втомлюся дивуватися, як можна бути таким нахабним, щоб брехати людям в очі та при цьому волати про необхідність поваги до закону.

Врешті-решт, голова комісії ставить на голосування питання про доручення матеріалів цієї ДВК до розгляду, але всі члени від Черновецького слухняно не підіймають руки. Виникає патова ситуація — комісія не приймає до розгляду матеріали ДВК, але й відмовити чи відправити на доопрацювання на підставі цих папірців вона не може.

“Ось це і є їхня технологія, — шепоче мені на вухо нардеп від БЮТ. — По всіх дільницях, де вони сильно програють, вони пишуть купу ось таких нікчемних папірців чи, наприклад, скарг, що нібито Супруненка не пускали на дільниці, і вимагають перерахунку голосів. А хтозна, чи не підмінили вони ящики в дорозі чи не підкинули щось у цьому гармидері, що коїться тут. В усякому разі їхнє головне завдання максимально тягнути час, сподіваючись, щось, врешті-решт, таки можна буде фальшувати. Так вони й тут діють, й у наших сусідів на 214-му, і Герега на 223-му так само воду мутить. А Ляпіна сидить на телебаченні, хоча їй варто сюди швидше бігти”.

Раптом загальний гомін перериває голосний крик заступника голови комісії. “Ось подивіться, що мені тільки-що надійшло, — кричить жінка. — Це заява по дострокове припинення повноважень від Харламова (дідусь, що тихенько сидить у кутку). Ця людина з 26 серпня кожен день працює на комісії, коли ви (тикає пальцем в бік супруненківців) навіть тут не з’являлися. І тепер він хоче піти, бо вам треба зривати вибори. Ніхто з вас в житті не працював так, як він”.

“Коли два олігархи чубляться, а люди страждають, мені немає, що тут робити”, — раптом зривається на фальцет дідок. “Це хто тут олігарх? Ляпіна?” — взиваються на диби вже її представники в залі. В цей момент член комісії, що запускає людей до приміщення, трохи відчиняє двері і до зали просовується голова якоїсь жінки. “Та скільки можна, — екзальтовано кричить вона. — Зараз наша черга, ми вже вдруге приїздимо”. Член ОВК похапцем зачиняє двері…

Вже з пізнього вечора понеділка, коли стає очевидним програш Супруненка, люди олігарха починають намагатися тиснути на голів ДВК, які ще не здали протоколів. Їм телефонують і пропонують чекати на телефонний дзвінок зі штабу, після чого вони “не пожалкують”. Понад те, Тиждень.ua вдалося дізнатися, що одна з голів, якій подібну пропозицію зробили прямо в коридорі ОВК, навіть дістала по обличчю від надміру активного співробітника клану супруненків у відповідь на жорстку відмову. Троє голів вже дали свідчення міліції і чекають на порушення кримінальних справ.

До комісій постійно телефонує, а відтак і приїжджає особисто куратор цих округів у ЦВК Андрій Магера, який дозволяє збиратися та приймати рішення за простої математичної більшості голосів всіх присутніх членів незалежно від їхньої кількості та вимагає з міліцією повернути на засідання супруненківців, які вже відверто намагаються тягнути час, не маючи жодних юридичних підстав.

Раптом лунає чутка, що вони сидять у кафе неподалік будинку ОДА. Олександра Кужель у супроводі помічника, юриста й автора цих рядків кидається на їхній пошук. Цікаво, що іноземні спостерігачі геть відмовляються допомогти у пошуках, мабуть, подумали, що ми намагаємося їх прибрати з дільниці. Та бракує часу розбиратися — біжимо на пошуки. Але, безрезультатно поблукавши по всіх громадських закладах харчування, що були неподалік, включаючи найбільш алкоголічного вигляду генделик, повертаємося ні з чим.

Кужель починає знову нервово дзвонити в ЦВК. Там пропонують розпочинати засідання, тим більше, що СБУшник, нарешті, з’являється. Тим часом міліція переписує прізвища “біженців” та відправляє кілька нарядів на пошуки.

Засідання вже триває на повну, коли в кімнаті ОВК з’являються розшукувані супруненківці. Й одразу нахабно починають вимагати, щоб усе, що було за їхньої відсутності, повторили ще раз, чим викликають просто шквал ненависті. Вони продовжують огризатися, але видно, що самі вже не вірять у можливість щось змінити. Трохи приголомшує їх і різка заява голови ОВК, який вимагає від кожного з прогульників писати щодо цього факту пояснювальну записку в ЦВК і наголошує, що в разі зникнення без дозволу з комісії будь-кого з її членів, проти нього одразу буде порушено кримінальну справу.

Втомлена й бліда Ксенія Ляпіна з планшетом у руках, на якому постійно висить сторінка з сайтом ЦВК, прокоментувала всю цю ситуацію дуже просто: “Представники організованої групи Супруненка в ОВК, інакше їх і не назвеш, технічно затягують час, хоча чітко знають, згідно з протоколами з мокрими печатками, шансів у них немає жодних. Чіпляються до кожної коми чи закорючки”.

Проти ночі на середу, коли ОВК залишилося схвалити уточнений протокол від останньої комісії, голова цієї ДВК зникає, можливо, з печаткою. “Але комісія готова зібратися і підготувати уточнений протокол навіть за її відсутності”, — заявила Ксенія Ляпіна. Останньою спробою щось змінити стали вимоги людей Олександра Супруненка в ОВК замінити трьох членів від технічних партій. Наразі засідання призупинене і розпочнеться о 15-й годині. Станом на 12-ту годину 31 жовтня в окрузі 216 підраховано 98,64 % протоколів ДВК, з розривом у 1347 голосів вже точно перемагає Ксенія Ляпіна.

Бої місцевого значення

Ще по обіді 30 жовтня нічого не вказувало на те, що 215-й округ перетвориться на поле масштабних боїв між узгодженим кандидатом від опозиції Андрієм Іллєнком та провладною самовисуванкою, секретарем Київради і власницею мережі “Епіцентр”, Галиною Шерегою.

Диспозиція в будівлі Деснянської райради, де розмістилася ОВК 215-го округу, мала такий вигляд: у коридорах — купа міліції, свободівців і молодиків спортивної статури — бійців Галини Гереги, однак сутичок між усіма сторонами не виникало. Сама ОВК завершила опрацьовувати майже всі протоколи дільничних комісій, крім чотирьох. Герега обганяла Іллєнка на кілька сотень голосів, але він був упевнений у загальній перемозі — протоколи з мокрими печатками з дільниць, що залишилися, забезпечували йому сумарну перемогу з різницею у півтори сотні голосів. По трьох із них протоколи відправили в ДВК на доопрацювання, з четвертої мали ще підвезти їх до ОВК, члени якої переважно байдикували в очікуванні.

Загальну мляву атмосферу розбавляли хіба що словесні перепалки між свободівцями та герегівцями. Посеред кімнати, де засідала комісія, раптом вскочив лисий громадянин середнього віку і почав розповідати журналістам про тиск, який “Свобода” чинить на ОВК. Після прохань представитися чи принаймні назвати свою посаду громадянин знітився і кудись утік.

Привезли виправлені протоколи з двох дільниць. Розрив між Герегою та Іллєнком зріс.

Втім, сам свободівець зберігав спокій. “Це “погані” дільниці зарахували. По решті двох я перемагаю із запасом”, — пояснив він Тиждень.ua.

Війна спалахнула саме довкола двох останніх дільниць. Атмосфері реальних бойових дій сприяли як однострої численних правоохоронців, так і по-справжньому військова дисципліна свободівців, їхні керівники мобільних груп координували свої дії по раціях.

Спочатку з’явилася інформація, що хтось украв протоколи й бюлетені з архіву ОВК. Не розібравшись до ладу, де той архів, бійці “Свободи” отримали наказ вибити двері в сусідній з ОВК кімнаті, де ніяких бюлетенів та протоколів не було (саме про ці події згадано на початку матеріалу).

Незмінним атрибутом кожної війни є чутки. Так було і тут. Пройшов поголос, що в архіві, який насправді лежить у підвалі Деснянської РДА, спалюють бюлетені. Хтось навіть відчув запах диму.

Вниз кинулася група з кільканадцяти свободівців. Двері архіву вартувала міліція, що й сказала, що ніхто нічого не палив. Запаху диму теж не було. Легенда змінилася: тепер архіви начебто вкрала якась жінка. Хтось навіть бачив, як бойовики Гереги розчищали їй прохід у бійці зі свободівцями.

Оббігати будівлю було довго, тому соратники Іллєнка та кореспондент Тижднь.ua вискочили на вулицю через вікно. Прочесавши місцевість, свободівці нікого не знайшли. “Мабуть, втекла курва”, — прокоментували вони ситуацію.

Тим часом кількість підозрюваних у крадіжці протоколів зросла до трьох. Одну жінку іллєнківці заблокували на сходах будівлі, інша змогла зачинитися у туалеті на третьому поверсі. Двері кабінки прибігло охороняти кілька свободівців, яких ззовні заблокувала міліція. Міліціонерів, у свою чергу, взяли в облогу опозиціонери.

Під вікнами туалету “Свобода” виставила патруль — на випадок, якщо замкнена герегівка вирішить викинути протокол через кватирку. Спостерігати за свободівцями негайно прибіг спецпідрозділ “Беркут”. Присутні на місці подій члени ДВК викликали слідчу групу, яка повинна була виламати двері туалету.

Тим часом сам Іллєнко повідомив, що в електронну систему “Вибори”, дані якої відображаються на сайті Центрвиборчкому, вводяться некоректні дані по 244-й дільниці, на якій він здобув упевнену перемогу. Результати опозиціонера приписувались Герезі і навпаки. Серверну заблокували, але на штурм не йшли — це було б відвертим порушенням законодавства.

“Зараз відбувається нахабна фальсифікація!” — доводив кореспонденту Тиждень.ua Іллєнко, демонструючи протокол 244-ї ДВК, який засвідчував його перемогу на цій дільниці. І справді, невдовзі на сайті ЦВК з’явилося оновлення, за яким результати Гереги та Іллєнка дивно помінялися місцями.

Члени ОВК, які були на боці Гереги, побачивши такий розвиток подій, втекли із засідання у кімнату на першому поверсі. Двері взяла під контроль міліція, яку контролював загін свободівців.

Тим часом після обшуку відпустили підозрювану у крадіжці протоколу 244-ї ДВК жінку, яку заблокували на сходах. Вона вирішила підійти поближче до кімнати на третьому поверсі, де засідала решта членів ОВК. Це було помилкою — назад жінку вже не випустили свободівці, які намертво перекрили всі шляхи відступу з поверху.

Правоохоронці дедалі більше деморалізувалися. “Петя, іди охраняй етаж”, — звернувся один із них до колеги. “Вася, воно мені триста років нада туди лізти”, — почув у відповідь.

На третьому поверсі з’явився “Беркут”, Андрій Іллєнко оголосив загальну мобілізацію своїх прихильників.

Невдовзі під чорним входом до будівлі з’явилася група із сотні свободівців, до яких приєдналися небайдужі виборці 215-го округу. “Беркут” кількома шеренгами перекрив прохід до дверей, хтось розбив шибку і намагався залізти через вікно, сутички не припинялись.

Головний вхід було зачинено і заблоковано стільцями та лавками, на яких розмістилися іллєнківці впереміш із міліцією.

Тим часом ОВК ухвалила рішення про перерахунок голосів на 244-й дільниці. “Свободівці” щільніше зімкнули ряди, діючи за принципом “нікого не впускати, нікого не випускати”. Виняток робили хіба що для народних депутатів від опозиції. Про всяк випадок члени ОВК зачинили двері кімнати на замок і забарикадували їх стільцями.

Міліція не пускала нікого навіть наблизитись до дверей. Чимало журналістів були з цим незгодні та зробили кілька спроб прориву. Однак правоохоронці, яких загалом було не більше десятка, впевнено утримували вузьку ділянку фронту.

Бійці Гереги спробували вирватись з оточення на третьому поверсі, але за повної інертності людей з погонами більш численні свободівці їх зупинили.

Десь за годину надійшла інформація, що за даними перерахунку бюлетенів Іллєнко по 244-й дільниці впевнено перемагає Герегу.

Загальне напруження дещо спало. “Свобода” зняла облогу третього поверху. На місці подій нарешті з’явилась слідча група, яка мала вирішити ситуацію із жінкою, яка зачинилася в туалеті. Після переговорів остання таки відчинила двері. Обшук проводився ретельно, герегівку змусили зняти з себе все, включно і спіднє (обшук за зачиненими дверима проводила дівчина-слідчий). Жодного протоколу знайдено не було, втім, не можна виключати, що підозрювана його або з’їла, або втопила в унітазі.

Іллєнко вирвався вперед. Залишалась остання, 171-ша дільниця. Як дізнався Тиждень.ua, голова цієї комісії вже була на шляху до окружкому, але дорогою дізналася про початок бойових дій в ОВК, проїхала на машині довкола будівлі Деснянської РДА і повернула назад.

Однак свободівці не втрачали з нею контакту. На зустріч із головою 171-ї ДВК, жінкою середніх років, смертельно переляканою ймовірною загрозою життю членів своєї родини, відправили групу переговорників, які мали пояснити їй, що її, по-перше, зможуть захистити, по-друге, що за відмову віддати протокол їй загрожує кримінальна відповідальність.

Котрийсь із цих аргументів подіяв — свободівці взяли під контроль оригінальний протокол ДВК.

Але Герега теж не втрачала часу. З кімнати на першому поверсі раптом вийшли прихильні до неї члени ОВК і негайно заквапились до туалету. Коли двоє жінок просиділи там хвилин зо двадцять, соратники Іллєнка направили під вікна туалету своїх бійців. Туди ж одразу підбігло кілька беркутівців.

Герегівські члени ОВК пояснювали, що бояться загрози своєму життю з боку “Свободи”, тому зайшли до кімнати, де засідала комісія під охороною людей Гереги.

Під будівлю ОВК приходить чималий натовп людей, як кажуть, працівників герегівського “Епіцентру”. Серед них можна розгледіти жінок і чоловік середнього віку і зовсім не бойового вигляду. Остаточно стає зрозумілим, на чиєму боці новоприбулі після того, як на гасло “Слава Україні!” хтось із них реагує “Слава Герезі!”, отримуючи у відповідь “Смерть фальсифікаторам!”

Протокол останньої, 171-ї, ДВК вже отримано, голова ОВК йде до серверної кімнати, щоб внести його дані.

Для Гереги ситуація виглядає програшною. Будівлею маневрують невеликі групи свободівців та бойовиків Гереги. Постійно з’являються чутки про майбутній штурм РДА герегівцями, але вони не знаходять підтвердження.

Представники Гереги в ОВК йдуть ва-банк. Спочатку заступник голови комісії пропонує оголосити перерву до обіду середи, за це голосує п’ять членів ОВК, чого замало для ухвалення рішення. Як наслідок ініціатор перерви з соратником тікають із засідання.

Останню спробу переломити ситуацію робить секретар ОВК, яка пропонує провести перерахунок усіх голосів на окрузі. На той момент голова ОВК уже встиг повернутися, тож пропохицію ігнорують.

Голова ОВК закликає членів 244-ї ДВК, довкола якої вирували найбільші пристрасті, поглянути на сфальшований протокол комісії — вони, цілком очікувано, не визнають своїх підписів під ним.

В цей час на секретарку комісії було боляче дивитись — вона спочатку комусь активно писала смс, потім телефонувала. Зрештою заспокоїлась і сиділа з виразом обличчя, на якому читалося “Пропало всьо”. Так і сталося — за кільканадцять хвилин голова ОВК оголосив Андрія Іллєнка переможцем виборів. Галина Герега попервах визнає результати виборів, трохи згодом починає вимагати перерахунку голосів по всьому округу.

Останній бункер Пилипишина

“Чи є тут представники Пилипишина?”, — втретє голосно запитує присутніх на засіданні ОВК чоловік із сильним іноземним акцентом. Здивовано озирається та повторює: “Представники Пилипишина! Я хотів би поговорити з представником Пилипишина…”

У відповідь — тиша. Іноземець — американський спостерігач Вілл Рід — розводить руками. “Порушення точно є, — коментує він ситуацію на 223-му окрузі столиці, “полі боя” самовисуванця Віктора Пилипишина та свободівця Юрія Левченка. — Є інформація про фальшиві протоколи… Серйозна ситуація”.

Один із численних представників провладного політика, екс-голови Шевченківської РДА столиці, тим часом переглядає на планшеті останні новини з життя своїх друзів у мережі Вконтакті. Знайомитись він не хоче, каже, комісії вже представився. Колеги звертаються до нього поважно — Михайло Васильович.

Інший представник провладного кандидата тихо дискутує зі спостерігачем — жінкою похилого віку. “Слід визнати, що програли! — переконує вона. — По-чесному програли!” На колінах у жіночки лежить пакет із символікою КПУ та книжка із промовистою назвою Revolution. “Все одно майбутнє за лівими ідеями…” — додає вона.

Крім неї, здається, нікому не зрозумілі навіть простіші речі: наприклад, за ким майбутнє на 223-му окрузі. Біля дверей зали, де відбувається засідання, зібрались десятки представників виборчих дільниць, які не можуть здати протоколи. Люди нервують. Вони давно не спали. На вулиці — мороз, у будівлі — штовханина й лайка.

Підрахунок голосів комісія, що вже відзначилась фальсифікаціями на користь Пилипишина, затягує цілком свідомо. Тут по 10 хвилин шукають коробки з щойно принесеними бюлетенями, бігають туди-сюди, люблять робити тривалі перерви… Описують ситуацію представники комісії по-різному. “Проблема з сервером, — пояснюють низький відсоток оброблених протоколів журналістам. — А ми обробляємо!” Людям із дільниць кричать, що винні вони: стовбичать тут, шумлять, заважають працювати… Втомлені люди кричать у відповідь.

“Ой, дякую, Боже, дякую…”, — видихає, дивлячись у стелю, голова однієї з дільниць. Їй щойно вдалося здати протокол — вона може йти додому. — Більше ніколи не погоджусь на таку роботу”.

Їй пощастило більше, ніж іншим. На дільниці №987, кажуть, “люди готові голодувати”, бо комісія відмовляє їм у транспортуванні бюлетенів. Комісія кволо обіцяє розібратись.

Результати на нечисленних озвучених протягом дня дільницях викликають відверте здивування. На одній з них на Татарці недійсних протоколів у рази більше, ніж будь-де; Пилипишин несподівано перемагає Левченка із небаченим відривом у 600 голосів; у протоколі серед кандидатів є Ігор Луценко, що вибув… Голосів лише за “Свободу” на цій дільниці більше, ніж за кандидата від опозиції, зауважують спостерігачі.

Левченко вимагає перерахунку голосів. У відповідь комісія намагається поставити на голосування питання: “Чи не позбавити пана Левченка права присутності?” Адже він “зриває вибори”.

Навколо обурених свободівців стрибає ще один кандидат на цьому окрузі — Олесь Бузина. “Пересчет! Пересчет! Пересчет!” — кричить він.

“Встаньте і представтесь”, — несподівано просить Бузину голова ОВК. “Кому вы говорите встать? Я стою!” — цікавиться Бузина, пускаючись у довгі роздуми про те, що всі присутні у залі дивляться телебачення, а отже, Бузину знають.

Позбавити пана Бузину права присутності ніхто не пропонує. Протокол дільниці відправляють на уточнення.

…Вже за півгодини, витрачені бозна на що, ОВК ухвалює такий протокол. “Зіпсованих протоколів: 11... Левченко: 172... Пилипишин: 83...” — стомлено бубонить голова дільниці №974.

“Приблизно 10 комісій, на яких я перемагаю Пилипишина з перевагою у 100—150 голосів, відправлені на перерахунок безпідставно. Лише ті комісії, де я здобуваю першість з великим відривом, відправляють на перерахунок. Коли я перемагаю з невеликою перевагою, ОВК затягує процес, відправляючи протоколи на уточнення”, — заявляє Левченко..

Водночас представники “Свободи” зазначили, що навіть за умови фальсифікацій результатів із 10 дільниць Левченко не втрачає перемоги.

“Якщо ми зробимо процес публічним, то переможемо”, — сказав Левченко.

Між тим, троє спостерігачів від “Свободи” оголосили голодування.

Під ОВК прибувають нові й нові люди. На підтримку Пилипишина приходять навіть “загони” розлючених пенсіонерів.

Увесь день 31 жовтня ЦВК дає одну й ту ж інформацію: оброблено 72,27% бюлетенів, перемагає Пилипишин з відривом у 800 голосів.

Богдан БУТКЕВИЧ, Валерія БУРЛАКОВА, Мілан ЛЄЛІЧ