Відрізав, їм, та щось воно не те...

На перший погляд, дежа вю, але українські тверді сири, як і в 2005 році, знову потрапили у немилість у сусідній Росії. Головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Оніщенко скуштував шматок української продукції і дійшов висновку — смак не той... Тобто продукція, на його думку, містить рослинні компоненти, зокрема рослинну олію, і тому не може називатися сиром. У переліку виробників—“порушників”, який навів російський Держспоживнагляд, — вiсiм компаній. Причому більшість iз них добре відома вітчизняному споживачеві. Російські контролюючі органи ініціювали не тільки заборону імпорту українського сиру, а й планують відкликати через суд уже завезені на територію РФ товарні партії!

Кількома днями раніше Оніщенко досить різко відгукнувся про наявну в Україні систему контролю за продуктами харчування — зокрема про передачу цих функцій ветеринарній службі. “Де—факто Україна визнає своїх громадян тваринами”, — сказав тоді російський “санітар”. Офіційно Київ не відреагував ніяк, але міністр закордонних справ Костянтин Грищенко у своєму мікроблозі запропонував Оніщенку попросити вибачення. Замість вибачень той пообіцяв iз травня 2012 року взагалі закрити російський кордон для української “молочки”.

Звинувачення росіян пересічні українці могли би вважати слушними — у наших магазинах переважно продається сир, який досить мало схожий на справжній продукт. Але! На експорт ми надсилаємо не продукт iз пальмової олії, як той, що потрапляє на полиці українських крамниць, а справжній, з натуральної сировини. “Тамтешні споживачі можуть запропонувати вищу ціну, тому виробникам немає сенсу здешевлювати рецептуру”, — пояснює “УМ” експерт Андрій Товстоп’ят.

Такої самої думки дотримується і голова Національної асоціації молочників України Василь Бондаренко. “Із так званого “списку Оніщенка” тільки одне підприємство могло використовувати здешевлену рецептуру, — пояснив він “УМ”. — Решта ж потрапили у нього буквально “зi стелі”. У цьому списку є навіть завод, який з 2006 року взагалі нічого не експортує до Росії”.

Різко відреагував на звинувачення і голова директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський. “Невідомо, за якою методикою робили перевірки. Тут можна стільки питань панові Оніщенку задати!.. У нього також з’явилися претензії до мінеральної води “Боржомі”. І що? Цілий світ п’є “Боржомі”, а її експорт закритий тільки для Російської Федерації”, — зробив експерт яскраво виражений політичний натяк.

Політичну паралель у “сирному скандалі” підтверджують усі опитані нами експерти. Показово, що заява головного державного санлікаря з’явилася саме зараз, коли загострилося українсько—російське газове протистояння, а офіційний Київ заявив, що в односторонньому порядку зменшує відбір газу. Як відомо, Москва руками того ж легендарного Оніщенка забороняла український сир 2005 року, коли до влади у нашій країні прийшов небажаний для Москви Віктор Ющенко. А коли загострилися стосунки між Володимиром Путіним та президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, пан Оніщенко виступив із голосними заявами про низьку якість грузинського вина й славетної “Боржомі”...

“У структурі нашого експорту до Росії молочні продукти займають чи не найвагомішу частку, — веде далі Андрій Товстоп’ят. — Річний обсяг експорту становить близько 60 тисяч тонн. Більшість підприємств відправляють до РФ понад половину своєї продукції, і така заборона, відповідно, удвічі скоротить їхні прибутки”.

Щоправда, купівлі задешево напівзбанкрутілих унаслідок ембарго українських підприємств росіянами, як це було в 2005—му, нині, швидше за все, не буде. Причина проста: вітчизняні переробники і так уже значною мірою належать іноземному капіталу. Але крові, за висловом Путіна, з нас планують попити чимало. “Вони ж ціляться не у конкретні підприємства, а взагалі”, — сказав наш експерт. “І триватиме ця історія ще досить довго”, — підсумував Василь Бондаренко.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ