Привід безпрецедентний — зливи НАБУ на користь Банкової, можливо, відбуваються на вищому рівні антикорупційного бюро. Щоби скласти об’єктивну картину того, що відбувається, ми не лише читали між рядків офіційних повідомлень, а й поговорили з високопоставленими джерелами, які працюють у САП, НАБУ й ОГПУ.
Про початок конфлікту між інституціями стало відомо після того, як САП разом із Департаментом стратегічних розслідувань Нацполіції провели обшук в одного з детективів НАБУ, — про це написав Юрій Бутусов. Тоді ж на всю країну прогриміло прізвище заступника глави ОПУ Татарова, кишеньковою армією якого нібито скористався керівник САП Олександр Клименко. Таким чином було кинуто тінь на главу САП.
Відразу ж зі стриманою заявою виступила САП, пояснивши, що триває розслідування у справі про витік інформації в НАБУ в межах одного з кримінальних проваджень, а поліцію залучили, бо НАБУ бракує власних сил. (Ідеться про кримінальне провадження щодо колишнього голови Дніпропетровської ОВА Резніченка, а також його партнера — чинного консультанта ОПУ Юрія Голика, де в межах “Великого будівництва” розчинилося півтора бюджетних мільярда.) НАБУ одразу відреагувало: мовляв, не брешіть, ресурси знайти в себе “крота” є.
Народ України, який спостерігає за тим, що відбувається, геть заплутавшись у свідченнях тих, кому раніше довіряв більше, ніж іншим правоохоронцям, почав вибудовувати власні конспірологічні теорії, висновки з яких зводилися до одного: Банкова “хакнула” й НАБУ, й САП. Не надто допомогло й заступництво лідерів суспільної думки з антикорупційної сфери, які відразу публічно стали на бік Олександра Клименка.
Операцію з реанімації ворожі сторони проводили самотужки. На те, щоби глава САП Олександр Клименко й директор НАБУ Семен Кривонос уклали перемир’я й потисли один одному руки, вистачило трьох днів. Перед цим Кривонос заявив, що його першого заступника Гізо Углаву на час слідства відсторонено від виконання обов’язків, підтвердивши цим усю серйозність ситуації.
Очевидно, рану активно намагаються публічно загоїти, аби зберегти якщо не репутацію антикорблоку, то взаємодію його інституцій у межах тисяч відкритих справ. Клименка й Кривоноса можна зрозуміти. Але гній тече — треба різати, промивати й зашивати наново.
Гіпотетичний “кріт” (це, безперечно, ще треба буде довести) був у керівництві НАБУ від дня його заснування. І якщо Гізо Углава справді порушив закон, то за масштабами наслідків це є справою рівня глави Верховного суду Князєва. І наших міжнародних партнерів, які були безпосередніми учасниками створення НАБУ. Так чи так, ми всередині ідеального шторму.
Що ж насправді сталося? Чи варто хвилюватися Банковій, яка густо обросла консультантами-фігурантами справ про топкорупцію навіть під час війни? Якими можуть бути наслідки для держави загалом, якщо антикорблоку не вдасться очиститися? І до якого рівня взагалі це очищення має дійти, щоб вирвати з тіла антикорблоку потворне коріння, яке пустила в ньому влада?
Справа Резніченка/Голика, під час розслідування якої зафіксували злив
Нам не обійтися без короткого нагадування про суть справи, з якої власне все й почалося. Улітку 2022 року, відреагувавши на розслідування журналістів видання “Наші гроші” про виграні ТОВ “Будінвест інжиніринг” тендери на ремонт доріг у Дніпропетровській області на суму понад 1,5 млрд грн, НАБУ та САП відкрили кримінальне провадження. Справа мала попередню кваліфікацію за статтями 364 (зловживання владою і службовим становищем) і 209 (відмивання доходів) Кримінального кодексу України та зачепила ключових персон у команді президента.
У цьому кейсі чудовим є все, починаючи з дохідного романтичного зв’язку оперативно відставленого президентом ексгубернатора Резніченка, недавнього відродження з попелу вже в Міноборони колишнього заступника глави ОПУ Кирила Тимошенка й закінчуючи бетонним “дахом” офісу президента для незамінного консультанта “Великого будівництва” Юрія Голика. Усі вони проходять у справі.
На початку квітня, щоби тримати руку на пульсі, ZN.UA спілкувалося з джерелами в НАБУ, близькими до розслідування. Вже тоді ми знали, що слідство досягло певного прогресу. Головне в справі — довести, що державі завдано збитків. І це вдалося попри опір підконтрольної міністрові фінансів Сергію Марченку Державної аудиторської служби, про що ми вже докладно писали. Міністр — за сумісництвом друг і партнер Юрія Голика по велопрогулянках — так і не дав відмашки керівникові Держаудитслужби підписати офіційний висновок для НАБУ. Проте там знайшлися чесні працівники, допомогою яких скористалося бюро.
За даними експертизи, яку слідство таки отримало всупереч усім перепонам, державні збитки через завищення вартості матеріалів становили майже 300 млн грн. І цей документ слідство має в розпорядженні. Залишок від 1 млрд 200 млн грн класифікується як нецільове використання бюджетних коштів, до того ж легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом.
Тоді ж, на початку квітня, відбулася серія обшуків у Дніпрі. Як стверджували джерела в НАБУ, слідство зосередилося на ширшому колі людей, асоційованих із компаніями, через які, за версією детективів, виводили гроші. І це не лише високопоставлені чиновники обласної адміністрації, а й так звані фунти.
Щодо високопоставлених осіб, то в заступника голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Беспальчука провели обшук, за підсумками якого вилучили засоби зв’язку тощо. Відвідали детективи й офіс компанії “Будінвест інжиніринг” (засновником якої є бізнес-партнерка Резніченка Яна Хланта), де також вилучили засоби зв’язку та комп’ютерну техніку. Крім того, приймала гостей і сама фітнес-тренерка.
Уже тоді джерела в САП, підбиваючи підсумки проведених обшуків, були налаштовані скептично. На їхню думку, обшуки були нерезультативними: “Або фігуранти дотримуються зразкової інформаційної гігієни, або ж відбувся новий злив інформації і їх заздалегідь попередили”.
У НАБУ так не вважали. “Зазвичай ми не соромимося говорити, якщо обшуки зливають, але не цього разу, — стверджувало джерело. — Обшук — це історія, яку важко прогнозувати, ти не знаєш, що знайдеш. Можна заскочити фігуранта зненацька, але в нього буде айфон останньої моделі, надійно заблокований. Водночас треба розуміти й те, що ми маємо справу з досить досвідченим злочинним угрупованням, ці люди не перший день живуть і крутяться у відповідному середовищі. Усім їм добре відомо, що розслідується кримінальне провадження, й у них достатньо консультантів щодо того, як правильно поводитися і як убезпечити інформацію”.
“Юрій Голик має всеосяжний і постійний доступ до урядового кварталу й ОПУ як залучений консультант. Більшу частину своєї ділової активності консультант проводить в одному з найзахищеніших місць нашої країни. Документування саме його злочинної діяльності, м’яко кажучи, трохи ускладнюється”, — уточнює інше джерело.
У квітні в Голика обшуків не було. Проте НАБУ обшукувало його 2023 року, хоча із цим виникли певні труднощі. Детективам довелося просто зупинити його автомобіль, обшукати й вилучити засоби зв’язку, серед яких був телефон. Саме він і став причиною війни між відомствами. Але не відразу.
“У телефоні є побічні свідчення того, що Голик перебуває в корупційній системі, — розповідало в квітні джерело. — Але щоб ви розуміли, що таке телефон Голика: це остання модель айфона, системи захисту, модеми, ідентифікатори, які він постійно змінює, в ньому немає сімкарток. Тому за допомогою його мобільного неможливо встановити, де він перебуває. НАБУ проводило цілу операцію, щоб його спіймати й обшукати”.
У тих, хто давно працює в системі й займається оперативно-розшуковою діяльністю, немає ілюзій щодо цієї персони. “Просто є випадки, коли ми багато знаємо, але не так багато можемо довести, — додає джерело. — Всій країні відомо, що він є архітектором багатьох схем, але прямих доказів немає. Не тому що Голик недоторканний, не тому що справу, можливо, хтось зливає, а тому що він є дуже підготовленою людиною. Якщо уявити собі, як скоюють злочини, то Голик завжди збоку. Він нічого не підписував. Він просто є комунікатором від ОПУ. Архітектором схем. Він щось придумує, допомагає організувати на менеджерському рівні, при цьому не спілкуючись ні з ким, окрім самого Резніченка, якщо говорити конкретно про справу. Якщо розмови з консультантом не записано, то все. Її немає”.
Та буквально за три тижні (!) після цієї розмови у справі стається прорив. Детективи, й далі працюючи з телефоном, знаходять підтвердження того, що Голик одержував детальну інформацію про перебіг розслідування через посередника — бізнесмена й колишнього голову Броварської РДА Георгія Біркадзе, котрий, як і Голик, має кабінет в офісі президента. Саме Біркадзе, спілкуючись із джерелом із НАБУ, припустився помилки, яку й змогли відстежити детективи в телефоні Голика. У Біркадзе також провели обшуки.
Телефон Голика й чинник “маленького детектива”, який діяв згідно з законом
Тут дуже важливо. Розглядаючи кейс “Великого будівництва” (а справа Резніченка/Голика — про нього), ми маємо чітко розуміти, що довоєнний президентський проєкт, спочатку розбившись на два рівновеликі конкурентні уламки (у відставленого не так давно віцепрем’єра Олександра Кубракова й Мінінфраструктури була власна історія успіху), живий і технологічно перейшов на військові рейки. Чого не можна сказати про наш уряд.
Щодо цього в людей політично спостережливих одразу постало запитання: чому ж саме зараз телефон Голика відкрив свої секрети, хоча вилучили його рік тому? Чому саме в момент відставки Кубракова, котрий програв війну своїм колишнім партнерам, з’являється телефон і підриває ситуацію з Голиком, який сидить на Банковій? Страшні підозри. Ще й на тлі того, як показово лідери суспільної думки з антикору, топлячи корупціонера Голика, не помічають проблем у Кубракова. Забуваючи, що праведна роль викривачів корупції (а Олександр Кубраков і “свій” для антикору Мустафа Наєм співпрацювали з НАБУ в справі про хабарі двох нардепів) не скасовує “заслуг” цієї команди на будівельно-законодавчій ниві відновлення. Лихий їх усіх поплутав, чи що?
Та ми — за об’єктивну картину. Тому, зафіксувавши побіжно проблеми антикору (сподіваємося, що тільки в комунікації), давайте опустимося до рівня умовного детектива, який виявив факт зливу інформації у справі, яку розслідував, і просто вчинив згідно з законом.
“Телефон Голика протягом тривалого часу лежав заблокований, — розповідає наше джерело. — Процедуру розблокування, щоб можна було викачати з нього всі дані, проводили міжнародні партнери після тривалих переговорів і легалізації процесу в міжнародних межах. Назад бюро одержало його наприкінці листопада минулого року”.
Однак, за словами джерела, в ньому не було практично нічого, що мало б стосунок до кримінального провадження. Усі чати вичищено, в розпорядженні детективів був лише кеш: понад 100 тисяч різних фото, відео й аудіофайлів. Під час попередніх пошуків шукали за ключовими словами, які мали значення для справи. “У детективів немає завдання просто нишпорити в особистому житті людей, розумієте”, — уточнює джерело.
Попередній пошук результатів не дав. Потім замилене око замінили на свіже, передавши девайс Голика іншому детективу, щоб він іще раз усе переглянув і переслухав. На це пішло кілька місяців. І детективу пощастило. Чат Голика з Біркадзе, посередником між Голиком і НАБУ, чистився автоматично що десять секунд. Але Біркадзе відправляв Голику фото повідомлень від інформатора НАБУ. Ці фото після автоматичного видалення й залишалися в кеші телефону Голика. Йшли, звісно, не одне за одним, а були розкидані, як перлини в океані. Одне могло бути №1000, друге — №2000, третє — №65 000... Тому й складали загальну картину так довго.
За інформацією джерел, троє людей листувалися між собою, починаючи з 2021 року. Детективи вже ідентифікували особу №1 — це детектив НАБУ, умовний “Валера” (він не вів розслідування справи Резніченка/Голика, а працював у секретному підрозділі під прикриттям). Особа №2 — Георгій Біркадзе, який перебував на постійному зв’язку з “Валерою”. З особою №3 — якимось високопоставленим “японцем” — складніше. Він майже не бере участі в листуванні, але про нього часто згадують. Найімовірніше, він є одним із керівників НАБУ. “З контексту листування зрозуміло, що це людина, яка володіє повною інформацією про всі справи, курирувала всі підрозділи, і в неї треба було брати дозвіл на проведення дій і одержання ресурсів для розслідування”, — стверджує джерело в САП.
Колишній директор НАБУ відпадає, адже зливи тривали після його звільнення. Нинішній — теж мінус, бо прийшов пізніше. Залишався перший заступник директора НАБУ Гізо Углава. Тут варто уточнити, що факти зливів виявляли в підрозділі, яким керує ставленик першого заступника директора. Що руйнує ще одну конспірологічну теорію про те, що викриття Углави організував колишній очільник Головного підрозділу детективів (ГПД) Андрій Калужинський разом із колишнім директором Артемом Ситником.
Реакція директора НАБУ Кривоноса і втрата довіри всередині бюро
У випадках виявлення порушення закону працівниками НАБУ закон передбачає, що той, хто виявив це порушення, зобов’язаний особисто повідомити двох посадових осіб — директора НАБУ й керівника Управління внутрішнього контролю (УВК). Тут є певна логіка: це дає змогу зберегти секретність. Якби такі документи реєстрували, умовно кажучи, в канцелярії, про все це довідалися б того самого дня.
Далі — самі запитання.
24 квітня детектив, який виявив у кеші телефону Голика фото листування й матеріалів у його справі, згідно з інструкцією подав службову записку директорові НАБУ Семену Кривоносу. Директор зобов’язаний одразу повідомити генпрокурора або його заступника (главу САП). До того ж дати команду зареєструвати сигнал в ЄРДР.
Але цього Семен Кривонос не зробив.
Лише 3 травня документ було зареєстровано в ЄРДР.
Лише 9 травня Кривонос поінформував главу САП Клименка.
10 травня Клименко призначив групу детективів УВК для проведення внутрішнього розслідування, сам керівник САП став процесуальним прокурором у цій справі.
На все це пішло 20 (!) днів. Ба більше, за інформацією джерел у НАБУ, після 10 травня в УВК НАБУ нічого не відбувалося. жодних слідчих дій. Детектива, який виявив факти, навіть не опитали.
Чому зволікав Кривонос? Тут свідчення сторін не збігаються.
По-перше, в НАБУ стверджують, що в “служебці”, яку подав детектив, не було прямої вказівки на можливу причетність першого заступника до зливів. Це нібито об’єктивно загальмувало процес, виключивши його зі списку пріоритетних для директора. Проте контекст інформації, про яку йдеться, вже сам собою вказував на те, що це може бути лише один із керівників бюро, знайомий із роботою всіх підрозділів. Ба більше, внесення інформації про прізвища могло спричинити передавання справи в ДБР, яке повністю контролює Банкова. Хоча завданням саме УВК було перевірити всі можливі версії в межах слідства, яке в НАБУ не розпочали вчасно. Ви вже розумієте рівень проблем, правда ж? Та рухаймося далі.
По-друге, всі обшуки у справі про витік слідчих даних, які згодом проводила САП за участю Нацполу, вже не попереджаючи директора НАБУ, також злили. І тут ми говоримо насамперед про Біркадзе. Хто злив обшуки, якщо знали тільки Клименко, Кривонос, начальник УВК і детектив?
Версії, як ви розумієте, у сторін різні. Водночас деякі обізнані люди небезпідставно нагадують про залучену САП поліцію та суддю, який давав дозвіл на обшуки. Щодо НАБУ, джерела звідти стверджують: у всьому винна САП, бо у своїй секретності за спиною НАБУ перестаралася й відправила запити з фабулою на можливих фігурантів до банків. “За хвилину їхні скрини були на столі Углави”, — уточнює джерело. За десять років без ротації на керівному посту в НАБУ Углава міг і пальцем не поворухнути, щоб одержати важливу для нього інформацію. У САП це спростовують, заявляючи, що жодної фабули в запитах не було.
По-третє, в НАБУ стверджують, що глава САП Клименко після 10 числа весь час перебував у контакті з Кривоносом і знав практично всі мотиви його рішень. Кривонос нібито хотів, щоб Углава на період розслідування пішов сам. Однак йому потрібен був час, аби поговорити з Углавою. Скільки ще, якщо в підсумку 95% інформації про витік у справі Резніченка/Голика вже втрачено через затягування внутрішнього розслідування та зливи обшуків?
По-четверте, атмосфера в НАБУ. Як стверджують джерела, “це були два найгірші тижні в житті детектива, який своїм рішенням підтвердив спроможність інституції, колись спеціально для цього створеної знизу, через конкурс для детективів. А не згори, через керівника, який формує команду по вертикалі, під себе. Водночас було зрозуміло, що люди на самому верху бюро бачать, із ким асоціюється проблема, але не ухвалюють жодних рішень”. “І це було на межі небезпечного, розумієте? — розповідає джерело. — Не вірили детективу, який діяв згідно із законом, не вірили в те, що це міг учинити Углава. Мовляв, стилістика спілкування не така, чому не грузинською, це точно не він”.
Тут можна скільки завгодно розмірковувати на теми, пов’язані з особистою довірою або недовірою до когось. А тим більше до свого першого заступника, який працював іще за першого директора НАБУ й запитань у широкої публіки не викликав. Стилістику листування навіть не коментуватимемо, бо від глави ВР Князєва (завжди в бездоганному строї) теж не очікували тону базарного торгівця.
Але є ключове по-п’яте: якби директор НАБУ вчинив згідно із законом, то вибудувався б юридично правильний ланцюжок, нині провадилося б внутрішнє розслідування й репутація антикорблоку не постраждала б. Як і довіра всередині колективу НАБУ.
Є в цій історії ще один тонкий момент, пов’язаний із долею конкретної людини. І в НАБУ (навіть у частині керівництва), і в САП уважають, що класного детектива під прикриттям “Валеру” (йдеться про детектива Валерія Полюгу. — І.В.), у якого відбулись обшуки, використовували втемну. Далі — драма.
“Валера — дуже порядна людина й професійний крутий детектив. Усю секретну частину операції щодо Князєва здійснював він, — розповідає один з очевидців усередині НАБУ. — Він живе в 30-метровій квартирі. Так, його повідомлення були на фотках. Але вся фішка в тому, що він міг не розуміти мети. Уявіть собі ситуацію: ви зливаєте все, що відбувається в бюро, і вам треба якось легалізувати спілкування з певними людьми. Кажучи про легалізацію, я маю на увазі — створити правову нішу на випадок, якщо щось піде не так. Найліпший спосіб — доручити умовному “Валері”, сказати: “Ось дивися, є класний контакт, потрібно взаємодіяти”. В цій ситуації Біркадзе навіть можна представити як агента НАБУ на Банковій. Однак постає запитання: чому за три роки Голик так і не сів? Насправді все, що відбувається нині стосовно “Валери”, якого роблять цапом-відбувайлом, свідчить про низьку якість інституційних внутрішніх процедур у НАБУ”.
Робота так званого підрозділу Д2 (Другий Головний спеціальний підрозділ детективів), який від самого початку існує окремо від інших підрозділів і завжди прямо підпорядковувався Углаві, в самому бюро часто породжує багато запитань. Адже крім офіційної роботи, детективи виконували безліч “ручних” вказівок першого заступника. І все це тепер точно вилазитиме назовні. Тому ситуація, що склалася, є приводом навести лад.
Важелі необмеженого впливу першого заступника та реструктуризація НАБУ
Аби розуміти масштаб проблеми, пов’язаної з роллю Гізо Углави в цій історії, потрібно нагадати масштаб повноважень першого заступника. Буквально за два дні до скандалу ZN.UA опублікувало статтю керівниці юридичного напряму ЦПК Олени Щербан, що стосувалася реструктуризації підрозділів НАБУ. Якщо коротко, то, на думку ЦПК, основна проблема в тому, що після розформування Головного підрозділу детективів (ГПД), яким за Ситника керував Андрій Калужинський, владу в НАБУ розподілено між чотирма окремими підрозділами. У кожного з них — свій керівник. Курує їх не процесуальна, а адміністративна особа — Углава. Він не має права доступу до матеріалів досудового розслідування. До того ж не підписує жодних документів, тобто ні за що не відповідає. Вихід — або наділити його процесуальними правами та юридичною відповідальністю, або повертатися до старої моделі, коли між куратором і детективами є хтось, наділений процесуальними повноваженнями, хто може координувати всіх. Як це й робив раніше Калужинський.
Ми відразу одержали зворотний зв’язок і звинувачення в публікації матеріалу, де нібито застосовуються подвійні стандарти. Зокрема й від джерел у НАБУ, яке, на їхню думку, просто повернулося до початкової моделі своєї структури. “Чому ви, кажучи про драконівські повноваження Углави, забуваєте про чотирьох керівників підрозділів, наділених такими самими правами, які були в Калужинського? Чому ви анулюєте їхню роль за замовчанням? Вони точно так само підпорядковуються Углаві, як йому підпорядковувався Калужинський. У чому проблема?”.
Спробуємо пояснити.
НАБУ — специфічний центральний орган влади з особливим статусом. З погляду адміністрування процесів робота ведеться в трьох паралельних правових площинах.
Перша — адміністративна вертикаль. Згідно із законом, керівники підрозділів мають адміністративні повноваження, які так чи так реалізовують. Для цього є адміністративне керівництво. Углава це, Кривонос чи Ситник — не має значення. Мають значення певні юридичні повноваження.
Друга — кримінальний процес і карні процедури. Тут детективу не потрібен ніхто, крім прокурора. Умовна адміністративна вертикаль у цій площині й жодних юридичних повноважень. Це важливо розуміти.
Третя — оперативно-розшукова діяльність, де адміністративне керівництво теж не має повноважень.
У чому ж тоді суть кураторства першого заступника?
А немає правового механізму, який зобов’язав би умовного Калужинського свого часу бути підзвітним Углаві. Є тільки внутрішній наказ директора про кураторство Углави. Є тільки рішення самого умовного Калужинського: я визнаю правила гри на підставі довіри до керівників.
На жаль, у межах нової структури кураторство звелося до зняття інформації адміністративним керівництвом. Регулярно, щотижня керівники підрозділів мають здавати інформацію про те, що планують робити детективи на рівні кожного відділу й підрозділу. З прізвищами фігурантів тощо. Раніше вони теж ділилися інформацією, але щодо якихось, умовно кажучи, резонансних процесів. “Якщо ми, умовно, йдемо обшукувати сина Авакова, то логічно, що керівництво має знати про це, бо має бути готове відповідати й займати позицію”, — розповідає джерело.
“І головне — припустімо, що ви на посаді першого заступника й вам детективи надають якусь важливу інформацію. Ви живете з нею, оперуєте нею, використовуєте її й даєте детективу зворотний зв’язок, щоб допомогти розкрити справу. Так от: жодного зворотного зв’язку в НАБУ тепер немає. Керівництво працює виключно на прийом”, — додає співрозмовник.
“Тлумачити можна по-різному, — уточнює інше джерело. — Тому що, з одного боку, за внутрішнім наказом перший заступник відповідає, направляє, координує тощо. З іншого — чи має він право володіти інформацією, яка є таємницею слідства або ОРД? Тим більше, якщо виникають сумніви, умовно кажучи, в його добропорядності. В такій ситуації, якщо є один керівник органу досудового розслідування, й він ухвалює рішення обмежити доступ першого заступника до тієї чи тієї інформації, то обмежувати в рамках одного органу набагато простіше. Тобто якщо у вас довіра є, ви розповідаєте, але якщо засумнівалися, то перекриваєте цей канал. Але чотирьом керівникам синхронно перекрити потік інформації, по-перше, важко, а по-друге, їм однаково треба якось обмінюватися інформацією. Потрібно, аби хтось розумів, що відбувається в кожному з підрозділів. Інакше — хаос. Коли всі біжать в один бік і заважають один одному. Один планує операцію, інший поліз завчасно й фактично зірвав операцію, яка була важливішою й ефективнішою”.
Хай там як закінчиться розслідування справи про зливи всередині НАБУ, очевидно, що питання про оптимальну структуру бюро та відповідальність адміністративних кураторів є актуальним. Також окремої законодавчої норми про ротацію потребує позиція першого заступника, щоб виключити монополію, кругову поруку та інші “принади” вічного правління.
Ризики та можливості кризи
По-перше, вже цілком зрозуміло, що ефективність НАБУ — це не про кількість детективів, власну експертизу й навіть не про якісний закон. Це передусім про людей, принципи й довіру. Якщо їх немає, то й із усіма прибамбасами результату не буде. Довіру в НАБУ сьогодні підірвано як на рівні організації процесу та структури, так і на рівні реакції керівництва на червоний сигнал знизу. Чи зможе чинний директор НАБУ Кривонос повернути атмосферу довіри до інституції? Це питання важливіше за кількість, безперечно, значущих реалізацій, які він устиг презентувати суспільству.
Тим більше що внутрішнє службове розслідування в НАБУ не почалося досі ні за фактами зливів, ні за фактами поінформованості Углави. А якщо говорити про звільнення за статтею, то без службового розслідування воно просто неможливе.
По-друге, попри відсутність правильної юридичної реакції керівника НАБУ інституція, побудована знизу, спрацювала. Маленький детектив виявив порушення і вчинив згідно із законом. Замовчувати такі речі не можна. Через незабитий цвях втрачають підкову, через загублену підкову не доставляють послання. Через запізніле послання програють війну. Політика маленьких кроків має критично важливе значення, зокрема коли щось робиться не так. Забалакування проблеми, толерантність до порушень призводить до того, що всі починають до цього звикати.
У цій ситуації багато залежить від позиції, яку займе не тільки директор, а й колектив детективів НАБУ. Зливи у справах давно стали системними. Але всі потроху звикали мовчати, одержуючи не надто чіткі відповіді керівників на запитання. Нині є шанс устати й поставити свої запитання знову. Не заради прізвищ, а заради збереження інституції та її місії. Інакше білі ворони просто підуть, а НАБУ закінчиться.
По-третє, нині відбувається розслідування зливів. 95% доказів за три тижні зволікання просто знищено. Але залишилося 5%. І це багато. Якщо директор НАБУ дасть слідчим реальну можливість працювати. За нашою інформацією, є всі підстави пред’явити підозру Углаві. Чи звертатиметься САП по допомогу до ДБР, — питання, на яке навіть не хочеться шукати відповіді. Однак, можливо, слід пройти й цей шлях.
По-четверте, внаслідок багаторічної роботи “крота” роль Голика у справі Резніченка, найімовірніше, успішно поховали. Проте внаслідок роботи чесних детективів у нас є можливість розповісти читачеві правду про те, що відбувається.
Будь-яка криза (й ця теж) може або дати новий поштовх здоровому зростанню, або стати приводом для остаточної катастрофи. Тому або антикорблок вийде на новий рівень сильним і очищеним, або через зливи ми поховаємо не лише справу Голика, нитки якої ведуть безпосередньо на Банкову, а й увесь антикорблок, успішна робота якого є ключовою гарантією майбутнього вступу України до ЄС і виділення нашій країні грошей на повоєнне відновлення.
Ми точно вийдемо з цього шторму іншими. Але якими — кращою версією себе чи навпаки, залежить від того, як ми його пройдемо. Чи збережемо цінності? Чи приберемо поняття “свій” у владі, антикорупції, громадянському секторі? Це, якщо хочете, екзистенційний виклик, правильна відповідь на який може стати гарантією збереження держави. І перемоги, передусім над нами самими.
