Три цілі Путіна: навіщо йому ядерна зброя в Білорусі

Путін продовжує грати на підвищення ставок, прагнучи у створюваному ним хаосі розколоти Захід, зменшити його підтримку України і добитися “повної перемоги” у війні. Вже традиційно ставку зроблено на ядерний шантаж: в інтерв'ю телеканалові “Росія 24” Путін заявив, що в Білорусі буде розміщено тактичну ядерну зброю (ТЯЗ), про що нібито давно “порушував питання” Лукашенко. За словами президента РФ, приводом до такого кроку послужила заява Великої Британії про поставки Україні боєприпасів зі збідненим ураном.

Путін також заявив, що Росія вже передала Білорусі ракетний комплекс “Іскандер”, який може бути носієм ТЯЗ, і з 3 квітня розпочинає навчання екіпажу. Крім того, 1 липня росіяни закінчать будівництво сховища для ТЯЗ у сусідній країні “єдиної держави”, а на білоруських аеродромах уже розміщені десять літаків, здатних нести тактичну ядерну зброю. Далі російський президент уточнив, що РФ не передає Білорусі свою ядерну зброю, а “робить те, що робили США десятиліттями”.

 Про плани розмістити ТЯЗ у сусідній країні Путін заявив через чотири дні після завершення візиту до Москви голови КНР Сі Цзіньпіна. А у спільній же китайсько-російській заяві йдеться, що “всі ядерні держави не повинні розміщувати ядерну зброю за межами національних територій і повинні вивести всю розміщену за кордоном ядерну зброю”. То що ж відбулося: Путін виконав таємну домовленість із Сі чи по-братньому кинув “дорогого друга”?

Прикметно, що зразу ж після візиту Сі до ядерного шантажу повернувся і заступник голови Ради безпеки РФ Дмітрій Медведєв. “Чи минула загроза ядерного конфлікту? Ні, не минула. Вона зросла. Кожен день поставок іноземної зброї на Україну в остаточному підсумку наближає ось цей самий ядерний апокаліпсис”, — віщав колишній президент Росії, відповідаючи на запитання російських журналістів та користувачів соцмережі “ВКонтакте”.

Зважаючи на специфіку переговорів двох авторитарних лідерів у Москві, поки що неможливо з упевненістю говорити, чи дав згоду товариш Сі на розміщення російських ядерних зарядів у Білорусі. Але в розмові із ZN.UA доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Віктор Константинов зазначив, що в кожному разі Пекін не реагуватиме на рішення Москви, а мовчки прийме його. З тієї причини, що Китаю вигідне будь-яке загострення у світі, яке примушує США реагувати й тим самим відволікає Білий дім від концентрації зусиль на протидії КНР.

 Із погляду міжнародного права, формально Путін не порушує зобов'язань Росії ні за договором про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ДСНО), ні за договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Адже, відповідно до положень ДНЯЗ, кожна з його держав-учасниць, які володіють ядерною зброєю, зобов'язується не передавати будь-кому цю зброю або інші ядерні вибухові пристрої, а також контроль над ними ні прямо, ні опосередковано.

Власне кажучи, так чинили і Сполучені Штати ще в часи холодної війни, які розмістили ТЯЗ на території Туреччини та в Західній Європі. (Нині там розміщуються близько 100 тактичних ядерних авіабомб.) А, попри неодноразові заяви представників РФ про те, що розміщення США тактичної ядерної зброї в Західній Європі є порушенням ДНЯЗ, ця позиція Москви не заважала їй у часи СРСР розміщувати ядерні компоненти на території своїх сателітів у Європі.

Формально не порушує своїх зобов'язань і Білорусь: Мінськ не приймає від Москви тактичну ядерну зброю і не отримує контролю над нею, надаючи росіянам тільки свою територію. А в лютому зі статті 18 конституції Білорусі було вилучено згадування про без'ядерний статус. Ще тоді глава дипломатії Євросоюзу Жозеп Боррель заявив: “Ми знаємо, що означає для Білорусі стати ядерною (країною. — В.К.). Це означає, що Росія розмістить ядерну зброю в Білорусі, й це дуже небезпечний шлях”.

Так і сталося.

Російські Телеграм-канали пишуть, що “згоду розмістити ядерну зброю Лукашенко дав у обмін на відмову від розміщення російських тактичних груп та прямої участі в українському конфлікті”. Перевірити це твердження поки що неможливо. А експерти Інституту вивчення війни не виключають, що російський президент міг планувати розміщення ядерних озброєнь у Білорусі ще до вторгнення в Україну, а тепер просто скористався зручною нагодою.

 У кожному разі, розміщення в Білорусі ТЯЗ означає для республіки серйозні ризики, оскільки Росія не тільки будує в цій державі ядерну військову базу, а й піддає країну загрозі ядерного удару. Рішення Москви також підриває принципи нерозповсюдження ядерної зброї та руйнує архітектуру ядерного роззброєння. Тому в НАТО назвали рішення Кремля “небезпечним і безвідповідальним”, а ЄС пообіцяв упровадити нові санкції. Своєю чергою, Україна вимагає скликати позачергове засідання Ради Безпеки ООН.

Та чи означає потенційна поява російської ТЯЗ на території Білорусі готовність Кремля її застосувати?

Представники США і НАТО стверджують, що не бачать жодних ознак переміщення Росією ядерної зброї в Білорусь або готовності застосувати її. Зрештою, схоже, що й Путін уже усвідомив обмежені воєнні результати і глобальні геополітичні наслідки від застосування тактичної ядерної зброї. А пояснення російським президентом приводу для прийняття рішення про розміщення ТЯЗ у Білорусі видаються непереконливими. Цілі Путіна насамперед політичні.

Непрямим чином вони пов'язані з Білоруссю. Так, у МЗС Польщі намір Росії розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі назвали кроком до подальшого втягування Мінська у військову машину РФ. Крім того, в самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка стане ще менше можливостей впливати на події в країні, оскільки саме росіяни будуть контролювати ТЯЗ та приймати рішення про її застосування.

Однак основні цілі такі. По-перше, скористатися страхом Заходу перед ядерною ескалацією, щоб посіяти серед західних демократій розбрат і зменшити підтримку України. (Власне кажучи, цю загрозу у Старому й Новому Світі бачать. Так, МЗС Німеччини назвало рішення Росії ще однією “спробою ядерного залякування”.) Але тактика приносить Путіну певний успіх: після його інтерв'ю віцепрезидентка Болгарії Іліяна Йотова закликала сідати за стіл переговорів із Росією.

 По-друге, скористатися побоюванням пацифістів, що США у відповідь на дії Росії почнуть розміщувати аналогічні види ядерної зброї у країнах Східної та Центральної Європи або навіть в Україні. Так опосередковано Кремль спробує посилити тиск на уряди, які підтримують Україну.

 По-третє, шантажуючи розміщенням ТЯЗ у Білорусі, запросити Сполучені Штати до переговорів. Раніше Путін уже підняв ставку у протистоянні зі США, коли у своєму посланні до Федеральних зборів заявив про призупинення участі Росії у ДСНО, оголосив, що Міноборони й “Росатом” за необхідності мають підготуватися до проведення ядерних випробувань, і повідомив про підписання указу про постановку на бойове чергування нових стратегічних комплексів наземного базування. Тепер зробив черговий крок.

Як зазначають експерти Інституту вивчення війни, Путін постійно погрожує застосуванням ядерної зброї без будь-якого наміру довести справу до кінця. Рішення розмістити ТЯЗ у Білорусі повністю лягає в намір Путіна продемонструвати, що Росія ще має можливості для подальшої дестабілізації ситуації в Європі у разі ігнорування її інтересів. Інакше кажучи, це чергова спроба Кремля підштовхнути Білий дім сісти за стіл переговорів та укласти нові “ялтинські угоди”.

Володимир КРАВЧЕНКО, оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA