“Вічнозелена” валюта відвойовує позиції

Цього літа туристи в Америці відчують, що гроші в них розійдуться швид­ше, ніж під час попе­редніх поїздок. У 2013-му курс долара виріс відносно цілої низки валют, тож закупи на відпочинку обійдуться трохи дорожче, ніж зазвичай. Зміцнення “зеленого” — рідкісне явище. Різкі підйоми на початку 1980-х і наприкінці 1990-х стали винятками із загальної тенденції до падіння. Звільнившись чотири десятиліття тому від Бреттон-Вудської системи фіксованих обмінних курсів, грошова одиниця США переважно втрачала в ціні порівняно з іншими валютами багатого світу. Але дедалі більше аналітиків вважають, що їй настав час бодай частково повернути собі втрачені позиції.

Безпосередньою підставою для оптимізму щодо долара є нещодавній сигнал від Федеральної резервної системи (ФРС) про те, що друк нових грошей для викупу з ринку облігацій може зменшуватися, починаючи вже з вересня. Перспектива кінця “кількісного пом’як­шення” вже підняла довгострокові відсоткові став­ки. Дохідність десятирічних казначейських облігацій сягнула 2,6% (для порівняння: у травні вона становила лише 1,6%). А ос­кі­ль­ки дохідність зростає, то Америка приваблює капітал із ризикованіших регіонів світу. Своєю чергою, це піднімає курс долара.

Глибинна причина зміцнення “зеленого” — відносно здорова американська економіка. Банки позбулися безнадійних іпотечних боргів. Ринок житла починає відновлюватися. Стабільно збільшується кількість робочих місць. У червні лави зайнятих за ме­жа­ми сільського господарства примножилися на 195 тис. осіб, що відповідає середньому зростанню за цей рік.

Підняття ВВП поки що скромне, навіть якщо воно може дещо пришвидшитися. В останніх уточненнях до своїх прогнозів МВФ передбачає зростання американської економіки на 2,7% наступного року. Бумом цього не назвеш. Але інші великі держави (як-от Японія чи Британія) ні на що, схоже, й не сподіваються. А єврозона все ще не вийшла з рецесії.

Ніби навмисно для підкреслення цієї різниці фінансові регулятори держав Старого світу на початку місяця повідомили, що м’якіша валютна політика все ще може бути потрібною. 4 червня президент Європейського центробанку (ЄЦБ) Маріо Драґі заявив, що фінустанова сподівається утримати основні відсоткові ставки “на нинішньому або нижчих рівнях протягом тривалого часу”. Це вперше ЄЦБ повідомив про майбутню динаміку відсоткових ставок. То було невдовзі після заяви Комітету грошової політики Англійського банку, який провів перше засідання під головуванням нового керівника Марка Карні. У ній ішлося про те, що британська економіка все ще надто слабка, аби забезпечити збільшення вихідної відсоткової ставки, якого вимагає нещодавнє збільшення дохідності довготермінових облігацій.

Попередня інформація ФРС про ймовірне поступове згортання купівлі облігацій підняла їхню дохідність у Європі. Коли стане очевидним масштаб різниці між гро­шово-кредит­ною політикою Америки та Європи, трансатлантичний розрив у відсоткових ставках на ринку, очевидно, збільшиться. Тож, долар підніматиметься далі.

Мілке плавання

Але наскільки високо? Нині зростання курсу (з перебоями і зупинками) в межах 5—7% порівняно з іншими основними валютами цілком може виявитися граничним. Американська економіка розвивається достатньо успішно, щоб підтримати свою валюту, але вона ще не настільки сильна, аби стимулювати такий успішний період, який був у долара наприкінці 1990-х. Навіть якщо Федеральна резервна система незабаром і зменшить обсяги купівлі облігацій, може минути ще не один рік, поки вона підніме свої базові відсоткові ставки від нинішніх, близьких до нуля. У ФРС кажуть, що ставки не мінятимуть, доки безробіття не впаде від нинішніх 7,6% до 6,5%. 10 липня голова ФРС Бен Бернанке сказав, що ставка може застрягнути на позначці, близькій до нуля, ще на довгий час. І Федеральна резервна система сама реагуватиме на швидкий підйом долара: жодна багата держава не хоче мати сильну валюту, коли економіка майже не прогресує. Ось чому зростання долара буде різким, але нетривалим, вважає економіст французького банку Société Générale Кіт Джакерс.

Можливо, є також межа падіння євро. Кризі суверенного боргу країн єврозони вже понад три роки. Але за весь цей період нечасто можна було назвати євро дешевою валютою. І навіть після монетарних ініціатив від ФРС та ЄЦБ євро все ще тримається трохи вище справедливої вартості $1,26, яка випливає з індексу “Біг-Мака” — неофіційного приблизного еталона обмінних курсів різних валют.

Однією із причин такої стійкості може бути те, що іноземцям важче накопичити євро, ніж долари: єврозона має великий профіцит поточного рахунку, тоді як Америка — помітний дефіцит. Друга — в тому, що, не виключено, Центральний банк Китаю використовує кожну тимчасову слабкість євро як нагоду диверсифікувати свої величезні резерви та зменшити їх частку в доларах. Чи може євро опуститися нижче, скажімо, за $1,20? “Треба питати китайців”, — каже менеджер одного хеджевого фонду в США.

Схоже, долар найбільше дорожчатиме відносно валют країн, що розвиваються. Кілька держав, включно з Індією та Південною Африкою, фінансування зовнішньоторговельного дефіциту яких залежить від іноземного капіталу, вже пережили падіння курсів своїх валют приблизно на 10% від початку травня, переважно тому, що в майбутньому ФРС може прибрати ногу із грошовоемісійної педалі. Поки дохідність облігацій у США залишалася низькою, інвестори з багатого світу радо купували цінні папери ринків, що розвиваються. Але забезпечувати такий притік капіталу з Америки стане набагато важче, коли закінчиться “кількісне пом’якшення”.

Як уже повідомляли, декотрі з країн, що розвиваються (зокрема, й Україна. — Ред.), продали значний обсяг доларової маси зі своїх золотовалютних резервів, щоб сповільнити ослаблення національної грошової одиниці. Коли центробанки цих держав почнуть поповнювати запаси “зелених” за рахунок продажу частини своїх євро, це може мати певні наслідки. Вже до наступного літа, приїхавши у США, ви можете помітити, що долар ледь-ледь зміцнів, а ваш гаманець спорожнів відповідно трішки швидше.

Український контекст. В очікуванні девальвації

Україна, як і більшість економік, що розвиваються, зазнає впливу від зростання вартості долара. Вона може навіть опинитися в авангарді певних негативних процесів — для цього є всі передумови.

З одного боку, країна протягом тривалого часу має величезний дефіцит рахунку поточних операцій — один із найбільших у світі в пропорції до ВВП (8,4% у 2012-му). Фіксований курс гривні щодо долара, залишаючись незмінним протягом кількох років, став основною причиною такої ситуації. Але в теперішніх умовах, коли вартість долара до валют країн, які розвиваються, зростає, прив’язка гривні до нього матиме ще один негативний наслідок. Український експорт стане занадто дорогим для таких держав і втратить конкурентоспроможність. Цей прогноз підкріплює статистика торгівлі України з Росією, яка завдяки девальвації рубля зробила свій ринок важкодоступним для наших товарів, тому їх експорт до РФ за п’ять місяців 2013-го зменшився на 13,7%. Та це може бути лише початок.

Водночас дефіцит рахунку поточних операцій потребує значного фінансування. Воно досі було можливим завдяки припливу капіталу, від якого Україна дуже залежить. Але якщо із завершенням програми “кількісного пом’якшення” обсяги залучення зовнішнього фінансування значно зменшаться, то розрив у платіжному балансі, ймовірно, спричинить небувалий девальваційний тиск на гривню. Цього року потоки капіталу в Україну можуть пересохнути як ніколи швидко. Системна рецесія в економіці призводить до значного бюджетного дефіциту, а борги уряду, хоч і невеликі порівняно з розвиненими країнами, потребують великих сум для їх обслуговування. Це робить ситуацію з державними фінансами неврівноваженою та зменшує довіру іноземних інвесторів до України.

Тож, схоже, від глибокої девальвації гривню може убезпечити лише сам долар — його посилення на глобальних ринках буде справді незначним і до того ж нетривалим.

The Economist