В ЄС недооцінюють кризу в Україні — євродепутат

Член Європарламенту Марк Демесмекер нещодавно повернувся з українського сходу — і це вже не перший візит євродепутата-ліберала від Бельгії до зони конфлікту. Він каже, що через свою діяльність та критичні заяви щодо агресії Росії “мав за честь” бути внесеним до кремлівського “чорного списку”. Про свої враження й думки, навіяні подорожжу до Маріуполя й Широкина, євродепутат розповів у інтерв’ю Радіо Свобода.

— Останній раз Ви відвідали Донбас у лютому, коли там щодня гинули десятки військових, а мінські домовленості тільки обговорювалися. Яке у Вас нинішнє враження від візиту до зони конфлікту?

— Дійсно, ситуація дуже змінилася на сході, куди ми з Дніпропетровська потрапили до Маріуполя та Широкина. Там зберігається дуже напружена обстановка, де режиму припинення вогню не дотримуються, де щодня лунають вибухи. Того дня, коли ми туди прибули, на щастя, не було жертв, але днем раніше кілька людей загинули. Але навіть ті родини, що втратили рідних ще в січні — тоді загинуло десятки людей, більше сотні будинків було зруйновано — ці люди досі не відійшли від шоку, досі намагаються, чим можливо, ремонтувати свої помешкання. Їм багато продовжують допомагати волонтери.

— Сам факт Ваших відвідин зони конфлікту, доволі показовий, адже, Ви бачили все на власні очі, а до Ваших думок, вражень більше прислухаються тут, в Євросоюзі, де вже відчувається деяка втома від української тематики…

— У мене склалося враження, що Європейський союз мав би бути більш помітним та присутнім там, на місці конфлікту. Думаю, ми, представники Європарламенту були першими європейцями, що відвідали цей регіон. Однак, треба було б, щоб представники виконавчої євроустанови, Єврокомісії повинні були б туди навідуватися, їй слід більше реагувати та частіше проводити оцінку ситуації, бачити те, що там насправді діється і якими є потреби людей. А мешканці тих регіонів потребують надзвичайно багато чого. Це — не Київ, де ти можеш працювати у комфорті. У лютому я був і бачив, що діялося у Артемівську, Слав’янську, в Донецькому аеропорті, в Пісках.

Але з огляду на те, що я бачив і чув, ситуація з того часу не покращилася: багато переміщених осіб, людей, вражених війною, ще досі не бачили жодної офіційної допомоги з боку держави. Їх залишили осторонь, вони живуть у надзвичайно поганих умовах. Тут, в Євросоюзі, ми теж дуже недооцінюємо гуманітарну ситуацію та кризу.

— Як би Ви оцінили зусилля ЄС у владнанні цієї кризи?

— Європейський союз, Європейська комісія роблять багато зусиль, але їм слід бути більш присутніми на сході України. Європейцям треба надавати підтримку й завойовувати серця пересічних українців. Якщо цього не буде — ми залишимося у програші.

— Війна обходиться дуже дорого не лише пересічним українцям та мешканцям Донбасу. Ви вочевидь побачили, що вона боляче б’є й по економіці України?

— Стосовно безпекової ситуації та становища економіки ми, після розмов з прем’єр-міністром Яценюком, отримали швидше негативні оцінки та враження. Залишилося відчуття загальної втоми, яка починає опанавувати і український уряд. В усякому разі, таке моє особисте враження. Щодо планів реформ, вони справді зробили багато, але це ще й дуже сильно впливає на людей. Тому відчувається, що Яценюк перебуває під тиском: адже коли ціни зростають у шість разів, це боляче б’є по громадянах. Але через це може виникнути й проблема єдності урядової коаліції. І водночас реформи повинні тривати. Зробити треба ще дуже багато чого. Зокрема, йдеться про боротьбу з корупцією. Це те, що прямо стосується кожної людини.

— Європарламент впровадив обмеження для російських дипломатів за “чорний список”, складений у Кремлі, до якого потрапили й Ви. Як Ви особисто відреагували, побачивши там своє ім’я?

— Ми не є представниками виконавчої влади, ми не є членами уряду, адміністрації чи якоїсь військової організації. Ми — політики, парламентарі, обрані людьми, нам потрібна свобода висловлювань, свобода руху, для виконання нашої роботи. І цей “чорний список” мене шокував, бо я усвідомив, що все більш репресивний режим з середини Росії чимраз більше посягає на Євросоюз, на наші засадничі цінності — свободу висловлювань. А саме це і є наша робота — мати свою думку й мати спроможність її висловити. І якраз за це нас і покарали. Це безумство, хоча нас і не повинно це вражати. Сподіваюся, що ми це використаємо як інструмент для того, щоб переконати країни-члени, які ще мають сумніви, для продовження нині діючих санкцій і, можливо, навіть посилити їх. Це має бути нашою мотивацією, інструментом і нагодою, аби ще більше об’єднатися — євродепутатам, країнам-членам ЄС, членам національних парламентів.

Віталій ЄРЕМІЦА