Треш, який не можна пояснити

В журналістських колах весь тиждень, що минув, обговорювали епікфейл, або “епічну невдачу”, яка спіткала народного депутата Сергій Таруту. Відвідування програми “Складна розмова” на суспільному телеканалі “UA:Перший” обернулося для політика, що останній час є обличчям партії “Основа”, замість реклами своєї сили, неприємним скандалом.

Ведуча Інна Борзило зробила спробу розпитати Таруту про фінансування партії, яку він рекламує. Але політик почав відхрещуватися від “Основи”, наголошуючи, що він не є ані лідером, ані членом цієї політичної структури -- лише “ідейним натхненником”. Втім, журналіст продовжувала розпитувати депутата про “гроші партії”, і після запитання стосовно бюджету масштабної рекламної кампанії в студію, в якої йшов запис програми, забігла… прес-секретар Сергія Тарути і почала обурено сперечатися із журналісткою. Зокрема, вона заборонила ведучій ставити неприємні для політика питання та заявила, що депутат залишить студію, якщо журналістка не змінить тему розмови.

Запис інциденту виклала на своєї сторінці у Фейсбуку сама Інна Борзило. “Складна розмова” — це коли гостям ставлять відверті і прості питання, про які (о диво!) неможливо домовитися заздалегідь. Чомусь серед піарників нардепів є думка, що існують “зручні” питання та “незручні”. Правильна відповідь — публічний політик має бути готовим завжди відповідати за свої дії. Ось приклад того, що стається, якщо поставити ідейному натхненнику запитання про фінансування партії “Основа”. Гостро, показово, мало інформативно. Ми вирішили не включати цей інцидент в ефірний випуск, але оскільки це суспільне — нічого не залишаємо поза кадром”, — написала журналістка.

“В будь-якій цивілізованій країні це була б політична смерть. Людина соромиться партії, яку ж сама рекламує. Такого я ще не бачив. Це взагалі якесь нове слова в політтехнологіях, — констатував журналіст Денис Казанський, подивившись запис епікфейлу в ФБ. — Якийсь треш, який не можна пояснити”.

Вже давно не можна зрозуміти не тільки вітчизняних політтехнологічних “знахідок” (хоча, в принципі, після російського фільму “День виборів” багато що прояснилося навіть для людей, далеких від реалій політичного консалтингу). Ще більш дивують критерії відбору кандидатів на посаду прес-секретарів та піарників. Як на ці посади потрапляють люди, які поняття зеленого не мають про основи професії? Навіщо, або за що насправді роботодавці платять їм кошти? В багатьох випадках відповіді вас точно здивують.

Робота прес-секретаря в Україні в багатьох випадках зовсім не те, чим є така ж саме робота в цивілізованих країнах. Яких тільки історій я не наслухалася, за багато років роботи в комунікаціях!.. І з кожним роком ситуація погіршується — професія деградує і мутує. А це означає, що ганьба, яку пережив Сергій Тарута в студії “UA:Перший”, інші неприємні ситуації, чекають ще на багатьох політиків, які не хочуть або не можуть навчитися розбиратися, де справжня професійна робота спеціалістів із комунікацій, а де “развод, брехня і провокація”.

Наталя ІЩЕНКО