Суд пішов порадитися

12 вересня суддя Родіон Кірєєв, котрий зазвичай давав захисту на підготовку до різних стадій процесу не більше ніж два дні, раптом оголосив про перенесення завершальної частини суду аж на два тижні. Що стало сенсацією не лише для журналістів та адвокатів, а й для державного обвинувачення.

У тому, що насправді рішення приймалося не в суді, а на Банковій, не сумніваються не тільки в Україні. Напередодні саме до президента Януковича з вимогами дотримуватися законності в процесі Тимошенко звернулася ціла низка західних політиків — від польського президента Броніслава Коморовського до держсекретаря США Гілларі Клінтон. Чимало європейських високопосадовців ставлять у пряму залежність від припинення політичних переслідувань перспективу підписання угод про вільну торгівлю та політичну асоціацію. Складно засумніватися, що саме вплив з-за кордону і привів до взятої в Печерському суді паузи.

Водночас сама по собі ця пауза нічого не вирішує. Навіть після офіційного підписання угод із ЄС їх мають ратифікувати окремі європейські держави. Про те, що така ратифікація може не відбутись у разі невиправдано суворого вироку Тимошенко, вже заявили представники цілої низки західноєвропейських країн, включаючи впливову Францію. Понад те, у деяких випадках відверто говориться, що виявом репресій європейці вважатимуть не просто засудження екс-прем’єрки, а передусім усунення її від участі в наступних парламентських виборах.

Таким чином, у найближчі тижні українська влада шукатиме вихід із ситуації, що склалася. В ідеалі офіційний Київ хотів би і Тимошенко посадити, і угоди з ЄС зберегти. Але тональність Заходу вселяє великі сумніви щодо того, що вітчизняним дипломатам вдасться переконати європейців змінити свій погляд на судову справу. Отже, доведеться щось змінювати в самому процесі.

Задовольнити Захід Київ може кількома способами. Найпростіший із них очевидний: Печерський суд виправдає Тимошенко — нехай не за відсутністю складу злочину, то хоча б за браком доказів. Водночас цей шлях видається і найнеймовірнішим. Виправдання екс-прем’єрки боляче вдарить по провладному електорату. Виборці Януковича такої “слабкості” не подарують.

Ще один простий шлях — помилування екс-прем’єрки президентом — теж є малоймовірним. Адже для цього потрібно, щоб підсудна письмово покаялась у своїх “злочинах” у тексті клопотання про помилування, написаному на ім’я Януковича. Уявити таке складно.

Третій шлях — законодавчий. У Верховній Раді вже зареєстровано законопрект депутата Геннадія Москаля про амністію “політично репресованих” Тимошенко та Луценка. У стані опозиції є консенсус щодо його підтримки, але без голосів більшості прийняття документа неможливе. Ці голоси, своєю чергою, залежать від відмашки Банкової. Як і можливе ухвалення іншого закону — про декриміналізацію статті Кримінального кодексу щодо зловживання службовим становищем. Якщо така поправка буде внесена, злочини, які інкримінують Тимошенко, Луценкові та низці інших колишніх чиновників, із кримінальних перетворяться на адміністративні, відповідно в’язниця їм не загрожуватиме.

Нарешті, є й четвертий шлях — судовий. Тимошенко з Луценком не єдині звинувачувані в перевищенні службових повноважень чи зловживанні владою. При цьому нерідко значно нижчі чиновники, щодо яких до того ж були значно переконливіші докази, уникали тюрми завдяки дивовижній добродушності суддів, котрі знаходили в діях підсудних пом’якшувальні обставини, за якими призначали їм лише умовне покарання.

Від декотрих депутатів ПР доводилося чути, що такий шлях міг би бути для влади найприйнятнішим. Особливо якби Тимошенко погодилася визнати, що підписала газові угоди 2009 року “під тиском”, що для суду стало б “пом’якшувальною обставиною”, а для уряду — додатковим аргументом у нинішньому протистоянні з Росією. Хоча знову-таки важко уявити, що може змусити Тимошенко до таких зізнань. До того ж “умовний” вирок усе одно позбавляє її права балотуватися на парламентських виборах.

Який шлях обере Банкова, поки що не знає ніхто. У будь-якому разі президентському оточенню доведеться докласти величезних зусиль, щоб, як казав Черчилль, героїчно здолати власноруч створені труднощі.

Олександр МИХЕЛЬСОН