Той самий вентиль. Яке значення має газова станція Суджа

Який зв'язок між Суджею і газом

Просування військових на Курщині, яких в Росії вважають саме українськими, відбувається поблизу Суджі, де розташована вимірювальна станція на магістральному газогоні, який іде з РФ через Україну до Європи. У соцмережах і ЗМІ навіть з’явилася неперевірена інформація, що начебто ЗСУ вже взяли її та місто під контроль.

Наразі це єдиний пункт, через який російський газ заходить в Україну для транзиту в Європу, і дані якого визнає Київ при виконанні контракту на транспортування з “Газпромом”.

Консалтингова компанія ExPro з посиланням на інформацію від Оператора ГТС України повідомила, що 8 серпня російська заявка на транзит зменшилася до 37,25 млн кубів на добу. Це на 6% менше, ніж напередодні, коли обсяги становили 39 млн кубів. Але і це вже було нижче середніх добових рівнів, що були на рівні 42 млн кубів.

Газовимірювальна станція розташована поблизу кордону

Російський “Газпром” подає такі самі цифри транзиту, але розставляє інші акценти.

“Газпром” здійснює подачу російського газу для транзиту через територію України в обсязі, підтвердженому українською стороною через ГВС “Суджа”, — 37,3 млн куб.м на 8 серпня”, — цитує представника компанії Сергія Купріянова “Інтерфакс”. На попередній день заявка, за даними “Газпрому”, складала 39,4 млн кубів.

Водночас у “Газпромі” наголошують, що транзит через інший пункт — у Сохранівці Ростовської області, через яку могли б йти до 30 млн кубів газу щодня, не задіяний.

З точки зору російського монополіста, для роботи цього пункту “немає перешкод”.

Проте там не згадують, що цей маршрут не працює вже давно, — через російську окупацію Луганщини.

Ще у травні 2022 оператор ГТС України повідомив про “форс-мажорні обставини, які унеможливлюють подальше транспортування газу через ГВС “Сохранівка” та прикордонну компресорну станцію (КС) “Новопсков”, що на окупованій території”.

Російська сторона каже, що “фізичний потік” газу на виході з України до ЄС “поки залишається безперервним”, про що свідчать дані європейської інформаційної системи ENTSOG.

Роки газових “воєн”, коли РФ звинувачувала Україну в крадіжках газу, а також повномасштабне вторгнення Росії, коли ЄС поставив за мету зменшити свою залежність від російських енергоносіїв, сприяли тому, що облік газу став процесом, до якого не може бути жодних зауважень.

Який зв'язок між Суджею і ЄС

За дні невизначеної ситуацї в Курській області ціни на газ у Європі дещо зросли і досягли рівня грудня минулого року — близько 435 за тисячу кубометрів.

Втім, це в рази менше, ніж у перші місяці повномасштабного російського вторгнення, коли вони сягали й 2500 доларів за тисячу кубів, й коли залежність ЄС від російського газу була дуже високою.

До того Європа отримувала з Росії майже половину газу, 43% з якого надходило через газопроводи.

У травні 2022 ЄС започаткував програму RepowerEU, завданням якої було подолання залежності від російських енергоносіїв до 2027 року.

За підсумками 2023 року Європа все ще отримувала з Росії до 15% газу, із яких до 9% надходило газопроводами.

Досі російський газ на основі довготермінових контрактів отримують Угорщина та Словаччина, в енергобалансі яких російські поставки залишаються значними.

Уряд Австрії, колись одного з найбільших і давніх клієнтів “Газпрому”, нещодавно заявив про плани відмовитися від російського газу до 2027 через загрози для національної безпеки.

За час війни Росії проти України кардинально зменшилися не лише обсяги, але й кількість маршрутів доставки газу до Європи.

Український маршрут через Суджу залишається одним із двох наявних для транспортування російського газу до Європи. Другий — це Турецький потік, який, очевидно, залишиться єдиним працюючим після того, як наприкінці 2024 року завершиться контракт на транспортування російського газу через Україну.

Керівництво “Нафтогазу” і уряд неодноразово заявляли, що не збираються подовжувати цей контракт або укладати новий із “Газпромом”.

Як варіант в Києві пропонують зацікавленим клієнтам окремо домовлятися про поставки і про транзит, але “точки прийому” газу (як “Суджа”) при цьому мають бути на українській території. На цьому Київ наполягав ще до початку війни, але запиту на такі зміни з боку європейських клієнтів не було.

Так виглядали маршрути постачання російського газу до Європи у лютому 2022 року

Перекривати газовий вентиль у Суджі зараз, за кілька місяців до завершення транзитного контракту, як про це вже пишуть російські ЗМІ і телеграм-канали, Україні немає сенсу, каже Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. Так само, як Україні, на відміну від Росії, не властиві захоплення АЕС — наприклад, у Курську.

Транзит через неї іде, хоч і у менших, ніж передбачено контрактом, обсягах. Україна отримає за це гроші. А сам контракт на транзит газу до Європи між “Газпромом” і “Нафтогазом” закінчується наприкінці цього року.

Тому “ніякого сенсу захопити і перекрити цей транзитний канал” для України немає, вважає енергетичний експерт, припускаючи, що в операції насамперед є інший, військово-політичний сенс.

Але, зазначає Омельченко, просування вздовж магістрального трубопроводу могло бути використано військовими як прикриття.

Це убезпечило їх від атак з повітря, адже Росія “не може атакувати свої ж газопроводи і газовимірювальні станції”.

Проте це не означає, що “Газпром” не скористається із ситуації і не спробує “розкачати” ціни або шантажувати припиненням поставок. Ця тактика, як і звинувачення Києва у можливих перебоях із постачанням газу до Європи, спрацьовувала роками.

Про можливість припинення транзиту російського газу українською територією ще до завершення контракту пише Reuters, цитуючи керівника консалтингової агенції Energy Aspects Джейма Веддела, — мовляв, є ризик, що “Газпром” використає ситуацію, щоб припинити постачання газу до Європи.

Які збитки Газпрому

Від 2022 року російський газовий велетень змінився. За підсумками 2023 року компанія визнала збитки у 630 млрд рублів (майже 7 млрд доларів).

Перед цим “Газпром” зазнавав збитків лише у кризовому 1998. А напередодні повномасштабного російського вторгнення до України, у 2021 році, монополіст отримав 2,68 трлн рублів чистого прибутку.

Цього року “Газпром” продовжує отримувати збитки. За попередніми даними, у першому півріччі 2024 чистий збиток становив 480,64 млрд рублів, що майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2023 року.

Причина негараздів — втрата найбільш платоспроможного клієнта — Європи, і сумнівні спроби замінити її Китаєм. За два роки “Газпром” скоротив видобуток газу майже на третину.

За оцінками Інституту енергетичних досліджень Російської академії наук, які подає The Moscow Times, експорт газу з РФ впав до рівня 1985 року (коли тодішній Генсек КПРС Горбачов оголосив про “перестройку” радянської економіки — Ред.).

Загалом, за оцінками російських науковців, у найближчі 25 років економіка втратить РФ 40% паливного експорту, а доходи від нього скоротяться у 2,8 рази. А самій Росії доведеться попрощатися зі статусом “енергетичної наддержави”.

Після того, як через санкції, запровадженні після вторгнення до України, Москва втратила доступ до західних технологій і ключові ринки збуту сировинних товарів, вона вже не зможе повернутися до колишніх обсягів експорту вуглеводнів — ані у фізичному, ані в грошовому вираженні, прогнозують у ІЕД РАН.